Рішення № 78926049, 10.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2018Справа № 910/12618/18Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн"

до акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"

про розірвання договору

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Подколзін О.С. - директор, відповідно до наказу № 3-К від 01.04.2015 р.;

від відповідача:Богушинська В.Л. - представник за довіреністю № 1396 від 27.12.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн" до акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" про розірвання договору про закупівлю послуг №1709000325 від 20.09.2017р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок збільшення у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, зміни індексу споживчих цін, позивач звернувся до замовника з проханням розглянути питання збільшення договірної ціни та укласти додаткову угоду, а в іншому випадку - розірвати договір у встановленому порядку. Натомість замовник, розглянувши листа позивача, надав свої пропозиції щодо зміни договірної ціни, які не є прийнятними для виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 30.10.2018 р.

22.10.2018 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.10.2018 р. до канцелярії суду позивач подав заяву з процесуальних питань.

У зв'язку з тим, що суддя Мудрий С.М. 30.10.2018 р. перебував на лікарняному, суд визнав за доцільне призначити розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2018 року призначено розгляд справи на 20.11.2018 року.

14.11.2018 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 20.11.2018 року розгляд справи відкладено на 10.12.2018 року.

10.12.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 10.12.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.09.2017 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн" (виконавець) укладено договір №1709000325 на надання послуг.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору інші завершальні будівельні роботи (ремонт блок-боксів установок катодного захисту), далі - послуги, а замовник зобов'язується на умовах договору прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

Згідно з п.3.1 договору ціна договору складає 2 459 820,00 грн., з урахуванням ПДВ - 409 970,00 грн., згідно договірної ціни (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна є твердою.

Визначення вартості послуг проводиться у відповідності до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (п.3.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, послуги надаються у строк з дати укладення даного договору і до 30.12.2018 та згідно з Графіком надання послуг (додаток №5), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.5.2 договору місце надання послуг: майданчики установок катодного захисту (УКЗ) на лінійній частині Кременчуцького ЛВУМГ та Золотоніського ЛВУМГ.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі зміни регульованих нормативів, які застосовуються при визначення вартості послуг згідно п.3.2 даного договору, структура та вартість відповідних позицій додатків №1-3 до даного договору можуть змінюватися пропорційно таким змінам. При цьому, такі зміни не повинні призводити до зміни обсягів надання послуг. Зміни згідно даного пункту повинні відбуватися у відповідності до п.12.3 даного договору, вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та чинного законодавства.

Внесення змін до договору можливе лише за згодою сторін та у відповідності до вимог чинного законодавства або умов договору. Внесення змін до договору оформлюється додатковою угодою (п.12.3 договору).

Згідно з п.12.1 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які визначені у ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII від 25.12.2015р.

Внаслідок збільшення у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості машин, а також зміни індексу споживчих цін, ТОВ «Енерготранслайн», керуючись ч.4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» звернулося із листом №12/06-01 від 12.06.2018 року до відповідача з проханням розглянути питання збільшення договірної ціни та укласти додаткову угоду до договору. Також, в листі зазначено, що у випадку не прийняття даної вимоги позивач залишає за собою право на розірвання договору в установленому порядку.

У відповідь, листом №2301ВИХ-18-1731 від 09.07.2018 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його пропозицій про збільшення ціни договору закупівлі та запропонував здійснити збільшення договірної ціни на 9 621,60 грн. у зв'язку зі зміною показника кошторисного прибутку для ремонтних робіт.

Як зазначено відповідачем та не заперечувалось позивачем, вищезазначений лист відповідача залишений позивачем без відповіді.

Позивачем зазначено, що надані пропозиції відповідача щодо зміни договірної ціни, не є економічно вигідними для виконавця з урахуванням змін рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, а також зміни індексу споживчих цін. А тому, на його думку, у господарських відносинах між замовником та підрядником істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, в результаті чого підрядник втрачає інтерес до виконання договору в подальшому.

У зв'язку з чим, посилаючись на ч.4 ст. 321, ч.1 ст. 323 ГК України та статті 651, 652 ЦК України позивач просить суд розірвати договір про закупівлю послуг №1709000325 від 20.09.2017 року.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

А тому, на думку суду позивачем безпідставно застосовано до правовідносин сторін, що виникли на підставі договору закупівлі, положення законодавства щодо підряду (зокрема, і положення статей 321, 323 ГК України).

Щодо твердження позивача, які зазначені у відповіді на відзив про те, що «ТОВ «Енерготранслайн» на стадії укладення було обмежене у можливості приймати активну участь у визначенні умов договору та, зокрема, було позбавлено можливості усувати умови, які можуть створювати фінансові ризики у майбутньому» та «порушення принципу рівності сторін» суд зазначає наступне.

Позивач скористався власною свободою договору (стаття 627 ЦК України) та взяв участь у процедурі закупівлі за державні кошти згідно оголошення UA-2017-08-20-001330-b, подав заявку учасника та визнаний його переможцем саме на умовах тендерної документації.

Відповідач, як замовник закупівлі обрав позивача переможцем серед вказаних учасників саме враховуючи зазначену ним економічно вигідну пропозицію.

Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави.

Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі», замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо, зокрема, переможець відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю.

Так, позивач на власний розсуд підписав договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та не відмовився від визначених замовником у тендерній документації умов договору.

А тому, ТОВ "Енерготранслайн" укладаючи договір закупівлі, прийняло та погодилось на усі його істотні умови, в т.ч. щодо ціни договору, її виду та порядку внесення до неї змін, які були погоджені сторонами. Таким чином, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору закупівлі за державні кошти, сторони передбачили умови та порядок визначення та зміни ціни договору закупівлі.

Згідно пункт 3.2 договору, сторони погодили, що визначення вартості послуг проводиться згідно вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

Пунктами 6.2, 6.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (далі - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) визначено особливості складання/узгодження договірних цін та передбачено порядок визначення вартості будівництва при складанні ціни пропозиції учасника конкурсних торгів.

Відповідно до п.6.3.2.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, твердий кошторис (тверда договірна ціна) встановлюється незмінним на весь обсяг будівництва.

Також, під час подання пропозиції учасника у процедурі закупівель у ціновій пропозиції Позивач мав право врахувати та передбачити кошти на покриття ризиків, пов'язаних з виконанням робіт, що пропонуються, розмір яких залежить від сукупності цілого ряду факторів, зокрема тривалості будівництва та виду договірної ціни, що пропонується за умовами конкурсних торгів. Зазначені кошти враховуються в розмірі, визначеному на підставі обгрунтовувальних розрахунків підрядника, виходячи з перелічених факторів. При цьому, зокрема за твердої договірної ціни - як правило, в розмірі не більш ніж 1,5 % (п. 6.2.10 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Зокрема, 1,5% твердої договірної ціни договору закупівлі (яка склалася із цінової пропозиції під час аукціону, як економічно вигідна, з якою позивач переміг) становить 11 700,00 грн., при цьому позивач у ціновій пропозиції на власний розсуд відмовився від можливості врахування коштів на покриття власних ризиків.

Згідно п. 6.2.12 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, до складу ціни пропозиції учасника конкурсних торгів (договірної ціни незалежно від її виду) включаються кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, призначені на відшкодування збільшення вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, спричинене інфляцією, яка може відбутися протягом будівництва. Кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, розраховуються виходячи з строків будівництва, виду будівництва, структури робіт, вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, врахованих у ціні пропозиції учасника конкурсних торгів (договірній ціні), та на підставі прогнозних рівнів інфляції на наступні періоди, що схвалюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, зазначені позивачем підстави для розірвання договору, такі як: збільшення рівня кошторисної заробітної плати у 2018 р.; збільшення вартості будівельних, паливно-мастильних матеріалів та вартість оренди машин у 2018 р.; зміни індексів споживчих цін у 2018 р. є необґрунтованими, оскільки вказані додаткові витрати повинні бути враховані позивачем під час складення ціни тендерної пропозиції.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору інші завершальні будівельні роботи (ремонт блок-боксів установок катодного захисту).

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, умови (зміст) договору визначаються на розсуд сторін і погоджуються ними, якщо інше прямо не передбачено законодавством.

Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності і передбачає покладання негативних наслідків здійснення підприємницької діяльності безпосередньо на підприємство (підприємця).

Тобто, суб'єкт підприємницької діяльності вправі обирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій, він вільний у виборі напрямків і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та за своїми інтересами, вільний у встановленні прав і обов'язків по договорам, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що укладаються.

Частиною 1 ст. 55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Такі обставини як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності, як виникнення у Виконавця додаткових витрат є комерційним ризиком і суб'єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики. Отже, ризики при підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість підприємства стосується виключно діяльності самого підприємства, в зв'язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Таким чином, чинним законодавством та договором встановлено, що ризики зміни обставин несе саме позивач.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VІІІ, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 2 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законами чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених у цій частині даної статті 36 Закону.

Таким чином, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону.

Відповідно до пункту 7 ч. 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулює Закон України "Про ціни і ціноутворення".

Згідно ст.191 ГК України, державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі зміни регульованих нормативів, які застосовуються при визначенні вартості послуг згідно п.3.2 даного договору, структура та вартість відповідних позицій додатків №1-3 до даного договору можуть змінюватися пропорційно таким змінам. При цьому такі зміни не повинні призводити до зміни обсягів надання послуг. Зміни згідно даного пункту повинні відбуватися у відповідності до п. 12.3 даного договору, вимог ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та чинного законодавства.

Таким чином, в договорі сторони визначили порядок внесення змін до договірної ціни, виключно, у разі зміни регульованих нормативів.

Норматив - це показник норм, згідно з яким надаються послуги/проводиться робота або здійснюється що-небудь.

Згідно зміни № 2 до ДСТУ-Н Б. Д. 1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва» (далі - ДСТУ-Н Б.Д. 1.1-3:2013) затвердженого наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», як Національним органом стандартизації від 16.05.2018 № 102 передбачено, що з 01.06.2018 вводяться і діють нові показники прибутку та адміністративних витрат. Замість показника прибутку для ремонтних робіт на рівні 2,71 грн./люд.-год. встановлюється показник прибутку 6,8 грн./люд.-год.

Оскільки, ДСТУ-Н Б.Д. 1.1-3:2013 є регульованим нормативом, то відповідачем було погоджено позивачу здійснити перерахунок договірної ціни в цій частини та збільшити її на 9 621,60 грн., про що було зазначено в листі відповідача №2301ВИХ-18-1731 від 09.07.2018.

А тому, доводи позивача щодо недосягнення сторонами згоди під час розгляду питання внесення змін до договору в частині її збільшення з підстав зміни регульованого нормативу є необґрунтованим.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно ч. 1 до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин (Постанова Верховного суду України від 27.02.2012 за № 3-9гс12).

Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог (справи №5023/2327/11, №2/52-09, № 923/1752/1313-185гс14, № 18/12/455-10/3-63гс12 та інші).

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін. При розірванні договору через істотну зміну обставин має бути в наявності сукупність певних обставин, зокрема: неочікування сторонами такої зміни обставин; неможливість сторін усунути причини, які призвели до зміни обставин; порушення співвідношення майнових інтересів сторін через зміну обставин; відсутність несення ризику зміни обставин стороною.

Враховуючи вищезазначене, обставини на які посилається позивач, не є істотними в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, що виключає можливість задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що підстав для розірвання спірного договору за ініціативою позивача немає, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 26.12.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий