Рішення № 78928038, 26.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1934/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1934/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” (65078, м. Одеса, вул.. Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 39969176)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мічуріна+” (66031, Одеська область, Кодимський район, с. Писарівка, вул.. Перемоги, буд. 41, код ЄДРПОУ 38522124)

про стягнення 89 600,69грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №1 від 21.09.2018р.

Від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мічуріна+” про стягнення 89 600,69грн.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №0510/17 від 05.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2018р. провадження по справі №916/1934/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надав відзив на позов від 21.12.2018р. за вх.. ГСОО №26402/18 згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв’язка з чим в задоволення позову просить суд відмовити повністю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мічуріна+” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №0510/17, за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити сільськогосподарські товари (зернові, олійні, бобові), врожаю 2017р., країна походження – Україна, які надалі йменується «Товар» за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених Сторонами у відповідних специфікаціях до цього Договору, о укладаються окремо на кожну партію Товару (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору передбачена, ціна і порядок розрахунків. Так пунктом 2.1 договору визначено, що ціна, кількість, загальна сума вартості кожної окремої партії Товару вказується в специфікаціях до даного договору, які є невід’ємною частиною договору. Розрахунок Покупця з Продавцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2 банківських днів з моменту надання рахунку-фактури, що підтверджує кількість та якість на складі ТОВ “Мічуріна+”. Передоплата допускається (п.2.2 договору). За згодою сторін оплата за поставлений Товар здійснюється і в інший, не заборонений Законом формі (п.2.2.1 договору). Сума договору визначається як загальна сума вартості: однієї (якщо одна партія) чи сум партій Товару зазначених у специфікаціях до договору та видаткових накладних (п.2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що якість Товару повинна відповідати показникам, які вказані у специфікаціях до даного договору.

Умови та термін поставки (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС – 2010), узгоджується Сторонами в специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору (п.4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору, право власності на товар за цим Договором виникає у Покупця при навантаженні в транспорт Покупця за адресою: с. Писарівка, Кодимський район, Одеська область. Підписи у видаткової накладної є підтвердженням отримання кількість товару.

Приймання за якістю здійснюється на складі Покупця, за адресою: м. Одеса, вул. Моторна 8П (п.4.4 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2017р., а в частині зобов’язань, що виникли з моменту підписання, до повного їх виконання відповідними сторонами.

05.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мічуріна+” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” (Покупець) була підписана Специфікація №1 до договору купівлі-продажу №0510/17 від 05.10.2017р., за умовами якої Продавець передає у власність, а Покупець приймає і оплачує Товар на наступних умовах: найменування товару: горох жовтий продовольчий 1 класу, врожаю 2017 року, країна проходження – Україна, кількість тон: 210 метричні тонни +/- 10%, ціна за тону 6 555грн., в тому числі ПДВ 229 425грн., умови поставки: FCA скла продавця за адресою с. Писарівка, Кодимський район, Одеська область, згідно з «ІНКОТЕРМС – 2010» та умовами чинного контракту; термін поставки: до 10 жовтня 2017р.; пакування: насипом.

Позивач вказує, що згідно рахунку на оплату №4 від 05.10.2017р. платіжним дорученням №331 від 05.10.2017р. на рахунок відповідача перерахував 1 260 000грн. передоплати.

За товарно-транспортними накладним та видатковими накладеним, які за посиланням позивача ним не підписані, відповідач поставив на адресу м. Одеса, вул.. Моторна 8П горох жовтий 1 класу в кількості 158,740тон на суму 1 040 540,70грн. та на адресу м. Одеса, вул.. Атамана Головатого, 27 горох жовтий 1 класу в кількості 25,860 тон на суму 169 512,30грн. Всього було поставлено гороху жовтого на суму 1 210 053гн.

За посиланнями позивача остаток авансу за горох жовтий складає 49 947грн. що відповідає 7,62тон недопоставленого гороху. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути остаток авансу, проте його звернення були залишені без задоволення.

Як вказує позивач, при прийнятті поставленого товару за якістю було встановлено, що якість не відповідає той, що вказана в Специфікації. Зазначений факт підтверджується інспекційним звітом ТОВ «Інспекторат України» №UA37654 від 30.10.2017р., згідно якого в усіх партіях смітна домішка перевищувала визначену за договором на 2%. Про цей факт відповідача було повідомлено за телефоном та на електрону адресу.

В зв’язку з виявленими фактом, горох вагою 75,40 тог було дороблене компанією ТОВ «Глобал Вей». Вартість доробки склала 150 грн. за тону, всього на суму 11 271грн., що підтверджується актом №1 від 11.10.2017р., рахунком-фактурою №СФ-00056 від 18.10.2017р. та платіжним дорученням №372 від 06.11.2017р.

За результатами доробки гороху зменшення його ваги склало 3,920тон на суму 25 695,60грн.

Отже, за посилами позивача, за відповідачем рахується заборгованість у вигляді залишку авансу в сумі 49 947грн., вартості доробки гороху в розмірі 11 271грн., вартості зменшення ваги в результаті доробки гороху в сумі 25 695,60грн.

Позивач вказує, що 27.06.2018р. на адресу відповідача була направлена претензія №1 з вимогою погасити наявну заборгованість, проте відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на вищенаведене обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” направлені на стягнення з відповідача заборгованості у вигляді залишку авансу в сумі 49 947грн., вартості доробки гороху в розмірі 11 271грн., вартості зменшення ваги в результаті доробки гороху в сумі 25 695,60грн. та 3% річних в сумі 1 362,94грн

При чому підставою відповідного позову стало порушення, на думку позивача, відповідачем умов договору в частині якості поставленого товару, а також кількості поставленого товару.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання – це вид цивільних правовідносин.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом 05.10.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мічуріна+” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №0510/17, за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити сільськогосподарські товари (зернові, олійні, бобові), врожаю 2017р., країна походження – Україна, які надалі йменується «Товар» за ціною, кількістю та якістю на умовах, узгоджених Сторонами у відповідних специфікаціях до цього Договору, о укладаються окремо на кожну партію Товару.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідач за товарно-транспортними накладним та видатковими накладеним поставив позивачу на адресу м. Одеса, вул.. Моторна 8П горох жовтий 1 класу в кількості 158,740тон на суму 1 040 540,70грн. та на адресу м. Одеса, вул.. Атамана Головатого, 27 горох жовтий 1 класу в кількості 25,860 тон на суму 169 512,30грн. Всього було поставлено гороху жовтого на суму 1 210 053гн.

При цьому суд критично ставиться до посилань позивача щодо не підписання ним видаткових накладних, з огляду на наявність в матеріалах справи копій підписаних видаткових накладних, оригінали яких судом оглядались в судовому засіданні.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору, передбачено що розрахунок Покупця з Продавцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2 банківських днів з моменту надання рахунку-фактури, що підтверджує кількість та якість на складі ТОВ “Мічуріна+”. Передоплата допускається.

Звертаючись з відповідним позовом до суду, позивач вказує, що згідно рахунку на оплату №4 від 05.10.2017р. платіжним дорученням №331 від 05.10.2017р. на рахунок відповідача перерахував 1 260 000грн. передоплати.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. п. 4, ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов’язані подавати усі наявні у них докази в поряду та строки, встановлені законом або судом, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Порядок та строки подання таких доказів визначені у ст. ст. 80, 164 ГПК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до п. 8 ч. З ст. 162 ГПК України, за наявності доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, такі докази повинні бути обов’язково зазначені у позовній заяві. Відповідно до ч. ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Зазначене у даних нормах письмове повідомлення щодо доказів внесення передплати до суду разом із позовною заявою від позивача не надходило.

Проте не зважаючи на посилання в позовній заяві на рахунок на оплату №4 від 05.10.2017р. та платіжне доручення №331 від 05.10.2017р., як на докази здійснення передоплати за договором, відповідні документи не були додані як до позовної зави та і в строки обумовлені ГПК України. До суду від позивача, також, не надходило будь яких письмових повідомлень щодо неможливості надання відповідних доказів.

Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів , які б підтверджували факт здійснення позивачем передоплати за договором купівлі продажу №0510/17 від 05.10.2017р. на суму 1 260 000грн., позовна вимога щодо стягнення з відповідача залишку авансу в сумі 49 947грн. є недоведеною та такою що не підлягає задоволенню.

В задоволені позовної вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1 362,94грн. суд відмовляє з огляду на похідний характер відповідної вимоги з вимоги про стягнення залишку авансу в сумі 49 947грн., оскільки нарахування трьох відсотків річних здійснювалось саме на суму авансу, в стягненні якого судом було відмовлено.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Відповідно до ч.1 ст.678 Цивільного кодексу Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:1) пропорційного зменшення ціни;2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Статтею 679 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість доробки гороху в розмірі 11 271грн., позивач посилається на невідповідність гороху вимогам щодо якості, що за посиланнями позивача підтверджується інспекційним звітом, складеним ТОВ «Інспекторат Україна» від 30.10.2017р.

Між тим, в процесі розгляду справи між сторонами постало спірні питання щодо якості поставленого відповідачем товару, належності та допустимості як доказу інспекційного звіту, складеного ТОВ «Інспекторат Україна» від 30.10.2017р. та його відповідності вимогам законодавча

В тож же час на думку суду відповідний звіт не є належним та допустимим доказом, який підтверджував би факт поставки відповідачем неякісного товару з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до даного звіту, предметом дослідження визначений горох жовтий цільний навалом. Жодним іншим чином горох, який був предметом дослідження не ідентифікований. Визначити на підставі звіту, що оцінка якості стосується саме гороху, поставленого відповідачем у виконання зазначеного договору, а ні будь якого іншого гороху, неможливо.

Співпадіння реєстраційних номерів транспортних засобів, зазначених у Товарно-транспортних накладних та звіті, на думку суду не може розглядатись як ідентифікаційна ознака гороху, який підлягав дослідженню за звітом, оскільки горох був прийнятий у відповідача до перевезення 06.10.2017р. та 07.10.2017р., в той час як інспектування згідно звіту проводилося 09.10.2017р. за відповідний проміжок часу транспортні засоби могли бути задіяні у перевезені іншого гороху.

По-друге, згідно доданих до позовної заяви Товарно-транспортних накладних, горох був зданий відповідачем перевізнику, визначеному позивачем (у графі замовник визначений позивач). Тобто, горох вибув із володіння відповідача ще 06.10.2017р. та 07.10.2017р., Згідно Товарно-транспортних накладних, пломбування завантажених транспортних засобів не проводилося, представником відповідача горох при перевезенні не супроводжувався.

Згідно звіту, його інспектування проведене 09.10.2017р. тобто у період, коли горох та його якісний стан (особливо щодо домішок) відповідачем не контролювався.

По-третє, перевезення гороху від відповідача позивачу здійснювалося автомобільним транспортом, що підтверджується Товарно-транспортних накладних, доданими позивачем до позовної заяви. Отже, до відносин сторін повинні застосовуватися Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 за №363.

Відповідно до п. п. 13.6 — 13.7 Правил, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і уми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи. Відповідно до п. п. 15.1, 15.3, 15.6 Правил, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою що наведена в додатку 4. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Для засвідчення складання акта на вільному місті зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Проте жодних актів експертизи як то передбачено наведеними вище Правилами складено не було. Більш того суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження компетентності інспектора на проведення відповідного дослідження та складання звіту.

По-четверте, відповідно до п. 1 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР 25.04.66 №П7, вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і Особливими умовами поставок або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за якістю.

Змістом положень 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари та пакування вимогам стандартів, технічних умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому зазначає, кількість отриманої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов’язаний забезпечити зберігання продукції невідповідної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач також зобов’язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в основних або особливих умовах поставки, інших обов’язкових правилах або договорі.

В порушення п. 16 Інструкції, у зв’язку із встановленням невідповідності якості приймання продукції зупинене не було, акт про кількість оглянутої продукції і характер виявлених невідповідностей якості позивачем не складений, зберігання такої продукції не забезпечене, представник відповідача не викликаний.

За змістом пункту 17 у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено наступне: а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо к моменту виклику рахунок не отримано; б) основні недоліки, виявлені у продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості або комплектності (в межах встановленого для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Згідно положень пункту 20 у випадку неявки виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов’язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в межах знаходження отримувача (покупця), при відмові їх направити представника або неявці його за викликом отримувача (покупця) перевірка здійснюється: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), визначеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства отримувача, призначеного керівником підприємства з кола осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) одностороннє підприємством - отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) надав згоду на одностороннє приймання товару.

Згідно з п. 22 Інструкції для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності для приймання продукції.

Відповідно до п. 23 Інструкції представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

В порушення п. 20 Інструкції, перевірка якості продукції експертом бюро товарних експертиз або відповідною інспекцією по якості не проводилось, компетенція особи, якою складений інспекційний звіт, позивачем згідно п. п. 22 — 23 Інструкції жодним чином не підтверджено.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо явки уповноваженого представника останнього для складання акту приймання товару за якістю.

Суд не приймає до уваги електронний лист від 09.10.2017р. на який як на доказ повідомлення посилається позивач, оскільки він лише свідчить про повідомлення позивача про виявлені порушення, жодних відомостей щодо встановлення часу на який призначено приймання продукції по якості або комплектності він не містить.

Пунктами 26, 27 передбачено, що у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, договором для визначення якості продукції передбачений відбір проб, особи, які приймають участь у прийманні продукції за якістю, зобов'язані відбирати такі проби. Відбір проб здійснюється у точній відповідності з вимогами зазначених нормативних актів. Відібрані проби опечатуються або опломбовуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, які приймають участь у відборі. Про відбір проб складається акт, який підписується всіма особами, які беруть участь у відборі проб.

В порушення п. 26 Інструкції, відібрання проб у встановленому порядку не здійснювалось, відібрані проби не опечатувались, не опломбовувались, відповідними етикетками із підписами осіб, які здійснили відібрання проб, не забезпечувалось. В порушення п. п. 27 — 28 Інструкції, відповідний акт відібрання проб за підписами усіх осіб, які приймали участь у відібранні проб, не складався та суду не надавався.

Акт у відповідності до п. п. 29 — 32 Інструкції про фактичну якість продукції із зазначеними у цьому пункті обов’язковими реквізитами, підписами, додатками, не складений та суду не наданий.

Отже враховуючи вищенаведене, позивачем не надано до суду доказів що підтверджують факт поставки відповідачем неякісного товару, в зв’язку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача вартості доробки гороху в розмірі 11 271грн., є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги про стягнення з відповідача вартості зменшення ваги в результаті доробки гороху в сумі 25 695,60грн., суд враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту необхідності здійснення відповідної доробки, а також відсутності доказів того що здійснення відповідної доробки проводилось з вини відповідача з урахування того що відповідна вимога є опосередковано похідною від вимоги про стягнення вартості доробки гороху відмовляє в її задоволені.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” (65078, м. Одеса, вул.. Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 39969176) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мічуріна+” (66031, Одеська область, Кодимський район, с. Писарівка, вул.. Перемоги, буд. 41, код ЄДРПОУ 38522124) про стягнення 89 600,69грн. – відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 ЛТД” (65078, м. Одеса, вул.. Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 39969176).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 грудня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна