Рішення № 78927433, 26.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 Справа №914/1983/17

місто Львів

За позовом: Львівської міської ради,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал плюс",про: звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди.Суддя ОСОБА_1Секретар судового засідання ОСОБА_2За участю представників:позивача:ОСОБА_3 – довіреність №2901-вих-1054 від 23.10.2018,відповідача:ОСОБА_4 – довіреність від 15.06.2017.Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал плюс" про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 22.08.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 скасовано, і справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 01.10.2018 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.11.2018. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі. Ухвалою суду від 28.11.2018 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено з мотивів, наведених в ухвалі.

З огляду на виконання завдань підготовчого провадження, вирішення усіх поданих сторонами клопотань, повідомлення сторонами усіх відомих їм обставин стосовно предмета позову та подання усіх доказів, судом в судовому засіданні 05.12.2018 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.12.2018.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка була передана відповідачу в користування для розміщення тимчасової споруди відповідно до договору оренди землі від 15.12.2015. Однак строк дії цього договору закінчився 30.12.2016 і з цього моменту жодних договірних відносин щодо використання відповідної земельної ділянки між сторонами не виникало. Позивач як власник оспорюваної земельної ділянки не погоджував встановлення на ній будь-яких об’єктів, в тому числі й тимчасових споруд. Незважаючи на це, відповідач розмістив на відповідній земельній ділянці тимчасову споруду та до сих пір не здійснив її демонтажу. Зазначене свідчить про перебування оспорюваної земельної ділянки у незаконному володінні відповідача. У зв’язку із вказаним, позивач просить зобов’язати відповідача звільнити оспорювану земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової споруди.

Заперечення відповідача.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується з наступних підстав:

1. Тимчасова споруда, яка розміщена на спірній земельній ділянці, встановлена з дотриманням встановленого порядку та повністю відповідає паспорту прив'язки, а також проектній документації. Незважаючи на повне дотримання відповідачем процедури встановлення тимчасової споруди, Львівською міською радою прийнято ухвалу від 10.11.2016 №1216 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова", якою належна відповідачу споруда вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові у зв'язку зі скаргами мешканців. На підставі зазначеної вище ухвали Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 04.01.2017 прийнято розпорядження №2, яким відповідача зобов'язано демонтувати спірну тимчасову споруду.

2. Однак постановою Франківського районного суду міста Львова від 16.06.2017 у справі №465/641/17:

2.1. Визнано протиправним та скасовано положення Додатку 3-В ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016 №1216 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 "Про провадження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" щодо вилучення з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної відповідачеві тимчасової споруди, розміщеної на оспорюваній земельній ділянці.

2.2. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.01.2017 №2.

3. Ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 №1613 внесено зміни до "Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові", згідно з якими розміщення тимчасових споруд здійснюється винятково на підставі договору оренди конструктивних елементів благоустрою, що укладається з управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Львівською міською радою 02.03.2017 також прийнято ухвалу №1568 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території міста Львова", якою продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, які розміщені на території міста Львова, до 31.05.2018 згідно з додатком 1 та встановлено, що після завершення зазначеного у пункті 1 цієї ухвали терміну, у разі відсутності зауважень щодо розміщення тимчасових споруді та наявності всіх документів на їх встановлення, передбачених ухвалою міської ради від 23.04.2015 №4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові", термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах продовжується до 31.05.2020. Відповідач вважає, що тимчасова споруда, розміщена на оспорюваній земельній ділянці, не була включена в додаток №1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 лише внаслідок того, що така споруда була протиправно виключена з переліку таких споруд ухвалою Львівської міської ради від 10.11.2016 №1216.

4. У своїх поясненнях по суті спору з врахуванням постанови Верховного суду від 22.08.2018 (вх. №45998/18 від 30.11.2018) відповідач зазначив, що не заперечує необхідність повернення Львівській міській раді земельної ділянки. Однак вважає, що предметом позовних вимог є не просто звільнення земельної ділянки, а її звільнення шляхом демонтажу належної відповідачу тимчасової споруди. Відтак вважає, що необхідним є встановлення не лише наявності чи відсутності у відповідача права користування земельною ділянкою, але й відсутність у відповідача права на розміщення тимчасової споруди.

Обставини справи.

Згідно з пунктами 3 та 4 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території міста Львова" (том 1, а.с. 63-69) встановлено, що Управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування слід продовжити на 2 роки до 30.12.2016 договори оренди землі для розміщення тимчасових споруд, перелічених у додатку 2Р-З, та укласти додаткові угоди. Управління комунальної власності департаменту економічної політики зобов'язано укласти та продовжити договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою для розміщення тимчасових споруд терміном їх закінчення до 30.12.2016 згідно з додатками 2Р-К, 1П.

Як убачається з Додатку 2Р-К під пунктом 16 до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі міста Львова, було внесено відомості про тимчасову споруду яка належить відповідачеві та знаходиться за адресою: проспект В. Чорновола, 101.

Ухвалою Львівської міської ради №5121 від 30.09.2015 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" (том 2, а.с. 108-109) внесено технічні зміни у додатки 2Р-К, 2Р-З, 1-П до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території міста Львова", зокрема, шляхом перенесення відомостей про тимчасову споруду відповідача з додатка 2Р-К до додатка 2Р-3.

Між позивачем та відповідачем 15.12.2015 укладено договір оренди землі (далі - Договір) (том 1, а.с. 17-18). Відповідно до пунктів 1, 2, 8, 15, 21 цього договору орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради від 26.07.2012 №1675 "Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові", від 25.12.2014 №4250 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова", від 23.04.2015 №4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові", від 23.04.2015 №4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на проспекті ОСОБА_5, 101 у місті Львові для розміщення тимчасової споруди. Кадастровий номер земельної ділянки: 4610137500:07:001:0097, загальною площею 0,0056 га. Договір укладено терміном до 30.12.2016. Земельна ділянка передається в оренду для розміщення тимчасової споруди. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.

Відповідно до листа Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-2065 від 07.09.2017 (том 1, а.с. 16) термін дії договору земельної ділянки закінчився 30.12.2016 та не продовжувався на новий термін. Сторони не заперечують цієї обставини.

Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 10.11.2016 №1216 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 №4527 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" (том 2, а.с. 110-111) з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові вилучено тимчасову споруду відповідача за адресою: проспект В. Чорновола, 101 у зв’язку зі скаргами мешканців (пункт 17 додатку 3-В).

Розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.01.2017 №2 відповідача було зобов'язано демонтувати тимчасову споруду, розташовану за адресою: проспект В. Чорновола, 101. Ця обставина встановлена Франківським районним судом міста Львова при розгляді справи №465/641/17.

Львівською міською радою 02.03.2017 прийнято ухвалу №1568 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території міста Львова" (том 1, а.с. 70-75), якою продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, які розміщені на території міста Львова до 31.05.2018 згідно з додатком 1 та встановлено, що після завершення зазначеного у пункті 1 цієї ухвали терміну, у разі відсутності зауважень щодо розміщення тимчасових споруд та наявності всіх документів на їх встановлення, передбачених ухвалою міської ради від 23.04.2015 №4526 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові", термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах продовжується до 31.05.2020. Тимчасова споруда, яка належить відповідачу, до вказаного переліку не увійшла.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що відповідач не вчинив дій, пов'язаних із звільненням оспорюваної земельної ділянки.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 16.06.2017 у справі №465/641/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017:

1) визнано протиправним пункт 17 Додатку 3-В ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016 №1216 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04 2115 №4527 "Про провадження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території міста Львова" щодо вилучення з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної відповідачу тимчасової споруди, що розташована за адресою: місто Львів, проспект В. Чорновола, 101;

2) визнано протиправним та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.01.2017 №2.

Станом на сьогодні у Франківському районному суді міста Львова розглядається адміністративна справа №465/769/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал Плюс" до Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про

- визнання протиправною бездіяльності Львівської міської ради щодо включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі міста Львова тимчасової споруди за адресою: місто Львів, проспект Чорновола, 101 із вказанням її власником товариства з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал плюс" (додаток 1 до ухвали Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017);

- зобов’язання Львівської міської ради внести зміни до ухвали №1568 від 02.03.2017 шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі міста Львова тимчасової споруди за адресою: місто Львів, проспект Чорновола, 101 із вказанням її власником товариства з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал плюс" (додаток 1 до ухвали Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017);

- зобов’язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал плюс" договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди за адресою: місто Львів, проспект Чорновола, 101 на умовах типових договорів.

Оцінка суду.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.08.2018.

Відповідно до частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв’язку з якими скасовано судові рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 зазначив таке:

"Предметом позову, що розглядається є зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку кадастровий №4610137500:07:001:0097 площею 0.0056 га, яка знаходиться у місті Львові на проспекті ОСОБА_5, 101, шляхом демонтажу тимчасової споруди. Підставою позову визначено відсутність правових підстав для використання такої земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 15.12.2015, на підставі якого така земельна ділянка була надана. До кола обставин, які підлягають доказуванню, входять обставини наявності чи відсутності правових підстав для користування відповідачем земельною ділянкою, виходячи з підстав та предмету позову. Суди фактично вдались до оцінки правомірності дій позивача по відношенню до відповідача стосовно правомірності розміщення тимчасової споруди на орендованій земельній ділянці. В оскаржуваних судових рішеннях акцентовано на процедурі розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці, а не на сам предмет спору - процедурі повернення земельної ділянки до її законного володільця".

Окрім того, Верховний Суд зазначив, що суди обґрунтували оскаржувані судові рішення не встановленими обставинами, а припущеннями, що за умов перебування спірної споруди в переліку затвердженому ухвалою Львівської міської ради №4527 від 23.04.2015, вона мала б автоматично потрапити до переліку, затвердженого ухвалою №1568 від 02.03.2017.

Суд касаційної інстанції, водночас, вказав, що при вирішенні цього спору суди мали перш за все з'ясувати наявність доказів, які підтверджують виникнення у відповідача прав користування земельною ділянкою або їх припинення, а також дослідити, чи визнання протиправним рішення надає право на користування і розміщення тимчасової споруди на спірній ділянці.

Щодо суті спору.

Відповідно до загальних положень про договір оренди, викладених у частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Так, відповідно до укладеного між сторонами договору, строк оренди тривав до 30.12.2016.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами, укладений договір оренди не був продовжений на новий строк.

Частиною 1 статті 773 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Так, умовами Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення тимчасової споруди. На виконання умов Договору відповідач встановив на орендованій земельній ділянці тимчасову споруду. Відповідно до матеріалів справи, площа орендованої земельної ділянки однакова з площею розміщеної на ній тимчасової споруди. Отже, оспорювана земельна ділянка повністю зайнята розміщеною на ній тимчасовою спорудою.

Положеннями статей 31 та 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав …

Згідно з положеннями статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Зважаючи на зазначене, оскільки строк договору оренди закінчився 30.12.2016, у відповідача виник обов'язок повернути орендовану земельну ділянку позивачу. Оскільки ділянка передавалась винятково для встановлення на ній тимчасової споруди, то й повернення позивачеві земельної ділянки належить вчинити шляхом демонтажу такої тимчасової споруди.

Зазначена позиція підтверджується правовими висновками Верховного Суду. Зокрема, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16 за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.

Щодо посилання відповідача на судові справи №465/641/17 та №465/769/18, то такі стосуються правовідносин між позивачем і відповідачем у сфері містобудування (благоустрою населеного пункту) та не стосуються правовідносин у сфері землекористування.

Суд звертає увагу, що усі наступні дії відповідача після припинення Договору (30.12.2016) мають значення лише на майбутнє та не поширюватимуться на правовідносини, що виникли з Договору.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд зробив висновок про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягнення 1'600,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал плюс" (юридична адреса: 79053, Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 22; ідентифікаційний код 38172052) звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 4610137500:07:001:0097) загальною площею 0,0056 га, яка знаходиться у місті Львові на проспекті ОСОБА_5, 101, шляхом демонтажу тимчасової споруди.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західуніверсал плюс" (юридична адреса: 79053, Львівська область, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 22; ідентифікаційний код 38172052) на користь Львівської міської ради (юридична адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, пл. Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) 1'600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.12.2018.

Суддя Рим Т.Я.