Рішення № 78928033, 19.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2279/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

при розгляді справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова, 2-А,

про стягнення 1 014 751,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-206 від 26.10.2018р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 01-05.1/856 від 29.10.2018р.

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області, в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у сумі 1 014 751,15 грн., які складаються із суми пені у розмірі 890 250,07 грн., 3% річних у сумі 71 269,55 грн., інфляційні втрати у сумі 53 231,53 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №8015/1718-БО-23 від 20.10.2017р. в частині своєчасного розрахунку за переданий природний газ, з огляду на що позивач був вимушений звернутися до суду із вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. відкрито провадження у справі № 916/2279/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "21" листопада 2018 р. о 11:30.

05.11.2018р. КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.50-52), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим.

В обґрунтування своєї правової позиції, керуючись ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих, організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а також, посилаючись на судову практику Верховного Суду, відповідач, не заперечуючи самого факту порушення договору, вказав, що на заборгованість за природній газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з 30 листопада 2016 року. Оскільки заборгованість за Договором постачання природного газу погашено 10.10.2016 року, пеня та 3% річних нараховані позивачем неправомірно.

У судовому засіданні 21.11.2018р. оголошено протокольну перерву до "12" грудня 2018р. об 11год.15хв.

26.11.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній зазначив про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих, організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки Комунальне підприємство "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області не включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та зворотного матеріали справи не містять.

04.12.2018р. від КП "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.84), в яких відповідач, з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №927/1152/16, зазначив, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих, організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії та виконання цієї норми не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій.

Ухвалою суду від 12.12.2018р. судом закрито підготовче провадження у справі №916/2279/18 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 19.12.2018р. о 12 год. 45 хв.

У судовому засіданні 19.12.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.2018р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

15.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" (споживач) (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області) укладено договір постачання природного газу №3067/16-БО-23, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2015р.) газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016р.) оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом пункту 8.2. договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача у січні, лютому, березні 2016 року природний газ на загальну суму 12 049 305,50 грн, що підтверджується актами приймання – передачі природного газу від 31.01.2016 (а.с.31), 29.02.2016 (а.с.32), 31.03.2016 (а.с.29).

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу у строк, передбачений Договором, виконав несвоєчасно, однак у повному обсязі 10.10.2016р., про що свідчать наявні у справі докази. Даний факт також визнається учасниками справи, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 75 ГПК України, не потребує доказування.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 58 Конституції України регламентує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

03.11.2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 року.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статті 4, 5, 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.

Приписами статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Згідно з частиною 3 статті 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі N 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі N 908/3211/16, від 29.01.2018 у справі N 904/10745/16, від 23.01.2018 у справі N 914/3131/15, від 22.03.2018 у справі № 914/123/17.

Враховуючи, що судом з достовірністю встановлено факт погашення відповідачем основної заборгованості за поставлений природний газ за договором постачання природного газу від 15.12.2015р. 10.10.2016р., тобто до набрання чинності цим Законом, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 28 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська