Рішення № 78928102, 17.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1301/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідачів:

1) ТОВ «Краншип» – ОСОБА_2,

2) ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» – не з’явився,

3) ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Усть-Дунайськ» ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Усть-Дунайськ») – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип», Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Усть-Дунайськ» ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Усть-Дунайськ») про витребування майна та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Naviship Corporation (Навишип Корпорейшн) та Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” про:

- витребування з чужого незаконного володіння “Naviship Corporaton” (Навишип Корпорейшин, Панама) 697 т пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., що були вивантажені за розпорядженням “Naviship Corporaton” в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4).

- усунення перешкод у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов’язання державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” у здійсненні ним вивантаження та вивозу 697 т пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., що були вивантажені за розпорядженням “Naviship Corporaton” в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірний вантаж перебуває у володінні компанії Naviship Corporation (Навишип Корпорейшн) без правових підстав, який вивантажено за розпорядженням “Naviship Corporaton” в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4). Зокрема, як вказує позивач, в процесі здійснення своєї господарської діяльності ТОВ “Кара-Марін” (продавець) було укладено контракт № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р. з суб’єктом господарювання - нерезидентом ELAN SOFT LLP (покупець), предметом якого згідно п. 1.1 є купівля-продаж (поставка) пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом. При цьому положеннями п.п. 1.2 - 1.4 контракту сторонами було обумовлено, що кількість товару в партії, його ціна та базис поставки (момент переходу права власності та товар) зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного контракту.

У відповідності до умов розділу 4 контракту №19/09/17/1 ТОВ “Кара-Марін” були прийняті на себе наступні зобов’язання: забезпечення безперебійної поставки товару в стандартних, технічно справних вагонах та/або автотранспорті, придатних для перевезення товару насипом, до портового елеватору у відповідності з графіком поставок та строго у відповідності до інструкцій покупця (п. 4.1 контракту); надання усіх необхідних документів для митного оформлення товару в порту експедитору покупця, укладення з експедитором покупця договору про надання послуг з декларування товару, сплати митного збору (п. 4.4 контракту); регулярно інформувати покупця у письмовій формі про хід завантаження вагонів, номери дорожньо-транспортних накладних, орієнтовний час прибуття вагонів на портовий елеватор (п. 4.5 контракту) тощо.

Так, за ствердженнями позивача, з метою виконання прийнятих на себе договірних зобов’язань за контрактом № 19/09/17/1 згідно специфікації № 2 від 08.11.2017 р. до цього контракту ТОВ “Кара-Марін” (замовник) в межах укладеного 17.08.2017 р. з фірмою “Давос” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець) договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08 було передано останньому 700 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом. Факт передачі ТОВ “Кара-Марін” обумовленого контрактом №19/09/17/1 товару виконавцю по договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08 від 17.08.2017 р. вказаній фірмі підтверджується коносаментом № 1 від 10.11.2017 р., оформленими на ім’я виконавця сертифікатами №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р. про завантаження на теплохід “Фетида” у портопункті Кілія ДП МТП “Усть-Дунайськ” м. Кілія 2441,68 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом наступними вантажовідправниками: ПП “Білозірря” та ТОВ “Кара-Марін”.

За змістом п. 1.1 договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08 ТОВ “Давос” були прийняті на себе зобов’язання з виконання робіт по перевезенню вантажів ТОВ “Кара-Марін” з Болградського району Одеської області, їх навантаження на баржу у портопункті Кілія з подальшим транспортуванням у порт ОСОБА_3.

Проте, як вказує позивач, при розвантаженні 14.11.2017 р. в Одеському морському порту т/х “Фетіда” з наявними на борту 2441,68 тонами пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом фактично було вивантажено лише 174466 тон товару (пшениці 6-го класу українського походження врожаю 2017 року), що підтверджується генеральним актом від 15.11.2017 р., складеним ТОВ “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт”. Інша частина вантажу у кількості 697,02 тон пшениці 6-го класу українського походження врожаю 2017 року за незрозумілих обставин вивантажена не була, місцезнаходження вантажу не відоме.

Наразі позивач вказує, що внаслідок вказаного покупець по контракту № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р. - ELAN SOFT LLP не отримав товар, обумовлений специфікацією № 2 від 08.11.2017 р. до цього контракту, вартістю 93400,68 дол. США (697,02 х 134 долари США), що з урахуванням даних офіційного веб-порталу Міністерства фінансів України у гривневому еквіваленті по курсу НБУ України на день прибуття вантажу (14.11.2017 р.) склало суму у розмірі 2473987,87 грн.

До того ж позивач вказує, що згідно п. 1.5 контракту № 19/09/17/1 TОB “Кара-Марін” були прийняті на себе зобов’язання з поставки кожної партії товару в строки згідно специфікації. Так, у відповідності до специфікації № 2 від 08.11.2017 р. до контракту № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р. строк даної поставки товару на умовах СРТ порт ОСОБА_3, Україна (Інкотермс 2010) сторонами було визначено до 30.11.2017 р. включно.

З урахуванням зазначеного ТОВ “Кара-Марін” листом від 24.11.2017 р. звернулось до ТОВ “Давос” з вимогою за вих. № 24/11-17, згідно якої просило виконавця повідомити про причини невивантаження вищезазначеного товару в Одеському морському порту. Проте, ТОВ “Давос” своїм листом від 29.11.2017 р. за вих. № 11/2017-3 фактично ухилився від надання конкретної відповіді, посилаючись на положення ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України, відповідно до яких право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, тобто вручення його набувачеві або перевізникові, а також ті обставини, що товар за специфікацією № 2 від 08.11.2017 р. до контракту № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р. було вручено перевізнику - ТОВ “Давос”, у зв’язку з чим право вимоги товару виникло у його набувача - ELAN SOFT LLP (покупець). З огляду на вказане, на думку ТОВ “Давос”, запитувана ТОВ “Кара-Марін” в листі від 24.11.2017р. за вих. № 24/11-17 інформація не стосується прав та охоронюваних законом інтересів продавця за контрактом № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р.

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ “Давос” без правових на те підстав своїм листом від 29.11.2017 р. за вих. № 11/2017-3 поставило під сумнів право власності на переданий йому ТОВ “Кара-Марін” товар згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., а також оформлених на ім’я виконавця сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р. про завантаження на теплохід “Фетида” у портопункті Кілія ДП МТП “Усть-Дунайськ” м. Кілія пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом в частині 697,02 тон пшениці 6-го класу українського походження врожаю 2017 року.

Таким чином, позивач вказує, що з метою підтвердження у судовому порядку та захисту своїх оспорюваних майнових прав на сільськогосподарську продукцію за вищезгаданим контрактом 27.12.2017 р. ним був поданий до Господарського суду Одеської області позов до ТОВ “Давос” про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію - 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2017 р. було відкрито провадження у справі № 916/3253/17 за позовом ТОВ “Кара-Марін” до ТОВ “Давос” про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію, що є предметом контракту № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р., укладеного між позивачем (продавець) та компанією ОСОБА_4 ЛЛП (покупець). Також вказаною ухвалою суду від 29.12.2017 р. компанію ОСОБА_4 ЛЛП було залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Крім того, ухвалою суду від 15.02.2018 р. до участі у справі № 916/3253/17 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанію Навишип Корпорейшн.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2018 р. у справі № 916/3253/17 вказаний позов ТОВ “Кара-Марін” було задоволено та за вказаним Товариством визнано право власності на сільськогосподарську продукцію - 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ 1711130862- НОМЕР_2 від 13.11.2017 р. Компанія Навишип Корпорейшн, не погоджуючись з правовою позицією місцевого господарського суду, звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення від 01.03.2018 р. по справі № 916/3253/17. При цьому, як зазначає позивач, під час апеляційного оскарження рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2018 р. по справі № 916/3253/17 компанія Навишип Корпорейшн наголошувала на тому, що спірна пшениця фуражна українського походження врожаю 2017 року насипом, передбачена генеральним актом № 5 від 30.11.2017 р., вибула з володіння компанії ОСОБА_4 ЛЛП у зв’язку з реалізацією компанією Навишип Корпорейшн свого права застави на цей вантаж з урахуванням ст. 8 проформи чартера “Дженкон-94”, ст. 163 Кодексу торговельного мореплавства України. За ствердженнями компанії Навишип Корпорейшн, судно “Фетіда”, власником якого є компанія, було зафрахтовано компанією ОСОБА_4 ЛЛП згідно чартеру № 1 (договір фрахтування) від 26.10.2017 р. з метою перевезення пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року у кількості, не меншій ніж 2000 тон, з порту завантаження Кілія ДП МТП “Усть-Дунайськ” до порту призначення - порт ОСОБА_3. В подальшому 10.11.2017 р. на судно “Фетіда” було завантажено 2441,680 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року, що знайшло своє підтвердження шляхом оформлення коносаменту № 1 від 10.11.2017 р.

Як зазначає позивач, Компанія Навишип Корпорейшн з незрозумілих підстав не зазначила ті обставини, що коносамент № 1 від 10.11.2017 р. (на якій посилається судновласник), оформлений на ім’я ТОВ “Давос”. Натомість Компанія Навишип Корпорейшн вказувала, що 12.11.2017 р. 2441,680 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року були доставлені до порту ОСОБА_3, але вивантажені частково у зв’язку з необхідністю проведення фумігації зараженого вантажу. Фумігація зараженого вантажу проводилась з 17.11.2017 р. по 22.11.2017 р., у зв’язку з чим, на думку Компанії Навишип Корпорейшн, з вини фрахтувальника судна - компанії ОСОБА_4 ЛЛП перевізник - Компанія Навишип Корпорейшн понесла збитки у зв’язку з затриманням судна у порту призначення понад погодженого сторонами по договору фрахтування (чартер № 1 від 26.10.2017 р.) часу. З огляду на викладені обставини, на думку відповідача, у Компанії Навишип Корпорейшн виникло право застави вантажу, що залишився на судні “Фетіда”, відповідно до ст. 8 проформи чартеру “ДЖЕНКОН-94”, ст.ст. 163, 164 Кодексу торговельного мореплавства України.

Також позивач вказує, що під час розгляду справи № 916/3253/17 за змістом заяви компанією Навишип Корпорейшн було повідомлено суд про те, що: “Відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. вантаж, що залишився на судні “Фетіда” після часткового вивантаження в порту ОСОБА_3 в кількості 668,290 тон пшениці було вивантажено за розпорядженням судновласника “Naviskip Corporaton” (Навишип Корпорейшн) в портопункті Кілія в ДМ-1073. Вага вантажу була визначена по осадці ДМ-1073 сюрвеєром SGS нарівні 668,290 тон”. Так, з урахуванням вищенаведеного, компанія Навишип Корпорейшн вважає, що вирішення спору про право власності на вищевказаний вантаж повинно було здійснюватись судом виходячи з правових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов’язань за “вказаними договірними умовами” (мається на увазі, передусім, договір фрахтування (частеру) № 1 від 26 10.2017 р.).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 р. залишено без задоволення апеляційну скаргу Компанії Навишип Корпорейшн, а рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2018 р. по справі № 916/3253/17 без змін.

Так, у зв’язку з набранням 07.06.2018 р. рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2018р. по справі № 916/3253/17 законної сили, позивач на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України вважає встановленими та такими, що не підлягають доказуванню, наступні обставини стосовно того, що власником 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017р. залишається її сільгоспвиробник - ТОВ “Кара- Марін”; також спірний вантаж згідно заяви компанії Навишип Корпорейшн за вх. №2- 308/18 від 18.01.2018р., що залишився на судні “Фетіда” після часткового вивантаження в порту ОСОБА_3, в кількості 668,290 тон пшениці було вивантажено за розпорядженням судновласника “Naviship Corporaton” (Навишип Корпорейшн) в порто пункті Кілія в ДМ-1073, вказаний вантаж перебуває у володінні вказаної Компанії без правових підстав.

З огляду на вказані обставини, та враховуючи те, що належний ТОВ “Кара-Марін” на праві власності вказаний вантаж (697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом) незаконно утримується в акваторії портового пункту Кілія державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” в ліхтері ДМ-1073 без будь-яких товаророзпорядчих та супровідних документів, позивач вважає, що таке майно підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідачів відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 316, 317, 319, 386, 387 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2018 р. позов ТОВ „Кара-Марін” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1301/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 25.07.2018 р.

У підготовчому засіданні 25.07.2018 р. судом оголошено перерву до 30.07.2018 р. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

25.07.2018 р. ТОВ „Кара-Марін” подана до господарського суду заява про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 668,290 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом згідно коносаменту №1 від 10.11.2017р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017р., що було вивантажено відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017р. за розпорядженням “Naviship Corporaton” в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4), та передати його на відповідальне зберігання приватному підприємству “Влахос”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2018 р. у справі № 916/1301/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Кара-Марін” про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на 668,290 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту №1 від 10.11.2017р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., що були вивантажені відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017р. за розпорядженням “Naviship Corporaton” в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4).

В ході підготовчого провадження 14.09.2018 р. позивачем подана до господарського суду Одеської області заява про заміну первісного відповідача - Naviship Corporation (Навишип Корпорейшн) на належного відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Краншип” та про залучення до участі у справі ДП “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”) в якості співвідповідача в порядку ст.ст. 42, 48 ГПК України. У вказаній заяві позивач вказав, що під час розгляду справи № 916/3253/17 господарським судом Одеської області було встановлено, що 14.11.2017 р. при розвантаженні теплоходу "Фетида" в Одеському морському порту за даними генерального акту від 15.11.2017 р. з наявних на борту 2.441,68 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом було вивантажено лише 1.744,66 тони, у зв'язку з чим залишок у кількості 697,02 тони пшениці не потрапив до порту призначення, отже й не був переданий перевізнику для митного оформлення з метою подальшого експорту з митної території України. Як наслідок, з урахуванням вищенаведених приписів чинного законодавства України, що регулює митне оформлення товару, позивач вказує, що залишок пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом у кількості 697,02 тони, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р. про завантаження на теплохід "Фетида" у портопункті Кілія ДП МТП "Усть-Дунайськ" м. Кілія 2.441,68 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, залишається власністю продавця по контракту № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р. - ТОВ "Кара-Марін", що в свою чергу оспорюється та заперечується відповідачем. Також позивач зазначає, що під час розгляду справи № 916/3253/17 компанією Навишип Корпорейшин за змістом заяви за вх. № 2-308/18 від 18.01.2018 р. було повідомлено суд про те, що відповідно до генерального акту №5 від 30.11.2017 р. вантаж, що залишився на судні "Фетіда” після часткового вивантаження в порту ОСОБА_3 в кількості 668,290 тон пшениці, було вивантажено за розпорядженням судновласника “Naviship Corporatіon” (Навишип Корпорейшн) в порто пункті Кілія в ДМ-1073. Вага вантажу була визначена по осадці ДМ-1073 сюрвеєром SGS на рівні 668,290 тон. Таким чином, позивач вказує, що на теперішній час з урахуванням положень ч. 4 ст. 75 ГПК України вбачається доведеним той факт, що спірне майно, що належить позивачу на праві власності, було вивантажено за розпорядженням “Naviship Corporatіon’’ (Навишип Корпорейшн) в порто пункті Кілія в ДМ-1073 без правових на те підстав. Також позивач вказує, що під час виконання ухвали господарського суду Одеської області від 30.07.2018 р. про забезпечення позову у даній справі № 916/1301/18 позивачу (стягувачу) стало відомо про те, що спірне майно утримується в акваторії портопункту Кілія ДП МТП “Усть-Дунайськ” в ліхтері ДМ-1073, що зафрахтований ТОВ “Краншип”, що підтверджується листом вказаного товариства від 30.08.2018 р. вих. № КК/3 0-08/1. Так, враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 334, 387 ЦК України, у зв’язку з наявністю у ТОВ “Кара-Марін” права на витребування свого майна з чужого незаконного володіння будь-якої особи, яка без правових на те підстав заволоділа чужою власністю, з урахуванням відомостей за змістом листа ТОВ “Краншип” від 30.08.2018 р. вих. № КК/30-08/1, позивач вважає, що первісного відповідача - NAVISHIP CORPORATION (Навишип Корпорейшин) відповідно до ч. 2 ст. 48 ГПК України слід замінити належним відповідачем - ТОВ “Краншип”. Також, з урахуванням зазначеного та з огляду на ті обставини, що спірне майно до теперішнього часу перебуває в акваторії портопункту Кілія ДП МТП “Усть-Дунайськ” в ліхтері ДМ-1073, позивач просить суд залучити до участі у даній справі в якості співвідповідача філію “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”). Так, з урахуванням вищевказаного, позивач у вказаній заяві змінив позовні вимоги, виклавши їх в новій редакції, відповідно до якої позивач просить:

- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кара - Марин” 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., що були вивантажені відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4) в ліхтер ДМ-1073, який перебуває у фрахті Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”;

- усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марин” права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов’язання Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”, філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адіміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайцськ”), капітана порту філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”), служби порт надзору філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”), Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип” утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю “Кара-Марин” у здійсненні ним дій, направлених на вантажно-розвантажувальні роботи по вивантаженню та вивозу 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., що були вивантажені відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4) в ліхтер ДМ-1073, який перебуває у фрахті Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2018 р. у справі № 916/1301/18 замінено первісного відповідача – Naviship Corporation (Навишип Корпорейшн) на належного відповідача – ТОВ “Краншип”, залучено до участі у справі в якості співвідповідача – ДП “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”). При цьому вказаною ухвалою господарського суду від 17.09.2018 р. підготовче засідання відкладено на 12 жовтня 2018 р.

10.10.2018 р. відповідачем – ТОВ “Краншип” подано до господарського суду відзив, відповідно до якого відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги ТОВ “Кара-Марін” є необґрунтованими, не засновані на вимогах діючих норм матеріального права, заявлені до неналежного відповідача та, відповідно, не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на наступне.

Як вказує відповідач, на думку позивача саме лист ТОВ “Краншип” від 30.08.2018 р. № КК/30-08/1 є свідченням перебування майна, а саме пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом в кількості 697 тон пшениці, в ліхтері DM 1073, проте таке твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки, по-перше, листом від 30.08.2018 р. № КК/30-08/1 ТОВ “Краншип” повідомило керівництво ДП “Морський торговельний порт “Усть-Дунайськ”, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” про наявність відповідних договірних відносин з ПАТ “УДП” з приводу фрахтування ліхтерів (несамохідні судна) та використання орендованого майна у господарській діяльності. Фрахтування ліхтерів ТОВ “Краншип” було обумовлено специфікою господарської діяльності товариства як Портового оператора відповідно до договору про забезпечення доступу до причалу від 13.12.2017 р.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що в листі від 30.08.2018 р. № КК/30-08/1 жодним чином не було вказано про знаходження в будь-якому з вказаних ліхтерів пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом в кількості “не більше-не менше” 697 тон пшениці, щоб надало підстав для залучення ТОВ “Краншип” в якості відповідача по вказаній господарській справі.

За ствердженнями відповідача, 28.11.2017 р. ТОВ “Краншип” та Компанією “Навішип Корпорейшин” було укладено договір тайм-чартеру, за умовами якого судновласник ТОВ “Краншип” зобов’язався передати у фрахт Компанії “Навішип Корпорейшин” суднову баржу (ліхтер) DM 1073 (повна назва “UPD-DM-1073-УПД”) на період по фактично використаному часу. Проте набуття чинності вказаним договором тайм-чартеру було призупинено, що було обумовлено додатковою угодою № 1 до договору тайм-чартеру від 28.11.2017 р. у зв’язку із укладеним договором зберігання № 08 CR/NR від 28.11.2017 р.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до договору тайм-чартеру, визначено, що ТОВ “Краншип” та Компанія “Навішип Корпорейшин” додатково укладають договір зберігання з метою забезпечення технологічних умов зберігання вантажу, за умовами якого ТОВ “Краншип” прийняло на себе обов’язки забезпечити зберігання вантажу на ліхтері DM 1073 в кількості не менше 700 тон строком до 31.12.2017 р. з правом пролонгації. За актом прийому-передачі від 30.11.2017 р. Компанія “Навішип Корпорейшин” передала на зберігання ТОВ “Краншип” вантаж у вигляді пшениці насипом в кількості 668,290 тон для зберігання в ліхтері DM 1073. Подалі, Додатковою угодою № 2 від 10.04.2018 р. договір № 08 CR/NR від 28.11.2017 р. було розірвано та за актом прийому-передачі від 10.04.2017 р. було передано Компанії “Навішип Корпорейшин” вантаж - пшениця насипом в кількості 668,290 тон.

Крім іншого, як вказує відповідач, на виконання умов договору тайм-чартеру від 28.11.2017 р. Судновласник ТОВ “Краншип” передав за актом прийому-передачі від 11.04.2018 р. у фрахт Компанії “Навішип Корпорейшин” ліхтер DM 1073 та лише 03.08.2018 р. Компанія “Навішип Корпорейшин” повернула ТОВ “Краншип” зазначений ліхтер DM 1073, про що свідчить акт прийому-передачі від 03.08.2018 р., який з 03.08.2018 р. перебуває в володінні ТОВ “Краншип”, проте в ньому не зберігається майна у вигляді пшениці фуражної українського походження 2017 року врожаю насипом в кількості 697 тон, що належить позивачу ТОВ “Кара-Марін” на праві власності.

Наразі відповідач зауважує, що у своїй позовній заяві позивач цілком слушно вказує, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин, однак, посилаючись на вимоги статті 386 ЦК України, ТОВ “Кара-Марін” забуває, що такий спосіб захисту прав як витребування майна з чужого незаконного володіння застосовується лише щодо майна, яке має індивідуально-визначені ознаки, адже лише індивідуалізуючи ознаки, відособлюючи його від іншого замінного майна, надають можливість витребувати майно з чужого незаконного володіння. ТОВ “Кара-Марін” у позовній заяві об’єктом спору визначив річ, яка за своїми властивостями відноситься до речей з родовими ознаками, вага не є індивідуалізуючою ознакою, як рік врожаю та якісні характеристики, а тому таке майно, як пшениця за умовами транспортування або зберігання - насипом - не одноразово змішується з однорідним майном – пшеницею, тому відокремити таке майно з маси іншого однорідного для його витребування в натурі не є можливим, адже в такому випадку, можуть зачіпатися права та інтереси інших осіб, володільців та власників аналогічного майна.

Водночас, як вказує відповідач, як вбачається з позовної заяви позивач вказав, що в межах спору у господарському суді Одеської області по справі №916/3253/17 було встановлено, що між Компанією “Навішип Корпорейшин” та Компанією “Elan Soft Llp” було укладено договір фрахтування від 26.10.2017 р., за умовами якого судно “Фетіда” (ІМО 8947620, флаг Україна), судновласником якого є Компанія “Навишип Корпорейшин”, було зафрахтовано Компанією “Elan Soft Llp” для перевезення пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року в кількості не менше 2000 тонн, придбаної у позивача ТОВ “Кара-Марін” за контрактом поставки № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р. В межах дії договору фрахтування від 26.10.2017 р., Компанією “Навішип Корпорейшин” було застосовано право застави на вантаж, а саме на пшеницю фуражну українського походження в кількості 668,290 тон відповідно до умов статті 8 проформи чартеру “ДЖЕНКОН-94” та вимог статті 163, 164 Кодексу торгового мореплавства України. Такі обставини, на думку відповідача, по-перше, свідчать, що саме Компанія “Навішип Корпорейшин” є володільцем спірного об’єкту у вигляді пшениці фуражної українського походження в кількості 668,290 тон, та, по-друге, що таке володіння засноване на відповідній правовій підставі - право застави.

При цьому відповідач зазначає, що позивачем ТОВ “Кара-Марін” не визначено, які саме перешкоди необхідно усунути з боку відповідачів з приводу права користування та розпорядження спірним об’єктом майна, по-друге, позивач ТОВ “Кара-Марін” заявленою позовною вимогою просить суд надати йому право здійснення дій, направлених на вантажно-розвантажувальні роботи по вивантаженню та вивозу 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, проте відповідач наголошує на тому, що вантажно-розвантажувальні роботи в порту здійснюються не тільки відповідно до законодавчо встановлених правил на підставі вимог Наказу Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 року № 348 “Про затвердження Правил надання послуг у морських портах України”, а також до вимог локальних актів, таких як транспортно-технологічна схема, Зводу звичаїв морського порту Усть-Дунайськ, затвердженого наказом ДП “АМПУ” від 18.11.2015 р. № 230.

Як вказує відповідач, згідно “Правил надання послуг в морських портах України”, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 р. № 348, в частині 3 пункту 3.1 зазначено: “Вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту, здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів”. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту здійснюються відповідно до визначеного порядку на підставі договору з Портовим оператором та підконтрольні відповідним правилам. Самостійне здійснення таких дій власником вантажу не передбачено, що за ствердженнями відповідача виключає задоволення заявленої позовної вимоги.

Наразі у підготовчому засіданні 29.10.2018 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування у відповідачів відомостей з наступних питань:

- чи виходила суднова баржа (ліхтер) UPD-DM-1073-УПД з акваторії портопункту Кілія, розташованого за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4), починаючи з листопада 2017 р. і до теперішнього часу. Якщо так, надати належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджуються зазначені обставини;

- чи здійснювались в акваторії портопункту Кілія, розташованого за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4), починаючи з листопада 2017р. і до теперішнього часу роботи з вивантаження чи перевантаження суднової баржі (ліхтер) UPD-DM-1073-УПД. Якщо так, надати належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджуються зазначені обставини;

- чи здійснювались у причалу портопункту Кілія, розташованого за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (вул. Портова, 4), протягом листопада 2017р. і до теперішнього часу роботи з вивантаження чи перевантаження суднової баржі (ліхтер) UPD-DM-1073-УПД. Якщо так, надати належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджуються зазначені обставини.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2018 р. у справі № 916/1301/18 витребувано у ДП “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” та ДП “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”) вищезазначені відомості, при цьому підготовче засідання відкладено на 19 листопада 2018 р.

14.11.2018 р. до суду надійшов лист від ДП “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”, відповідно до якого відповідач на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 29.10.2018 р. повідомляє, що суднова баржа (ліхтер) UPD-DM1073-УПД починаючи з листопада 2018 року до теперішнього часу знаходилася та знаходиться в акваторії морського порту Усть-Дунайськ п/п Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (Портова, 4). Крім того відповідач вказує, що у філії "Усть-Дунайськ" відсутня диспетчерська служба, відповідні функції щодо отримання плану швартових операцій виконує диспетчерська Ізмаїльської філії ДП "АМПУ". Так, за інформацією від диспетчерської Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" 29.10.2018 року проводилися швартові операції на рейді п/п Кілія суднова баржа (ліхтер) UPD-DM1073-УПД та т/х VASILIY TATISCHEV відвантаження на т/х VASILIY TATISCHEV. Також відповідач зазначає, що у причалу п/п Кілія, розташованого за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (Портова, 4), роботи з вивантаження чи перевантаження суднової баржи (ліхтер) UPD-DM1073-УПД протягом листопада 2018 до теперішнього часу не здійснювалися.

19.11.2018 р. до суду електронною поштою надійшов лист від ДП “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”, відповідно до якого відповідач на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 29.10.2018 р. повідомляє, що 30.11.2017 р. відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. в ліхтер ДМ-1073, який знаходився на акваторії порту Усть-Дунайськ портового пункту Кілія, була вивантажена пшениця фуражна насипом в кількості 668 тон 290 кг. Також відповідач зазначає, що інформацією щодо проведення будь-яких операцій з вищезазначеним ліхтером після 30.11.2107 р. підприємство не володіє.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2018 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1301/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”, Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” та Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”) про витребування майна та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10 грудня 2018 р.

У судовому засіданні господарського суду 10 грудня 2018 року по справі № 916/1301/18 було протокольно оголошено перерву до 17 грудня 2018 року о 17 год. 30 хв.

В судові засідання представники відповідачів - ДП „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” та ДП “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”) не з’явились, вказані відповідачі не скористались наданим їм ст. 42 ГПК України правом на участь у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

17.12.2018 р. відповідачем – ТОВ “Краншип” подано до господарського суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач додатково обґрунтовує свої заперечення на позов. Так, відповідач вказує, що фактичним володільцем та розпорядником вказаного майна є Компанія іноземної юрисдикції “Naviship Corporatіon” в силу застосованого в межах дії договору фрахтування (Чартеру №1) від 26.10.2017 року на підставі статті 164 Кодексу торгового мореплавства України та статі 8 проформи Чартеру “Дженкон-94” права застави на вантаж. При цьому відповідач додає, що на час розгляду справи ТОВ “Кара-Марін” жодним чином не оспорило та не спростувало право застави Компанії “Naviship Corporatіon”, застосоване щодо вказаного майна. Крім того, відповідач зазначає, що в процесі розгляду справи було підтверджено, що Компанія іноземної юрисдикції “Naviship Corporatіon” розпочала арбітражний процес в Лондонській асоціації морських арбітрів (LMAA) проти Компанії ELAN SOFT з приводу стягнення завданих збитків у результаті невиконання умов договору фрахтування від 26.10.2017 року, за результатами якого буде звернуто стягнення на предмет застави у вигляді 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року, (повідомлення Компанії “Naviship Corporatіon” від 26.10.2017 року про застосоване право застави; лист Компанії “Naviship Corporatіon” від 03.12.2018 року; лист від 07.12.2018 року Лондонської адвокатської компанії про розпочату процедуру арбітражного вирішення спору в Лондонській асоціації морських арбітрів (LMAA). ОСОБА_3 з цим відповідач вказує, що ТОВ “Краншип” не несе відповідальність за позовною заявою ТОВ “Кара-Марін” та не може виступати в якості відповідача по справі. Так, наданими письмовими доказами було засвідчено існування відповідних договірних відносин між ТОВ “Краншип” та Компанією іноземної юрисдикції “Naviship Corporatіon”, за умовами яких ТОВ “Краншип” з 28.11.2017 р. надавав послуги зі зберігання спірного вантажу в ліхтері DM 1073. Вказані договірні відносини були припинені додатковою угодою № 2 від 10.04.2018 р., та за актом прийому-передачі від 10.04.2018 р. спірний вантаж було передано Компанії “Naviship Corporatіon” у володіння та розпорядження (договір фрахту від 28.11.2017 р. з додатками, договір зберігання від 28.11.2017 р. з додатками). За відомостями, наданими в листі ДП “АМПУ” в особі філії “Усть-Дунайськ” від 08.11.2018 р., однозначно вбачається, що ліхтер DM 1073, в якому, на думку позивача, знаходиться спірний вантаж, використовувався у господарській діяльності ТОВ “Краншип” вже після передачі спірного вантажу за актом прийому-передачі від 10.04.2018 р. Компанії “Naviship Corporatіon”. У вказаному листі також вказано, що в жовтні 2018 року проводилася швартові операції на рейді п/п Кілія ліхтера DM 1073 та т/х VASILIY TATISCHEV з метою перевантаження на т/х. Такі роботи були погоджені Ізмаїльською філією ДП “АМПУ”, що свідчить про виконання вимог п.3.1. та 3.6 Правил надання послуг в портах України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 р. № 348. При цьому відповідач зазначає, що згідно зазначеного листа від 08.11.2018 р. саме з листопада 2018 року по теперішній час суднова баржа DM 1073 перебувала в акваторії морського порту Усть-Дунайськ портового пункту Кілія, та лише з вказаного часу роботи з вивантаження чи перевантаження суднової баржі DM 1073 не здійснювалися. За ствердженнями відповідача, ТОВ “Краншип” не володіє вказаним майном, не розпоряджається ним та не має інформації про місцезнаходження вказаного майна, що відповідно, підтверджує відсутність правових підстав для заявлення вимог до ТОВ “Краншип”.

Крім того, відповідач - ТОВ “Краншип” вказує, що застосований позивачем спосіб захисту прав не відповідає суті виниклих правовідносин, адже застосувати такий спосіб захисту прав як витребування майна з чужого незаконного володіння можливо лише щодо майна, яке має індивідуально-визначені ознаки, що визначається вимогами статті 386 ЦК України. У позовній заяві об’єктом спору визначено річ, яка за своїми властивостями відноситься до речей з родовими ознаками, відокремити таке майно з маси іншого однорідного для його витребування в натурі не є можливим, адже в такому випадку, можуть зачіпатися права та інтереси інших осіб, володільців та власників аналогічного майна. Таким чином, як зазначає відповідач - ТОВ “Краншип”, права володіння та розпорядження спірним майном наявні лише у Компанії іноземної юрисдикції “Naviship Corporatіon”, а тому відсутні підстави для залучення ТОВ “Краншип” в якості відповідача за даним позовом.

В ході розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а відповідач – ТОВ “Краншип” просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача - ТОВ “Краншип”, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” (продавець) та Компанію ELAN SOFT LLP (покупець) укладений контракт № 19/19/17/1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує наступний товар: пшеницю фуражну, українського походження, врожай 2017 року, насипом.

В п. 2.1. контракту від 19.09.2017 р. передбачено, що кількість товару в партії, а також загальна кількість товару, що підлягає поставці по даному контракту, вказується в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного контракту. Загальна кількість товару поставленого в рамках даного контракту, визначається як сума всіх специфікацій до контракту. Право власності на товар переходить від продавця до покупця згідно ваги, зазначеної в вантажній митній декларації. Дана вага є остаточною при розрахунку сторін.

Згідно п. 1.3. контракту від 19.09.2017 р. ціна за одиницю товару, вартість партії товару, а також загальна вартість товару, що підлягає поставці по даному контракту, зазначається в специфікаціях та визначається як сума всіх специфікацій до даного контракту.

Умовами п. 1.4. контракту від 19.09.2017 р. сторони передбачили, що базис поставки кожної партії товару (DAP/ або DAТ/ або СРТ) визначається сторонами в специфікаціях у відповідності з правилами Інкотермс 2010. Поставка здійснюється залізничним та/або автотранспортом. Датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля порту призначення у відповідній залізничній/автотранспортній накладній на товар. Затрати по вивантаженню товару в пункті призначення, зберігання на території портового елеватору та завантаженню товару на борт корабля для відправлення товару на експорт – за рахунок покупця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту оформлення вантажної митної декларації(й) згідно ваги, зазначеної в вантажній митній декларації.

Пунктом 1.4. контракту від 19.09.2017 р. встановлено, що відвантаження товару здійснюється із внутрішніх елеваторів в залізничних вагонах та/або автотранспортом. Термін поставки кожної партії товару зазначається в специфікаціях.

Відповідно до п. 1.6. контракту від 19.09.2017 р. валюта контракту – долари США. Загальна сума контракту відповідає загальній сумі всіх специфікацій до даного контракту.

Положеннями п. 4.1. контракту від 19.09.2017 р. сторони передбачили, що продавець зобов’язаний забезпечити безперебійну поставку товару в стандартних, технічно справних вагонах та/або автотранспорті, придатних для перевезення товару насипом в портовий елеватору відповідності із графіком поставок та чітко у відповідності з інструкціями покупця. Продавець несе всі витрати, пов’язані із неправильним заповненням транспортних накладних.

Згідно п. 8.9. контракту від 19.09.2017 р. контракт набирає чинності з дня підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

08 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” (продавець) та Компанію ELAN SOFT LLP (покупець) укладено специфікацію № 2 до контракту № 19/19/17/1 від 19.09.2017 р., згідно якої продавець продає, а покупець купує наступний товар: пшеницю фуражну, українського походження, врожай 2017 року, насипом. Кількість товару 700,000 т +- 10% в опціоні продавця. Ціна 134,00 дол. за 1 тону. Загальна сума 93800,00 доларів США. Базис поставки – СРТ ОСОБА_3, Україна. Термін поставки (в опціоні покупця) – з 19 вересня 2017 року по 30 листопада 2017 року включно. Кількісні показники: натуральна вага – не менше 720г/л; вологість – не більш ніж 14,0%; засміченість домішків – не більше 2%. Продавець зобов’язаний постачати товар у задовільній якості та стані без самозігрівання та теплового пошкодження при сушінні. Товар повинен мати нормальний запах (без затхлого, солодового, цвілевого та інших сторонніх запахів), нормальний колір, не допускається прихована зараженість та радіоактивність). Підписанням даної специфікації відміняється зобов’язання сторін, взяті згідно специфікації № 1 від 19.09.2017 р. до даного договору.

З метою виконання умов вказаного контракту № 19/19/17/1 від 19.09.2017 р. та специфікації № 2 від 08.11.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” в межах укладеного з Фірмою “Давос” у формі ТОВ договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08 від 17.08.2017 р. було передано Фірмі “Давос” у формі ТОВ 700 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2017 року між Фірмою “Давос” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає виконавцю проведення робіт по перевезенню вантажу із болградського району Одеської області – перевалці – завантаження в баржі – перевезення вантажу в порт ОСОБА_3 та транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажу зерна (в подальшому – вантаж). Завантаження вантажу на баржі для транспортування в порт ОСОБА_3 буде здійснюватися через порто пункт Кілія.

В п. 2.1. договору від 17.08.2017 р. передбачено, що остаточна вага вантажу, відвантаженого виконавцем на судно, визначається по закінченню відвантаження його на судно замовника в порту згідно з даними коносаментів. Показники ваги фіксуються в коносаменті та штурманській розписці згідно даних зняття осадки судна (драфт-сюрвей) та берегової цифри. Виконавець забезпечує належне проведення драфт-сюрвея. Драфт-сюрвей вважається виконаним належним чином та його результати підлягають внесенню в коносамент та штурманська розписку тільки після підтвердження його результатів капітаном та/або судновласником та сюрвейєром, номінованим замовника та за рахунок замовника. У випадку неналежного виконання драфт-сюрвей виконавець зобов’язаний провести повторний драфт-сюрвей та його результати також підлягають затвердженню капітаном та/або судновласником та сюрвейєром, номінованим замовника та за рахунок замовника. Остаточна вага вантажу, відвантаженого виконавцем на судно, що надається замовником, складається із загальної кількості вантажу згідно всіх коносаментів на даний вантаж.

Згідно п. 1.5. договору від 17.08.2017 р. оскільки весь вантаж, який перевалюється по даному договору, постачається замовнику виконавцем по договорам поставки з місцем поставки порт Кілія, кількість вантажу, прийнятого виконавцем згідно даного договору, визначається згідно актів приймання-передачі, підписаних виконавцем та замовником в рамках договорів поставки між ними. В актах приймання-передачі фіксується вага, визначена на вагах порту при переважуванні вантажу, що надходить. Виконавець зобов’язаний забезпечити здійснення переважування тільки на справних вагах, які пройшли своєчасну перевірку у відповідності із встановленими правилами згідно законодавства України та надавати негайний доступ замовнику, а також номінованим ним сюрвейєром для перевірки вагів на його першу вимогу.

Умовами п. 2.1. договору від 17.08.2017 р. сторони передбачили, що виконавець зобов’язаний забезпечити перевезення вантажу автотранспортом з Болградського району Одеської області в порт Кілію. Перевантажити вантаж в баржі та перевезти його в порт ОСОБА_3.

Пунктом 9.1. договору від 17.08.2017 р. встановлено, що даний договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині невиконаних зобов’язань – до повного їх виконання.

17.08.2017 р. Фірмою “Давос” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” укладено додаток № 1 до договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08 від 17.08.2017 р.

Факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” обумовленого контрактом № 19/19/17/1 від 19.09.2017 р. товару виконавцю по договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 17/08 від 17.08.2017 р. - Фірмі “Давос” у формі ТОВ підтверджується коносаментом № 1 від 10.11.2017 р. Згідно цього коносаменту № 1 порт завантаження визначено в м. Кілія, ДП “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”, портопункт Кілія; порт призначення – Одеський морський порт, ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл”; назва судна – теплохід “Фетида”; вантажовідправники: ПП “Білозір’я” та ТОВ “Кара-Марін”; вантажоотримувач - ELAN SOFT LLP; найменування вантажу: пшениця фуражна на експорт, українського походження врожаю 2017 року, 100% навалом; маса: 2441,680 тон; особливі заяви відправника: вантаж відправляється до Одеського морського порту, ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл”; експедитором є Фірма “Давос” у формі ТОВ.

Відповідно до сертифікатів № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., оформлених на ім’я Фірми “Давос” у формі ТОВ, вантаж - пшениця фуражна, на експорт, українського походження врожаю 2017 року, 100% навалом; завантажена на судно теплохід “Фетида”; порт завантаження: м. Кілія, ДП “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”, портопункт Кілія; навантажувальний ордер: коносамент № 1 від 10.11.2017 р.; вага вантажу в кг: 2441,680 тон; вантажовідправники: ПП “Білозір’я” та ТОВ “Кара-Марін”; вантажоотримувач - ELAN SOFT LLP; порт призначення: Одеський морський порт, ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл”

Згідно генерального акту від 15.11.2017 р., складеного ТОВ “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт”, з теплоходу “Фетида” в Одеському морському торговельному порту вивантажено 1744,660 тон пшениці 6-го класу українського походження врожаю 2017 року.

Разом з тим, за ствердженнями позивача, частина вантажу, а саме 697,02 тон пшениці 6-го класу українського походження врожаю 2017 року за незрозумілих обставин вивантажено з теплоходу “Фетида” в Одеському морському торговельному порту 15.11.2017 р. не було та як наслідок покупець за контрактом № 19/19/17/1 від 19.09.2017 р. - ELAN SOFT LLP не отримав товар, обумовлений специфікацією № 2 від 08.11.2017 р. вартістю 93400,68 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на день прибуття вантажу – 14.11.2017 р. склало суму у розмірі 2473987,87 грн.

Як випливає з матеріалів справи, згідно генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. з теплоходу “Фетида” в портопункті Кілія вивантажено 668,290 тон пшениці фуражної та вказано, що вантаж прибув в портопункт Кілія без вантажних документів; вантаж вивантажений прямим варіантом в ДМ – 1073, вага визначена по осадці ДМ – 1073 сюрвеєром SGS. Вантаж, що знаходиться в заставному праві, вивантажений повністю (всі залишки передані на ліхтер ДМ – 1073.

Водночас, листом від 24.11.2017 р. ТОВ “Кара-Марін” звернулось до Фірми “Давос” у формі ТОВ з вимогою повідомити про причини невивантаження зазначеного товару в Одеському морському порту. Проте, Фірма “Давос” у формі ТОВ в своєму листі від 29.11.2017 р. повідомила, що запитувана ТОВ “Кара-Марін” інформація не стосується його прав та інтересів як продавця за контрактом, оскільки за положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, тобто вручення його набувачеві або перевізникові, а товар за специфікацією № 2 від 08.11.2017 р. до контракту № 19/09/17/1 від 19.09.2017 р. було вручено перевізнику - ТОВ “Давос”, у зв’язку з чим право вимоги товару виникло у його набувача - ELAN SOFT LLP.

З огляду на вказані обставини, з метою захисту своїх оспорюваних прав на сільськогосподарську продукцію ТОВ „Кара-Марін” у грудні 2017 року звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фірми “Давос” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ELAN SOFT LLP, Naviship Corporation, про визнання права власності на сільськогосподарського продукцію – 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017р. насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ 1711130862-1711130865 від 13.11.2017 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2018 р. по справі № 916/3253/17 вказаний позов ТОВ „Кара-Марін” задоволено та за останнім визнано право власності на сільськогосподарського продукцію – 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017р. насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 13.11.2017 р. Вказані рішення суду набрало законної чинності згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 р. по справі № 916/3253/17, якою рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2018 р. у вказаній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу Naviship Corporation - без задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені судовим рішенням у справі № 916/3253/17 обставини щодо наявності у позивача по даній справі права власності на спірний товар 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017р., не підлягають доведенню у даній справі.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ “Краншип” на користь ТОВ “Кара - Марин” 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., що були вивантажені відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4) в ліхтер ДМ-1073, який перебуває у фрахті Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”. Також позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном шляхом зобов’язання Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ”, філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адіміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайцськ”), капітана порту філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”), служби порт надзору філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”), ТОВ “Краншип” утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть Товариству з обмеженою відповідальністю “Кара-Марин” у здійсненні ним дій, направлених на вантажно-розвантажувальні роботи по вивантаженню та вивозу 697 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1 - НОМЕР_2 від 13.11.2017 р., що були вивантажені відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. в портопункті Кілія за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова,4 (вул. Портова, 4) в ліхтер ДМ-1073, який перебуває у фрахті Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”.

Свої вимоги до ТОВ „Краншип” позивач обґрунтовує тим, що під час виконання ухвали господарського суду Одеської області від 30.07.2018 р. про забезпечення позову у даній справі № 916/1301/18 позивачу (стягувачу) стало відомо про те, що спірне майно утримується в акваторії портопункту Кілія ДП МТП “Усть-Дунайськ” в ліхтері ДМ-1073, що зафрахтований ТОВ “Краншип”, що підтверджується листом вказаного Товариства від 30.08.2018 р. вих. № КК/3 0-08/1. З огляду на вказане, під час підготовчого провадження 14.09.2018 р. позивачем була подана до господарського суду заява про заміну первісного відповідача - Naviship Corporation (Навишип Корпорейшн) на належного відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Краншип” та про залучення до участі у справі ДП “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту “Усть-Дунайськ”) в якості співвідповідача в порядку ст.ст. 42, 48 ГПК України, яка ухвалою суду від 17.09.2018 р. була задоволена.

При цьому позивач вказує, що його адвокатом ОСОБА_5 було направлено до Фірми “Давос” у формі ТОВ адвокатський запит від 26.07.2018 р. за вих. № 4/7, в якому заявник згідно ст.ст. 20, 24 Закону України “Про адвокатуру” просив надати інформацію у письмовому вигляді щодо знаходження на території портопункту Кілія 668,290 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року 2017 року насипом, згідно коносаменту № 1 від 10.11.2017 р., сертифікатів №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 13.11.2017 р., що були вивантажені відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. за розпорядженням Naviship Corporation в порто пункті Кілія. На вказаний запит Фірмою “Давос” у формі ТОВ надана відповідь від 27.07.2018 р. вих. № 27/07-568 та зазначено, що станом на 27.07.2018 р. ліхтер ДМ-1073 знаходиться на рейдовій стоянці ОСОБА_3 Усть-Дунайськ, у якому зберігається 668,290 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року 2017 року насипом, що була вивантажена відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. за розпорядженням Naviship Corporation.

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).

За ствердженнями позивача, у ТОВ “Краншип” відсутня жодна правова підстава для володіння його майном, а саме пшеницею фуражною урожаю 2017 року у кількості 697 тон та утримувати її в акваторії портопункту Кілія ДП МТП “Усть-Дунайськ” в ліхтері ДМ-1073, що зафрахтований відповідачем - ТОВ “Краншип”. Більш того, на думку позивача, такі дії ТОВ “Краншип” не лише порушують право власності позивача, а й мають своїм наслідком затримання отримання покупцем за контрактом № 19/19/17/1 від 19.09.2017 р. - ELAN SOFT LLP товару, обумовленого специфікацією № 2 від 08.11.2017 р.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Отже, саме на позивача законом покладено обов’язок довести наявність перешкод у здійсненні ним прав власника спірного майна, що вчиняються саме відповідачем ТОВ “Краншип”, зокрема володіння та утримання спірного майна - пшениці фуражної урожаю 2017 року у кількості 697 тон в ліхтері ДМ-1073, що зафрахтований відповідачем - ТОВ “Краншип”.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу утримання відповідачем - ТОВ “Краншип” спірного майна позивач посилається на лист ТОВ “Краншип” від 30.08.2018 р. вих. № КК/3 0-08/1. Між тим, вказаний лист не є належним та допустимим доказом, який підтверджує знаходження пшениці фуражної урожаю 2017 року у кількості 697 тон у ліхтері ДМ-1073. У вказаному листі зазначено, що ТОВ “Краншип” є фрахтувальником ліхтерів ДМ-2432, ДМ-2058, ДМ-1035, ДМ-2168, ДМ-2393, ДМ-2063, ДМ-1077, ДМ-1073, а також інформацію, що охорону та нагляд за технічною експлуатацією ліхтерів здійснює команда шкіперів ТОВ “Краншип”, яка виконує свої функціональні обов’язки по збереженню ввіреного їй майна на правовій основі та в рамках наданих повноважень.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що 28.11.2017 р. між ТОВ “Краншип” (виконавець) та Компанією “Naviship Corporaton” (замовник) було укладено угоду № 08 CR/NC, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якої визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання забезпечувати зберігання вантажу замовника на ліхтері на умовах FOB – безпечний причал або рейд порту Кілія; надавати додаткові послуги за угодою сторін на підставі додатку до цієї угоди. У вказаній угоді “вантаж” – пшениця насипом, що подається замовником і доступний для зберігання на ліхтері.

Згідно п. 2.1. угоди від 28.11.2017 р. № 08 CR/NC замовник зобов’язується надати виконавцю вантаж для зберігання в обсязі приблизно 700 тон +- 5% у опціоні замовника. Фінальна кількість вантажу буде визначена за результатами драфт сюрвею після закінчення вивантаження.

Відповідно до п. 4.2.3. угоди від 28.11.2017 р. № 08 CR/NC виконавець забезпечує збереження кількості і якості вантажу з моменту його прийняття на борт ліхтера за актом прийому-передачі до моменту закінчення збереження та вивантаження вантажу.

28.11.2017 р. ТОВ “Краншип” (виконавець) та Компанією “Naviship Corporaton” (замовник) підписано акт прийому-передачі до угоди № 08 CR/NC від 28.11.2017 р., відповідно до якого ТОВ “Краншип” було фактично передано вантаж (пшеницю насипом) в обсязі 668,290 тон для зберігання на ліхтері UDP-1073-УДП.

В подальшому 10.04.2018 р. між ТОВ “Краншип” та Компанією “Naviship Corporaton” було укладено додаток № 2 до угоди № 08 CR/NC від 28 листопада 2017 року, відповідно до п. 1 якого сторони дійшли згоди розірвати угоду № 08 CR/NC від 28.11.2017 року з 00:00 годин 11.04.2018 року.

Крім того, 10.04.2018 р. ТОВ “Краншип” (виконавець) та Компанією “Naviship Corporaton” (замовник) підписано акт прийому-передачі (повернення) до угоди № 08 CR/NC від 28.11.2017 р., відповідно до п. 1 якого визначено, що згідно з угодою № 08 CR/NC від 28.11.2017 року ТОВ “Краншип” повернуло, а Компанія “Naviship Corporaton” прийняла вантаж (пшеницю фуражну) в обсязі 668,290 тон зі зберігання на ліхтері UDP-DM-1073-УДП.

Також відповідно до акту прийому-передачі від 11.04.2018 р., складеного між ТОВ “Краншип” (судновласник) та Компанією “Naviship Corporaton” (фрахтувальник), судновласник передав, а фрахтувальник прийняв ліхтер “UDP-DM-1073-УДП” 11.04.2018 р. об 00:00 годин місцевого часу.

Відповідно до акту прийому-передачі (повернення) від 03.08.2018 р., складеного між ТОВ “Краншип” (судновласник) та Компанією “Naviship Corporaton” (фрахтувальник), фрахтувальник передав, а судновласник прийняв ліхтер “UDP-DM-1073-УДП” 03.08.2018 р. об 00:00 годин місцевого часу.

Відтак, вказані обставини свідчать, що, починаючи з 10.04.2018 р. вантаж – пшениця фуражна урожаю 2017 року у кількості 668,290 тон не перебуває на зберіганні у відповідача - ТОВ “Краншип”, оскільки була повернута останнім Компанії “Naviship Corporaton”, а відтак спірний товар не перебуває в натурі у відповідача ТОВ “Краншип”.

Доказів, які б спростовували викладене, позивач не надав, як і не надав доказів утримання відповідачем належного позивачу майна, тим самим позивач не довів суду факту порушення його прав власника з боку відповідача - ТОВ “Краншип”.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви Компанії “Naviship Corporation” від 18.01.2018 р. вх. № 2-308/18, поданої в порядку ст. 50 ГПК України по справі № 916/3253/17 (а.с. 53-60 т. 1), вказана Компанія в якості підстав залучення її до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зазначила, що відповідно до чартеру № 1 (договір фрахтування) під 26.10.2017 р. судно “Фетіда”, судновласником якого є “Naviship Corporation”, було зафрахтовано ELAN SOFT LLP для ввезення товару, а саме пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 р. в кількості не менше 2000 тонн в порту завантаження Кілія ДП “МТП Усть-Дунайськ” м. Кілія до порту призначення - порт ОСОБА_3. Також за умовами Чартеру № 1 визначено стадійний час, на протязі якого повинні були бути здійснені усі операції з навантаження та вивантаження із судна вказаного товару, а саме з 31.10.2017р. по 05.11.2017 року. На вказане судно “Фетіда” 10.11.2017 року було завантажено 2441,680 тон пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року, що було зафіксовано в коносаменті № 1 від 10.11.2017 р. та штурманській розписці № 1. Перевізник - Компанія “Naviship Corporation” доставила вантаж до порту ОСОБА_3 та 12.11.2017р. надала нотіс щодо готовності судна до вивантаження вантажу, але з вини фрахтувальника судна ELAN SOFT LLP судно було затримано понад погодженого сторонами чартеру періоду сталійного часу для проведення робіт з фумігації на борту судна, що призвело до виникнення у судновласника збитків. Тому, як вказує Компанія “Naviship Corporation” 17.11.2017 р. нею направлено фрахтувальнику ELAN SOFT LLP нотіс про детеншен, де визначено розмір вимог в 75000,00 дол. США та просила погасити заборгованість за простій судна, проте вказаний нотіс про детеншен був проігнорований фрахтувальником ELAN SOFT LLP. Відповідно до повідомлення про заставу вантажу, що було направлено фрахтувальнику ELAN SOFT LLP 28.11.2017 року, Компанією “Naviship Corporation” повідомлено про свої права застави на вантаж, пославшись на вимоги статті 8 проформи Чартера “Дженкон-94”. Відповідно до генерального акту № 5 від 30.11.2017 р. вантаж, що залишився на судні “Фетида” після часткового вивантаження в порту ОСОБА_3, в кількості 668,290 тон пшениці було вивантажено за розпорядженням судновласника Компанії “Naviship Corporation” в портопункті Кілія в ДМ-1073 та вага вантажу була визначена сюрвеєром по осадці ДМ-1073.

Вказані обставини також встановлені у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 р. по справі № 916/3253/17.

З викладеного вбачається, що спірне майно знаходиться у Компанії “Naviship Corporation” в силу застосованого в межах дії договору фрахтування (Чартеру № 1) від 26.10.2017 року на підставі статті 164 Кодексу торгового мореплавства України та статі 8 проформи Чартеру “Дженкон-94” права застави на вантаж. Зазначені обставини підтверджуються також наданим відповідачем до суду листом Компанії “Naviship Corporation” від 03.12.2018 р. (а.с. 137 т. 2) та повідомленням про заставу на вантаж на т/х “Фетіда” (а.с. 141-143 т. 2) .

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 20 Господарського суду України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Так, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном, тобто не власника, про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.). Вказані обставини становлять предмет доказування.

Наразі, як встановлено судом, спірне майно (пшениця) не перебуває у відповідача ТОВ “Краншип”, оскільки було повернуто Компанії “Naviship Corporaton”, що підтверджується матеріалами справи, тому неможливо витребувати майно, яке належить позивачу на праві власності, у ТОВ “Краншип”, оскільки воно не володіє спірним майном.

При цьому майно, яке позивач просить витребувати, повинно мати індивідуально-визначені ознаки, за якими суд може визнати за власником право власності на цю річ.

Положеннями ст. 184 Цивільного кодексу України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не спростовано сторонами, вказане позивачем майно – пшениця фуражна урожаю 2017 року у кількості 697 тон за своїми властивостями відноситься до речей з родовими ознаками, що позбавляє можливості відокремити спірне майно з-поміж іншого однорідного майна, а відтак, маючи лише родові ознаки, вказане майно, є замінним, що в свою чергу виключає взагалі можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права згідно ст. 387 ЦК України шляхом витребування з чужого незаконного володіння - Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип” 697 т пшениці фуражної українського походження врожаю 2017 року насипом. У такому випадку позивач має право на відшкодування вартості пшениці за умови наявності її у відповідача.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Завдяки негаторному позову, предметом якого у даному випадку є заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.

Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Господарським судом під час розгляду даної справи було встановлено, що ТОВ “Краншип” 10.04.2018 р. за актом прийому-передачі (повернення) повернуло, а Компанія “Naviship Corporaton” прийняла вантаж (пшеницю фуражну) в обсязі 668,290 тон зі зберігання на ліхтері UDP-DM-1073-УДП, зважаючи на що відповідачі взагалі не використовують спірний вантаж, тому вказана позовна вимога є необґрунтованою.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності і обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” є необґрунтованими, не відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

У зв’язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Кара-Марін” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип», Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Усть-Дунайськ» ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Усть-Дунайськ») про витребування майна та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2018 р.

Суддя В.С. Петров