Рішення № 78927519, 14.12.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року Справа № 915/1024/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1 – дов.№09-01/49 від 18.07.2018

за участю представника відповідача – ОСОБА_2 – ордер МК№99624 від 07.11.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, вул.Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020

до відповідача: Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва, вул.Водопровідна, 19, м.Миколаїв, 54020

про: про стягнення заборгованості у розмірі 135 462,11 грн. з якої: 103 519,74 грн. основний борг за теплову енергію, 3 488,81 грн. – інфляційні втрати, 2 528,40 грн. – 3% річних, 25 925,16 грн. – пеня та судовий збір (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №09-02/1353 від 27.11.2018).

20.09.2018 Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1424 від 19.09.2018 (заява про зменшення позовних вимог№09-02/1353 від 27.11.2018) про стягнення з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва заборгованості у розмірі 135 462,11 грн. з якої: 103 519,74 грн. основний борг за теплову енергію, 3 488,81 грн. – інфляційні втрати, 2 528,40 грн. – 3% річних, 25 925,16 грн. – пеня та судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №3399 від 01.12.2015 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем не погашена у зв’язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 22 жовтня 2018 року.

Судове засідання 22.10.2018 було відкладено на 08 листопада 2018 року.

08.11.2018 за клопотанням відповідача судове засідання було відкладено на 19.11.2018.

19.11.2018 відповідач надав до суду заяву в якій просить суд постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. В обґрунтування заяви зазначає, що оскільки відповідач по справі не отримував позовної заяви та додатків до неї, не отримував ухвали про відкриття провадження у справі позивачем було заявлено клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. З матеріалами справи відповідач ознайомився 16.11.2018. З матеріалів справи відповідачу стало відомо, що при відкритті провадження у справі судом було вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Відповідач проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження заперечує, оскільки вказаний спір має значну соціальну та громадську значимість, в першу чергу для мешканців будинку. БКСН по вул.Водопровідній 19 в м.Миколаєві є неприбутковою організацією створеною за згодою Миколаїської міської ради, яка призначена для вирішення соціально – побутових потреб мешканців колишнього гуртожитку. Зазначає, що позивач не врахував платежів на суму 51 300,00 грн., яка фактично складає 50% основного боргу, про що зокрема зазначено у розрахунку боргу наданого до відзиву. Вказує, що фактично ухвалу суду отримано представником відповідача 16.11.2018, а тому встановлений судом строк на подання заперечень на розгляд справи в порядку спрощеного провадження в п’ять днів представником не пропущений.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2018 постановлено перейти до розгляду справи №915/1024/18 за правилами загального позовного провадження. Роз'яснено учасникам справи, що згідно ч.6 ст. 250 ГПК України, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. Повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. Призначено підготовче засідання у справі на “10” грудня 2018 року.

Відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнає частково. Вказує, що викладені в позові обставини щодо договірних правовідносин між сторонами відповідають дійсності. В той же час сума боргу за вказаними зобов’язаннями менше від тієї, що заявлена в позові, з урахуванням оплати, що робилась відповідачем у 2018 році. Зазначає, що БКСН по вул.Водоппрвілній 19 м.Миколаєві є неприбутковою організацією створеною за згодою Миколаївської міської ради, яка призначена для вирішення соціально-побутових потреб мешканців колишнього гуртожитку. Відповідач не має реальних економічних, фінансових або правових важелів для попередження подібних ситуацій, оскільки реальними користувачами послуг є мешканці будинку, кожен з яких має власний правоустановчий документ на майно, але не всі мешканці сплачують за використані комунальні послуги в БКСН по вул.Водопровідній 19 в м.Миколаєві.

28.11.2018 позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав відповідь на відзив в якій зазначає, що відповідачем у відзиві та додатках до нього зазначені платежі, які не враховані позивачем при нарахуванні основного боргу за опалювальний період 2017-2018 року, а саме платіжні доручення №168 від 03.01.2018 на суму 3000,00 грн., №169 від 03.01.2018 на суму 1500,00 грн., №170 від 04.01.2018 на суму 10 000,00 грн., №185 від 14.02.2018 на суму 9500,00 грн., №186 від 26.02.2018 на суму 6500,00 грн., №189 від 02.03.2018 на суму 2000,00 грн., №192 від 22.03.2018 на суму 3800,00 грн. Вказує, що зазначені відомості не відповідають дійсності, оскільки вказані суми зараховані на погашення боргу у справі №915/1359/17 за позовом ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» №09-01/1763 від 13.12.2017 до БКСН по вул.Водопроводній, 19 м.Миколаєві про стягнення боргу за теплову енергію в сумі 49 500,00 грн. Про ці обставини справи свідчать дані в колонці «призначення платежу» (оплата боргу за теплову енергію згідно позовної заяви №09-01/1763 від 13.12.2017). Оплата боргу за теплову енергію в сумі 1800,00 грн., згідно платіжного доручення №240 від 10.09.2018 врахована позивачем, про що свідчить подана до суду заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.12.2018 закрито підготовче провадження. Призначено справу №915/1024/18 до судового розгляду по суті на 14 грудня 2018 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством “Миколаївська теплоелектроцентраль”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” та Будинковим комітетом самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва було укладено Договір №3399 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), за умовами вказаного договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

Згідно п.5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі відсутності – розрахунковим способом.

Відповідно до п.5.3 Договору, споживач, що має прилад обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в Додатку №1 (обсяги постачання теплової енергії споживачу) по договору.

Пунктом 5.7 Договору визначено, споживачу щомісяця направляється акт приймання – передачі теплової енергії в гарячій воді за формою додатку №4 (Акт приймання – передачі теплової енергії у гарячій воді) за попередній місяць. Споживач зобов’язаний протягом п’яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п’яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання – передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

У відповідності до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2016. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 Договору).

Позивач, на виконання зобов’язань за Договором у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Водопровідна, 19 (відповідно до додатку №1/1 до Договору) на загальну суму 199 055,50 грн., що підтверджується:

- нарядом на підключення (а.с.28);

- відомостями споживання теплової енергії (а.с.29 – 34);

- рахунками на оплату за теплову енергію (а.с. 35 - 40);

- актами прийому - передачі теплової енергії у гарячій воді в листопаді 2017

року, грудні 2017 року, січні 2018 року, лютому 2018 року, березні 2018 року, квітні 2018 року (а.с. 41-43), які були направлені на адресу відповідача, споживач з підписом не повернув та не оскаржив.

- реєстрами про вручення рахунків та актів прийому-передачі теплової

енергії, реєстрами відправки споживачам рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії (а.с.44-48).

Позивач зазначає, що відповідач вимоги Договору виконав частково сплативши за поставлену теплову енергію 95 535,76 грн. (93 735,76 грн. +1800,00 грн. (під час розгляду справи).

Таким чином, на час подання позовної заяви основний борг відповідача за теплову енергію спожиту в період з листопада 2017 року по квітень 2018 року складає 103 519,74 грн. (199 055,50 грн. – 95 535,76 грн.).

З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію №455-ю від 18.07.2018 з вимогою погасити заборгованість. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість за поставлену теплову енергію не погасив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач 10.12.2018 надав до суду заяву в якій зазначає, що відповідач у листопаді та грудні 2018 року здійснив сплату заборгованості у розмірі 4000,00 грн.

Представник позивача, факт сплати відповідачем заборгованості у розмірі 4000,00 грн. підтвердив.

Відповідно до п.2) ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ураховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату боргу за теплову енергію у розмірі 4 000,00 грн., то провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 000,00 грн. за спожиту теплову енергію підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Ураховуючи викладене, заборгованість відповідача за теплову енергію становить 99 519,74 грн. (103 519,74 грн. – 4 000,00 грн.)

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 99 519,74 грн. за поставлену теплову енергію в опалювальний період з листопада 2017 року по квітень 2018 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1999 року № 543/96-ВР.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 15,16) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 25 925,16 грн. нараховану:

- за зобов’язаннями листопада 2017 року за період з 11.11.2017 по 06.02.2018

в розмірі 765,24 грн.;

- за зобов’язаннями грудня 2017 року за період з 12.12.2017 по 10.05.2018

в розмірі 3 918,35 грн.;

- за зобов’язаннями січня 2018 року за період з 12.01.2018 по 11.07.2018 в

розмірі 5 686,41 грн.;

- за зобов’язаннями лютого 2018 року за період з 09.02.2018 по 08.08.2018 в

розмірі 7 399,96 грн.;

- за зобов’язаннями березня 2018 року за період з 13.03.2018 по 10.09.2018 в

розмірі 7 956,78 грн.;

- за зобов’язаннями квітня 2018 року за період з 11.04.2018 по 10.09.2018 в

розмірі 198,42 грн.

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» розмір пені який нараховано правомірно становить 25 878,50 грн. нараховану:

- за зобов’язаннями листопада 2017 року за період з 11.11.2017 по 06.02.2018

в розмірі 765,24 грн.;

- за зобов’язаннями грудня 2017 року за період з 12.12.2017 по 10.05.2018

в розмірі 3 918,35 грн.;

- за зобов’язаннями січня 2018 року за період з 12.01.2018 по 11.07.2018 в

розмірі 5 639,75 грн.;

- за зобов’язаннями лютого 2018 року за період з 09.02.2018 по 08.08.2018 в

розмірі 7 399,96 грн.;

- за зобов’язаннями березня 2018 року за період з 13.03.2018 по 10.09.2018 в

розмірі 7 956,78 грн.;

- за зобов’язаннями квітня 2018 року за період з 11.04.2018 по 10.09.2018 в

розмірі 198,42 грн.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 46,66 грн. (25 925,16 грн. – 25 878,50 грн.) слід відмовити.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені, оскільки що БКСН по вул.Водоппрвілній 19 м.Миколаєві є неприбутковою організацією створеною за згодою Миколаївської міської ради, яка призначена для вирішення соціально-побутових потреб мешканців колишнього гуртожитку. Відповідач не має реальних економічних, фінансових або правових важелів для попередження подібних ситуацій, оскільки реальними користувачами послуг є мешканці будинку, кожен з яких має власний правоустановчий документ на майно, але не всі мешканці сплачують за використані комунальні послуги в БКСН по вул.Водопровідній 19 в м.Миколаєві.

Оцінивши викладені відповідачем обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язань, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд, враховуючи що відповідачем частково виконані зобов’язання за Договором щодо сплати заборгованості за поставлену теплову енергію по Договору, основним доходом відповідача є оплата мешканцями комунальних послуг, беручи до уваги не значний період прострочення відповідачем оплати за отриману теплову енергії, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов’язання з оплати вартості отриманої за Договором теплової енергії, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені до 50% (25 878,50 грн. х 50%) в розмірі 12 939,25 грн.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 3 488,81 грн. за період з грудня 2017 року по липень 2018 року за зобов’язаннями з листопада 2017 року по квітень 2018 року.

Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірений розрахунок інфляційних та визначено що розмір інфляційних за період з грудня 2017 року по липень 2018 року становить 4 881,07 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 3 488,81 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.148,149) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 528,40 грн. за період з 11.11.2017 по 10.09.2018 по зобов’язанням з листопада 2017 по квітень 2018 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його методологічно та арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо оплати позивачеві вартості поставленого товару згідно умов та в строки визначених Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог,

тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 1 970,97 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі, в частині стягнення заборгованості за теплову

енергію в сумі 4000,00 грн., закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Будинкового комітету самоорганізації населення по вул.Водопровідній, 19 м.Миколаєва (54020, м.Миколаїв, вул.Водопровідна,19; код ЄДРПОУ 38458211, р/р 26001053205800 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 326610) на користь Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, код ЄДРПОУ 30083966, р/р26038300817528 в МОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461) 99 519,74 грн. основного боргу, 3 488,81 грн. - збитків від інфляції, 2 528,40 грн. - 3% річних, 12 939,25 грн. - пені та 1970,97 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 14.12.2018, повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018.

Суддя Н.О. Семенчук