Рішення № 78925653, 22.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2018

Справа № 910/13719/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАР ЕКО», м. Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства «КРАЙ ПРОПЕРТІ», м. Київ

про стягнення 66 505,50 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАМАР ЕКО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «КРАЙ ПРОПЕРТІ» про стягнення 66 505,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №СМ-164-16 з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.12.2016 в частині оплати наданих послуг на суму 66 505,50 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048007418 ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.10.2018 вручено відповідачу 22.10.2018.

Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

01.12.2016 між Дочірнім підприємством «КРАЙ ПРОПЕРТІ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАМАР ЕКО» (виконавець) укладено договір № СМ-164-16 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (далі – Договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався надавати послуги з вивезення та знешкодження (утилізації/захоронення) твердих побутових відходів з території замовника, а замовник зобов’язався своєчасно приймати та оплачувати надані послуги у строки і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору дислокація розташування, кількість контейнерів, періодичність вивозу, сума коштів за вивезення та знешкодження твердих побутових відходів визначаються в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що за результатами наданих послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів виконавцем складається акт наданих послуг, який надається замовнику щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Вартість вивезення та знешкодження твердих побутових відходів встановлюється у розмірі 42 грн з ПДВ за 1 куб. м. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. п. 3.2, 3.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2017 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов’язань, які виникли під час дії договору. У разі відсутності за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору письмового повідомлення однієї зі сторін про небажання продовжувати договірні відноси, строк дії цього договору продовжується на 1 календарний рік на тих самих умовах (п. п. 6.1, 6.2 Договору).

Матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем заперечень щодо продовження строку дії Договору на 2018 рік.

Згідно з довідкою-дислокацією (додаток № 1 до Договору) адресою надання послуг є: м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 13-Б; розрахункова одиниця: контейнер – 1,1 куб. м., кількість розрахункових одиниць: 4, тариф за 1 контейнер: 46,20 грн з ПДВ, періодичність вивезення відходів: з понеділка по неділю.

На виконання умов Договору позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 114 від 16.07.2018, до якого додано акт наданих послуг № 1137 від 31.05.2018 за травень 2018 року, акт наданих послуг № 1455 від 30.06.2018 за червень 2018 року, а також відповідні рахунки на оплату послуг за травень та червень 2018 - № 1110 від 31.05.2018 на суму 25 712,50 грн та № 1425 від 30.06.2018 на суму 24 497,00 грн, що підтверджується описом вкладення у лист, на якому проставлено штемпель відділення поштового зв’язку від 17.07.2018 (поштове відправлення № 0101507575880). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101507575880 відповідачем отримано даний лист позивача 24.07.2018.

Листом вих. № 124 від 31.07.2018 позивач повідомив відповідача про намір виконавця достроково розірвати Договір у зв’язку з неналежним виконанням замовником свого обов’язку з оплати наданих послуг. До вказаного листа позивачем додано акт наданих послуг № 1574 від 31.07.2018 за липень 2018 року та рахунок на оплату № 1550 від 31.07.2018 на суму 16 269,00 грн, що підтверджується описом вкладення у лист, на якому проставлено штемпель відділення поштового зв’язку від 02.08.2018 (поштове відправлення № 0315803369497). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315803369497 відповідачем отримано зазначений лист позивача 06.08.2018.

Як вказує позивач, відповідач не підписав отримані акти наданих послуг за травень, червень та липень 2018 року, при цьому не зазначив будь-яких зауважень, претензій, розбіжностей у складених виконавцем актах.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати наданих послуг за травень, червень та липень 2018 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості в розмірі 66 505,50 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір № СМ-164-16 про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.12.2016 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось судом, у пункті 2.7 Договору сторони передбачили, що за результатами наданих послуг по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів виконавцем складається Акт наданих послуг, який надається замовнику щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 2.8 Договору визначено порядок пред’явлення замовником виконавцю Акту-претензії щодо якості та обсягу наданих послуг.

У пункті 4.2.5 Договору замовник зобов’язався розглядати отримані від виконавця Акти наданих послуг протягом 10 календарних днів з дати їх отримання. У випадку відсутності зауважень замовник підписує даний акт протягом вказаного вище строку та направляє один екземпляр акту виконавцю. У разі наявності розбіжностей замовник письмово повідомляє виконавця про такі розбіжності, а акт підписується з зазначенням фактичних розбіжностей, які підтверджуються Актом-претензією, складеним відповідно до пункту 2.8 цього договору.

Матеріали справи (описи вкладень у цінний лист від 17.07.2018 та від 02.08.2018, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 0101507575880 та № 0315803369497) свідчать, що позивачем було виконано обов’язок виконавця щодо складення та направлення замовнику актів наданих послуг за травень, червень, липень 2018 року та відповідних рахунків на оплату.

Судом встановлено, що акти наданих послуг № 1137 від 31.05.2018 та № 1455 від 30.06.2018 отримано відповідачем 24.07.2018, а акт наданих послуг № 1574 від 31.07.2018 – 06.08.2018. Матеріали справи містять копії вказаних актів, підписаних виконавцем (позивачем), з відміткою останнього про непідписання актів замовником (відповідачем), а також суду надано копії відповідних рахунків на оплату на загальну суму 66 478,50 грн (25 712,50 грн + 24 497,00 грн + 16 269,00 грн = 66 478,50 грн).

Одночасно з цим, матеріали справи не містять жодних доказів висловлення відповідачем зауважень чи заперечень щодо складених позивачем актів та виставлених ним рахунків (щодо вартості послуг, їх обсягу, якості тощо). Зокрема, відповідачем, який обізнаний про розгляд даної справи, не було надано суду складеного замовником акту-претензії, як це передбачено у пункті 2.8 Договору.

Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач не підписав у строк, встановлений пунктом 4.2.5 Договору, направлені позивачем акти наданих послуг № 1137 від 31.05.2018, № 1455 від 30.06.2018 та № 1574 від 31.07.2018, а також не подав позивачу письмових зауважень (акту-претензії) щодо наданих послуг, вказані акти вважаються визнаними і узгодженими, а послуги на суму 66 478,50 грн – наданими.

Відповідно до пункту 3.4 Договору оплата послуг виконавця здійснюється не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг та рахунку-фактури за кожен календарний місяць. Датою платежу вважається дата списання коштів з поточного рахунку замовника. У разі непідписання чи ненадання акту наданих послуг та/або рахунку-фактури оплата може бути затримана на відповідну кількість днів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктів 3.4, 4.2.5 Договору, відповідач зобов’язаний був підписати акти наданих послуг протягом 10 календарних днів з дати їх отримання, а оплатити послуги – не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов’язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за травень, червень та липень 2018 року не сплачена.

При перевірці зробленого позивачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що позивачем було допущено арифметичну помилку, а загальна вартість наданих послуг за травень, червень та липень 2018 становить саме 66 478,50 грн (25 712,50 грн + 24 497,00 грн + 16 269,00 грн = 66 478,50 грн). Позовні вимоги на суму 27 грн документально не підтверджені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем було проігноровано ухвалу суду про відкриття провадження у справі, не подано до суду відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 66 478,50 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАР ЕКО» та стягнення з Дочірнього підприємства «КРАЙ ПРОПЕРТІ» заборгованості за надані послуги в сумі 66 478,50 грн. Інша частина позовних вимог (про стягнення 27 грн) не підлягає задоволенню, внаслідок допущення позивачем арифметичної помилки при розрахунку ціни позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що часткове задоволення позовних вимог зумовлено допущенням позивачем арифметичної помилки, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАР ЕКО» до Дочірнього підприємства «КРАЙ ПРОПЕРТІ» про стягнення 66 505,50 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «КРАЙ ПРОПЕРТІ» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10; ідентифікаційний код 24365189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАР ЕКО» (03134, м. Київ, вул. Миру, буд. 21; ідентифікаційний код 36173955) заборгованість за надані послуги в розмірі 66 478 (шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 50 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

3. Відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості в розмірі 27,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.12.2018.

Суддя В. В. Князьков