Рішення № 78926114, 18.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2018Справа № 910/1879/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

1) державне підприємство "Донецька залізниця"

2) державне підприємство "Придніпровська залізниця"

3) державне підприємство "Південна залізниця"

4) державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"

5) державне підприємство "Одеська залізниця"

6) державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця"

про стягнення 61 106 258,06 грн.

Представники учасників процесу:

від позивача Пономаренко П.І., посвідчення № 209 від 11.11.2014;

від відповідача Мельник М.А., довіреність № Ц/3-04/202-17 від 06.12.17;

від третьої особи-4 Алексенко В.Ю., довіреність № 57-НЮ від 27.07.18;

від третьої особи-1 Комісарова А.В., довіреність № б/н від 02.08.18;

від третьої особи-6 Кобко О.Л., довіреність № КР-6 від 16.01.18;

від третіх осіб - 2, 3, 5 не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення з останнього 61 000 000,00 грн. заборгованості номінальної вартості облігацій та 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 (суддя Шкурдова Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий, Баранець О.М., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано; позов задоволено; стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ПАТ "Ощадбанк" 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій, 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017 касаційну скаргу ПАТ "Укрзалізниця" задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано; рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 залишено без змін; стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ПАТ "Укрзалізниця" 288 000,00 грн. судового збору за розгляд справи у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2018 заяву ПАТ "Ощадбанк" задоволено частково; постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/1879/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 05-23/1644 від 11.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу № 910/1879/17 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2018 прийнято справу № 910/1879/17 до провадження, призначено підготовче засідання на 18.10.2018 в порядку загального позовного провадження.

11.10.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: жодна з залізниць, які виступали поручителями ДП "Донецька залізниця", не виключена з реєстру, тобто вони продовжують свою господарську діяльність та відповідають за взяті на себе зобов'язання. Передавальні акти, укладені між комісією з утворення ПАТ "Українська залізниця" та комісіями з реорганізації залізниць не містять (відомостей) підтвердження передачі зобов'язань за договором поруки від залізниць до ПАТ "Українська залізниця", що свідчить про відсутність обов'язку у відповідача відповідати за зобов'язаннями. Також відповідач зазначає, що не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й ДП "Донецька залізниця").

Представники сторін у підготовче засіданні 18.10.2018 з'явились, надали усні пояснення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2018 залучено до участі у справу як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) державне підприємство "Донецька залізниця", 2) державне підприємство "Придніпровська залізниця", 3) державне підприємство "Південна залізниця", 4) державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", 5) державне підприємство "Одеська залізниця", 6) державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" та відкладено підготовче засідання на 15.11.2018.

07.11.2018 від ДП "Одеська залізниця" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що з моменту укладення договору поруки позивач не пред'являв ДП "Одеська залізниця" письмові вимоги щодо виконання зобов'язань ДП "Донецька залізниця", шляхом сплати позивачу, як власнику облігацій, грошових сум у розмірі номінальної вартості облігацій при їх погашенні, а тому зобов'язання ДП "Одеська залізниця" перед позивачем з договору поруки не виникало. Також, у зв'язку з тим, що договором поруки не встановлений строк припинення поруки, а з моменту настання строків виконання основних зобов'язань ДП "Донецька залізниця" минуло більше шести місяців, порука ДП "Одеська залізниця" стосовно вимоги зі сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К" при їх погашенні з 26.06.2017 є припиненою з 26.06.2017. Крім того, третя особа зазначила, що вимоги щодо сплати інфляційних втрат не є предметом поруки. Також третя особа зазначила, що на момент складання передавального акту зобов'язання ДП "Одеська залізниця" не виникло, а тому не могло бути відображено в передавальному акті.

09.11.2018 від ДП "Південна залізниця" надійшли письмові пояснення по справі. У поданих поясненнях третя особа 3 зазначає, що оскільки позивач не звертався з письмовою вимогою, то порука є припиненою. Передавальний акт, який складений в процесі реорганізації 31.07.2015 не містить зобов'язань за договором поруки.

09.11.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач відхиляє доводи, викладені у відзиві, з наступних підстав. Відповідно до зведеного передавального акту від 06.08.2015, у перелік юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Українська залізниця", внесено державне підприємство "Південна залізниця", державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", державне підприємство "Одеська залізниця", державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", державне підприємство "Придніпровська залізниця".

12.11.2018 від державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" надійшли письмові пояснення. Так, третя особа 6 зазначає, що вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зобов'язання за договором поруки не виникло, порука є припиненою, вимоги щодо сплати інфляційних втрат не є предметом поруки, а тому задоволенню не підлягають. На час подання пояснень ДТГО "Львівська залізниця" не є припиненою. Враховуючи те, що на момент складання передавального акту зобов'язання ДТГО "Львівська залізниця" перед позивачем за договором поруки щодо сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К при їх погашенні ще не виникло (дата закінчення погашення облігацій - 25.12.2016), у передавальному акті від 03.08.2015 відсутні зобов'язання за договором поруки.

12.11.2018 від державного підприємства "Придніпровська залізниця" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа 2 зазначає, що передавальний акт від 03.08.2015, укладений між головою та членами комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця", не містить відомостей про передачу зобов'язань за договором поруки від ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Українська залізниця", оскільки строк погашення облігацій (23.12.2016 - 25.12.2016) настав після настання події передачі всіх прав та обов'язків ДП "Придніпровська залізниця", що свідчить про відсутність обов'язку у ПАТ "Українська залізниця" відповідати за зобов'язаннями залізниці. Також третя особа 2 зазначила, що порука є припиненою та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.11.2018 від ДТГО "Південно-Західна залізниця" надійшли письмові пояснення, яких третя особа 4 просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що відповідач не є правонаступником третьої особи 4, у передавальному акті від 31.07.2015 не міститься підтвердження передачі зобов'язань за договором поруки, письмові вимоги про виконання зобов'язань за договором поруки позивачем не направлялись.

У підготовчому засіданні 15.11.2018 суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів, відкладення підготовчого засідання на 29.11.2018 та виклик в наступне засідання представників третіх осіб 1, 3, 6.

28.11.2018 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що позивач не подав облігації до погашення у встановлені Проспектом емісії строки, а тому позовні вимоги є передчасними. Крім того, оскільки поручителі не отримували вимог про погашення облігацій, то порука є припиненою.

У підготовчому засіданні 29.11.2018 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.12.2018.

У судовому засіданні 18.12.2018 позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Присутні у судовому засіданні 18.12.2018 треті особи надали письмові пояснення по справі.

Представники третіх осіб 2, 3, 5 у судове засідання 18.12.2018 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 18.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.08.2013 начальником ДП "Донецька залізниця" (Емітент) прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення облігацій Емітента, яке оформлене наказом № 782/Н, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом № 1183/Н від 03.12.2013.

Відповідно до Проспекту емісії облігацій ДП "Донецька залізниця", зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Проспект емісії), здійснено випуск іменних, відсоткових, забезпечених облігацій серії F, G, H, I, J, K, L, M, N, О, Р, Q у бездокументарній формі в кількості 580 000 шт. номінальною вартістю облігації 1000,00 грн., загальною номінальною вартістю випуску облігацій 580000000 грн. (п. 3.2 Проспекту емісії).

Відповідно до порядку розміщення облігацій, передбаченого п. 3.8 Проспекту емісії, укладення договорів з першими власниками облігацій здійснювалось за місцезнаходженням наступних організаторів торгівлі (бірж):

1) Публічне акціонерне товариство "Фондова біржа ПФТС". Місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42/44.

2) Публічне акціонерне товариство "Фондова біржа "Перспектива", місцезнаходження Україна, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 30.

07.07.2014 між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як покупцем, та державним підприємством "Донецька залізниця", як продавцем, укладено біржовий контракт № 675321, предметом якого були облігації підприємств, іменні відсоткові, емітент ДП "Донецька залізниця", серії "І" у кількості 60 000 шт., номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн., загальною сумою біржового контракту - 60 295 800,00 грн., датою погашення облігацій - 23.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання біржового контракту № 675321, 07.07.2014 ПАТ "Ощадбанк" перерахувало ДП "Донецька залізниця" 60 295 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 227659393 від 07.07.2014.

Факт придбання позивачем облігацій ДП "Донецька залізниця" в кількості 60 000 шт. за біржовим контрактом № 675321 підтверджується випискою про операції з цінними паперами та обмеженою випискою про стан рахунку ПАТ "Ощадбанк" в цінних паперах, з яких вбачається, що облігації ДП "Донецька залізниця" у кількості 60 000 шт. були зараховані на депозитарний рахунок АТ "Ощадбанк" в цінних паперах № 300616-UA30001005.

07.07.2014 між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як покупцем, та державним підприємством "Донецька залізниця", як продавцем, укладено біржовий контракт № 675322, предметом якого були облігації підприємств іменні відсоткові, емітент ДП "Донецька залізниця", серії "К" у кількості 1 000 (одна тисяча) шт., номінальною вартістю цінного паперу - 1 000,00 грн., загальною сумою біржового контракту - 1 004 930,00 грн., датою погашення облігацій - 23.12.2016.

На виконання умов біржового контракту № 675322, 07.07.2014 ПАТ "Ощадбанк" перерахувало ДП "Донецька залізниця" 1 004 930,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 227659447 від 07.07.2014.

Факт придбання ПАТ "Ощадбанк" облігацій ДП "Донецька залізниця" у кількості 1000 шт. за біржовим контрактом № 675322 підтверджується випискою про операції з цінними паперами та обмеженою випискою про стан рахунку ПАТ "Ощадбанк" в цінних паперах, з яких вбачається, що станом на 07.07.2014 облігації ДП "Донецька залізниця" у кількості 1 000 шт. були зараховані на депозитарний рахунок АТ "Ощадбанк" в цінних паперах № 300616-UА30001005.

Таким чином, на підставі біржових контрактів № 675321 та № 675322 позивач придбав та став власником облігацій ДП "Донецька залізниця" у кількості 61 000 шт. загальною номінальною вартістю 61 000 000,00 грн.

Порядок виплати відсоткового доходу за придбаними ПАТ "Ощадбанк" облігаціями ДП "Донецька залізниця" визначено пунктом 3.11 Проспекту емісії.

Пунктом 3.12. Проспекту емісії передбачено порядок погашення облігацій, де зокрема встановлено, що датою початку погашення облігацій серій "І" та "К" є 23.12.2016, а датою закінчення - 25.12.2016.

Відповідно до п. 3.3.1 Проспекту емісії облігації забезпечуються солідарною порукою в розмірі 580 000 000,00 грн.

27.08.2013 між ДП "Донецька залізниця" (Емітент) та державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця"), державним підприємством "Південна залізниця" (далі - ДП "Південна залізниця"), державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця"), державним підприємством "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця"), державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") (поручителі) укладено договір поруки № Д/НФ-131538/НЮ (далі - договір поруки), за умовами якого облігації забезпечуються солідарною порукою в розмірі 580 000 000,00 грн. на користь третіх осіб - власників облігацій емітента.

Поручителями за вказаним договором є:

- державне підприємство "Придніпровська залізниця", код ЄДРПОУ 01073828;

- державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", код ЄДРПОУ 04713033;

- державне підприємство "Одеська залізниця", код за ЄДРПОУ 01071315;

- державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", код за ЄДРПОУ 01059900;

- державне підприємство "Південна залізниця", код за ЄДРПОУ 01072609.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, поручителі зобов'язуються перед власниками облігацій у повному обсязі солідарно відповідати за порушення емітентом зобов'язань, передбачених Проспектом емісії, а саме: виплати номінальної вартості облігацій при їх погашенні та/або викупі у порядку та строки, визначені в Проспекті емісії облігацій.

Згідно з п. 3.1 договору поруки, поручителі зобов'язані: протягом 5 календарних днів від дати отримання письмової вимоги власника облігацій виконати відповідне зобов'язання Емітента шляхом сплати власникові облігацій відповідних грошових сум; у разі порушення Емітентом забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед власниками облігацій як солідарні боржники наявними майновими правами на отримання грошових коштів за доходними договорами та грошовими коштами поручителів. Поручителі не відповідають за відшкодування Емітентом збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені).

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Емітентом (ДП "Донецька залізниця") не виконано передбачене Проспектом емісії зобов'язання щодо виплати позивачу відсоткового доходу за облігаціями за 8-12 відсоткові періоди, виплати додаткового доходу HEDGE - частини відсоткового доходу, яка виплачується у разі її додатного значення у день виплати Емітентом відсоткового доходу за четвертий, восьмий та дванадцятий відсотковий період відповідно, а також не здійснено виплату номінальної вартості облігацій, у зв'язку з чим позивач на підставі договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ має право звернутися з вимогою про виконання зобов'язань за біржовими контрактами до поручителів.

Пред'являючи даний позов до ПАТ "Укрзалізниця" позивач зазначає, що ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", державного підприємства "Одеська залізниця", державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", ДП "Південна залізниця", а тому набуло обов'язків поручителя за зобов'язаннями ПАТ "Донецька залізниця", що виникають з вищезазначених біржових контрактів.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К", а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання - 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 910/1879/17 та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 31.05.2018 вказав, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було досліджено всі докази щодо переходу прав та обов'язків від підприємств залізничного транспорту до ПАТ "Українська залізниця" щодо кожного з зазначених в позовній заяві підприємств залізничного транспорту, зокрема, не було надано оцінку передавальним актам, які підтверджують перехід прав та обов'язків при реорганізації, по кожному з поручителів, з метою встановлення моменту переходу та обсягу переданих прав та обов'язків, зокрема щодо спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, не дослідив (не перевірив) та не надав належної правової оцінки розрахунку суми (її складовим), заявленої ПАТ "Ощадбанк" до стягнення з ПАТ "Укрзалізниця" (як правонаступника), у поєднанні з умовами забезпечувального Договору (Договір поруки № Д/НФ-131538/НЮ від 27.08.2013) щодо обсягу забезпеченості основного зобов'язання та обмежень, встановлених цими умовами (зокрема, п. 3.1.).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 31.05.2018, судом першої інстанції під час вирішення спору встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 56 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання (господарська організація) може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб, шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Як випливає з зазначених норм, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов'язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - правонаступників.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

За визначенням п. 4 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державною реєстрацією юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Отже, цією нормою визначається винятково момент припинення реорганізаційних відносин при злитті.

При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до частин 6, 7 статті 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною 9 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" одночасно з прийняттям рішення про утворення Товариства Кабінет Міністрів України формує комісію з утворення Товариства, до складу якої входять представники Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі.

Комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

Розмір статутного капіталу Товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Пунктом 2 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" Закону № 4442-VI встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ "Українська залізниця", на виконання цього Закону Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.

На виконання Закону та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 утворено ПАТ "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Пунктами 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 постановлено:

- утворити Комісію з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Комісія) у складі згідно з додатком 4;

- Голові Комісії затвердити її персональний склад та організувати роботу Комісії;

- Комісії у чотиримісячний строк з дати затвердження її персонального складу подати Міністерству інфраструктури: зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства (далі - зведений акт оцінки), за формою згідно з додатком 5; зведені передавальні акти майна, земельних ділянок; проект статуту товариства.

Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Міністерству інфраструктури:

1) у двомісячний строк: вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1; разом з Укрзалізницею забезпечити проведення інвентаризації майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, та господарських товариств, зазначених у додатку 2; затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна: - Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, що вноситься до статутного капіталу товариства; - яке закріплюється за товариством на праві господарського відання; затвердити зведені акти інвентаризації майна господарських товариств, зазначених у додатку 2.

3) до 31 серпня 2015 р.: затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; затвердити зведені перелік та передавальний акт земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України на затвердження:

- проект статуту товариства;

- пропозиції щодо персонального складу правління, наглядової ради, ревізійної комісії;

4) вжити до 31 грудня 2015 р. заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Згідно зі Статутом ПАТ "Українська залізниця" (в редакції від 18.01.2017), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту (пункти 1, 2 Статуту). Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (пункт 12 Статуту).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що 21.10.2015 здійснено державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця"

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", також встановлено, що Товариство, тобто ПАТ "Українська залізниця", є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту (ч. 6 ст. 2 Закону).

Згідно з частинами 1, 2 статті 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України (в редакції Закону від 26.11.2015), після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

На відміну від чинної в попередній редакції ч. 2 ст. 107 ЦК України, що діяла до внесення змін до ЦК Законом України від 26.11.2015 "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", містилося слово "які" (тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги).

Отже, на цей час, лише при реорганізації суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Передавальний акт, що складається при злитті, приєднанні, перетворенні, слугує документальним закріпленням універсального правонаступництва.

Аналіз норм ст.ст. 106, 107 ЦК України, ст.ст. 56-58 ГК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.08.2015 складено передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця", 31.07.2015 складено передавальний акт ДП "Південна залізниця", 31.07.2015 складено передавальний акт державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", 31.07.2015 складено передавальний акт ДП "Одеська залізниця", 03.08.2015 складено передавальний акт ДТГО "Львівська залізниця", які затверджені Міністром інфраструктури України 18.08.2015.

Зі змісту вказаних передавальних актів вбачається, що керуючись ст. 107 ЦК України, комісії з припинення залізниць підтверджують вартість і склад активів та зобов'язань. Правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" після їх реорганізації шляхом злиття переходить до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Складання і затвердження передавального акту в динаміці реорганізаційних відносин, пов'язаних з припиненням підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, що припиняються шляхом злиття, є юридичним фактом як елементом юридичного складу, необхідним для легітимації ПАТ "Українська залізниця" як новоствореного суб'єкта.

Отже, питання моменту правонаступництва має вирішуватись з урахуванням моменту передання майна, прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.

Зведений передавальний акт від 06.08.2015, затверджений Міністром інфраструктури України Пивоварським А.М., Головою та членами комісії з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", керуючись статтею 107 Цивільного кодексу України, підтверджує вартість і склад активів та зобов'язань.

Згідно з текстом вказаного акта, у перелік юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", внесено зокрема ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", майно яких також було одним з джерел формування статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

Дослідивши передавальні акти ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" та зведений передавальний акт від 06.08.2015, судом встановлено, що в останніх відсутні відомості зобов'язання за договором поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ.

Однак, суд зазначає, що зобов'язання за договором поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ, не могли бути внесені в передавальні акти від 31.07.2015 та від 03.08.2015, а також в зведений передавальний акт від 06.08.2015, оскільки виникли пізніше, зокрема 25.12.2016.

У той же час, відсутність у передавальних актах та зведеному передавальному акті зобов'язання за договором поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ не свідчить про те, що відповідач не став правонаступником за вказаними зобов'язанням, оскільки ПАТ "Українська залізниця" прийнято усе майно та усі зобов'язання.

Універсальне правонаступництво зафіксовано в ч. 2 п. 2 Статуту публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015: товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, при цьому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Шляхом системно-логічного тлумачення законодавства можна зробити висновок про те, що моментом виникнення універсального правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" є дата державної реєстрації Товариства.

Як зазначено судом вище, державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця" здійснено 21 жовтня 2015 року, отже, з 21.10.2015 ПАТ "Українська залізниця" є універсальним правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", а тому відповідає за зобов'язаннями на підставі договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ.

Щодо тверджень відповідача про те, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесені записи про припинення ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", то суд зазначає, що державна реєстрація новоутвореної особи та державна реєстрація особи, що припиняється, можуть не збігатися в часі. Таким чином, відсутність записів про припинення ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" не свідчить про те, що відповідач не є правонаступником вказаних осіб.

Після створення ПАТ "Українська залізниця" реорганізаційні відносини щодо припинення підприємств транспорту, на базі яких утворилося Товариство шляхом злиття, залишаються внутрішньогосподарськими відносинами цього ПАТ, і їх подальша динаміка не може впливати на права та інтереси кредиторів.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником, зокрема ДП "Придніпровська залізниця", державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", державного підприємства "Одеська залізниця", державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", ДП "Південна залізниця".

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" та є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у визначений проспектом емісії цінних паперів спосіб.

Проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.

Частинами 1, 3 статті 8 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Статтею 165 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом. Цінні папери оплачуються суб'єктами господарювання у гривнях. Операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість, у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк, та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Згідно з пп. 2 п. 5 розділу І Положення № 2998 емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення зобов'язань, встановлених Проспектом емісії, емітент не здійснив виплату номінальної вартості облігацій серії "І" та "К" у розмірі 61 000 000,00 грн., кінцевий строк виплати яких настав 25.12.2016.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статті 553 та 554 Цивільного кодексу України передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.12.2016 відповідач повідомив позивача, що ПАТ "Українська залізниця" фактично не набуто правонаступництва за зобов'язаннями ДП "Донецька залізниця", зокрема за фінансовими зобов'язаннями по облігаціях. У той же час, відповідач зазначив, що є правонаступником обов'язків залізниць щодо поруки за облігаціями ДП "Донецька залізниця" (в частині їх номінальної вартості), тому в разі звернення банку ПАТ "Українська залізниця" докладе всіх зусиль для погашення їх номінальної вартості в якості поручителя.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поруки від 27.08.2013 № Д/НФ-131538/НЮ, позивач звернувся до відповідача, як правонаступника поручителів, з вимогою від 28.12.2016 вих. № 5513-05/279-12424/2016-00/вих., у якій просив здійснити сплату номінальної вартості облігацій у розмірі 61 000 000,00 грн., однак вимога залишена без виконання.

Доказів здійснення виплати позивачу номінальної вартості облігацій матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на те, що вимоги є передчасними, оскільки ПАТ "Державний ощадний банк України" не подав облігації до погашення у встановлені Проспектом емісії строки, однак, суд відхиляє вказані доводи, оскільки порядок погашення облігацій визначено п. 3.12 Проспекту емісії та вказаним пунктом не передбачено такого обов'язку.

Щодо заперечень третіх осіб про те, що порука за договором № Д/НФ-131538/НЮ припинилась, то суд зазначає наступне.

Так, треті особи вказують, що у зв'язку з тим, що договором поруки не встановлений строк припинення поруки, а з моменту настання строків виконання основних зобов'язань ДП "Донецька залізниця" минуло більше шести місяців, порука стосовно вимоги зі сплати номінальної вартості облігацій серій "І" та "К" при їх погашенні з 26.06.2017 є припиненою з 26.06.2017.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Умовами договору № Д/НФ-131538/НЮ не встановлено конкретного строку дії поруки, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк виконання основного зобов'язання з виплати номінальної вартості облігацій серії "І" та "К" - до 25.12.2016, а шість місяців з дати виконання основного зобов'язання закінчуються 26.06.2017.

У той же час, як встановлено судом, з 21.10.2015 відповідач є правонаступником ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", а тому звернення з вимогою до поручителя повинно було здійснюватись не до ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця", а до ПАТ "Українська залізниця" як правноступника вказаних осіб.

Судом встановлено, що 28.12.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою, як правонаступника поручителів, а 06.12.2017 звернувся з позивом до суду, тобто в межах шести місяців, а тому порука за договором № Д/НФ-131538/НЮ не є припиненою.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 61 000 000,00 грн. заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій є правомірною та обґрунтованою, відповідачем належним чином вказана сума боргу не спростована, а тому позовні вимоги про стягнення 61 000 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, при прийнятті рішення, суд не оцінює обставини щодо того, чи є відповідач правонаступником ПАТ "Донецька залізниця", оскільки предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором поруки, а банком було подано позов до ПАТ "Українська залізниця", як до правонаступника ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Південна залізниця", ДТГО "Південно-Західна залізниця", ДП "Одеська залізниця", ДТГО "Львівська залізниця" за договором поруки, а не як до правонаступника емітента облігацій (ДП "Донецька залізниця").

Стосовно інших тверджень відповідача та третіх осіб, то вони не спростовують доводів щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 61 000 000,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 106 258,06 грн. інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У той же час, відповідно до вимог ст. 554ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 4.2 договору поруки поручителі не відповідають за відшкодування емітентом збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені).

З урахування вказаного пункту договору та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки відповідальність поручителів за договором обмежується лише номінальною вартістю облігацій.

Таким чином, суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення 106 258,06 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м.Київ, вулиця Госпітальна, буд 12Г, ідентифікаційний код 00032129) 61 000 000,00 грн. (шістдесят один мільйон грн.00 коп.) заборгованості зі сплати номінальної вартості облігацій та 239 582,66 грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 66 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.12.2018.

Суддя О.Г. Удалова