Рішення № 78927758, 18.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2101/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2101/18

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” (65069, м. Одеса, вул.. Капітана Кузнєцова, буд. 108, код ЄДРОПУ 37947742)

про стягнення 1 358 076,22 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за ордером серії ОД №054758 від 10.09.2018р.

Від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський”, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.12.2018р. (вх. № ГСОО 2-6116/18) про стягнення заборгованості у розмірі 1 358 076,22 грн., з яких основний борг у розмірі 1 301 304,75 грн., 3% річних у розмірі 14 453,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42 317,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором про надання послуг з повного технічного обслуговування ліфтів №11 від 01.01.2017р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено до розгляду в засіданні суду з викликом учасників справи.

05.11.2018р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.11.2018р., було оголошено перерву у справі до 26.11.2018р. 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2018р. повідомлено відповідача у справі №916/2101/18 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” про судове засідання по справі, яке відбудеться 26 листопада 2018 року о 11:00.

26.11.2018р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому було зазначено суду, що з метою мирного врегулювання спору між сторонами, відповідачем на адресу Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” було скеровано пропозицію щодо укладання мирової угоди між сторонами у даній справі, а також було додано копію проекту мирової угоди.

03.12.2018р. до господарського суду Одеської області від Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 358 076,22 грн., з яких основний борг у розмірі 1 301 304,75 грн., 3% річних у розмірі 14 453,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42 317,82 грн.

Згідно п.2 частини 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене заява Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” про збільшення розміру позовних вимог, була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.12.2018р. присутнім представником позивача було пояснено суду, що він не має інформації від керівництва Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” щодо можливості врегулюванню спору між сторонами шляхом укладання мирової угоди та зауважив, що проект мирової угоди, залучений відповідачем до матеріалів даної справи, не підписний та не скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.01.2019р. Закрито підготовче провадження у справі №916/2101/18 за позовом Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” про стягнення 1 358 076,22грн. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду 18.12.2018р. о 11:30 з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” письмового відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідань суду, шляхом скерування на його юридичну адресу ухвали суду.

17.12.2018р. господарським судом Одеської області було отримано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський”, у якому він просив суд здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника.

Також у поданому клопотанні було зазначено суду, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, проте, слід зазначити, що обґрунтованих письмових заперечень щодо позову відповідачем надано не було.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01.01.2017 року між Філією “ОДЕСЛІФТ” Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО СУВОРОВСЬКИЙ” (Замовник) було укладено договір №11 про надання послуг с повного технічного обслуговування ліфтів (надалі – Договір) за умовами якого Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе обов’язки надавати останньому за плату послуги з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, що знаходиться на балансі Замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору перелік Послуг визначено пунктом 1.1.17.1-1.1.17.4., 1.1.17.6.-1.1.17.12 та пунктами 1.2.16.9.-1.2.16.17, 1.2.16.19 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року №150 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004р. за №1046/9645.

Згідно до п. 2.1. Договору передбачено, що щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів за цим договором встановлюється в розмірі 19 544,78 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору Виконавець зобов’язаний забезпечити безперебійну та безпечну роботу ліфтів і диспетчерських систем шляхом своєчасного виконання комплексу послуг визначеного п. 1.2. цього Договору.

У відповідно до п. 3.2.12. Договору визначено, що Замовник зобов’язаний своєчасно оплачувати послуги у відповідності з цим Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок Виконавця. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківських рахунок Виконавця. (п. 5.2. Договору).

Положеннями п. 5.3. Договору сторонами узгоджено, що оплата за надані послуги здійснюються Змовником щомісячно, до 05 числа місяця наступного за місяцем в якому були надані послуги на підставі акту виконання робіт.

Відповідно до п. 5.4. Договору Виконавець зобов’язаний 25 числа кожного місяця надавати Замовнику акт виконаних робіт. Замовник зобов’язаний підписати та скріпити печаткою акт виконаних робіт протягом 2-х днів з дня отримання та не пізніше наступного дня повернути Виконавцю. (п. 5.5 Договору).

Згідно до п. 2. Додаткової угоди №1 від 01.06.2017р. до Договору №11 від 01.01.2017р. щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів за цим договором встановлюється з 01.06.2017р. в розмірі 226 867,75 грн., у тому числі ПДВ 20%.

З урахуванням виключення розрахунків стосовно будинків, розташованих за адресами: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 50, вул. Капітана Кузнецова, 108, пр-т. Добровольського, 77, 79, 81 та 114, сторони уклали додаткову угоду №2 від 01.08.2017р. до Договору №11 від 01.01.2017р., відповідно якої сторони дійшли згоди викласти п.2.1. договору в наступній редакції: щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів встановлюється з 01.08.2017р. в розмірі 217 960,70 грн., в тому числі ПДВ

Також, пунктом 1. Додаткової угоди №2 від 01.08.2017р. до Договору №11 від 01.01.2017р. сторони погодили, що щомісячна плата за технічна обслуговування ліфтів за цим договором встановлюється з 01.06.2017р. в розмірі 217 960,70 грн., у тому числі ПДВ 20%.

16.08.2017р. в зв’язку зі зміною найменування замовника на “Товариство з обмеженою відповідальністю “КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “СУВОРОВСЬКИЙ” між сторонами була укладена Додаткова угода №3 від 16.08.2017р. до Договору №11 від 01.01.2017р.

01.09.2017р. сторони уклали додаткову угоду №4 до Договору №11 від 01.01.2017р., якою погодили, що з 01.09.2017 р. виключено розрахунки стосовно будинку, розташованого в м. Одесі по вул. Махачкалінська, 1а, і щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів за договором №11 від 01.01.2017р. встановлюється у розмірі 216912,81 грн., в тому числі ПДВ 20%.

02.01.2018р. сторони уклали додаткову угоду №5 до Договору №11 від 01.01.2017р., якою пункт 2.1. договору викладено у новій редакції і щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів з 01.01.2018р. встановлена у розмірі 340 247,82 грн., в тому числі ПДВ. Відповідною додатковою угодою також продовжено строк дії договору №11 від 01.01.2017р. до 01.04.2018р.

Відповідно до п. 2.1. Договору у редакції Додаткової угоди №6 від 16.04.2018р. до Договору №11 від 01.01.2017р. щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів за цим договором встановлюється в розмірі 337 745,70 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Також, п. 2 Додаткової угоди №6 від 16.04.2018р. до Договору №11 від 01.01.2017р. внесено зміни до Додатку №1 до Договору (специфікація №01/1-9) та виключено з нього багатоквартирні будинки за адресами: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 56, 56/1. Внесено зміни до Додатку №2 до Договору (специфікація №01/1-9) та виключено з нього багатоквартирні будинки за адресами: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 56, 56/1. (п. 3 Додаткової угоди №6 від 16.04.2018р. до Договору №11 від 01.01.2017р.).

Окрім того, п. 7 Додаткової угоди №6 від 16.04.2018р. до Договору №11 від 01.01.2017р. погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2018р.

Як зазначає позивач, на виконанням умов укладеного між сторонами Договору №11 про надання послуг з повного технічного обслуговування ліфтів від 01.01.2017р. філією “ОДЕСЛІФТ” Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” на користь відповідача були виконані роботи (послуги) з повного технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, а саме:

- в травні 2018 року на суму 336 077,82 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 11 115,48 грн. сплаті підлягає 324 962,34 грн.);

- в червні 2018 року на суму 336 077,82 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 13 158,23 грн. сплаті підлягає 322 919,59 грн.);

- в липні 2018 року на суму 332 742,06 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 6 254,04 грн. сплаті підлягає 326 488,02 грн.);

- в серпні 2018 року на суму 332 742,06 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 5 807,26 грн. сплаті підлягає 326 934,80 грн.).

Отже, разом за період з травня по серпень 2018р. позивачем виконано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” роботи з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на загальну суму 1 377 639,76 грн. та оплаті, з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках, підлягає грошова сума у розмірі 1 301 304,75 грн.

За посиланням позивача, Приватним акціонерним товариством “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” на адресу відповідача скеровувалися акти виконаних робіт за кожен місяць тобто з травня 2018 року по серпень 2018 року, проте Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” в порушення п. 5.5. Договору не підписувало та не повертало відповідні акти виконаних робіт за спірний період, а також позивач зазначав, що з боку відповідача не надходили обґрунтовані та мотивовані відмови від підписання відповідних актів та в свою чергу, виконані роботи за укладеним між сторонами Договором також наразі є несплаченими.

Як стверджує Приватне акціонерне товариство “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР”, у зв’язку з тим що акт прийняття виконаних робіт за травень 2018р., який за посиланням позивача був наданий Замовнику у строки відповідно до п. 5.4. Договору, відповідач не підписав та не повернув, позивач повторно на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” скерував акт виконаних робіт за травень 2018р. та акт простоїв за травень 2018р. вже супровідним листом від 05.06.2018р. №06-18/221, який в свою чергу було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” 06.06.2018р., що підтверджується штампом за вх. № 332 на відповідному супровідному листі позивача. (а.с. 96, т. 1).

Відповідачем в порушення п. 5.5. Договору не було підписано та повернуто на адресу позивача акт за травень 2018 року, також, як вказує позивач, у визначений строк претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт та письмових пояснень щодо мотивів не підписання вказаного акту також не надходило.

Лише 26.06.2018р. позивачем отримано претензію Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” №977 від 20.06.2018р, в якій відповідачем було зазначено, що комісією Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” було проведено візуальне обстеження працездатності ліфтів за 250 адресами і виявлено численні несправності в роботі ліфтів, про що складено відповідні акти. Однак, як зазначає позивач, копії відповідних актів до претензії додано не було.

07.07.2018р. Приватним акціонерним товариством “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” на адресу відповідача було скеровано відповідь на претензію, у якій позивач просив надати копії 250-ти складених відповідачем в односторонньому порядку актів обстеження ліфтів, а також пропонував провести обстеження ліфтів за участю обох сторін договору із можливим залученням незалежної спеціалізованої організації.

Однак, як пояснює позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” копії 250-ти актів не надав, відповідних заходів щодо обстеження ліфтів не вчинив, що на думку позивача, свідчить про фактичну відсутність відповідних претензій з боку відповідача.

03.07.2018р. позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський”, як зазначає позивач, повторно було скеровано акт виконаних робіт за червень 2018р. та акт простоїв за червень 2018р. супровідним листом №07-18/254. Отримання цих актів відповідачем підтверджується штампом із зазначенням вхідного номеру та дати - №400 від 04.07.2018р.(а.с. 99, т. 1).

Як зазначає позивач суду, в порушення строків визначених п. 5.5. Договору відповідачем не було підписано та повернуто акт прийняття виконаних робіт за червень 2018р. З відповідними зауваженнями щодо обсягу виконаних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” не зверталось.

Лише 27.07.2018р. позивачем було отримано претензію від відповідача №1544 від 19.07.2018р., у якій містилася вимога щодо складання актів виконаних робіт за кожним ліфтом окремо із зазначенням в них конкретного переліку виконаних робіт та дати їх виконання у кожному ліфті окремо.

Однак, позивачем надавалися пояснення суду, у яких було зазначено, що положеннями укладеного Договору №11 від 01.01.2017р. передбачено складання одного акту виконаних робіт, а не окремо за кількістю ліфтів, які обслуговуються та вказано, що у зв’язку з відсутністю з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт претензія відповідача була залишена без задоволення, про що свідчить відповідь позивача від 02.08.2018р. вих. № 08-18/284.

Акт прийняття виконаних робіт за липень 2018 р. та акт звірки по простоям ліфтів за липень 2018р. було скеровано позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 01.08.2018р. вих. № 07-18/281 та отримано Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” 01.08.2018р. за вх. №471, відповідно до штампу, який міститься на супровідному листі.(а.с. 102, т. 1).

Та акт прийняття виконаних робіт за серпень 2018 р. та акт звірки по простоям ліфтів за серпень 2018р. було скеровано позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 29.08.2018р. вих. № 08-18/321 та отримано Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” 30.08.2018р. за вх. №593, відповідно до штампу, який міститься на супровідному листі позивача.(а.с. 105, т. 1).

Як зазначає позивач, вказані акти Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” підписані та повернуті не були, в свою чергу, претензії щодо вищевказаних актів чи письмових пояснень щодо мотивів не підписання актів прийняття виконаних робіт за липень та серпень 2018 року позивач не отримував.

Ґрунтуючи позовні вимоги позивач посилається на ст.ст. 525, 526 ЦК України, п.п. 1,7 ст. 193 ГК України та на положення ст. 853 ЦК України зазначаючи суду, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач отримав, однак не заявив філії „ОДЕСЛІФТ” Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” про жодний конкретний недолік та не підписав акти.

На підставі викладеного, як посилається позивач, роботи були виконані належним чином та є фактично прийнятими, що тягне за собою обов’язок їх оплатити на умовах визначених в п. 5.3. Договору.

Також, як зазначає позивач, крім актів прийняття виконаних робіт, факт виконання філією „ОДЕСЛІФТ” Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” підтверджується також журналами технічного огляду ліфтів із всіма записами, передбаченими Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в України, затвердженим Наказом Державного комітету будівництва, архітектури ти житлової політики в Україні від 10.04.2000р. №73 (вид ремонту (КР або МР, зазначенням дати виконання ремонту, прізвище та підписи відповідальної особи), наказами про призначення відповідальних осіб з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, відповідними наказами про призначення відповідальних осіб, журналами зупинок ліфтів, графіками технічного обслуговування ліфтів та відомостями витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів.

У зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного Договору про надання послуг з повного технічного обслуговування ліфтів №11 від 01.01.2017р. позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних по заборгованості, яка виникла за травень 2018р. проведено на суму боргу 324 962,34 грн. за період з 06.06.2018р. по 05.07.2018р., по заборгованості, яка виникла у червні 2018р. проведено на суму боргу 647 881,93 грн. за період з 06.07.2018р. по 05.08.2018р., по заборгованості, яка виникла у липні 2018р. проведено на суму боргу 974369,95 грн. за період з 06.08.2018р. по 05.09.2018р. та по заборгованості, яка виникла у серпні 2018р. проведено на суму боргу 1 301 304,75 грн. за період з 06.09.2018р. по 03.12.2018р. Загальний борг, який заявлено позивачем зі сплати 3% становить суму боргу у розмірі 14 453,65 грн.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за травень 2018р. у сумі 324 962,34 грн. проведено за період з червня по жовтень 2018р., по заборгованості за червень 2018р. у сумі 322 919,59 грн. проведено за період з липня по жовтень 2018р., по заборгованості за липень 2018р. у сумі 326 488,02 грн. проведено за період з серпня по жовтень 2018р. та по заборгованості за серпень 2018 р. у сумі 326 934,80 грн. проведено за період з вересня по жовтень 2018р. Загальний борг, який заявлено позивачем зі сплати інфляційних витрат становить суму боргу у розмірі 42 317,82 грн.

Позовні вимоги позивача у справі – Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного Договору про надання послуг з повного технічного обслуговування ліфтів №11 від 01.01.2017р. та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 1 358 076,22 грн., з яких основний борг у розмірі 1 301 304,75 грн., 3% річних у розмірі 14 453,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42 317,82 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані ними в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Філією “ОДЕСЛІФТ” Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР”, як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський”, як Замовником виникли на підставі укладеного між ними 01 січня 2017 року Договору №11 про надання послуг с повного технічного обслуговування ліфтів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов укладеного Договору №11 про надання послуг с повного технічного обслуговування ліфтів від 01.01.2017р. на користь Замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” були виконані роботи (надані послуги) з повного технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт, а саме:

- в травні 2018 року на суму 336 077,82 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 11 115,48 грн. сплаті підлягає 324 962,34 грн.);

- в червні 2018 року на суму 336 077,82 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 13 158,23 грн. сплаті підлягає 322 919,59 грн.);

- в липні 2018 року на суму 332 742,06 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 6 254,04 грн. сплаті підлягає 326 488,02 грн.);

- в серпні 2018 року на суму 332 742,06 грн. (з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках в сумі 5 807,26 грн. сплаті підлягає 326 934,80 грн.).

Відповідно до вище перелічених актів виконаних робіт за з травня по серпень 2018р. позивачем виконано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” роботи з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на загальну суму 1 377 639,76 грн. та оплаті, з урахуванням вартості простою ліфтів в житлових будинках, підлягає грошова сума у розмірі 1 301 304,75 грн.

Під час розгляду справи позивачем зазначалось суду, що Філія “ОДЕСЛІФТ” Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” своєчасно скеровувала акти виконаних робіт за для підписання з боку відповідача, проте останнім відповідні акти не підписувались та не повертались, мотивовані заперечення у письмову вигляді щодо обсягу та якості виконаних робіт не надавалися.

Дані твердження та пояснення позивача критично оцінюються судом, оскільки позивачем не надано відповідних та належних доказів, що такі акти було скеровано.

Надалі позивачем вже із супровідним листом на адресу відповідача було скеровано акти виконаних робіт та акти простоїв ліфтів та надано суду належні докази такого скерування та отримання відповідних актів з боку відповідача, що є на думку суду підтвердженим фактом виконання позивачем договірних зобов’язань, передбачених пунктом 5.4. Договору, та з такого моменту у відповідача виникає обов’язок, в разі відсутності надання мотивованих та обґрунтованих заперечень, сплатити отримані від позивача послуги, відповідно та у строки, що обумовлено п. 5.4. Договору тобто до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому були надані послуги на підставі акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт за травень 2018р. та акт простоїв за травень 2018р. супровідним листом від 05.06.2018р. №06-18/221 було скеровано на адресу відповідача. Акт виконаних робіт за травень 2018р. та акт простоїв за травень 2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” було отримано 06.06.2018р., що підтверджується штампом за вх. № 332 на відповідному супровідному листі позивача. (а.с. 96, т. 1).

Акт виконаних робіт за червень 2018р. акт простоїв за червень 2018р. супровідним листом від 03.07.2018р. №07-18/254 було скеровано на адресу відповідача. Акт виконаних робіт за червень 2018р. акт простоїв за червень 2018р. відповідачем отримано 04.07.2018р., що підтверджується штампом із зазначенням вхідного номеру та дати - №400 на супровідному листі позивача. (а.с. 99, т. 1).

Акт прийняття виконаних робіт за липень 2018 р. та акт звірки по простоям ліфтів за липень 2018р. було скеровано позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 01.08.2018р. вих. № 07-18/281 та отримано Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” 01.08.2018р. за вх. №471, відповідно до штампу, який міститься на супровідному листі позивача.(а.с. 102, т. 1).

Акт прийняття виконаних робіт за серпень 2018 р. та акт звірки по простоям ліфтів за серпень 2018р. було скеровано позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 29.08.2018р. вих. № 08-18/321 та отримано Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” 30.08.2018р. за вх. №593, відповідно до штампу, який міститься на супровідному листі позивача.(а.с. 105, т. 1).

В порушення договірних зобов’язань акти виконаних робіт за період з травня по серпень 2018р. відповідачем підписані та повернуті не були. Мотивованих та обґрунтованих заперечень щодо не підписання відповідних актів прийняття виконаних робіт не надано.

Судом не приймаються до уваги претензія Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” №977 від 20.06.2018р. щодо акту виконаних робіт за травень 2018 року, оскільки по перше вона скерована в порушення строків визначених п. 5.5. Договору, по друге така претензія на думку суду є необґрунтованою та не підтвердженою відповідними доказами та документами, на які у такій претензії №977 від 20.06.2018р. посилався відповідач.

Крім того, суд зазначає, що претензія відповідача №1544 від 19.07.2018р., у якій містилася вимога щодо складання актів виконаних робіт за кожним ліфтом окремо із зазначенням в них конкретного переліку виконаних робіт та дати їх виконання у кожному ліфті окремо є необґрунтованою з огляду на положення умов укладеного договору, де передбачено, що складання одного акту виконаних робіт, а не окремо за кількістю ліфтів, а також слід зазначити, що таку претензію також скеровано в порушення строків визначених п. 5.5. Договору.

Також судом приймаються до уваги документи, які підтверджують виконання філією „ОДЕСЛІФТ” Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” робіт з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації на користь відповідача у даній справі а саме журнали технічного огляду ліфтів із записами, передбаченими Положенням про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в України, затвердженим Наказом Державного комітету будівництва, архітектури ти житлової політики в Україні від 10.04.2000р. №73 (вид ремонту (КР або МР), зазначенням дати виконання ремонту, прізвище та підписи відповідальної особи), наказами про призначення відповідальних осіб з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, відповідними наказами про призначення відповідальних осіб, журналами зупинок ліфтів, графіками технічного обслуговування ліфтів та відомостями витрат матеріалів на поточний ремонт ліфтів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” прийнятих на себе зобов’язань за умовами Договору №11 про надання послуг с повного технічного обслуговування ліфтів від 01 січня 2017 року , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 301 304,75 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за травень 2018р. у сумі 324 962,34 грн. проведено за період з червня по жовтень 2018р., по заборгованості за червень 2018р. у сумі 322 919,59 грн. проведено за період з липня по жовтень 2018р., по заборгованості за липень 2018р. у сумі 326 488,02 грн. проведено за період з серпня по жовтень 2018р. та по заборгованості за серпень 2018 р. у сумі 326 934,80 грн. проведено за період з вересня по жовтень 2018р. Загальний борг, який заявлено позивачем зі сплати інфляційних витрат становить суму боргу у розмірі 42 317,82 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 42 317,82 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Також, позивачем було здійснено нарахування 3% річних.

Розрахунок 3% річних по заборгованості, яка виникла за травень 2018р. проведено на суму боргу 324 962,34 грн. за період з 06.06.2018р. по 05.07.2018р., борг становить 801,28 грн., по заборгованості, яка виникла у червні 2018р. проведено на суму боргу 647 881,93 грн. за період з 06.07.2018р. по 05.08.2018р., борг становить 1650,77 грн., по заборгованості, яка виникла у липні 2018р. проведено на суму боргу 974369,95 грн. за період з 06.08.2018р. по 05.09.2018р, борг становить 2482,64 грн., та по заборгованості, яка виникла у серпні 2018р. проведено на суму боргу 1 301 304,75 грн. за період з 06.09.2018р. по 03.12.2018р., борг становить 9 518,96 грн. Загальний борг, який заявлено позивачем зі сплати 3% становить суму боргу у розмірі 14 453,65 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних за період виникнення заборгованості за травень 2018р., вважає його частково не вірним, оскільки, приймаючи до уваги, що акт виконання робіт за травень 2018р. з відповідним актом простоїв було скеровано супровідним листом №06-18/221 на адресу відповідача тільки 05.06.2018р., що підтверджено матеріалами справи, та вручено такий акт відповідачу 06.06.2018р., враховуючи що протягом двох днів Замовником не було надано мотивованих та ґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості робіт, а також, приймаючи до уваги, що за умовами п. 5.3. , зокрема, сплата боргу на надані послуги здійснюється на підставі акту виконаних робіт, суд вважає, що за даним періодом початок заборгованості виник після спливу 2 днів дня з дня отримання такого акту відповідачем, тобто з 08.06.2018р.

Отже, за перерахунком суду борг зі сплати 3% річних по заборгованості за травень 2018р. за період з 08.06.2018р. по 05.07.2018р. становить – 747,86 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних за іншими визначеними періодами, які були визначені позивачем, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Отже загальна сума боргу зі сплати 3% річних, яка стягується судом на користь позивача становить грошову суму у розмірі 14 400,23 грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” основного боргу у розмірі 1 301 304,75 грн., 3% річних у розмірі 14 400,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42 317,82 грн.

Щодо судових витрат у справі слід зазначити наступне.

Позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді адвокатських витрат: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн. та судовий збір, який було сплачено за подання позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Дійсно, 10.09.2018р.між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг адвоката №2. Проте, доказів в підтвердження перерахування на користь адвоката грошових коштів, у якості оплати послуг, суду надано не було.

За таких обставин, господарський суд вважає, що заявлені витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн. є такими, що наразі не підлягають задоволенню судом, як не понесені.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 370,34 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Суворовський” (65069, м. Одеса, вул.. Капітана Кузнєцова, буд. 108, код ЄДРОПУ 37947742) на користь Приватного акціонерного товариства “Виробниче об’єднання “СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР” (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, код ЄДРПОУ 26209430) суму основного боргу у розмірі 1 301 304 (однин мільйон триста одну тисячу триста чотири) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 23 коп., інфляційні витрати у розмірі 42 317 (сорок дві тисячі триста сімнадцять) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру позовних вимог у сумі 20 370 (двадцять тисяч триста сімдесят) грн. 34 коп.

3. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 грудня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна