Рішення № 78926291, 26.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2018Справа № 910/12055/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи №910/12055/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Гончарук Сергія Григоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (04116, м. Київ, вул.Шулявська, 7, ідентифікаційний код: 32736177)

про стягнення 297 832,67 грн,-

представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Фізична особа-підприємець Гончарук Сергій Григорович, 11 вересня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО", про стягнення 297 832,67 грн, з яких: 212 500,00 - прострочена заборгованість за договором №231/0717 від 01.07.2017, 85 332,67 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов Договору №231/0717 від 01.07.2017, в частині здійснення повної оплати за надані послуги, передбачені Договором.

Розглянувши матеріали позовної заяви, Господарський суд міста Києва визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 відкрито провадження у справі №910/12055/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.10.2018.

08.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" надійшов відзив на позовну заяву.

08.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення позивачу копію відзиву разом із додатками.

10.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи.

У судове засідання 17.10.2018 з'явилися представники сторін. Представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи. Представник відповідача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.10.2018 оголошено перерву до 07.11.2018, всі заяви та клопотання учасників будуть розглянуті в наступному судовому засіданні.

Судове засідання призначене на 07.11.2018 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному з 29.10.2018 по 08.11.2018.

У зв'язку з запереченнями відповідача проти позову, подання клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 постановлено здійснювати розгляд справи №910/12055/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.11.18.

30.11.2018 у підготовче засідання представник позивача з'явився.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.11.2018 не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 30.11.2018 клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд, ухвалою від 30.11.2018 відмовив у задоволенні такого клопотання, закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, розпочав розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначив судове засідання на 20.12.2018.

Судове засідання 20.12.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному. Наступне судове засідання у справі призначено на 26.12.2018.

У судове засідання 26.12.2018 представники сторін не з'явились, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, від відповідача будь-яких заяв та клопотань до суду не надійшло.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Таким чином, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 №925/125/14.

У судовому засіданні 26.12.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2017 між Фізичною особою-підприємцем Гончаруком Сергієм Григоровичем (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно» (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір на виконання робіт по збиранню урожаю №231/0717 (далі - Договір), відповідно предметом якого є надання виконавцем послуг по збиранню урожаю зернових, технічних культур на площах замовника з використанням необхідної для цього власної техніки - комбайнів, а саме:

1) Комбайну марки MASSEY FERGUSON, реєстраційний номер 22462ВН;

2) Комбайну марки MASSEY FERGUSON, реєстраційний номер 23985ВН.

За умовами пункту 2.1.1 Договору виконавець зобов'язується провести збирання врожаю зернових та технічних культур у відповідності з агротехнічними вимогами на площах замовника.

В свою чергу, умовами пункту 2.2.1 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити за свій рахунок паливом харчуванням та тимчасовим житлом персоналу виконавця, забезпечити щоденний облік зібраної площі та зерна намолоченого виконавцем.

Порядок розрахунків визначений сторонами у розділі 3 Договору наступним чином: роботи виконавця по збиранню урожаю згідно договору оплачується замовником у розмірі:

- 900,00 грн/га за рапс, зібраної площі;

- 850,00 грн/га за ячмінь;

- 850,00 грн/га за пшеницю, зібраної площі;

- 900,00 грн/га за люпин, зібраної площі.

Загальна вартість наданих послуг (сума до сплати замовником) обчислюються виходячи з фактично прибраної кількості гектар, що підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг).

Замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок або розраховується продукцією власного виробництва у найкоротший термін, але не пізніше одного місяця з моменту закінчення робіт (наданих послуг).

Відповідно до Розділу 7 Договору термін його дії встановлюється з моменту підписання до закінчення виконання робіт за Договором.

31.08.2017 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, за яким загальна вартість послуг (обмолот зернових об'ємом 10 га) склала 8 500,00 грн.

31.08.2017 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, за яким загальна вартість послуг (обмолот зернових об'ємом 240 га) склала 204 000,00 грн.

31.08.2017 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, за яким загальна вартість послуг (обмолот зернових об'ємом 2 650 га) склала 171 550,00 грн.

31.08.2017 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, за яким загальна вартість послуг (обмолот зернових об'ємом 10 га) склала 8 500,00 грн.

Позивач зазначає суду про те, що ним було повністю та належним чином виконано умови Договору, зокрема, виконано весь обсяг робіт в строк до 31.07.2018.

В свою чергу, відповідач порушив умови Договору в частині розрахунків за надані послуги, внаслідок чого, за твердженнями позивача, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 212 500,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи суду про те, що ним було повністю сплачено кошти за виконані позивачем роботи, і будь-яка заборгованість перед позивачем у відповідача відсутня.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що даний правочин, за своєю юридичною природою, є договором надання послуг.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 632 зазначеного Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що за умовами Договору, підтвердженням фактичного надання позивачем послуг є Акти приймання-передачі послуг за Договором. В матеріалах справи наявні 4 таких акти на загальну суму 392 550, 00 грн.

Підпис та відбитки фірмових печаток на Актах приймання-передачі послуг за Договором свідчить не лише про факт надання таких послуг позивачем відповідачу, а відповідно і про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за Договором.

Доводи відповідача про те, що підпис на двох Актах приймання-передачі послуг за Договором не належить реальному підписантк до уваги суду не приймаються, оскільки, за приписами частин 1 - 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за принципом диспозитвності господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, суд зазначає про неприпустимість зловживання процесуальними правами, так як учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи відповідача щодо того, що підписи на двох Актах приймання-передачі послуг за Договором виконані сторонньою особою ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними доказами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладаючи Договір із позивачем, відповідач безумовно взяв на себе зобов'язання по оплаті коштів за надані позивачем послуги. Крім того, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази або посилання відповідача на неприйняття робіт за Договором або вмотивовану відмову у їх прийнятті, суд вважає, що послуги позивачем були надані належним чином, вчасно і, відповідно, прийняті відповідачем без зауважень.

Як вже було зазначено судом вище, підтвердженим є той факт, що позивачем були надані відповідачу послуги з виконання робіт, передбачених умовами Договору на загальну суму 392 550, 00 грн.

В свою чергу, відповідачем було частково сплачено грошові кошти на виконання вимог Договору за надані позивачем послуги в розмірі 180 050,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, копіями банківських виписок.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати за надані позивачем послуги, тому приймаються до уваги судом.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Відповідачем не було жодним чином спростовано факт отримання послуг від позивача на суму 212 500,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 212 500,00 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 85 332,67 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Відповідно до п. 4.1 Договору при несвоєчасному розрахунку замовник зобов'язаний оплатити виконавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочки.

Судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням положень Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 80 274,72 грн.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Гончарук Сергія Григоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (04116, м. Київ, вул.Шулявська, 7, ідентифікаційний код: 32736177) про стягнення 297 832,67 грн,- задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (04116, м. Київ, вул.Шулявська, 7, ідентифікаційний код: 32736177) на користь Фізичної особи-підприємця Гончарук Сергія Григоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) заборгованість в сумі 212 500 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. та пеню в розмірі 80 274 (вісімдесят тисяч двісті сімдесят чотири) грн 72 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (04116, м. Київ, вул.Шулявська, 7, ідентифікаційний код: 32736177) на користь Фізичної особи-підприємця Гончарук Сергія Григоровича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 391 (чотири тисячі триста дев'яносто одна) грн 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 28.12.2018

Суддя О.Є. Блажівська