Рішення № 78927529, 13.12.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Справа № 915/746/18

м. Миколаїв

Господарським судом Миколаївської області

у складі головуючого судді Коваля С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

від позивача: Григорян Е.Р. - прокурор за посвідченням;

від відповідача: не явився;

від третьої особи: не явився;

розглянувши справу

За позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави,54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28;

до відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області,57453, Березанський район, с.Коблево, вул.Одеська,4;

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3,АДРЕСА_1;

про визнання незаконними та скасування рішення (в частині),

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Коблівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради від 08.07.2016 № 11 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради для індивідуального дачного будівництв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою області виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Коблівською сільською радою рішення Коблівської сільської ради від 08.07.2016 №11, яким затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у селі Коблеве для індивідуального дачного будівництва.

Таких висновків позивач дійшов виходячи зі змісту листа № 385/105-18 від 11.06.2018; інформації № 680-01-20 від 11.06.2018, наданої управлінням містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації; містобудівної документації (Генеральний план села Коблеве); листів № 859 від 27.06.2018 та № 01-03/28-04 від 05.07.2018; норм статей 14, 19, 55, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2, 6, 10, 59 Закону "Про місцеве самоврядування", статті 17 Закону України "Про основи містобудування", статті 48 (абз. 2) Закону України "Про охорону земель", статті 1 Закону України "Про будівельні норми", статей 59, 60, 62, 80, 84, 118, 152, 186-1 Земельного кодексу України, статей 85, 88, 90 Водного кодексу України, статей 2, 15, 16, 21, 373 Цивільного кодексу України.

На думку позивача, земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка надана у власність ОСОБА_3 рішенням Коблівської сільської ради від 08.07.2016 № 11, є розташованою на території рекреаційних закладів, при цьому відповідно до Генерального плану села Коблеве будівництво індивідуальних дачних будинків в межах вказаної території не передбачено.

Крім того позивач зазначив, що індивідуальне дачне будівництво на вказаній території в межах прибережної захисної смуги Чорного моря суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. При прийнятті оскаржуваного пункту рішення сільською радою безпідставно не прийнято до уваги й місце розташування спірної земельної ділянки.

До того ж всупереч частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України сільською радою прийнято спірне рішення за відсутності позитивного висновку управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації про погодження вказаного проекту землеустрою.

Таким чином, позивач вважає, що рішення Коблівської сільської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Ухвалою суду від 05.09.2018 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 915/746/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26 вересня 2018 року об 10 год. 30 хв.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, місце та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 46, 47, 92). Проте правом на подання відзиву на позов не скористався, про причини неявки до суду не повідомив.

Ураховуючи наведене, у відповідності до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справу належить розглядати за наявними матеріалами.

Стосовно третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 - від прокурора до суду надійшло повідомлення про те, що з листа Вербської сільської ради, датованого 09.10.2018, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказана інформація підтверджена додатково копією листа Вербської сільської ради вих. № 316 від 09.10.2018 та копією витягу з погосподарської книги №2 за 2016-2020 роки.

Ухвалою суду від 28.11.2018 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи позивача підтримав доводи, викладені у позові.

У судовому засіданні 13.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 08 липня 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва» вирішено:

1. Затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель, не наданих у власність та постійне користування, в межах території с. Коблеве, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області громадянам України, зокрема, ОСОБА_3.

2. Вилучити із земель не наданих у власність і постійне користування та надати безкоштовно у власність земельну ділянку в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, зокрема, ОСОБА_3 площею 0,1000 га (земельні рекреаційного призначення, забудовані землі) для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер НОМЕР_1 в межах території населеного пункту с. Коблеве.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна станом на 12.07.2018 право власності або інші речові права на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 не реєструвались.

Висновком комісії погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянина України ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва із земель не переданих у власність та у постійне користування в межах населених пунктів Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Як випливає з листа № 385/105-18 від 11.06.2018 відділу Держгеокадастру у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області згідно даних Національної кадастрової системи відстань від урізу води Чорного моря до південної межі спірної земельної ділянки приблизно 926 м., до північної межі приблизно складає 971 м.

За інформацією, наданою Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації листом № 680-01-20 від 11.06.2018 відповідно до проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 № 112, вищезазначені земельні ділянки розташовані на територіях, передбачених для розміщення державного лісового фонду. Цільове призначення даних земельних ділянок не відповідало проектним рішенням проекту планування.

Відповідно до генерального плану с. Коблеве, затвердженого рішенням Коблівської сільської ради від 12.12.2014 № 28, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 розташована на території рекреаційних закладів.

Відповідно до інформації наданої Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної держаної адміністрації листом № 01-03/28-04 від 05.07.2018, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах території зони відпочинку Коблеве Березанського району Миколаївської області, які відведені у власність, зокрема ОСОБА_3 з кадастровим номером НОМЕР_1 на розгляд до управління не надходили, висновки про погодження (відмову) не надавались.

Згідно інформації, яка міститься у листі № 859 від 27.06.2018, наданої Коблівською сільською радою, на спірній земельній ділянці будь-які будівлі та споруди відсутні.

Предметом даного позову виступає немайнова вимога прокурора до відповідача щодо визнання недійсним та скасування (в частині) рішення останнього у зв'язку з тим, що оспорюване рішення суперечить містобудівній документації і чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, суспільним інтересам, вимогам земельного та водного законодавства.

Підставою є рішення Коблівської сільської ради від 08.07.2016 № 11, містобудівна документація (Генеральний план села Коблеве), застосування статей 14, 19, 55, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2, 6, 10, 59 Закону "Про місцеве самоврядування", статті 17 Закону України "Про основи містобудування", статті 48 (абз. 2) Закону України "Про охорону земель", статті 1 Закону України "Про будівельні норми", статей 59, 60, 62, 80, 84, 118, 152, 186-1 Земельного кодексу України, статей 85, 88, 90 Водного кодексу України, статей 2, 15, 16, 21, 373 Цивільного кодексу України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 статті 48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, діючою на момент прийняття вищевказаного рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, є Генерального плану села Коблеве, затвердженого рішенням сільської ради від 16.12.2014 № 28.

Відповідно до Генерального плану села Коблеве рекреаційна зона формується на півдні населеного пункту. Вона представлена існуючими рекреаційними закладами, які хаотично розташовані вздовж узбережжя Чорного моря, забудова яких потребує упорядкування. Генеральним планом передбачається її подальший розвиток з урахуванням на території с. Коблеве регіонального ландшафтного парку «Тилігульський». Враховуючи необхідність дотримування основних завдань та умов використання територій, визначених Положенням про ЛРП «Тілігульський», пропонується створення та благоустрій зони стаціонарної рекреації, яка буде представлена пансіонатами сімейного типу, кемпінгами та мотелями. Крім того, в цій зоні передбачається розвиток спортивно - видовищного, культурно - пізнавального та екстремального туризму. Намічається розміщення ряду об'єктів, що приваблюють туристів: фестивального комплексу, спортивних центрів, яхт-клубу, серфстанції, екстримпарку, пейнтбольного та покерного клубів, дартс-клубу.

Відповідно до повідомлення Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації листом № 680-01-20 від 11.06.2018, надана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 розташована на території рекреаційних закладів, на якій не передбачено будівництво індивідуальних дачних будинків.

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних дачних будинків в межах рекреаційних територій узбережжя Чорного моря встановлена пунктом 10.17 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища №44 від 17.04.1992, та пунктом 7 Постанови Ради Міністрів УРСР №238 від 1986 року «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнування».

У свою чергу будівельні норми відповідно до ст.1 Закону України «Про будівельні норми» є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

У відповідності з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, індивідуальне дачне будівництво на вказаній території в межах прибережної захисної смуги Чорного моря суперечить вищевказаній містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.ст.59, 84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Отже, надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність для індивідуального дачного будівництва законодавством не передбачено. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 01.07.2015 у справі №6-184 цс-15, від 10.06.2015 у справі №162 цс-15, від 22.04.2015 у справі №6-52 цс-15.

Так, Верховним Судом України зазначено, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

При цьому, доказами розташування земельної ділянки в межах прибережних смуг можуть бути матеріали землевпорядної документації, а саме: план меж земельної ділянки та експлікація земельних угідь, пояснювальні записки до проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріали контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води, тощо.

Відповідно до ст. 90 ВК України та ст. 62 ЗК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Як вже було зазначено вище, надана ОСОБА_3 у власність земельна ділянка розташована у прибережній смузі Чорного моря, відстань від урізу води Чорного моря до південної межі складає 926 м, до північної межі 971 м, що підтверджується інформаційною Головного управління Держгеокадастру відділу у Березанському районі Миколаївської області.

Отже, надання у власність ОСОБА_3 спірної ділянки для індивідуального дачного будівництва у цій місцевості суперечить вимогам земельного та водного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 186-1 ЗК України установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої в межах прибережної захисної смуги підлягає погодженню з структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проте, відповідно до інформації управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 спірної ділянки до управління на розгляд не надходив, висновки про погодження (відмову) не надавались.

Таким чином, всупереч вимог законодавства сільською радою прийнято рішення за відсутності позитивного висновку управління екологічних та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації про погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 08.07.2016 № 11 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради для індивідуального дачного будівництва суперечить зазначеним нормам законодавства, воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 165, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 08.07.2016 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

3. Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57453, Березанський район, с.Коблево, вул.Одеська,4, ідентифікаційний код 04375748) на користь прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ідентифікаційний код 02910048, р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 22.12.2018.

Суддя С.М. Коваль.