Ухвала суду № 78928051, 29.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"29" грудня 2018 р.

м. Одеса

Справа № 916/2456/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

розглянувши заяву Приватного підприємства Фірма “Асоль”

про забезпечення позову за вх.№2-6571/18 від 28.12.2018р.

у справі №916/2456/18

за позовом Приватного підприємства Фірма “Асоль”

до відповідача Державного підприємства “Канон”

про стягнення 754 000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ПП Фірма “Асоль” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП “Канон” 754 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами фінансової допомоги (безвідсоткової) №1 від 22.02.2018р., №3 від 02.04.2018р., №4 від 04.04.2018р., №5 від 11.06.2018р., №6 від 01.07.2018р., №7 від 30.07.2018р. щодо повного та своєчасного повернення суми фінансової допомоги.

11.11.2018р. господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами загального позовного провадження

28.12.2018р. за вх.№2-6571/18 господарським судом одержано заяву про забезпечення прозову, згідно з якою позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові громадські будівлі по вулиці Базова, буд. 24, смт. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області, реєстраційний номер об’єкту нерухомості – 1567985851237, громадська будівля трансформаторної підстанції (за гп №3) по вул. Базова, буд. 17, смт. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області, реєстраційний номер об’єкту нерухомості – 1567985851237 в межах заявленої суми – 754 000 грн., до прийняття остаточного рішення у справі №916/2456/18, яке належить ДП «Канон» (ЄДРПОУ 34376633) на праві господарського відання.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідачем не було вжито жодних дій, які б свідчили про бажання та намагання здійснити погашення заборгованості. Відповідач не здійснює будь-якої господарської діяльності з метою виконання взятих на себе зобов’язань. На даний час на рахунках відповідача відсутні грошові кошти, на які б суд міг накласти арешт в межах заявленої суми у розмірі 754 000 грн., і тому невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача. Відносно відповідача порушено процедуру ліквідації 14.09.2018р. на підставі наказу Міністерства оборони України за №491. Процедура ліквідації відносно відповідача була порушена після настання строку виконання зобов’язань за договорами, які є предметом спору у даній справі. Така процедура Міністерством оборони України була розпочата відносно відповідача для уникнення від виконання фінансових зобов’язань перед позивачем. У зв’язку із відсутністю на рахунках відповідача коштів в межах заявленої суми до стягнення, за наявності у відповідача права на розпорядження нерухомістю, дає відповідачу можливість у будь-який час за згодою Міністерства оборони України з метою збереження своїх майнових прав на нерухомість, відчужити його іншим особам з метою уникнення від стягнення для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, до заяви про забезпечення позову не додано доказів, які підтверджують посилання позивача на наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, порушення процедури ліквідації відповідача 14.09.2018р. на підставі наказу Міністерства оборони України за №491 жодним чином не підтверджує посилань відповідача на те, що вказану процедури ліквідації порушено саме з метою уникнення від виконання фінансових зобов’язань перед позивачем.

Доказів вчинення відповідачем дій, які направлені на відчуження відповідачем майна, позивачем до суду також не надано.

Посилання позивача на нездійснення відповідачем будь-якої господарської діяльності спростовується наданими самим позивачем виписками по рахунку 26000525661 у ПАТ «МТБ Банк», які свідчать про рух грошових коштів з 01.03.2018р. по 30.11.2018р.

Більш того, вказані виписки свідчать, що 26.06.2018р. на рахунок відповідача надішли грошові кошти в розмірі 90 000 грн. за шкірсировину згідно договору №18/06 від 18.06.2018р. та 24.10.2018р. на рахунок відповідача надішли грошові кошти в розмірі 400 000 грн. за шкірсировину згідно договору №18/10 від 18.10.2018р. Тобто, такі обставини спростовують посилання позивача на відсутність грошових коштів на рахунку відповідача.

Також позивачем не надано до суду доказів відсутності інших рахунків у ДП «Канон», окрім р/р 26000525661 в ПАТ «МТБ Банк», виписки по якому надані до суду позивачем.

Посилання позивача на те, що відповідачем не було вжито жодних дій, які б свідчили про бажання та намагання здійснити погашення заборгованості як на наявність обставин для забезпечення позову у даній справі господарським судом не приймаються до уваги, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом доказування у даній справі, та факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

При цьому, господарським судом враховується висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2018р. у справі №916/2828/17 та від 14.06.2018р. у справі 3910/361/18.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Керуючись ч.6 ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству Фірма “Асоль” у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№2-6571/18 від 28.12.2018р.

Ухвала набирає чинності 29.12.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Суддя Г.Є. Смелянець