Рішення № 78927618, 26.12.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Справа № 915/1217/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1 – дов.№35 від 16.02.2016

представник відповідача в судове засідання не з’явився,

представник 3-ї особи в судове засідання не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, 54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20, а/с 34

до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання та водоканалізаційного господарства”, 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів, буд.8; 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, п/с 37

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний навчальний заклад "Южноукраїнський професійний ліцей", 55002, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, проспект Незалежності, буд. 37

про: стягнення заборгованості у сумі 14 918,30 грн. з якої: 12 954,20 грн. – основна заборгованість, 1 575,47 грн. – пеня, 388,63 грн. – штраф.

06.11.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №07/1007 від 30.10.2018 в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водоканалізаційного господарства” заборгованості у сумі 14 918,30 грн. з якої: 12 954,20 грн. – основна заборгованість, 1 575,47 грн. – пеня, 388,63 грн. – штраф.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди №99/123 від 15.10.2013 в частині своєчасної оплати на користь Держави орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03 грудня 2018 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний навчальний заклад "Южноукраїнський професійний ліцей".

23.11.2018 від Державного навчального закладу "Южноукраїнський професійний ліцей" до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла заява від 21.11.2018 про залучення його третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та позовна заява №б/н без дати в якій просить суд:

- прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом;

- стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водоканалізаційного господарства” суму боргу по орендній платі, згідно договору оренди №99/123 від 15.10.2013 у розмірі 26 826,76 грн., пеню у розмірі 456,22 грн., інфляційних у розмірі 1 298,36 грн., 3% річних у розмірі 299,00 грн.,

- стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водоканалізаційного господарства” податок на землю за 2017 – 2018 роки – у розмір 637,74 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.11.2018 позовну заяву без номера без дати і додані до неї документи повернуто Державному навчальному закладу "Южноукраїнський професійний ліцей" на підставі п.2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

29.11.2018 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що дійсно за КП ТВКГ існує заборгованість з орендної плати до Державного бюджету України згідно договору оренди №99/123 від 15.10.2013, але відповідач не в змозі виконати свої зобов’язання за укладеним договором у зв’язку з тим, що на кошти, які перебувають у касах і банківських рахунках орендаря накладений арешт старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 Також, відповідач просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 90%. В обґрунтування вказує, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а є наслідком збігу певних причин, що не залежить від волі КП ТВКГ, а саме через накладення арешту на всі кошти, які перебувають у касах і банківських рахунках КП ТВКГ у зв’язку з великим грошовим боргом, який виник через невідповідність тарифів для населення та інших споживачів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг їх фактичній собівартості, у зв’язку з чим відповідач реально позбавлений можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність через повну відсутність коштів. Вказує, що КП ТВКГ є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об’єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні, а неможливість сплати боргу у визначені терміни зумовлена неналежними від волі відповідача причинами. Також, просить врахувати, що відповідач є підприємством, яке виконує постачання населенню м.Южноукраїнська питної води та тепла. На сьогоднішній день, КП ТВКГ від якого залежить життєдіяльність людей, 6-ть дитячих садків, 4-ри загальноосвітні школи, Южноукраїнська міська гімназія, хірургічне, реанімаційне та родове відділення СМСЧ-2 міста Южноукраїнська, за відсутності будь-якої вини перебуває на грані існування.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2018 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу №915/1217/18 до судового розгляду по суті на 26 грудня 2018 року.

10.12.2018 третя особа до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надала заяву в якій позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутності представника 3-ї особи.

Представник відповідача в судове засідання 26.12.2018 не з’явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить зроблений судом запит з сайту Укрпошта.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15 жовтня 2013 року між Южноукраїнським професійним машинобудівельним ліцеєм (далі – орендодавець) та Комунальним підприємством “Теплопостачання та водоканалізаційного господарства” (далі – орендар) було укладено Договір оренди №99/123 державного нерухомого майна, розташованого за адресою: проспект Леніна 37, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, що знаходиться на балансі Южноукраїнського професійного машино – будівельного ліцею (далі – Договорі), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення тепло- розподільчого пункту, площею 135,4 кв.м., згідно з планом розміщення орендованих приміщень (Додаток 1 до договору оренди), розташовані за адресою: проспект Незалежності, 37, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, що знаходиться на балансі Державного навчального закладу «Южноукраїнський професійний ліцей», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.05.2017 і становить за незалежною оцінкою 117 347,00 грн. (п.1.1 Договору з урахуванням Додаткової угоди №6 від 02.03.2018).

У відповідності до п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання – передачі майна.

Згідно п. 2.2 Договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №6 від 02.03.2018), орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2017 року) 1 491,80 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони визначили, що орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції від базового до першого місяця оренди не включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до п.3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.4 Договору, орендар зобов’язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та орендодавця (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується “призначення платежу” за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що орендар зобов’язується щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

У відповідності до п.10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №6), цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 02 липня 2017 року по 01 липня 2018 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору крім випадків, коли орендоване майно необхідно для потреб орендодавця. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою (п. 10.4 Договору).

Згідно п. 10.6 Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- загибелі орендованого майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського

суду;

- банкрутства орендаря;

- ліквідації орендаря;

У разі припинення або розірвання Договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоду, є власністю орендаря, а невід’ємне поліпшення – власністю Держави.

Відповідно до акту приймання – передачі від 15.10.2013 орендодавець згідно з Договором оренди передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення тепло розподільчого пункту площею 135,4 кв.м., розташовані за адресою: проспект Леніна 37, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, що знаходиться на балансі Южноукраїнського професійного машино-будівного ліцею (зв.б. а.с.16).

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки щодо сплати орендної плати за Договором до державного бюджету, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати за період з травня 2017 року по вересень 2018 року у сумі 12 954,20 грн.

З метою отримання грошових коштів за Договором, позивач направив на адресу відповідача претензію №07/627 від 06.07.2018 №07/978 від 22.10.2018 в яких просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати, що виникла за договором оренди, пеню та 3% річних (а.с.29,31). Претензію №07/627 відповідач отримав 09.07.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30). Позивач відповіді на вказані претензії не отримував, відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив, що зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Частинами 1,6 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 12 954,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.7 Договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до орендодавця у визначеному пунктом 3.6 розмірі відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.26) на підставі п.3.7 Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання договору оренди в загальному розмірі 1 575,47 грн. нараховану за період з 15.05.2018 по 18.10.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно положень ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 575,47 грн. задоволенню не підлягають, оскільки у п.3.7 Договору не передбачено право позивача (Державного бюджету) щодо стягнення пені, а вказаним правом наділений тільки орендодавець. Також, між позивачем та відповідачем не укладено у письмовій формі Договору про встановлення неустойки (пені), штрафу за порушення зобов’язання.

Згідно п. 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованості за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Так, позивач у позовній заяві на підставі п.3.8 Договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 388,63 грн., розмір якого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання за Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 1568,18 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Теплопостачання та водоканалізаційного господарства” (55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів, буд.8; 55000, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, п/с 37, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 31948866) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20, а/с 34, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 20917284) 12 954,20 грн. – основної заборгованості, 388,63 грн. – штрафу та 1 568,18 грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2018.

Суддя Н.О. Семенчук