Рішення № 78926360, 28.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.12.2018

Справа № 910/14914/18

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/14914/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва”

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

7 листопада 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 14/4-1216 від 07.09.2018 року до Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва” (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2916-ТЕ-41 від 28.12.2012 року в сумі 5027,63 грн. з них: пені – 4007,58 грн. (чотири тисячі сім гривень 58 копійок), 3% річних – 878,57 грн. (вісімсот сімдесят вісім гривень 57 копійок) та інфляційних втрат – 141,49 грн. (сто сорок одна гривня 49 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2916-ТЕ-41 від 28.12.2012 року, зокрема, у визначені договором строки своєчасно не здійснив оплату за переданий позивачем природний газ, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14914/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

22.11.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що зобов’язання за договором були виконані ним у повному обсязі, строк дії договору закінчився, встановлений договором п'ятирічний строк позовної давності стосовно штрафних санкцій, річних, інфляційних втрат закінчився, позивачем була прострочена поставка природного газу за листопад і грудень 2013 року, штрафні санкції були нараховані за завищеною ставкою всупереч ст. 231 ГК України.

За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – позивач, продавець) та Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" (надалі – відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2916-ТЕ-41 (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю протягом 2013 року природний газ обсягом до 319,353 тис.куб.м. для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.1.,1.2., 2.1. договору).

В п. 3.3. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За змістом п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В п. 5.1. договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11 договору).

Сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 31.12.2013 року до договору №13/2916-ТЕ-41 від 28.12.2012 року, якою погоджено наступні умови:

- спожитий покупцем газ за цим договором у листопаді - грудні 2013 року продавець передає покупцю у січні - червні 2014 року (п. 2 додаткової угоди);

- договір діє в частині передачі газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 2 додаткової угоди).

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2916-ТЕ-41 від 28.12.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 400 155,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 66 782,29 грн., від 28.02.2013 року на суму 51 111,16 грн., від 31.03.2013 року на суму 69 288,09 грн., від 30.04.2013 року на суму 31 067,32 грн., від 31.05.2013 року на суму 6022,32 грн., від 30.06.2013 року на суму 5236,80 грн., від 31.07.2013 року на суму 5498,64 грн., від 31.08.2013 року на суму 5236,80 грн., від 30.09.2013 року на суму 6938,76 грн., від 31.10.2013 року на суму 44 524,58 грн., від 24.01.2014 року за листопад 2013 року на суму 56 364,99 грн., від 24.01.2014 року за грудень 2013 року на суму 52 083,90 грн. Вказані акти підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками товариств.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати природного газу за зобов’язаннями з січня по грудень 2013 р. в сумі 4007,58 грн., а також 3% річних за зобов’язаннями з січня по грудень 2013 р. в сумі 878,57 грн. та інфляційних втрат за зобов’язаннями з серпня 2013 року в сумі 20,95 грн., з листопада 2013 року в сумі 80,53 грн. та з грудня 2013 року в сумі 40,00 грн.

Водночас, відповідач заперечив правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем пені в сумі 4007,58 грн., 3% річних в сумі 878,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 141,49 грн. за прострочення оплати спожитого газу в січні - грудні 2013 р. В обґрунтування посилається на те, що зобов’язання з оплати газу за договором були виконані ним у повному обсязі, строк дії договору закінчився, встановлений договором п'ятирічний строк позовної давності стосовно штрафних санкцій, річних, інфляційних втрат закінчився, позивачем була прострочена поставка природного газу за листопад і грудень 2013 року, штрафні санкції були нараховані за завищеною ставкою всупереч ст. 231 ГК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 28.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2916-ТЕ-41, за умовами якого, позивач зобов'язується передати у власність відпоаідача протягом 2013 року природний газ обсягом до 319,353 тис.куб.м. для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.1.,1.2., 2.1. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 400 155,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період (копії актів містяться в матеріалах справи). Вказані акти підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками товариств.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В своїй постанові 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, постановив роз'яснення, згідно яких якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. 1.7.).

За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на які посилається відповідач, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При цьому, суд зазначає, що у договорі сторони узгодили розмір пені, який не перевищує гранично допустимий, тому до правовідносин сторін не застосовується ставка пені, передбачена ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач, отже позивач при здійсненні розрахунку пені правомірно застосував подвійну облікову ставку Національного банку України.

Крім того, доводи відповідача стосовно закінчення строку договору не приймається судом до уваги, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Також, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про порушення позивачем строків поставки природного газу за листопад та грудень 2013 року, оскільки перенесення строків приймання-передачі природного газу за листопад та грудень 2013 року на січень – червень 2014 року було узгоджено сторонами шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 31.12.2013 року до договору купівлі-продажу №13/2916-ТЕ-41 від 28.12.2012 року.

Тобто, в даному випадку не може йти мова про односторонню зміну чи порушення зобов'язання з боку позивача, як на підставу звільнення відповідача від відповідальності.

Крім того, в актах приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 року сторонами підтверджено, що фактично газ було отримано відповідачем у листопаді та грудні 2013 року.

Рішенням II сесії VII скликання Київської міської ради від 9 жовтня 2014 року N 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» вирішено перейменувати комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та віднести його до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (пункт 25).

Твердження відповідача, що станом на час утворення Комунального підприємства, яке створене за рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 170/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» борги за невиконання умов договору відсутні суд не приймає до уваги, оскільки Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" є однією і тією ж юридичною особою, яка має код ЄДРПОУ 34966254, де відбулася лише зміна найменування.

Щодо строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

В ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

За приписами ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Право на пред'явлення вимоги про стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат виникло у позивача з дня, наступного за днем, до якого згідно з договором відповідач мав здійснити розрахунок за спожитий газ. Відповідно до узгоджених сторонами в п. 6.1. договору умов, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 Цивільного кодексу про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-1217гс-16 від 08.02.2017 року.

З огляду на вищевикладене, позивач довідався про порушення свого права за зобов’язаннями за січень 2013 року – 15.02.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.02.2013 року по 03.04.2013 року, строк позовної давності сплив - 03.04.2018 року, за лютий 2013 року – 15.03.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.03.2013 року по 17.04.2013 року, строк позовної давності сплив - 17.04.2018 року, за березень 2013 року – 15.04.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 16.04.2013 року по 12.05.2013 року, строк позовної давності сплив - 12.05.2018 року, за квітень 2013 року - 15.05.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.05.2013 року по 27.08.2013 року, строк позовної давності сплив - 27.08.2018 року, за травень 2013 року - 15.06.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.06.2013 року по 19.09.2013 року, строк позовної давності сплив - 19.09.2018 року, за червень 2013 року - 15.07.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 16.07.2013 року по 06.10.2013 року, строк позовної давності сплив - 06.10.2018 року, за липень 2013 року - 15.08.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.08.2013 року по 11.11.2013 року, строк позовної давності спливає - 11.11.2018 року, за серпень 2013 року - 15.09.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.09.2013 року по 11.11.2013 року, строк позовної давності спливає - 11.11.2018 року, за вересень 2013 року - 15.10.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 15.10.2013 року по 12.11.2013 року, строк позовної давності спливає - 12.11.2018 року, за жовтень 2013 року - 15.11.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.11.2013 року по 19.12.2013 року, строк позовної давності спливає - 19.12.2018 року, за листопад 2013 року - 15.12.2013 року, позивач нараховує пеню за період з 14.12.2013 року по 10.02.2014 року, строк позовної давності спливає - 10.02.2019 року, за грудень 2013 року - 15.01.2014 року, позивач нараховує пеню за період з 14.01.2014 року по 13.03.2014 року, строк позовної давності спливає - 13.03.2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 06.11.2018 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на конверті в правому верхньому куті поштового конверту, в якому позивачем була надіслана позовна заява.

У зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов’язань за договором за період з січня по червень 2013 року сплив.

Враховуючи, що позивач не довів поважність причин пропуску позовної давності до заявлених позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов’язань за договором за період з січня по червень 2013 року, а відповідач у своєму відзиві на позов заявив про її застосування, з огляду на приписи ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за період з липня 2013 року по грудень 2013 року суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат окремо по кожному акту приймання-передачі природного газу, в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості, суд встановив, що загальна сума пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за період з липня 2013 року по грудень 2013 року, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2090,28 грн. – пені, 482,38 грн. – 3% річних та 141,78 грн. – інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 2714,44 грн. з них: пені – 2090,28 грн., 3% річних – 482,38 грн. та інфляційних втрат – 141,78 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 951,31 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва” (код ЄДРПОУ 34966254, адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) грошові кошти: пені – 2090,28 грн. (дві тисячі дев’яносто гривень 28 копійок), 3% річних – 482,38 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні 38 копійок), інфляційних втрат – 141,78 грн. (сто сорок одна гривня 78 копійок) та судовий збір – 951,31 грн. (дев’ятсот п’ятдесят одна гривня 31 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.12.2018р.

Суддя О.В. Котков