Рішення № 78925797, 11.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2018Справа № 910/13070/18

За позовомПриватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"доДержавного підприємства Київського заводу "Імпульс"простягнення 540373,95 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаПівень Д.О., довіреність №1803010159 від 01.03.2018;від відповідачане з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства Київського заводу "Імпульс" 540373,95 грн, з яких: 521611,85 грн боргу за спожиту активну електричну енергію, 1639,83 грн за спожиту реактивну електричну енергію, 15784,87 грн пені та 3% річних у розмірі 1337,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди №82-18-е від 05.07.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну та реактивну електричну енергію за договором №345 від 10.01.1991 про постачання електричної енергії в частині оплати заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 відкрито провадження у справі №910/13070/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 01.11.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

25.10.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виправлення описки у позовній заяві.

У підготовчому засіданні 01.11.2018 було оголошено перерву до 22.11.2018. Сторонам направлено виклик у судове засідання 22.11.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2018.

Представник позивача в судове засідання 11.12.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання свого представника не направив, про проведення судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

11.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.12.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" (кредитор, позивач) та Державним підприємством Київський завод "Імпульс" (боржник, відповідач) було укладено угоду №82-18-е від 05.07.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну та реактивну електричну енергію за договором №345 від 10.01.1991 про постачання електричної енергії (далі - угода), відповідно до умов якої боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання електричної енергії від 10.01.1991 №345 (особовий рахунок 241) на суму 521611,85 грн за активну електричну енергію у т.ч. ПДВ 86935,31 грн, станом на 01.07.2018 (п.1), боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання електричної енергії від 10.01.1991 №345 (особовий рахунок 241) на суму 1639,83 грн за реактивну електричну енергію у т.ч. ПДВ 273,30 грн, станом на 01.07.2018 (п.2), боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.1 цієї угоди суму протягом 07.2018 - 09.2018 за наведеними реквізитами, а саме: до 25.07.2018 - 173871,85 грн з ПДВ, до 25.08.2018 - 173870,00 грн з ПДВ, до 25.09.2018 - 173870,00 грн з ПДВ (п.3), боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.2 цієї угоди суму протягом липня 2018 року за наведеними реквізитами, а саме: до 25.07.2018 - 1639,83 грн (п.4), датою здійснення платежу є дата надходження коштів на поточний рахунок кредитора (п.7), у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення (п.8), у разі порушення боржником умов цієї угоди вона втрачає чинність у разі прострочення боржником оплати заборгованості понад десять календарних днів від строків, встановлених в п.3 та п.4 угоди. При цьому угода щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу (п.10).

17.08.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача лист про оплату заборгованості з попередженням про припинення електропостачання.

Однак, за твердженнями позивача, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, заборгованість не погасив.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати заборгованості згідно умов угоди №82-18-е від 05.07.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну та реактивну електричну енергію за договором №345 від 10.01.1991, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідно до умов укладеної між сторонами угоди №82-18-е від 05.07.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну та реактивну електричну енергію за договором №345 від 10.01.1991 про постачання електричної енергії відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед кредитором за договором на постачання електричної енергії від 10.01.1991 №345 (особовий рахунок 241) на суму 521611,85 грн за активну електричну енергію у т.ч. ПДВ 86935,31 грн та на суму 1639,83 грн за реактивну електричну енергію у т.ч. ПДВ 273,30 грн, станом на 01.07.2018 та зобов'язався сплатити заборгованість за активну електричну енергію до 25.07.2018 - 173871,85 грн з ПДВ, до 25.08.2018 - 173870,00 грн з ПДВ, до 25.09.2018 - 173870,00 грн з ПДВ, а також за реактивну електричну енергію до 25.07.2018 - 1639,83 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, Державне підприємство Київський завод "Імпульс" умови вказаної угоди не виконало, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи по суті у відповідача існує заборгованість у розмірі 521611,85 грн за активну електричну енергію та 1639,83 грн за реактивну електричну енергію. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Оскільки факт наявності заборгованості за угодою, яка становить 521611,85 грн за активну електричну енергію та 1639,83 грн за реактивну електричну енергію позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15784,87 грн та 3% річних на суму 1337,40 грн, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач у встановлений угодою строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось судом, в п.8 угоди контрагентами погоджено, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Внаслідок неналежного виконання боржником свого обов'язку з оплати заборгованості, Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" було заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 25.07.2018 по 25.09.2018 з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснивши власний перерахунок пені за період, який визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає пеня на суму 15784,87 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних за період з 25.07.2018 по 25.09.2018, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1337,40 грн також підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до Державного підприємства Київський завод "Імпульс" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 8105,61 грн покладається на відповідача.

Решта судового збору в сумі 551,55 грн, сплаченого позивачем згідно платіжного доручення №2644083 від 13.06.2018, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету з на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" та з огляду на наявність відповідного обґрунтованого клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Київський завод "Імпульс" (03039, м.Київ, вул.Деміївська, будинок 5-А, ідентифікаційний код 05388256) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 521611 (п'ятсот двадцять одна тисяча шістсот одинадцять) грн 85 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства Київський завод "Імпульс" (03039, м.Київ, вул.Деміївська, будинок 5-А, ідентифікаційний код 05388256) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 1639 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн 83 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства Київський завод "Імпульс" (03039, м.Київ, вул.Деміївська, будинок 5-А, ідентифікаційний код 05388256) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) пеню у розмірі 15784 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 87 коп., 3% річних на суму 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 8105 (вісім тисяч сто п'ять) грн 61 коп.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011) з Державного бюджету України надмірно сплачений згідно платіжного доручення №2644083 від 13.06.2018 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 55 коп.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 26.12.2018

Суддя Ю.М.Смирнова