Рішення № 78927432, 05.12.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 915/647/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40 (код ЄДРПОУ 23399393),

до відповідача: міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, 54055, м.Миколаїв, вул. Погранична, 161 (код ЄДРПОУ 31448144),

про стягнення 8388455,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/54-309 від 02.05.2018 року;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №01/54-452 від 10.08.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №2/36 від 02.01.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №2/36 від 02.01.2018 року.

СУТЬ СПОРУ.

22.06.2018 року акціонерне товариство “Миколаївобленерго” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом № 01/22-4816 від 21.06.2018 року до міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” про стягнення грошових коштів у сумі 8388455,75 грн., з яких:

- 4891203,22 грн. – пеня;

- 760112,89 грн. – 3% річних;

- 2737139,64 грн. - втрати від інфляції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 27.06.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв’язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали суду від 27.06.2018 року позивач отримав 02.07.2018 року, про що свідчить підпис представника на повідомленні про вручення (том 3 а.с. 127).

05.07.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.08.2018 року.

10.08.2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.09.2018 року.

12.09.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в даному судовому засіданні.

12.09.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2018 року.

17.10.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2018 року.

25.10.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2018 року.

14.11.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2018 року.

05.12.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

13.07.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив (том 3 а.с. 142-145).

01.08.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (том 3 а.с. 157-159).

07.08 2018 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені (том 3 а.с. 165-167).

04.09.2018 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 3 а.с. 187-189).

07.09.2018 року до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені (том 3 а.с. 201-202).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

07.02.2012 року між публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” (правонаступником якого є позивач) як постачальником та міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал” як споживачем був укладений договір № 38/6 про постачання електричної енергії (далі – Договір №38/6), у відповідності до умов якого позивач продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 496,98 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об’єкту споживача визначається додатком № 8 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”. Приєднана потужність у точках підключення становить 496,98 кВт (том 1 а.с. 40-49).

07.02.2012 року між публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” (правонаступником якого є позивач) як постачальником та міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал”, як споживачем був укладений договір №44/80 про постачання електричної енергії (далі – Договір №44/80) у відповідності до умов якого позивач продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 24245,5кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об’єкту споживача визначається додатком № 8 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”. Приєднана потужність у точках підключення становить 24245,5 кВт (том 1 а.с. 57-66).

07.02.2012 року між публічним акціонерним товариством “Миколаївобленерго” (правонаступником якого є позивач) як постачальником та міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал”, як споживачем був укладений договір №40/804 про постачання електричної енергії (далі – Договір №40/804) у відповідності до умов якого позивач продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 6987,7кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об’єкту споживача визначається додатком № 8 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”. Приєднана потужність у точках підключення становить 13011,0 кВт (том 1 а.с. 23-32).

Пунктами 2.1 зазначених договорів визначено, що під час виконання умов договорів, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договорами, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Пунктами 9.4 зазначених договорів визначено, що вони набирають чинності з дня їх підписання і укладаються на строк до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договори вважаються продовженими на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договорів жодною із сторін не буде заявлено про припинення їх дії або перегляд їх умов.

14.01.2016 року, 11.01.2017 року, 12.12.2017 року між позивачем та відповідачем укладалися договори під №46/6 "про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії №44/80 від 07.02.2012 року, №40/804 від 07.02.2012 року, №38/6 від 07.02.2012 року в частині об’єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії" (том 1 а.с. 13-22). Згідно п. 12 цих договорів вони набирають чинності із дати підписання і діють до 31.12.2016 року, 31.12.2017 року, 31.12.2018 року відповідно.

Згідно преамбули договорів їх укладено про договірні величини споживання електричної енергії та умови оплати за спожиту електроенергію, реактивну енергію, перевищення договірних величин електроспоживання і потужності та інших рахунків в централізованому порядку з поточного банківського рахунку "платника", у доповнення к діючим договорам про постачання електричної енергії, укладеним між "постачальником" і "платником".

Цими договорами встановлюються:

- порядок оплати та зарахування коштів на рахунки постачальника;

- розмір та терміни здійснення оплати договірної величини споживання електроенергії;

- порядок фіксації використаної електричної енергії;

- порядок отримання платником рахунків на оплату;

- наслідки порушення умов оплати.

У договорах конкретно визначені терміни оплати договірних величин електроенергії, а саме 03, 15, 25 число місяця та 10 операційних днів із дня отримання рахунків, які платник зобов’язаний отримати 2 числа кожного місяця.

За внесення платежів з порушенням термінів, передбачених договором, платник сплачує постачальнику пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Сторони зобов’язалися щомісяця робити звірку платежів і даних про фактичне споживання електроенергії.

Платником самостійно контролюється власне електроспоживання, прогнозуються обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачуються з урахуванням планових платежів і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді.

У зв’язку з порушенням відповідачем погоджених термінів та строків внесення оплати за активну електроенергію у період з квітня 2016 року по березень 2018 року включно, а також строків внесення оплати за фактичне перетікання реактивної електроенергії за період з травня 2016 року по лютий 2018 року включно, позивачем нараховано відповідачу 8114762,48 грн.:

1) пеня в загальній сумі 4 891 203,22 грн., а саме:

- 4722204,02 грн. - пеня за несвоєчасно сплачені рахунки по активній електроенергії;

- 168999,20 грн. - пеня за несвоєчасно сплачені рахунки за перетікання реактивної електроенергії;

2) три проценти річних від суми заборгованості в загальній сумі 760112,89 грн., а саме:

- 723310,86 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за несвоєчасно сплачені рахунки по активній електроенергії;

- 36802,03 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за несвоєчасно сплачені рахунки за перетікання реактивної електроенергії;

3) інфляційні нарахування в загальній сумі 2737139,64 грн., а саме:

- 2571178,58 грн. - заборгованість по інфляційним нарахуванням за несвоєчасно сплачені рахунки по активній електроенергії;

- 165961,06 грн. - заборгованість по інфляційним нарахуванням за несвоєчасно сплачені рахунки за перетікання реактивної електроенергії.

Детальні розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 79-158).

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 46/6 "про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії від 07.02.2012 року №№ 38/6, 40/804, 44/80 в частині об’єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії" в частині проведення оплат у погоджені сторонами терміни та визначені строки, а також на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 275, 276 Господарського кодексу України, Закон України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов’язань»

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що

- жодний із зазначених договорів або їх додатків не містить умову про визначення осіб, які наділені повноваженнями відповідача на отримання відповідних рахунків та осіб позивача на їх вручення або інші повноваження по виконанню умов таких договорів. Також відсутня відповідальність за несвоєчасне отримання відповідних рахунків або неотримання їх відповідачем взагалі;

- із наданих позивачем копій рахунків не вбачається факт вручення і отримання відповідачем або його уповноваженими особами рахунків по зазначеними договорам, з огляду на що немає підстав до виникнення заборгованості та нарахування пені, 3% та втрат від інфляції;

- чинним законодавством України не передбачено нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції у зв’язку з простроченням оплати планових платежів.

У відповіді на відзив позивач вказав, що доводи відповідача проти позовних вимог суперечать умовам договору, зокрема послався на те, що саме на відповідача покладений обов’язок отримувати відповідні рахунки на оплату.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідачем зазначено наступне.

За умовами вищезазначених договорів про постачання електричної енергії електроустановки МКП “Миколаївводоканал” забезпечуються електроенергією (насосні станції) з метою подачі води через системи водопостачання і забезпечення нею (послугами з централізованого водопостачання та водовідведення) всіх споживачів МКП “Миколаївводоканал” м. Миколаєва (фізичних осіб, заклади соціального напрямку, державні установи, юридичні особи тощо).

Порушення строків оплати рахунків здебільшого виникли у зв’язку з невідповідністю тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, а тому їх виникнення не залежало від МКП “Миколаївводоканал” і було зумовлено несвоєчасним виділенням субвенцій з боку держави.

Так, в 2017 році держава, на виконання Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” не виділяла субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, в т.ч. на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню (у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування).

Починаючи з 2011 року держава не в повній мірі виділяє субвенцію для погашення заборгованості з різниці в тарифах, зокрема на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до утворення такої заборгованості станом на перший квартал 2017 року в сумі 55803658,00грн. по категорії “населення” та за 2015-2017 рр. по категорії “бюджетні установи та організації” в сумі 2306386,00грн.

Таким чином, МКП “Миколаївводоканал” з об’єктивних причин не мало змоги своєчасно розрахуватися за спожиту активну електричну енергію, що є винятковими обставинами. До того ж, єдиним джерелом додаткового наповнення коштів МКП “Миколаївводоканал” є збільшення статутного капіталу за рішенням засновника — Миколаївської міської ради, зокрема, для забезпечення діяльності підприємства рішенням №13/7 від 22.12.2016 року збільшено на 30800000,00 грн. статутний капітал шляхом закріплення за ним майна (коштів).

МКП “Миколаївводоканал” є стратегічно важливим та соціально значущим підприємством м. Миколаєва, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення майже всім категоріям споживачів міста.

Відповідно до статуту, основною метою діяльності МКП “Миколаївводоканал” є найбільш ефективне використання майна територіальної громади м. Миколаєва, а також забезпечення збереження навколишнього природного середовища в процесі надання послуг з водопостачання та водовідведення, а предметом діяльності є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.

МКП “Миколаївводоканал” надає послуги з водопостачання та водовідведення майже 100% споживачам м. Миколаєва.

Основними споживачами таких послуг є категорія “населення” - 176923 особових рахунків станом на 01.07.2018 року.

МКП “Миколаївводоканал” надає послуги з водопостачання та водовідведення 818 бюджетним установам та організаціям, а також 6866 підприємствам, які знаходяться в м. Миколаєві.

Станом на 01.07.2016 року заборгованість споживачів МКП “Миколаївводоканал” складала 55155941,74 грн., значна частка якої – це заборгованість населення, а саме 51932480,93 грн.

Станом на 01.07.2018 року заборгованість споживачів перед МКП “Миколаївводоканал” збільшилась до 76567606,38 грн.

До того ж, за даними звіту про фінансові результати за 2017 рік МКП “Миколаївводоканал” зазнало збитку від звичайної діяльності за звітний період у розмірі 5868000,00 грн., непокритий збиток минулих років за балансом на 31.12.2017 року складає 108800000,00 грн., при тому, що статутний капітал становить 360 001 000,00 грн. (який формується виключно за рахунок внесків засновника, зазначеного вище).

Тобто, третина статутного капіталу охоплює збитки минулих періодів, а політика держави і основна складова в послузі з централізованого водопостачання та водовідведення — електроенергія, в т.ч. збільшення її вартості - свідчить про потенційну загрозу банкрутства МКП “Миколаївводоканал”.

У випадку сплати штрафних санкцій, зачіпаються не лише майнові інтереси МКП “Миколаївводоканал”, а й інші інтереси, зокрема, можливість здійснення ремонтної компанії водопровідних і каналізаційних мереж, очисних споруд, необхідних для належного надання послуг населенню м. Миколаєва та іншим споживачам.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 509, ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Заявлена до стягнення неустойка є явно завищеною та не відповідає згаданим вище засадам як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Неустойка є засобом розумного стимулювання відповідача виконувати основне грошове зобов’язання, але у даному випадку заявлена позивачем неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та стає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Порушення зобов’язання МКП “Миколаївводоканал” не потягло збитків для позивача, а нараховані 3% річних та інфляційні втрати частково компенсують можливі збитки.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить зменшити розмір пені.

В обґрунтування заперечень проти зменшення розміру пені позивачем зазначено, що AT “Миколаївобленерго” також несе відповідальність за порушення термінів оплати за куповану електричну енергію перед ДП “Енергоринок”. Між AT “Миколаївобленерго” та ДП “Енергоринок” укладений договір купівлі-продажу електричної енергії від 31.10.2007 року № 4286/02. Відповідно до п. 7.3.2. Договору та додаткової угоди до цього договору від 23.01.2009 року № 5252/01 передбачена відповідальність АТ “Миколаївобленерго” за несвоєчасну оплату купованої електричної енергії. За порушення строків оплати за отриману електричну енергію ДП “Енергоринок” має право нарахувати пеню AT “Миколаївобленерго” у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Станом на 01.08.2018 року AT “Миколаївобленерго” має заборгованість перед ДП “Енергоринок” в загальній сумі 307868,69 тис.грн., в тому числі: заборгованість за куповану електроенергію — 211511,57 тис. грн.; пеня, інфляція, 3% річних — 96357,11 тис. грн.

Із посиланням на викладене та приписи ст.ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановок НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2 Договорів №46/6 від 14.01.2016 року, 11.01.2017 року, 12.12.2017 року за внесення платежів з порушенням термінів, передбачених п. 1 Договорів, відповідач сплачує позивачу пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, 3% річних з простроченої суми та індекс інфляції від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів отримання повноважним представником відповідача рахунків на оплату, у зв'язку з чим не виникло обов’язку сплати вказаних рахунків та не може настати відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, судом відхиляються, оскільки обов'язок з оплати продукції виникає у відповідача не у зв'язку із наданням чи ненаданням йому рахунків, а у зв'язку з тим, що йому продано та ним спожито відповідну продукцію. Строк її оплати визначається умовами договорів, а саме п. 1 договорів №46/6. Пунктом 1 договорів №46/6 передбачений обов’язок відповідача отримувати рахунки у постачальника. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів неотримання рахунків, в той час як кожний рахунок, який міститься в матеріалах справи, містить відмітку про дату його отримання працівником КП “Миколаївводоканал”. При здійсненні оплат у платіжних дорученнях відповідачем зазначені номера та дати відповідних рахунків як підстава здійснення оплати.

Доказів реагування відповідачем на невиконання обов’язків позивачем, в тому числі по наданню рахунків відповідачем не представлено.

Крім того, як вбачається із змісту заяви відповідача про зменшення розміру пені дійсною причиною прострочення термінів проведення оплат за договорами є наявна заборгованість усіх категорій споживачів послуг з водопостачання та водовідведення, а також борг держави з компенсації різниці у тарифах.

Твердження відповідача щодо неправомірності стягнення пені, 3% річних та інфляційних за несплату рахунків з планових платежів не відповідає законодавству з огляду на таке.

Пунктом 2 Договорів № 46/6 встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів, передбачених п. 1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. У п. 1 Договорів встановлені строки оплати за електричну енергію (в тому числі і планові платежі). Таким чином, Договорами передбачено, що санкції нараховуються за прострочення усіх платежів, в тому числі і планових. Питання щодо внесення змін до Договорів стосовно цього пункту відповідачем не ініціювалось.

У п. 6.1 ПКЕЕ, який стосується розрахунків споживача за використану електроенергію та на який посилається відповідач, взагалі не йдеться мова про порядок нарахування штрафних санкцій.

Як зазначалося вище відповідальність за порушення строків внесення платежів передбачена умовами договорів, а саме п. 2 договорів №46/6.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов’язанню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем вірно.

Розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат також здійснені арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов’язанню, період нарахування визначено позивачем вірно.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що відповідач є комунальним підприємством, яким забезпечується питне водопостачання та водовідведення місту із населенням у півмільйона мешканців, тобто є стратегічно важливим для міста Миколаєва, відсутні спричинені позивачу збитки внаслідок порушення умов договорів в частині дотримання термінів оплати, стягнення з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним за названих обставин і, тому, суд вважає за можливе зменшити загальний розмір належної до стягнення пені на 50%, тобто до 2445601,61 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 125826,84 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, код ЄДРПОУ 31448144) на користь акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393):

- 2445601,61 грн. – пеню;

- 760112,89 грн. – 3% річних;

- 2737139,64 грн. - інфляційні втрати;

- 125826,84 грн. – судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 17.12.2018 року.

Суддя А.П. Алексєєв