Рішення № 78927693, 21.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1844/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

при розгляді справи за позовом: Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (67562, Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, 5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" (65041, м.Одеса, вул. Шкодова гора, 6А)

про стягнення збитків у розмірі 34 745,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: ОСОБА_1 – довіреність від 22.04.2018р.

ВСТАНОВИВ:

30.08.2018р. Крижанівська сільська рада Лиманського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Енергосервіс", згідно якої просить суд стягнути з відповідача до місцевого бюджету Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області суми збитків у розмірі 34 745,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті проведення ревізії Південним офісом Держаудитслужби сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області за період з 01.09.2015р. по 30.11.2017р. було встановлено факт завищення вартості виконаних ТОВ "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" робіт на суму 34 745,39 грн, чим завдано матеріальної шкоди сільській раді.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2018р. (суддя Д'яченко Т.Г.) відкрито провадження у справі № 916/1844/18, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 22.10.2018р.

22.10.2018р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" надійшов відзив на позовну заяву (а.с.87-90), в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначаючи при цьому про виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за договорами в повному обсязі.

Так, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач звертає увагу на те, що позивач жодним чином не вказує, в чому саме полягають порушення договорів, а лише зазначає про необґрунтоване завищення цін.

Крім того, як вказує відповідач, позивачем не зазначено, з якого саме договору витікають його позовні вимоги, а отже висновки щодо застосування до відносин сторін ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 є необґрунтованим.

У судовому засіданні 22.10.2018р. судом було оголошено перерву до 14.11.2018р.

Ухвалою суду від 22.10.2018р. судом, в порядку ст. 120 ГПК України, було повідомлено ТОВ "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" про дату та час наступного судового засідання шляхом надсилання відповідної ухвали суду на його юридичну адресу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.11.2018р., відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.2.6. засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), у зв’язку з перебуванням судді Д'яченко Т.Г. з 05.11.2018р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами), з метою дотримання строків розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1844/18, за результатами якого вказану справу розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 09.11.2018р. справу №916/1844/18 суддею Щавинською Ю.М. прийнято до свого провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "10" грудня 2018 р. о 14:00.

10.12.2018р. на електронну адресу Господарського суду Одеської області від Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області за вх.№2557/18 надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить суд відкласти розгляд справи для надання йому можливості подати додаткові докази.

З урахуванням вищевказаного клопотання, у судовому засіданні 10.12.2018р. оголошено протокольну перерву в порядку ст. 216 ГПК України до "21" грудня 2018р. об 11год.45хв.

Ухвалою суду від 11.12.2018р. судом повідомлено Крижанівську сільську раду Лиманського району Одеської області про розгляд справи по суті у судовому засіданні, яке призначено судом на 21.12.2018р. об 11:45.

Позивач у судове засідання 21.12.2018р. не з'явився, натомість на електрону адресу суду надіслав клопотання, в якому просив суд провести судове засідання без участі представника Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області та повідомити про дату та час наступного судового засідання у встановлений строк.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Приймаючи до уваги обізнаність позивача про розгляд справи, враховуючи, що для справ, які розглядаються у спрощеному провадженні, пріоритетним є швидкий розгляд справи, а також з огляду на обмежені строки розгляду справи та обов’язок позивача додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача за наявними в ній матеріалами, не відкладаючи судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб, а також держави.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області направлені на стягнення з відповідача завданих сільській раді збитків внаслідок завищення вартості виконаних робіт, що встановлено на підставі акту ревізії №08-11/15 від 05.03.2018р.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Надаючи оцінку змісту спірних правовідносин, суд зазначає, що позивачем заявлені вимоги про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України).

При цьому, за загальними принципами відповідальності за завдання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, які у даному випадку входять до предмету доведення, а саме: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода, спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків у сумі 34 745,39 грн, безпосередньо пов'язує їх виникнення із завищенням вартості виконаних ТОВ "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" робіт за укладеними між сторонами договорами протягом 2016 - 2017 років.

Як встановлено судом, впродовж 2017р. між Крижанівською сільською радою Лиманського району Одеської області та ТОВ "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" було укладено низку договорів щодо капітального ремонту мереж зовнішнього/ вуличного освітлення (а.с.24-82), згідно яких відповідач взяв на себе обов’язок виконати передбачені договорами роботи, а позивач прийняти та оплатити такі робот.

З аналізу вказаних договорів випливає, що останні за своєю правовою природою є договорами підряду.

Так, відповідно до п.п.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 1 ст.857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (п.2 ст.854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За положеннями статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом з пояснень відповідача, які не були спростовані у встановленому порядку, останній в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, про що свідчить відсутність будь-яких претензій чи зауважень позивача з цього приводу.

Не місять матеріали справи також і доказів звернення Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" із вимогами щодо виявлених недоліків у роботі відповідача та їх документального оформлення.

Натомість вимоги про стягнення суми збитків у розмірі 34 748,39 грн заявлені позивачем з посиланням на акт ревізії №08-11/15 від 05.03.2018р., складений за результатом проведення Південним офісом Держаудитслужби перевірки фінансово-господарської діяльності Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області

Саме за результатом такої перевірки було встановлено порушення відповідачем вимог пунктів 4.2. 4.7, 5.1.3, 5.3.2., 5.4.3, 6.1.3, 6.2.3, 6.3.1., 6.4.2. "Правил визначення вартості будівництва" ДСТУ БД.1.1-1:2013, затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 27.08.2013р. №293 чим спричинено необґрунтоване завищення вартості виконаних робіт на суму 34 745,39 грн.

Як встановлено судом, з урахуванням виявлених під час проведення ревізії порушень, 18.04.2018р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплатити грошові кошти у сумі 34 745,39 грн. (а.с.6-7), з якою відповідач в повному обсязі не погодився.

Водночас посилання позивача на акт ревізії №08-11/15 від 05.03.2018р., як на беззаперечну підставу для задоволення позовних вимог, на думку суду, є необґрунтованим, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.

Таким чином, акт ревізії Південного офісу Держаудитслужби є лише документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є тим документом, на підставі якого стягується збитки в установленому законом порядку.

Більш того, в матеріалах справи взагалі відсутній повний текст відповідного акту ревізії №08-11/15 від 05.03.2018р., а лише, як вказує позивач, витяг з нього, тобто сторінка №3.

Натомість такий доказ не може бути прийнятий судом в якості належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено належними доказами як протиправної поведінки відповідача, так і наявності збитків у розмірі 34 745,39 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 34 745,39 грн. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та умовах вищевказаних договорів, у зв'язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 26 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська