Рішення № 78927281, 17.12.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2601/18

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ,

до відповідача фізичної особи - підприємця Волкова Віталія Євгеновича, м. Керч Автономна Республіка Крим,

про стягнення 1 263,23 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончар С.М., довіреність від 15.03.2018 №86;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ (далі по тексту ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 13.11.2018 №08/14911 до відповідача фізичної особи - підприємця Волкова Віталія Євгеновича, м. Керч Автономної Республіки Крим (далі по тексту ФОП Волков В.Є.) про стягнення 1 263,23 грн. заборгованості за договором №16/г-2011 про надання гарантії від 02.02.2011, в тому числі 1000,00 грн. основного боргу, 177,17 грн. пені, 86,06 грн. 3% річних, та покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору №16/г-2011 про надання гарантії від 02.02.2011 відповідач (принципал) був зобов'язаний сплачувати банку (гаранту) комісію за обслуговування гарантії (500,00 грн. за рік або його частину). Відповідач не сплатив зазначену комісію за періоди 02.02.2015 - 01.02.2016 та 02.02.2016 - 16.05.2016, відтак позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по комісії за обслуговування гарантії в сумі 1000,00 грн. з врахуванням нарахованих за прострочення грошового зобов'язання 177,17 грн. пені (за період 26.04.2018 - 25.10.2018) та 3% річних (за період 25.10.2015 - 25.10.2018).

Статтею 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено поняття "тимчасова окупована територія України" (далі - тимчасово окупована територія) і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва.

Враховуючи наведене вище, ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2018 позовну заяву ПАТ «ВіЕйБі Банк» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №911/2601/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2018.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав в межах заявлених предмету та підстав, та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.

Відповідно до частини 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таке оголошення про призначення до розгляду справи №911/2601/18 було розміщено на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області 28.11.2018.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно до частин 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ФОП Волкова Віталія Євгеновича про стягнення 1 263,23 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

02.02.2008 між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (гарант) та ФОП Волковим В.Є. (принципал) був укладений Договір №16/г-2011 про надання гарантії, відповідно до умов якого:

- гарант за дорученням принципала надає на користь фізичної особи - туриста (або його законного представника) визначеної Законом України «Про туризм», яка користується туристичними послугами, які надаються принципалом, банківську гарантію фінансового забезпечення цивільної відповідальності на суму 2000 Євро (пункт 1.1);

- гарантія надається на термін до 02.05.2016 і набуває чинності з дати випуску (пункт 1.2);

- принципал сплачує гаранту комісійні за підготовку та обслуговування гарантії, зокрема: за підготовку надання Гарантії - 500,00 грн.; за обслуговування покритої грошовими коштами клієнта Гарантії - 500,00 грн. за рік або його частину (пункти 1.5.1);

- принципал зобов'язується сплачувати комісію за підготовку надання гарантії протягом 15 днів з дати надання гарантії (одноразово); комісію за обслуговування Гарантії протягом 15 днів з дати надання гарантії і далі не пізніше 15 днів з початку наступного розрахункового періоду дії гарантії (щорічно) (пункт 2.1.1);

- гарант зобов'язується протягом двох банківських днів з дати підписання договору випустити гарантію за умови виконання вимог пункту 2.1.6 Договору (пункт 2.2.1);

- при настанні строків виконання будь-яких зобов'язань, передбачених зокрема пунктом 2.1.1 договору, гарант набуває право, а принципал цим доручає гаранту самостійно списувати грошові кошти в розмірі, необхідному для виконання зобов'язань, з депозитного рахунку принципала, а також з інших рахунків, які (будуть) відкриті принципалом у гаранта. У випадку відсутності або недостатності у принципала коштів у валюті, необхідній для оплати зобов'язань за цим Договором, гарант має право на договірне списання коштів принципала за цим договором, на міжбанківському валютному ринку України (пункт 2.4.2);

- за невиконання або несвоєчасне виконання умов цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 4.1);

Відповідно до ст. 560, 561 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше

На виконання вказаного договору ПАТ «ВіЕйБі Банк» видав гарантійний лист - фінансове забезпечення відповідальності №015/2011 строком з 02.02.2011 по 02.05.2016, після чого ця гарантія повинна бути повернута гаранту без його додаткових запитів. Із закінченням строку дії гарантія втрачає чинність навіть у разі її неповернення гаранту.

Як вбачається з наданих представником позивача в судовому засіданні банківських виписок, відповідач відповідно до пункту 1.5.1 Договору гарантії 03.02.2011 сплатив 500,00 грн. комісії за підготовку надання гарантії. Надалі відповідачем сплачувалась комісія за обслуговування гарантії, а саме:

за період дії гарантії 02.02.2011 - 01.02.2012 - 500,00 грн. сплачено 02.03.2011;

за період дії гарантії 02.02.2012 - 01.02.2013 - 500,00 грн. сплачено 15.02.2012;

за період дії гарантії 02.02.2013 - 01.02.2014 - 500,00 грн. сплачено 27.02.2013;

на підставі меморіального ордеру №897045 від 18.02.2014, відповідно до свого права, передбаченого пунктом 2.4.2 Договору гарантії, ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснив списання коштів з рахунку відповідача в сумі 500,00 грн. за період дії гарантії 02.02.2014 - 01.02.2015.

Позивач твердить, що за період дії гарантії 02.02.2015 - 01.02.2016 та з 02.02.2016 по 02.05.2016 відповідач не сплатив банку щорічну комісію за обслуговування гарантії, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг в сумі 1000,00 грн., що підтверджується наданою в судовому засіданні банківською випискою по особовим рахункам відповідача з 01.02.2011 по 06.12.2018.

Окрім того, суд наголошує на тому, що відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом наявності заборгованості у спорах, стороною якого є банк, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

Відтак, наявність заборгованості відповідача по комісії за обслуговування гарантії в сумі 1000,00 грн. позивачем доведена належними доказами, у зв'язку з чим позовну вимогу про стягнення з відповідача 1000,00 грн. основного боргу належить задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату комісії в сумі 177,17 грн. за період з 26.04.2018 по 25.10.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.1 Договору гарантії передбачено сплату принципалом гаранту пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором №16/Г-2011 про надання гарантії від 02.02.2011 не передбачено.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пунктом 2.1.1 договору відповідач був зобов'язаний сплачувати комісію за обслуговування гарантії щорічно не пізніше 15 днів з початку наступного розрахункового періоду. Відтак, за обслуговування гарантії за період дії 02.02.2015 - 01.02.2016 відповідач мав сплатити комісію 500,00 грн. не пізніше 16.02.2015, а відповідач відповідно мав право нараховувати відповідачу пеню за прострочення даного платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.02.2015 по 17.08.2015.

За обслуговування гарантії за період дії 02.02.2016 - 02.05.2016 відповідач мав сплатити комісію 500,00 грн. не пізніше 16.02.2016, а відповідач відповідно мав право нараховувати відповідачу пеню за прострочення даного платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.02.2016 по 17.08.2016.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 не ґрунтуються на нормах закону та задоволенню не підлягають.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 86,06 грн. 3% річних за період прострочення 25.10.2015 - 25.10.2018. Щодо зазначеної вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що 3% річних не є штрафною санкцією, обмеження частини 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування санкцій шістьма місяцями в даному випадку не застосовуються.

Разом із тим, позивачем невірно визначено періоди прострочення, за які належить нараховувати та стягувати проценти річних.

Виходячи з наступного розрахунку (не виходячи за межі заявленого позивачем періоду):

Основний борг, грн.Період прострочення3% річних, грн. 500,0025.10.2015 - 16.02.20164,721000,0017.02.2016 - 25.10.201880,60Всього 1000,00 грн. 85,32судом встановлено, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 85,32 грн. 3% річних, в зв'язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» частково, приймає рішення про стягнення з фізичної особи - підприємця Волкова В.Є. 1000,00 грн. заборгованості за договором №16/Г-2011 про надання гарантії від 02.02.2011 та 85,32 грн. 3% річних.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Волкова Віталія Євгеновича (98300, Автономна АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, код 19017842)

1000,00 грн. (одну тисячу нуль копійок) основного боргу,

85,32 грн. (вісімдесят п'ять гривень тридцять дві копійки) процентів річних,

1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 28.12.2018.

Суддя О.В. Конюх