Рішення № 78925776, 26.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2018

Справа № 910/12374/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ Центр"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 147 867,24 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АВ Центр" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 147867,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором від 10.05.2017 № 508/ДМТЗ-14 зобов’язання по оплаті отриманого товару, в зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 145309,20 грн, 3% річних у розмірі 1678,55 грн, втрати від інфляції у розмірі 879,49 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.10.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 24.09.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12374/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

06.11.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Посилаючись на ту обставину, що позивачем не долучено обґрунтованого розрахунку ціни позову, не додано всіх доказів, в підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.05.2017 між Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АВ Центр” (постачальник) укладено договір постачання № 508/ДМТЗ-17.

Згідно п. 1.1 договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується поставити ПОКУПЦЮ товар, зазначений в Специфікації, а ПОКУПЕЦЬ - прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015: « 18811 Водонепроникне взуття» (Чоботи ПВХ з жорстким підноском) (далі - «Товар»), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі Специфікацією: Чоботи ПВХ EUROFORT S5, чорні, у кількості 2335 пар на загальну суму 809778,00 грн.

Відповідно до п. 2.3, 2.10 договору ПОКУПЕЦЬ повідомляє ПОСТАЧАЛЬНИКА про невідповідність отриманого Товару за кількістю протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин, за якістю - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки Товару і проведення вхідного контролю, з оформленням документів відповідно до законодавства України та внутрішніх документів ПОКУПЦЯ. У разі поставки товару неналежної якості, кількості або комплектності покупець має право за своїм вибором використати оперативно-господарську санкцію у вигляді: відмови від оплати: або поставленої та прийнятої, але не оплаченої партії товару, або наступної партії товару, що буде поставлена, із звільненням покупця від будь-якої відповідальності за такі дії; відмови від прийняття та оплати Товару із звільненням Покупця від будь-якої відповідальної за такі дії; вимагати повернення сплаченої грошової суми за недоукомплектований або неякісний товар протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги ПОСТАЧАЛЬНИКУ.

Згідно п. 3.1, 3.2, 4.1 договору сума цього Договору становить: 674 815,00 грн (шістсот сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять грн. 00 коп) без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 134 963,00 грн (сто тридцять чотири тисячі дев’ятсот шістдесят три грн 00 коп). Разом з ПДВ - 809 778,00 грн (вісімсот дев’ять тисяч сімсот сімдесят вісім грн 00 коп. Ціна Товару вказується в Специфікації (п.1.1 цього Договору) та є незмінною протягом строку, цього Договору. Сторони домовилися, що у разі зміни курсу EUR більше ніж 10% постав: продукції по підписаному Договору зупиняються, а Договір діє до виконання сторона! виниклих до моменту зупинки поставок зобов'язань. Станом на 25.04.17 НБУ: EUR = 28,9356 грн. та крім випадків, встановлених діючим законодавством України. Розрахунки проводяться шляхом оплати ПОКУПЦЕМ поставленого ПОКУПЦЮ Товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору.

Товар вважається поставленим ПОКУПЦЮ з дати підписання Сторонами видаткових накладних

(дата поставки Товару). При поставці ПОСТАЧАЛЬНИК надає ПОКУПЦЮ одночасно з Товаром, що поставляється, видаткову накладну на Товар, що поставляється, товарно-транспортну накладну, сертифікат експертизи типу (якщо Товар підлягає обов’язковій сертифікації), висновок державної санітарно- епідеміологічної експертизи, декларація про відповідність засобу індивідуального захисту вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту на кожну партію Товару. До початку поставки Товару Постачальником у Покупця затверджуються зразки-еталони продукції. Зразки-еталони виробляються за рахунок Постачальника та зберігаються на СВП КТМ ТС ПОДІЛ за адресою: м. Київ, провулок Електриків, 17. Вказані товаросупроводжувальні документи надаються ПОСТАЧАЛЬНИКОМ у повній мірі, у належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та такими, що відповідають технічним та якісним характеристикам Товару, що поставляється за цим договором (п. 5.4, 5.6 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору ПОКУПЕЦЬ вправі затримати оплату за Товар за настання будь-якої з наступних обставин: при неподанні і/або несвоєчасному поданні ПОСТАЧАЛЬНИКОМ ПОКУПЦЮ оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання та/або передача яких ПОСТАЧАЛЬНИКОМ є обов'язковою в силу Договору; у випадку, якщо Сторонами не будуть підписані документи, передбачені цим Договором та підписання яких є підставою для здійснення оплати за Договором, при цьому ПОКУПЕЦЬ не несе відповідальності за таку затримку.

На підтвердження обставин щодо поставки товару відповідачу, позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема накладних, рахунків, актів приймання передачі, довіреностей на отримання товару та платіжні вимоги-доручення на оплату товару. Первинні документи підписані та скріплені печатками контрагентів. Крім того, відповідачем не заперечуються обставини щодо поставки йому товару позивачем.

Долученими до матеріалів справи накладними за період з 22.05.2017 по 12.03.2018 позивачем підтверджено поставку товару позивачу на загальну суму 573307,20 грн. Товар отримувався повноважним представником ПАТ “Київенерго”, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до кожної накладної. Крім того, до всіх накладних долучено акти приймання товарно-матеріальних цінностей по кількості та якості згідно з договором № 508/ДМТЗ-17 від 10.05.2017. Акти підписані продавцем та від покупця в частині якості товару: керівником ГСГ 5 СМТПС СВП “Київські ТЕЦ” ПАТ “Київенерго” та відповідальною особою або начальником СМТПС СВП “Київські теплові мережі” ПАТ “Київенерго” та відповідальною особою та в частині правильності оформлення супровідної документації – Начальником ВМ та ПММ ДЗ ПАТ “Київенерго” та фахівцем ПАТ “Київенерго”. Отже при прийнятті товару відповідачем ним було перевірено як кількість товару та і належність та комплектність товаро-супровідних документів. Доказів звернення з претензіями до позивача щодо якості, некомплектності товару чи відсутності товаро-супровідних документів, суду не надано. Отже відповідачем не подано будь-яких доказів в спростування поставки йому та отримання від позивача товару чи звернення з відповідними претензіями, які могли бути підставою для притримання оплати товару.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання кожною Стороною та діє до 30.04.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення. (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.12.2017).

Позивачем не долучено до матеріалів справи банківських виписок, проте в позові зазначено про часткову оплату відповідачем отриманого товару на суму 427998,00 грн.

Відповідач зазначив, що позивачем не надано в обгрунтування своїх вимог всі наявні в нього докази, зокрема щодо часткової оплати відповідачем товару.

З цього приводу суд зазначає, що обов’язок з доказування в однаковій мірі покладений як на позивача так і на відповідача. У разі, якщо відповідач не згоден з сумою, яку позивач зазначив як суму оплати здійснену відповідачем, останній зобов’язаний був подати докази у підтвердження суми здійсненої покупцем оплати. Оскільки, відповідач лише зазначив недоведеність суми оплати, доказів, у спростування заявленої позивачем суми не надав, та й не зазначив іншу суму ніж визначив позивач, суд вбачає, що відповідачем за договором № 508/ДМТЗ-17 від 10.05.2017 сплачено суму у розмірі 427998,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем обставина, щодо оплати вартості товару у розмірі 427998,00 грн не спростована належними та допустимими доказами, вказана обставина є доведеною.

Отже станом на день розгляду справи відповідач не сплатив позивачу вартість товару у сумі 145309,20 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями від 25.05.2018 № 106, від 06.07.2018 № 176, в якій просив погасити заборгованість.

Відповідач надав відповіді на претензії № 63/4-3098 від 18.06.2018, № № 63/4-4028 від 20.07.2018, в яких запевнив, що взяті на себе зобов’язання з оплати товару будуть ним виконані у максимально стислий строк.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на відстрочення оплати товару на 60 календарних днів з дати поставки, вартість товару поставленого за накладною № 0471 від 16.01.2018 мала бути здійснена до 19.03.2018 включно (оскільки 60 день припадав на суботу – вихідний день), тобто відповідач прострочив оплату за вказаною накладною з 20.03.2018. Поставка за накладними № 2135, 2136, 2160, 2156, 2162, 2165, 2154, 2149, 2210 від 12.02.2018 мала бути здійснена у строк до 13.04.2018 включно, отже відповідач є таким, що прострочив грошові зобов’язання з оплати товару поставленого за вищезазначеними накладними з 14.04.2018. Поставка за накладними № 3650, 3653, 3658, 3656, 3654 від 12.03.2018 мала бути здійснена у строк до 11.05.2018 включно, отже відповідач є таким, що прострочив грошові зобов’язання з оплати товару поставленого за вищезазначеними накладними з 12.05.2018. Заборгованість у розмірі 145309,20 грн виникла в зв’язку з несплатою за поставлений згідно саме вищезазначених накладних.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений на суму 145309,20 грн., відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 879,49 грн та 3% річних у розмірі 1678,55 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 20.03.2018 по 05.09.2018 на суму поставки 8323,20 грн, за період з 14.04.2018 по 05.09.2018 на суму поставленого товару 101612,40 грн. та за період з 12.05.2018 по 05.09.2018 на суму поставленого товару 35373,60 грн.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума 3% річних підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення – 1678,55 грн.

Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції за період з 20.03.2018 по 05.09.2018 на суму поставки 8323,20 грн, за період з 14.04.2018 по 05.09.2018 на суму поставленого товару 101612,40 грн. та за період з 12.05.2018 по 05.09.2018 на суму поставленого товару 35373,60 грн.

Суд відзначає, що позивачем невірно зроблено розрахунок, оскільки, не враховано дефляцію, тобто індекс інфляції нижчий 1, в зв’язку з чим позивач не поніс втрат від інфляції, в зв’язку з її відсутністю, в заявлений ним період.

Суд відзначає, що у самому тексті позовної заяви позивачем наведено розрахунок втрат від інфляції та 3% річних з зазначенням сум боргу та періоду за який нараховуються санкції, що власне спростовує заперечення відповідача про не долучення до позовної заяви обґрунтованого розрахунку санкцій. Натомість відповідачем не надано контрозрахунок, хоча і зазначено, що розрахунок позивача невірний.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів, а його заперечення не спростовують обов’язку належним чином виконувати свої договірні зобов’язання.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВ Центр” (04080, м. Київ, вул. Аляб’єва, 3, ідентифікаційний код 20028822) заборгованість у розмірі 145309 (сто сорок п’ять триста дев’ять) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 1678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн 55 коп., судовий збір у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 82 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 879,49 грн відмовити.

4 Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко