Рішення № 78928075, 12.12.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа № 917/535/17

Господарський суд Полтавської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Бунякіна Г. І., суддя Іванко Л. А., при секретарі судового засідання Сілаєвій О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Полтавська міська рада

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання укладеним договору.

За участю представників

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи (Полтавська міська рада): ОСОБА_3

від інших третіх осіб – не з’явилися

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради про визнання укладеним договору 2017 р. на експлуатацію складових газорозподільної системи.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2017 року у позові було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року вказане рішення було скасовано, позов було задоволено, визнано укладеним спірний договір (т.5 а.с.162-176; т.6 а.с.53-66).

Постановою Верховного Суду від 02.05.2018 року було скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 30.08.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 року у справі № 917/535/17, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.6 а.с.220-230).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2018 року справа передана на розгляд судді Безрук Т. М. (т.7, а.с.1).

За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.07.2018 прийнято справу до провадження та призначено справу до колегіального розгляду у складі трьох суддів, оскільки первісно справа розглядалася колегіально (т.7, а.с.2).

За протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.07.2018р. визначено склад колегії: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Бунякіна Г. І., суддя Кульбако М. М. (т.7, а.с.8).

За ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.08.2018 було призначено справу до розгляду в підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи (т.7, а.с.9-10).

За ухвалою від 03.10.2018р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні (т.7 а.с.99-101).

В зв’язку з перебуванням судді Кульбако М.М. у відпустці склад суду у даній справі змінено. Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2018р. проведено повторний автоматичний розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018р. визначено склад колегії: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Бунякіна Г. І., суддя Іванко Л. А. (т.7, а.с.108-109).

Про час та місце розгляду справи позивач, відповідач та треті особи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 03.08.2018р., від 11.09.2018р., від 08.10.2018р., від 19.10.2018р., від 22.11.2018р. про вручення судових ухвал (т.7, а.с.11-15, 58-62, 102-105, 222-224; т.8 а.с.104-107).

Третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в поясненнях (вхід. № 7461 від 10.08.2018р.) подала клопотання про розгляд справи без участі її представника (т.7, а.с.19).

Третя особа - Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в поясненнях (вхід. № 7653 від 16.08.2018р.) подала клопотання про розгляд справи без участі її представника (т.7, а.с.19, 23-24).

Вказані клопотання третіх осіб були задоволені судом.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ПАТ "Полтавагаз" є природним монополістом у сфері розподілу природного газу у зоні ліцензійної діяльності, про що внесена інформація до Реєстру суб'єктів природних монополій у сфері енергетики (№ 26). Листом від 17.02.2017р. № 06/82 позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, до якого було додано проект відповідного договору з додатками у двох примірниках. Відповідач повернув зазначений договір без підписання. Позивач вважає, що КП "ЖЕО № 2" безпідставно ухиляється від укладання договору, обов'язковість укладання якого передбачена чинним законодавством України.

Відповідач у відзиві (вхід. № 8277 від 05.09.2018р.) проти позову заперечує повністю з тих мотивів, що позивач отримує плату за експлуатацію складових газорозподільної системи із побутових споживачів та може включити у договір з ними інші види робіт з обслуговування внутрішньобудинкової газорозподільної системи; у додатку № 1 до спірного договору позивачем включено 16 будинків без газорозподільної системи та 76 будинків, які не обслуговуються КП "ЖЕО № 2"; визначені у спірному договорі витрати не передбачені у складі тарифу вартості послуг, які надає відповідач; позивачем не обґрунтовано ні переліку пропонованих послуг, ні їх вартості; приписи Кодексу газорозподільних систем не встановлюють платність такого виду договорів; позивач пропонує укласти спірний договір без використання електронної системи закупівель, що суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» (т.7, а.с.34-39).

Позивач у відповіді на відзив (вхід. 8665 від 17.09.2018р.) не погодився з запереченнями відповідача та зазначив, що укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи між власником газової мереж (балансоутримувачем, управителем) та оператором ГРМ є обов’язковим згідно вимог Кодексу газорозподільних систем (т.7, а.с.63-65).

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив (вхід. № 8928 від 25.09.2018р.) зазначив, що в Законі України від 09.112017р. № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» відсутнє поняття «балансоутримувач будинку»; КП "ЖЕО № 2" надає споживачам будинків послуги з утримання будинків та прибудинкових територій виключно згідно встановлених тарифів; орієнтовна вартість запропонованих позивачем послуг складає близько 7 мільйонів гривень на півроку; з 01.05.2019р. наберуть чинності зміни до законодавства, згідно яких технічне обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж у багатоквартирному будинку здійснюватиметься за договором між співвласником будинку та уповноваженим суб’єктом; Кодекс газорозподільних систем не є законом, визначені у ньому договори не є обов’язковими до укладання за ч.3 ст. 179 ГК України (т.7, а.с.79-81).

Третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) в поясненні (вхід. № 7461 від 10.08.2018р.) повідомила про те, що спірні взаємовідносини визначаються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494, відповідно до якого власники газових мереж мають укласти з оператором ГРМ акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін і договір на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною у додатку з цього Кодексу (т.7. а.с.16-19).

Третя особа (Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) в поясненні (вхід. 7653 від 16.08.2018р.) повідомила суд про те, що оскільки спірні питання, які виникли між сторонами по справі не належать до повноважень територіального відділення, вважає можливим здійснити розгляд справи без участі Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (т.7. а.с.23-24).

Третя особа - Полтавська міська рада в поясненні (вхід. № 10580 від 13.11.2018р.) вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірний договір не визначений як типовий або примірний, тому укладення його не є обов’язковим для відповідача; в договорі не узгоджено усі істотні умови; відповідач не має права власності на складові газорозподільчої системи, позивач не надав доказів наявності у нього речових прав на газорозподільні мереж (мережі зовнішнього газопостачання), які підведені до будинків; позивачем не надано акту розмежування меж балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін; співвласниками технічного обладнання будинку є власники квартир багатоквартирних житлових будинків; визначені у спірному договорі витрати не передбачені у складі тарифу вартості послуг, які надає відповідач (т.8 а.с.22-32).

Позивач подав уточнену позовну заяву (вхід. № 10127 від 30.10.2018р.), в якій прохав вважати укладеним договір на експлуатацію складових газорозподільної системи 2018р. на умовах, викладених в редакції цієї заяви (т.7, а.с.229-255).

Відповідач проти уточнення позовної заяви заперечував (вхід. № 10280 від 05.11.2018р.), посилаючись на те, що у цій заяві позивач прохає вважати укладеним договір з додатками, які не відповідають формі викладеній у первісному позові, та у проекті договору № 10-20/312У/17, який надсилався позивачем листом від 17.02.2017р. вих. № 06/82. Позивачем змінено умови договору п.2, п.4, п.5 розділу 1, підпункт 1 пункту 2 розділу 4, додано підпункт 6 пункту 2 розділу 4, пункт 1 розділу 6. Змінено редакцію додатків 1, 2 та 3 до Договору, а також збільшено вартість послуг у декілька разів (т.8. а.с.1-2).

Третя особа - Полтавська міська рада в поясненнях (вхід. № 10579 від 13.11.2018р.) проти уточнення позовної заяви заперечувала, посилаючись на те, що викладений у цій заяві договір має значні відмінності від запропонованого проекту договору, що направлявся за листом № 06/82 від 17.02.2017р.; позивач в порушення ст.181 ГК України не направляв відповідачу пропозицію про укладення договору в оновленій редакції згідно уточнення позовної заяви, тому відсутній спір щодо укладення договору згідно уточненої позовної заяви (т.8, а.с.22-32, 46-49).

Позивач подав заяву про зміну предмету позову (вхід. № 10724 від 16.11.2018р.), в якій прохав вважати укладеним договір на експлуатацію складових газорозподільної системи 2018 року на умовах, викладених у редакції цієї заяви (т.8 а.с.63-89).

У заяві про зміну предмету позову позивач не зазначив, які саме фактичні обставини змінилися, не повідомляє, які саме права позивача слід захистити у зв’язку із зміною фактичних обставин справи, не вказує дату зміни цих обставин, не зазначає яким чином зміна обставин впливає на предмет первісно заявленого позову.

Фактично позивачем заявлені вимоги про укладення нового договору, який не був предметом дослідження при первісному розгляді справи. В цьому договорі позивачем змінено його дату, строк дії, збільшено вартість послуг; позивачем також змінено умови договору, зокрема п.2, п.4, п. 5 розділу 1, підпункт 1 пункту 2 розділу 4, додано підпункт 6 пункту 2 розділу 4, пункт 1 розділу 6; повністю змінено додатки 1, 2 та 3 до договору. Згідно поданих доказів пропозицію про укладення даного договору позивач направив лише 16.11.2018р., тобто після передачі справи на новий розгляд та після відкриття підготовчого засідання.

Отже, уточнена позовна заява та заява про зміну предмета позову подані позивачем з порушенням вимог ч. 4 ст.46 ГПК України та без належного обґрунтування.

Тому суд ухвалою від 19.11.2018р. відмовив у прийнятті уточненої позовної заяви та заяви про зміну предмета позову (т.8 а.с.104-107).

Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення сторін та досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 12.12.2018р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

На підставі ч. 1 ст. 5 Закону України від 20.04.2000р. № 1682-ІІІ "Про природні монополії" ПАТ "Полтавагаз" (позивач) є природним монополістом у сфері розподілу природного газу у зоні ліцензійної діяльності, про що внесена інформація до Реєстру суб'єктів природних монополій у сфері енергетики (№ 26); (т.1 а.с.20-21).

ПАТ "Полтавагаз" здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКГТ) (постанова від 26.03.2015 № 926); (т.1 а.с.19).

Листом від 17.02.2017р. № 06/82 позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, до якого було додано проект відповідного договору з додатками у двох примірниках (т.1 а.с.22-71).

Відповідач листом від 13.03.2017р. № 516/02 повернув позивачу зазначений договір без підписання, посилаючись на те, що витрати на виконання вказаних у договорі робіт не передбачено у структурі тарифу для відповідача; витрати за спірним договором повинні нести власники квартир у багатоквартирному будинку (т.1 а.с.72-73).

Позивач вважає, що КП "ЖЕО № 2" безпідставно ухиляється від укладання договору, обов'язковість укладання якого передбачена чинним законодавством України. Позивач стверджує, що проект договору на експлуатацію складових газорозподільної системи підготовлений із безумовним дотриманням вимог чинного законодавства України з питань розподілу природного газу та при його розробленні за основу взятий примірний договір - додаток 3 до Кодексу ГРМ. Оскільки відповідач визначений балансоутримувачем значної кількості будинків у м. Полтаві згідно з рішенням Полтавської міської ради від 16.03.2012р., фактично на балансі відповідача знаходяться будинкові та внутрішньобудинкові газопроводи, якими оснащені будинки. Таким чином, на думку позивача відповідач є належним замовником послуг Оператора ГРМ - ПАТ "Полтавагаз" у рамках договору на експлуатацію складових газорозподільної системи.

У зв'язку із ухиленням відповідача від укладення договору, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд вважати укладеним договір на експлуатацію складових газорозподільної системи між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація № 2" Полтавської міської ради та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на умовах, викладених у позовній заяві.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 179 (частини 1-4, 7) Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В ч. 1 статті 187 Господарського кодексу України зазначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

В частині 1 ст.38 Закону України "Про ринок природного газу" вказано, що права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, був затверджений Кодекс газорозподільних систем (далі – Кодекс газорозподільних систем)

В пунктах 1, 2 розділу ІІІ глави І Кодексу газорозподільних систем встановлено, що експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ.

Власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ (газорозподільної системи), та Оператор ГРМ (газорозподільної системи), до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ (газорозподільної системи), або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (газорозподільної системи) (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Для внутрішньобудинкових газових мереж, які є ГРМ, взаємовідносини між їх власником (балансоутримувачем, управителем) і Оператором ГРМ здійснюються виключно на умовах договору на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною у додатку 3 до цього Кодексу.

Суд констатує, що враховуючи приписи пункту 2 Глави І Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є обов'язковим (у розумінні частини 3 статті 179 Господарського кодексу України) між власником, або балансоутримувачем, або управителем внутрішньобудинкових газових мереж та оператором ГРМ.

Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, наведений у додатку № 3 до Кодексу газорозподільних систем, не визначений як типовий або примірний. Тому, сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і узгодження всіх істотних умов.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року по даній справі, яка враховується під час нового розгляду справи згідно ст. 316 ГПК України.

З огляду на викладене, твердження третьої особи (Полтавської міської ради) щодо необов’язковості укладення такого виду договорів судом визнаються безпідставними.

Посилання третьої особи (Полтавської міської ради) на відсутність доказів наявності у позивача прав на об’єкти газорозподільчої мережі, спростовуються матеріалами справи.

Так, в підтвердження наявності у позивача як оператора ГРМ у користуванні газових мереж, що безпосередньо приєднані до внутрішньобудинкових газових мереж, позивачем надано договір № 31/31 від 15.03.2013р. про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва; додаткову угоду № 1 від 24.05.2017р. до цього договору з протоколом розбіжностей; витяг з переліку наданого на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі ПАТ «Полтавагаз», а саме газопроводи м. Полтава та Полтавського р-ну станом на 31.12.2016р. (т.3 а.с.4-74).

Суд також відхиляє аргументи третьої особи (Полтавської міської ради) про невідповідність позовних вимог статтям 13, 14, 41, 92 Конституції України, статтям 316, 317, 319, 368, 369, 380, 382 Цивільного кодексу України, положення Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2011 від 09.11.2011, оскільки як зазначалось вище, пунктом 2 Глави І Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем передбачено обов'язковість укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не виключно з власниками внутрішньобудинкових газових мереж, а, зокрема, і з їх балансоутримувачем.

В постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року по даній справі зазначено, що судам першої та апеляційної інстанцій потрібно було встановити чи укладено відповідні договори на експлуатацію складових газорозподільної системи з власниками або управителями внутрішньобудинкових газових мереж, чи ні.

На виконання вказаних вказівок згідно ст. 316 ГПК України під час нового розгляду справи суд за ухвалою від 03.10.2018р. витребував вказані докази (т.7 а.с.99-101).

Відповідач листом (вхід. № 9653 від 17.10.2018р.) повідомив про те, що у нього відсутня інформація про укладення договорів на експлуатацію складових газорозподільної системи з власниками або управителями внутрішньобудинкових газових мереж.

Позивач доказів укладення вказаних договорів суду не надав. У відповіді на відзив позивач повідомив про те, що факт перебування на балансі відповідача внутрішньобудинкових газорозподільних мереж та статус відповідача як балансоутримувача підтверджено матеріалами справи; це виключає підстави для укладення відповідних договорів на експлуатацію складових газорозподільної системи з власниками або управителями внутрішньобудинкових газових мереж (т.7 а.с.64).

В постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року по даній справі зазначено, що судам

слід було з'ясувати балансоутримувачем яких саме житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, які належать територіальній громаді міста, є відповідач.

На виконання вказаних вказівок згідно ст. 316 ГПК України під час нового розгляду справи суд за ухвалою від 03.10.2018р. витребував вказані докази (т.7 а.с.99-101).

Листом від 03.02.2017р. Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради повідомило, що згідно рішення Полтавської міської ради від 16.03.2012 Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна організація №2" визначено балансоутримувачем житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, які належать територіальній громаді міста (т. 1 а.с.145-146).

Відповідач з листом (вхід. № 9653 від 17.10.2018р.) надав суду:

- перелік будинків та споруд, які станом на 01.10.2018р. обліковуються у КП "ЖЕО № 2". Загальна їх кількість становить 1926 (т.7 а.с.118-159);

- перелік будинків та споруд, які станом на 01.10.2018р. обліковуються у КП "ЖЕО № 2" та у яких розміщені об’єкти газопостачання. Загальна їх кількість становить 1909 (т.7 а.с.160-200);

- перелік будинків, у яких відсутня газорозподільна система (обладнані електроплитами). Загальна їх кількість становить 16 (т.7 а.с.201).

В розділі І спірного договору зазначено, що:

- за цим Договором Замовник передає Виконавцю в експлуатацію складові газороз подільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж Виконавця, який є Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи Замовника.

- під складовими газорозподільної системи розуміються об'єкти газопостачання, на дані Замовником для експлуатації Виконавцем, що перебуває у власності Замовника, вказані Сторонами в додатку 1 до цього Договору (далі - об'єкти).

- надання послуг з експлуатації об'єкта включає здійснення Виконавцем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення розподілу природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені цим Договором та чинними нормативно-правовими актами (далі - послуги (роботи)).

- нaдання послуг (робіт) здійснюється за умови наявності у Замовника документів, що підтверджують право власності на об'єкт, а також, зокрема, акту розмежування меж балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам (пункт 6).

Відповідно до частини першої статті 37 цього Закону оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Отже, газові мережі від газорозподільних станцій до споживача є газорозподільною системою за безпечну експлуатацію якої відповідає оператор газорозподільної системи.

Відповідно до положень розділу 1 глави І Кодексу газорозподільних систем:

межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання-передача природного газу;

межа експлуатаційної відповідальності сторін - точка розмежування газових мереж за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації окремих ділянок або елементів, яка встановлюється на межі балансової належності або за згодою сторін в іншій точці газових мереж.

Згідно з положеннями глави 5 розділу III Кодексу газорозподільних систем межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).

Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.

За відсутності акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за об'єктами суміжних суб'єктів ринку природного газу (включаючи споживачів) Оператор ГРМ, до/через ГРМ якого підключені зазначені об'єкти, зобов'язаний в установлені законодавством строки здійснити заходи з укладання з їх власниками акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до положень абзацу першого пункту 3 глави 5 розділу III Кодексу газорозподільних систем власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та власники внутрішньобудинкових систем газопостачання (балансоутримувачі, управителі), які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, зокрема Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за №674/27119 (далі - Правила безпеки), або укладають відповідний договір із суб'єктом господарювання, який має дозвіл на виконання таких робіт, за виключенням газових мереж, які кваліфікуються як ГРМ згідно з розділом II цього Кодексу, порядок врегулювання взаємовідносин щодо яких визначений у цьому розділі.

Під час судового розгляду даної справи судом було встановлено, що листом від 27.12.2012р. № 09/8459 позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати акти розмежування балансової належності газових мереж будинків, які знаходяться на балансі КП "ЖЕО № 2", по 785 будинках (т.3 а.с.143-150).

До матеріалів справи позивачем надано акти розмежування балансової належності газових мереж (ГРП) і експлуатаційної відповідальності сторін лише по 9 будинках (т.3 а.с.151-159).

По інших будинках, які є предметом спірного договору, визначені в Кодексі газорозподільних систем акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін не складалися.

Таким чином, сторони не визначили ні балансову належність об'єктів газопостачання, ні межі експлуатаційної відповідальності сторін договору.

Отже, у договорі не визначено в яких саме межах об'єкти газопостачання передаються позивачу для експлуатації, і як наслідок, роботи на яких саме об’єктах повинен оплачувати відповідач (як замовник за договором), а в межах яких об'єктів газопостачання повинен виконувати роботи позивач за власний кошт.

Також, в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року по даній справі вказано, що судам слід було враховувати узгодження сторонами всіх істотних умов договору на експлуатацію складових газорозподільної системи. На виконання цих вказівок згідно ст. 316 ГПК України під час нового розгляду справи суд встановив наступне.

В ст. 180 (частини 1-3) Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Листом від 17.02.2017р. № 06/82 позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, до якого було додано проект відповідного договору з додатками № 1, № 2, № 3 (т.1 а.с.22-71).

Зокрема невід’ємною частиною договору позивачем було визначено додаток № 1 «Інформація про об’єкти газопостачання, надані КП "ЖЕО № 2" (замовником) для експлуатації ПАТ "Полтавагаз" (виконавцю)». В цьому додатку зазначено по дільниці № 1 КП "ЖЕО № 2" - 189 житлових будинків та їх адреси розташування; по дільниці № 2 КП "ЖЕО № 2" - 676 житлових будинків та їх адреси розташування; по дільниці № 3 КП "ЖЕО № 2" - 589 житлових будинків та їх адреси розташування; по дільниці № 4 КП "ЖЕО № 2" -180 житлових будинків та їх адреси розташування; по дільниці № 5 КП "ЖЕО № 2" - 219 житлових будинків та їх адреси розташування (т.1 а.с.27-69).

Проте у резолютивній частині позовної заяви позивач виклав вимоги про укладення додатку № 1 до договору без конкретизації об’єктів газопостачання та адрес цих об’єктів.

Отже, у позові позивач прохає укласти додаток № 1 до договору в іншій редакції, ніж та що була запропонована відповідачу до підписання.

Під час первісного розгляду справи позивач подавав заяву про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.137-160), яка не була прийнята судом до розгляду, оскільки була подана в порушення процесуальних норм після початку розгляду справи по суті. Про це зазначено в первісному рішенні суду у даній справі (т.5 а.с.170-171).

Під час нового розгляду справи позивач мав можливість змінити предмет позову в частині додатку № 1 та викласти його в тій редакції, що була надіслана відповідачу разом з пропозицією укласти договір за листом від 17.02.2017р. № 06/82. Проте цього позивач не зробив.

Натомість позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій прохав укласти договір в новій редакції, змінивши його дату, строк дії, збільшивши вартість послуг; позивачем також було змінено умови договору, зокрема п.2, п.4, п. 5 розділу 1, підпункт 1 пункту 2 розділу 4, додано підпункт 6 пункту 2 розділу 4, пункт 1 розділу 6; повністю змінено додатки 1, 2 та 3 до договору. Тобто, фактично позивач подав новий договір. Оскільки така зміна предмета позову була зроблена позивачем з порушенням вимог ч. 4 ст.46 ГПК України та без належного обґрунтування, то суд ухвалою від 19.11.2018р. відмовив у прийнятті уточненої позовної заяви та заяви про зміну предмета позову (т.8 а.с.104-107).

В п.2 договору зазначено, що під складовими газорозподільної системи розуміються об’єкти газопостачання, надані замовником для експлуатації виконавцем, що перебуває у власності замовника, вказані сторонами в додатку 1 до цього договору.

З огляду на вказаний пункт договору об’єкти газопостачання, надані замовником для експлуатації виконавцем, та вказані у додатку № 1 до договору, є істотною умовою цього договору, щодо якої на вимогу повинна бути досягнута згода сторін.

Таким чином, вимога позивача у позовній заяві вважати укладеним договір з додатком № 1 без визначення конкретних об’єктів газопостачання, що надаються замовником для експлуатації виконавцем, не може бути задоволена судом.

З огляду на все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову та укладення договору в редакції, що викладена у резолютивній частині позовної заяви.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Інші доводи сторін та третьої особи не спростовують встановлене судом та не впливають на результат вирішення спору у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача. Відповідач клопотання про наявність судових витрат та їх відшкодування суду не подавав.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 21.12.2018р.

Головуючий суддя Т. М. Безрук

Суддя Г. І. Бунякіна

Суддя Л. А. Іванко