Рішення № 78927706, 20.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2329/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тодорові А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кістол О.С. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до відповідача Фізичної особи - підприємця Скорікової Марини Володимирівни про стягнення 3989,91грн.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Скорікової Марини Володимирівни про стягнення 3989,91грн.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області посилається на завищення вартості невиконаних робіт згідно умов договору підряду №420 від 19.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2018р. було відкрито провадження у справі №916/2329/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.12.2018р. о 11:40.

В судове засідання від 04.12.2018р. представники сторін не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2018р. було відкладено розгляд справи на 20.12.2018р. о 10:20.

В судовому засіданні від 20.12.2018р. відповідач проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в засідання суду від 20.12.2018р. не з'явився.

В судовому засіданні від 20.12.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/2329/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19.12.2016р. між Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області (позивач, Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Скоріковою Мариною Володимирівною (відповідач, Підрядник) було укладено договір №420 на проведення поточного ремонту, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій власний ризик виконати власними та допоміжними силами роботи з поточного ремонту службових приміщень Тарутинського РС ГУДМС України в Одеській області, розташованих в будівлі за адресою: м. Тарутине, вул. Красна, 237, відповідно до погодженої сторонами договірної ціни й в обумовлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується прийняти відремонтований об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Відповідно до п. 2.1 договору строки завершення поточного ремонту об'єкта, передбаченого п.1. цього договору, - 31.12.2016р.

Згідно з п.3.1 договору договірна вартість послуг, що дорученні для виконання Підряднику, визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно з ДСТУ. На час підписання цього договору вартість послуги з поточного ремонту, що доручені до виконання Підряднику складає: 199029,13грн. без ПДВ.

Відповідно до п.3.3 договору оплату за цим договором Замовник проводить за фактично виконані об'єми робіт Підрядником, на підставі акту приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (ф. № КБ-3) та за умови надходження коштів на рахунок Замовника.

Згідно з п.4.2 договору Підрядник зобов'язується відповідно із затвердженою кошторисною документацією провести роботи з поточного ремонту, передбачені в п.1 цього договору.

Відповідно до п.5.1 договору Підрядник гарантує можливість безперервної і нормальної експлуатації об'єкту на протязі гарантійного терміну - 12 місяців. У випадку виявлення прихованих дефектів з вини Підрядника у процесі експлуатації, останній зобов'язаний усунути виявлені дефекти за свій рахунок, в терміни по взаємній домовленості. На недоробки, що виявлені у цей період складається дефектний акт за підписом обох сторін. В акті наводиться перелік недоробок, строки їх усунення. Якщо Підрядник відмовляється від складання акту, він оформлюється із залученням спеціалістів архбудконтролю. У випадку виявлення пошкоджень та дефектів з вини Замовника, у процесі експлуатації, останній усовує їх за власний рахунок.

Згідно з п.6.1 договору здача-приймання робіт після їх закінчення здійснюється відповідно з чинним порядком і оформлюється актом приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних робіт (ф. № КБ-3).

Відповідно до п.8.10 договору цей договір набуває чинності від дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

Як вказує позивач, 19.12.2016р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі будівельних робіт за грудень 2016р. (форма №КБ-2в), а також підписано довідку про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), на виконання умов договору він перерахував договірну вартість на загальну суму 199029,13грн., що підтверджується платіжним дорученням №7559 від 23.12.2016р.

Позивач зазначає, що за результатами проведеного обстеження службових приміщень Тарутинського РС встановлено, що вартість невиконаних робіт складає: п.24 блоки дверні дерев'яні завищено на 1од. - 3989,91грн. Відповідно до розрахунку загальна вартість невиконаних робіт складає 3989,91грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 3989,91грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, однак письмових заперечень до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №420 на проведення поточного ремонту, відповідно до якого позивач доручав, відповідачу виконати власними та допоміжними силами роботи з поточного ремонту службових приміщень Тарутинського РС ГУДМС України в Одеській області, розташованих в будівлі за адресою: м. Тарутине, вул. Красна, 237, відповідно до погодженої сторонами договірної ціни й в обумовлений цим договором строк, а позивач зобов'язався прийняти відремонтований об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Відповідно до платіжного доручення №7559 від 23.12.2016р. позивачем сплачено за виконані роботи 199029,13грн. відповідно до договору №420 на проведення поточного ремонту від 19.12.2016р. та згідно договірної ціни.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Позивач посилається на те, що 19.12.2016р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі будівельних робіт за грудень 2016р. (форма №КБ-2в), а також підписано довідку про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), однак в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі будівельних робіт за грудень 2016р. (форма №КБ-2в) від 19.12.2016р.

Крім того у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані докази, які підтверджують посилання позивача на те, що за результатами проведеного обстеження службових приміщень Тарутинського РС встановлено, що роботи «блоки дверні дерев'яні завищено на 1од. - 3989,91грн.».

Наданий до позовної заяви дефектний акт від 19.12.2016р., а саме п.24 свідчить про те, що було встановлено 3 блоки дверні дерев'яні, також про встановлення 3 блоків дверних свідчить локальний кошторис на будівельні роботи.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до відповідача Фізичної особи - підприємця Скорікової Марини Володимирівни про стягнення 3989,91грн. необґрунтовані, непідтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до відповідача Фізичної особи - підприємця Скорікової Марини Володимирівни про стягнення 3989,91грн. - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покласти на позивача - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Повне рішення складено 26 грудня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова