Рішення № 78926840, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/13086/18Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн"

до філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про розірвання договору поставки

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Новікова В.О. - представник за довіреністю № б/н від 01.08.2018 р.;

від відповідача: Пегза К.К. - представник за довіреністю № Ц/3-04/100-18 від 14.02.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" до філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про розірвання договору поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2017 року між сторонами укладено договір поставки №ЦЗВ-14-07117-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постачання товару за ціною в рази нижчої від середньої ринкової вартості ціни за одиницю товару (дизельного палива) є економічно недоцільним та таким, яке наносить збитки позивачу.

Проте, відповідач має на меті отримувати дизельне паливо за "старими цінами", що призводить до порушення майнових інтересів сторін, оскільки позивачу збитково постачати товар за "старим" тарифом, тоді як відповідач не має наміру укладати додаткову угоду до договору поставки №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року в частині збільшення ціни договору.

А тому, позивач звернувся в суд з позовом про розірвання договору №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 06.11.2018 р.

30.10.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

06.11.2018 р. до канцелярії суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 06.11.2018 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення засіданні на 26.11.2018 року.

23.11.2018 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 26.11.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд в позові відмовити.

Оголошено перерву в судовому засіданні на 17.12.2018 року.

В судовому засіданні 17.12.2018 року на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За результатом проведення відкритих торгів філією «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» на закупівлю дизельного палива (ідентифікатор оголошення UA-2017-08-22-000225-b), 15.12.2017 року між товариством з обмеженою відповідальність «Оптімус Конекшн» (попереднє найменування юридичної особи ТОВ «Газтрейд») (постачальник) та філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник) укладений договір поставки №ЦЗВ-14-07117-01.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо), назване в подальшому «товар», найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до специфікації № 1 до договору, ціна за 1 (одну) тонну товару без ПДВ складає 21 140,50 копійок. Вартість всього товару з урахуванням ПДВ (20%) складає 217 408 902,00 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що сторони планують за цим договором поставити товар на суму 181 174 085,00 грн., крім того ПДВ 20% - 36 234 817,00 грн., на загальну суму 217 408 902,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар (дизельне паливо):

- у кількості 715,636 т. на загальну суму з урахуванням ПДВ - 18 154 683, 43 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 05.01.2018 року за договором поставки №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року;

- у кількості 599,002 т. на загальну суму з урахуванням ПДВ - 15 195 842,14 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару № 2 від 05.01.2018 року за договором поставки №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року;

- у кількості 493,626 т. на загальну суму з урахуванням ПДВ - 12 522 600,54 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару № 3 від 06.01.2018 року за договором поставки №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року;

- у кількості 1186,443 т. на загальну суму з урахуванням ПДВ - 30 098 397,89 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару № 4 від 10.01.2018 року за договором поставки №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року.

Таким чином, на виконання умов договору за період з 05.01.2018 року по 10.01.2018 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар у кількості 2994,707 т. на загальну суму 75 971 524,00 грн. з розрахунку 21 140, 50 грн. без ПДВ за 1 т. продукції.

Відповідно до п.12.10 договору умови договору можуть змінюватись у випадках передбачених ч.4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Пунктом 2.4 договору передбачено, що ціна товару, обсяги закупівлі зазначені у специфікаціях та сума договору можуть бути змінені сторонами шляхом підсипання додаткової угоди у випадках передбачених ч. 4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі».

В разі настання обставин, передбачених статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі», в частині зміни ціни, будь-яка із сторін має право ініціювати укладення відповідної додаткової угоди, що підтверджується ціновою довідкою ДП «Держзовнішінформ» (п.2.5 договору).

Як зазначено позивачем, враховуючи той факт, що послуга з поставки товару здійснюється позивачем з метою отримання прибутку, а ціна на дизельне паливо після укладання договору змінилась у бік збільшення, та з метою добросовісного виконання своїх зобов'язань за договором, позивач 15 серпня 2018 року звернувся із відповідним запитом на адресу Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» з метою встановлення цінової інформації щодо рівня цін на дизельне паливо за пропозиціями на постачання в оптовій торгівлі на ринку України станом на 15.12.2017 та 15.08.2018 року.

У відповідь на запит ДП «Держзовнішінформ» було надіслано довідку від 21.08.2018 №231/560, відповідно до положень якої, мінімальна ціна на дизельне паливо станом на 15.08.2018 року складала - 29 045 грн. за 1 т. та максимальна ціна на дизельне паливо - 29 393 грн. за 1 т.

Отримавши відповідь від ДП «Держзовнішінформ» позивач керуючись положеннями чинного договору, а саме пунктами 2.4. та 2.5, 21.08.2018 року звернувся до відповідача із листом № 21-08/18-09 у якому просив розглянути питання щодо збільшення ціни за одиницю товару у розмірі 27 095,46 грн./т. шляхом укладення додаткової угоди. Та, направлено відповідачу копію довідки ДП «Держзовнішінформ» від 21.08.2018 №231/560 та проект додаткової угоди до договору №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року.

Проте, відповідачем було проігноровано лист із проектом додаткової угоди.

У відзиві на позов щодо відсутності підстав для внесення змін до договору поставки, передбачених п.2.ч.4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідач зазначив, що вимога зазначено проекту додаткової угоди є такою, що не відповідає п.2 ч.4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому філія «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» скористалась правом не погоджуватися із пропозицією внесення змін до договору поставки, ініційованої позивачем.

Відповідно до п.2 ч.4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, п. 2 ч. 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено підставу за наслідком настання якої, істотні умови договору про закупівлю, а саме, щодо ціни такого договору, можуть бути змінені (збільшенні).

З даного вбачається, що вимога позивача щодо укладення додаткової угоди до договору поставки від 15.12.2017 року №ЦЗВ-14-07117-01 з підстав росту цін на нафтопродукти (дизельне паливо) на внутрішньому ринку України є такою, яка відповідає положенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Також, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на роз'яснення Міністерства економічного розвитку України від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 (щодо зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків), та зазначає, що водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Та, зазначає, що позивачем не було надано доказів для обґрунтованого та документального підтвердження підвищення рівня цін на дизельне паливо.

Проте, відповідно до роз'яснення Міністерства економічного розвитку України від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 (щодо зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків), відповідно до Положення про Державну службу статистики України (далі - Держстат України), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 481, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень.

Утім перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Отже, з вище викладеного слідує, що законодавчо визначена вимога, щодо необхідності документального підтвердження та обґрунтування збільшення ціни на ринку товарів які підпадають під регулювання Закону України «Про публічні закупівлі», проте жодним нормативно-правовим актом та роз'ясненням Уповноваженого органу не визначено форму та способу такого належного документального підтвердження та обґрунтування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження своїх вимог щодо укладення додаткової угоди до договору надано відповідачу довідку ДП «Держзовнішінформ» від 21.08.2018 року №231/560, якою підтверджено коливання (ріст) цін на нафтопродукти на внутрішньому ринку України.

Крім того, судом враховано, що сторони в договорі, а саме в п.2.5 передбачили, що в разі настання обставин, передбачених статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі», в частині зміни ціни, будь-яка із сторін має право ініціювати укладення відповідної додаткової угоди, що підтверджується ціновою довідкою ДП «Держзовнішінформ».

А тому, твердження відповідача щодо того, що позивач не надав достатніх доказів коливання ціни дизельного палива на ринку спростовуються матеріалами справи та роз'ясненнями Уповноваженого органу.

Також, суд зазначає, що відповідач всупереч положенням статті 181 ГК України не складено протоколу розбіжностей або будь-якої вмотивованої відмови щодо укладення додаткової угоди.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно ч. 1 до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин (Постанова Верховного суду України від 27.02.2012 за № 3-9гс12).

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладаючи договір, сторони при всій своїй обачливості не могли передбачити такий стрімкий ріст цін за одиницю товару за визначений у договорі проміжок часу протягом якого мав бути поставлений весь обсяг товару.

Позивачем вжито усіх заходів з метою врегулювання (усунення) обставин, які виникли після підписання додаткової угоди (зокрема, отримано довідку ДП «Держзовнішінформ»), проте всупереч положенням чинного договору та вимог Закону України «Про публічні закупівлі», відповідачем не було вчинено дій, які підлягають виконанню з його сторони.

Укладення даного договору зі сторони позивача обґрунтовується наміром отримати прибуток у відповідності до принципів здійснення господарської діяльності. А тому, постачання товару за ціною в рази нижчої від середньої ринкової вартості ціни за одиницю товару (дизельного палива) є економічно недоцільним та таким, яке наносить збитки позивачу.

Разом з тим, відповідач має на меті отримувати дизельне паливо за «старими цінами», що призводить до порушення майнових інтересів сторін, оскільки позивачу збитково постачати товар за «старим» тарифом, тоді як відповідач не має наміру укладати додаткову угоду до договору поставки №ЦЗВ-14-07117-01 від 15.12.2017 року в частині збільшення ціни договору.

Положеннями чинного договору не передбачено відшкодування шкоди за ризики, які позивач несе в разі постачання товару за ціною нижчої від середньої ринкової вартості ціни за одиницю товару (дизельного палива) на внутрішньому ринку України.

Оскільки, судом встановлено наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин, тому вимоги позивача в частині розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений 15.12.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" та філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" договір поставки №ЦЗВ-14-07117-01.

3. Стягнути з філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 11/15, код ЄДРПОУ 40081347) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" (49101, м. Дніпро, вул. Вознесенська, будинок 25, к. 11, код ЄДРПОУ 40930702) судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 28.12.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий