Рішення № 78927679, 14.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2213/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» про стягнення заборгованості в сумі 277633,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу “Молодіжний-5” про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 315289,85 грн., посилаючись на наступне.

Між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» та Житлово-будівельним кооперативом “Молодіжний-5” було укладено договір № 4626 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії на об'єкт споживача, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 81, корп. 2 (житловий будинок).

Взаємовідносини між постачальниками та споживачами теплової енергії регулюються ст. 275-277 ГК України, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., Законом України „ Про житлово-комунальні послуги” № 1875 - IV від 24.06.2004 р., Законом України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р.

Згідно п.п. 6.2, 6.3, 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.2.2 договору прямо передбачений обов'язок споживача виконувати умови та порядок сплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.

Посилаючись на п. 23 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМ України від 03.10.2007 р. № 1198, позивач вказує, що облік споживання теплової енергії на опалення об’єкту тимчасово до встановлення приладу обліку визначається розрахунковим способом. Кількість спожитої теплової енергії на опалення визначається згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковий період, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря.

Як зазначає позивач, на виконання договірних зобов’язань підприємство відпускало теплову енергію споживачу, проте в порушення своїх обов’язків, визначених у п.п. 3.2.2, 6.2, 6.3, 6.4 договору, відповідач за спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого в період з 01.11.2017 року по 01.10.2018 року у нього виникла заборгованість в розмірі 315289,85 грн. Відтак, позивач стверджує, що свої зобов’язання виконав у повному обсязі, а споживач в порушення своїх зобов’язань несвоєчасно здійснював оплату за надані йому послуги. Наразі згідно п. 40 «Правил користування тепловою енергією», затверджених Постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007 р., споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2018 р. позовну заяву КП «Теплопостачання міста Одеси» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2213/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 08 листопада 2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2018 р. у справі № 916/2213/18 підготовче засідання відкладено на 26.11.2018 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача.

26.11.2018 р. під час підготовчого засідання представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги до 277633,19 грн. у зв’язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в сумі 37656,66 грн.

У підготовчому засіданні 26.11.2018 р. представник відповідача позовні вимоги визнав.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 р. у справі № 916/2213/18 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» про стягнення заборгованості в сумі 277633,19 грн. закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14.12.2018 р.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 14.12.2018 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги до 255633,19 грн. у зв’язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в сумі 12000,00 грн.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, проте представник відповідача під час розгляду справи позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.11.2016 р. між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (теплопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом “Молодіжний-5” (споживач) укладено договір № 4626 на постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого позивач як теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію, а відповідач як споживач зобов’язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в житловий будинок за адресою: вул. Ак. Корольова, 81/2 на опалення згідно витрат теплоносія G=4,925 т/годину та на гаряче водопостачання в обсягах згідно додатку 1 до цього договору (п. 2.1 договору).

Пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.4, 3.2.5 договору передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором; додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативними актами; письмово оповіщати теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

В свою чергу теплопостачальна організація зобов’язалась забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п. 4.2.1, 4.2.3 договору).

Згідно п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на опалення визначається за приладом обліку та гаряче водопостачання – розрахунковим способом.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії споживач надає теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця.

За умовами п. 5.3 договору показники приладів обліку щодобово знімаються в один і той же час та фіксуються в журналі.

Відповідно до п. 5.4 договору вузли обліку теплової енергії зобов’язані проходити періодичну повірку згідно технічної документації на прилад обліку теплової енергії і вимог Держстандарту України.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що при відсутності приладу обліку (або виході його з ладу), кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення – згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання споживача в розрахунковий період; на гаряче водопостачання – кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання, зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації відповідно до встановленого тарифу на теплову енергію в розмірі 179,12 грн. за 1 Гкал. діючому на момент укладання договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Згідно п. 6.3 договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що споживач та теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується в рахунку-фактурі, що надається споживачу для подальшої оплати.

Перераховані споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу, зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу - в рахунок погашення пені, далі - заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі (п. 6.6 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов’язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3 договору).

Відповідно до п. 10.4 договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно додатку 1 до договору № 4626 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу на об’єкт, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 81, корп. 2, ЖБК «Молодіжний-5». В додатку 2 до договору затверджено схему тепломережі для теплопостачання споживача. В додатку 3 до договору затверджено умови припинення подачі теплової енергії.

Як з’ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 4626 від 01.11.2006 р. після закінчення строку його дії, у зв’язку з чим вказаний договір пролонгувався на кожний наступний рік та є діючим.

Так, укладений між сторонами по справі договір на постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з’ясовано судом, на виконання умов вказаного договору позивач у період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року поставляв теплову енергію на об’єкт відповідача за відповідною адресою, що визнається відповідачем.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Зокрема, відповідно до п. 4.2.1 договору позивач зобов’язаний забезпечувати постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач згідно п. 1, п. 3.2.2, п. 6.1 договору зобов’язаний проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Отже, прийняття відповідачем теплової енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити спожиту теплову енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4 договору).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Проте, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань не здійснив повної оплати за спожиту теплову енергію. У зв’язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2017 р. по 01.10.2018 р., яка на день розгляду справи з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат складає 255633,19 грн., що вбачається з наданого позивачем до заяви про уточнення позовних вимог від 13.12.2018 р. розрахунку заборгованості за період з листопада 2017 р. по грудень 2018 р. При цьому слід зазначити, що наявність заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості відповідач визнав під час розгляду справи, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Між тим несплатою позивачу існуючої суми заборгованості за вище вказаним договором на постачання теплової енергії відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Ч. 6 ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 255633,19 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Згідно ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оцінюючи наявні докази в сукупності та враховуючи заяву відповідача про визнання позову, яка не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача з урахуванням остаточно заявленої суми боргу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238-240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» про стягнення заборгованості в сумі 255633,19 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» (65122, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 81, корп.2; код ЄДРПОУ 20987238) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102; рахунок № 26037301416451 в АТ „Державний ощадний банк України” - філія Одеське ОУ АТ „Ощадбанк”, МФО 328845) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 255633/двісті п’ятдесят п’ять тисяч шістсот тридцять три/грн. 19 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3834/три тисячі вісімсот тридцять чотири/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2018 р.

Суддя В.С. Петров