Рішення № 78927981, 19.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2120/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМДРАЙВ” (65038, м.Одеса, Фонтанська дорога, буд.. 118, приміщення 101)

Про стягнення 4891,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фармако” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 2294/18 від 01.10.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМДРАЙВ” про стягнення 115276,62 грн.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовані неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМДРАЙВ” прийнятих на себе зобов’язань за умовами Договору поставки №ПК/114 від 07.04.2016р. та направлено на стягнення боргу у загальному розмірі 115276,62 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2018р. ( суддя Д'яченко Т.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2120/18. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено до розгляду в засіданні суду.

29.10.2018 року позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4515,24грн., 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 376,27 грн. та 1762грн. судового збору.

Розпорядженням керівника апарату № 636 від 05.11.2018 р. "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи", відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), у зв’язку з перебуванням судді Д'яченко Т.Г. з 05.11.2018р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами), з метою дотримання строків розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2120/18 яка передана на розгляд судді Літвінову С.В..

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 року суд дійшов висновку про прийняття справи до свого провадження, повторний розгляд справи по суті та призначення розгляду справи по суті на 03.12.2018 року.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року оголошено перерву до 19.12.2018року.

12.12.2018 року позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі позивача. Заява обґрунтована, відповідає вимогам діючого законодавства тому задоволена судом.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, про дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 19.12.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

07 квітня 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № ПК/114 (далі Догорів), предметом якого є поставка товарів.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід’ємною частиною.

Постачальник належним чином виконав умови договору, а саме поставив товар на загальну суму 112603,46грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до п. 6.2. договору, покупець зобов’язується здійснити оплату за поставлений товар в термін вказаний у видаткових накладних .

Проте, відповідач порушив умови договору, оплату здійснив частково в сумі 112грн. 63 коп.

Таким чином, позивач вважає, що основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем згідно умов Договору становить 112490,83 грн.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 діями порушив права та законні інтереси ТОВ «ПРО-КРАСТ ПЛЮС», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 112490,83 грн. - основного боргу, 2528,27грн. – пені, 257,10 грн. – 3% річних та 1762грн. - судового збору .

Але під час розгляду справи відповідач погасив суму основного боргу тому позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4515,24грн., 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 376,27 грн. та 1762грн. судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 376,27грн.

Відповідно до п. 10.4 договору, відповідач повинен сплатити позивачу суму боргу з ураванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чжими горошовими оштами у розмірі трьох відсотків від простроченої суми оплати.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 376,27грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4515,24грн. – пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, згідно п. 10.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 4515,24грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 4515,24 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем у справі доказів щодо сплати 3%річних, пені до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМДРАЙВ” про стягнення 4891,51грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРМДРАЙВ” (65038, м.Одеса, Фонтанська дорога, буд.. 118, приміщення 101, код ЄДРПОУ 40388243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код ЄДРПОУ 20037376) пеню в розмірі 4515,24грн. ( чотири тисячі п’ятсот п’ятнадцять грн. 24 коп.), 3% річних за прострочення оплати товару у розмірі 376,27 грн. (триста сімдесят шість грн. 27 коп.) та 1762грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.) судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов