Рішення № 78925648, 20.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018Справа № 910/4756/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., судді Зеленіної Н.І., судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Норд" (84322, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Шкільна, 117)

до: 1) Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2),

2) Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6),

3) Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Миру, 68),

4) Донецької міської ради (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Транспортна, 2);

5) Донецької обласної державної адміністрації (Донецької обласної військово-цивільної адміністрації) (84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6)

про відшкодування шкоди в розмірі 13 001 376,40 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Штогрин С.В. (на підставі довіреності),

Від відповідача-1: Божко В.Г. (на підставі довіреності),

Від відповідача-2: Карпенко Н.В. (на підставі довіреності),

Від відповідача-3: не з'явились,

Від відповідача-4: не з'явились,

Від відповідача-5: Сагайдак Л.Ю., Харт Г.В. (на підставі довіреності)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Норд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області і Донецької міської ради про відшкодування шкоди у розмірі 13 001 376,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г про стягнення з Донецької міської ради на користь позивача боргу у розмірі 12 778 296,40 грн., яке на даний час не виконано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 судом залишено позовну заяву без руху; зобов'язано позивача усунути недоліки та подати суду заяву із викладеним змістом позовних вимог до кожного з відповідачів до 10.05.2018.

10.05.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків із викладеним змістом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/4756/18, призначено підготовче судове засідання на 06.06.2018.

04.06.2018 відповідач-1 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 06.06.2018 з'явились представники позивача та відповідача-1, представники відповідачів-2, 3, 4 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 відкладено підготовче засідання на 27.06.2018.

26.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

27.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

В підготовче засідання 27.06.2018 з'явились представники позивача та відповідача-1, представники відповідачів-2, 3, 4 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

27.06.2018 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.07.2018.

10.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив проти позову.

16.07.2018 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про подання доказів та клопотання про залучення співвідповідача.

В підготовче засідання 16.07.2018 з'явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2, представники відповідачів-3, 4 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/4756/18 на 30 днів, залучено до участі в справі № 910/4756/18 в якості співвідповідача Донецьку обласну державну адміністрацію (Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію), відкладено підготовче засідання у справі на 01.08.2018.

26.07.2018 від відповідача-3 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі представника.

31.07.2018 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про подання доказів.

01.08.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 28.08.18 об 11:30 год., відповідно до ст.ст. 177, 181-183, 233 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні позивач подав клопотання про долучення документів, відповідача-1 долучив до матеріалів справи заяву щодо процесуальних питань.

02.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 задоволено клопотання Донецької обласної державної адміністрації (Донецької обласної військово-цивільної адміністрації) про продовження строку на подання відзиву, продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.08.2018.

13.08.2018 через канцелярію суду від відповідача-36 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про проведення засідання без участі представника.

15.08.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну предмета позову.

20.08.2018 через канцелярію суду від відповідача-5 надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 28.08.2018 з'явились представники позивача та відповідачів-1, 2, 5, представники відповідачів-3, 4 не з'явилися.

В підготовчому засіданні представник відповідача-1 заявив усне клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/4756/18 колегіально у складі трьох суддів, передати справу № 910/4756/18 уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу судової справи між суддями з метою визначення складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів для розгляду справи №910/4756/18 у складі: головуючого судді Трофименко Т.Ю., судді Чебикіної С.О. та судді Зеленіної Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 прийнято справу № 910/4756/18 до провадження колегією у складі трьох суддів, призначено підготовче засідання у справі на 13.09.2018.

13.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, заява про зміну найменування позивача.

13.09.2018 через канцелярію суду від відповідача-5 надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 13.09.2018 з'явились представники позивача та відповідачів-1, 2, 5, представники відповідачів-3, 4 не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено відкласти підготовче засідання на 31.10.2018.

Окрім того, Суд бере до уваги зміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Норд" на Акціонерне товариство "Норд", у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням цих змін.

17.09.2018 через канцелярію суду від відовідача-3 надійшло повідомлення.

В підготовче засідання 31.10.2018 з'явились представники позивача та відповідачів-1, 2, 5. Представники відповідачів-3, 4 не з'явилися.

При цьому, 08.10.2018 через канцелярію суду від відовідача-3 надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі його представника.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

31.10.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.2018.

В судове засідання 03.12.2018 з'явились представники позивача та відповідачів-1, 2, 5. Представники відповідачів-3, 4 не з'явилися.

При цьому, 12.11.2018 через канцелярію суду від відовідача-3 надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі його представника.

03.12.2018 в судовому засіданні Судом оголошено перерву до 20.12.2018.

В судове засідання 20.12.2018 з'явились представники позивача та відповідачів-1, 2, 5. Представники відповідачів-3, 4 в засідання суду не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. При цьому, 17.12.2018 через канцелярію суду від відовідача-3 надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідачів-2,3 було належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, а її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів-1, 2, 5 проти задоволення позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство "НОРД" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Донецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 12 778 296,40 грн. за Договором купівлі-продажу б/н від 24.07.2013.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "НОРД" до Донецької міської ради задоволено, стягнуто з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "НОРД" борг в сумі 12 778 296,40 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн.

13.07.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом Запорізької області було видано відповідний наказ зі строком пред'явлення до виконання - до 07.07.2016.

Вказаний наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі № 908/2568/15-г було пред'явлено Публічним акціонерним товариством "НОРД" до виконання до Державної казначейської служби України за заявою від 09.10.2015 № 240.

Листом від 04.11.2015 № 5-08/3222-27948 Державна казначейська служба України повернула стягувачу оригінал Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі № 908/2568/15-г з доданими документами з тих підстав, що Донецька обласна рада не має відкритих рахунків в органах казначейства, а держава не відповідає за зобов'язаннями територіальних громад.

Постановою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.03.2016 було відкрито виконавче провадження ВП № 50337528 про примусове виконання наказу № 908/2568/15-г від 13.07.2015. Постановою від 21.03.2016 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Постановою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби міністерства юстиції України від 24.06.2016 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» для пред'явлення його стягувачем до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника згідно з Порядком погашення черговості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

За наслідками розгляду заяви про примусове виконання наказу № 908/2568/15-г від 13.07.2015 Повідомленням відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2016 № 702/4-16П/8736 Публічному акціонерному товариству "НОРД" було повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі від 24.01.2017 за № 03-22/126, адресованого позивачу, у зв'язку з неналежністю до компетенції зазначеного управління заяви позивача щодо стягнення боргу та судового збору з Донецької міської ради, ця заява передана до Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорськ Донецької області.

Листом від 08.02.2017 № 05-16/158 Управлінням Державної казначейської служби України у м. Краматорську наказ Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2568/15-г від 13.07.2015 повернуто без виконання.

Листом від 10.07.2017 № 02-29/198 Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області повернуто наказ господарського суду Запорізької області у справі №908/2568/15-г від 13.07.2015 без виконання.

Публічне акціонерне товариство «НОРД» звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області у справі № 908/2568/15-г, в якій просило суд визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г без виконання; зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 у справі № 908/2568/15-г скаргу Публічного акціонерного товариства «НОРД» на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області задоволено; визнано незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68, щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 № 908/2568/15-г про стягнення Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «НОРД» борг в сумі 12778296,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн., без виконання; зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68, прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі № 908/2568/15-г.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що позивачем за період з 2015 по теперішній час вчинялися всі можливі дії та подавалися виконавчі документи до всіх можливих державних органів, уповноважених в тій чи іншій мірі виконувати рішення суду. Проте, всі державні органи, до яких направлялися відповідні заяви, повертали їх без реагування. Таким чином, станом на момент подачі даної позовної заяви до суду, рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року у справі № 908/2568/15-г не виконано, та з огляду на позицію відповідача-2 та враховуючи окремі положення Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» щодо заборони казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території, виконано не буде. Також позивач зазначає про завдання йому моральної шкоди внаслідок невиконання рішення суду, яка ним оцінена у розмірі 150 000,00 грн. з урахуванням клопотання про зміну предмета позову, позивач просить суд стягнути солідарно з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України та Обласного бюджету Донецької області через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Норд» грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12 851 376 грн. 40 коп. та на відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями та бездіяльністю в розмірі 150 000 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що в даному випадку відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, зокрема, протиправна поведінка, збитки як такі та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками. Так, позивачем не подано доказів, що підтверджують факт завдання шкоди безпосередньо внаслідок неправомірної бездіяльності Уряду, розмір завданої шкоди, а також докази того, що Кабінет Міністрів України є особою, яка завдала шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 зазначає, що Донецька міська рада як орган місцевого самоврядування не обслуговується в Управлінні казначейства у м. Донецьку, то останнє не мало та не має права приймати до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі № 908/2568/15-г. Також відповідач-2 зазначає, що несплачена сума боргу за рішенням не може вважатися майновою шкодою або збитками в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, а є сумою заборгованості за договором; позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому збитків (реальних або упущеної вигоди) та моральної шкоди внаслідок неправомірних дій та бездіяльності органу Казначейства.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-3 зазначає, що на даний час бюджет міста Донецька, з якого відповідно до рішення суду, необхідно було б забезпечити перерахування коштів на користь стягувана не затверджений, у зв'язку з припиненням діяльності органів місцевого самоврядування м. Донецька. Також відповідач-3 зазначає, що держава не відповідає за зобов'язаннями територіальних громад, а дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на правовідносини щодо виконання судового рішення у справі № 908/2568/15-г.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-5 зазначає, що позовні вимоги позивача є нормативно необґрунтованими, безпідставними, а наданими доказами не доведено, чи мала місце дія, на яку посилається позивач, як на підставу виникнення вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, чи мала місце шкода та її (шкоди) розмір, причинно-наслідковий зв'язок між дією та шкодою, внаслідок чого вимоги Публічного акціонерного товариства «Норд» задоволенню не підлягають.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Нормами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що вона є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести:

а) суб'єктний склад завдавачів шкоди. Суб'єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст.6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, якими відповідно до положень ст.140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми. Ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі), які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані.

Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в області владно-адміністративних відносин вимагається активність, і неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди.

в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

Тобто, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Як встановлено Судом, спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г про стягнення з Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "НОРД" боргу в сумі 12 778 296,40 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн., а позивач під заподіяною йому шкодою вказує загальний розмір боргу, який повинен був би отримати, якби відбулося виконання судового рішення.

При цьому, відповідачами за даним позовом, діями (бездіяльністю) яких, на думку позивача, завдано шкоди, останнім визначено державні органи - Кабінет Міністрів України, Державну казначейську службу України, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію (Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію), а також орган місцевого самоврядування - Донецьку міську раду.

Проте, Суд зазначає, що позивачем всупереч наведеному вище не доведено належними, допустимими та достатніми доказами відповідно до статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях (бездіяльності) вказаних осіб, необхідних для відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування в порядку ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Так, в обґрунтування неправомірності дій Кабінету Міністрів України, які фактично позбавили позивача можливості отримати грошові кошти за рішенням суду, останній посилається на прийняття відповідачем-1 Постанови № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, що додається.

Проте, Суд зазначає, що питання правомірності та законності актів органів державної влади, в тому числі актів Кабінету Міністрів України, не належать до повноважень господарського суду.

Як встановлено Судом, вказана постанова Кабінету Міністрів України на момент вирішення спору у встановленому законодавством порядку незаконною визнана не була, отже є чинною.

Окрім того, Суд зазначає, що позивачем не вказано, яким саме чином означений акт Кабінету Міністрів України перешкодив виконанню судового рішення.

Отже, на підставі викладеного Суд зазначає, що позивачем не доведено належним чином протиправних дій (бездіяльності) Кабінету Міністрів України, які стали наслідком завдання ним шкоди при здійсненні своїх владних функцій.

Також Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів як вищий орган у системі органів виконавчої влади не є безпосереднім виконавцем судових рішень, оскільки ці обов'язки покладені законом на інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, отже зазначення вказаного органу відповідачем за позовом про стягнення збитків, завданих невиконанням судового рішення, є безпідставним.

В обґрунтування неправомірності дій Донецької міської ради позивач вказує на невиконання нею умов договору купівлі-продажу від 24.07.2013, укладеного між позивачем та відповідачем-4, щодо сплати коштів, а також рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г та не відкриття казначейських рахунків у встановленому порядку.

Суд зазначає, що пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому Суд звертає увагу, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Отже, з наведеного вбачається, що законом передбачена можливість притягнення боржника до відповідальності за невиконання зобов'язання після судового рішення шляхом нарахування передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум та звернення до суду з позовом про їх стягнення, чого у даному випадку позивачем здійснено не було.

Натомість, невиконання договірних умов та судового рішення Донецькою міською радою як боржником у зобов'язанні не може вважати бездіяльністю (дією) органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, що підпадає під визначення ст. 1173 ЦК України.

Так, зазначення Донецької міської ради відповідачем за даним позовом про стягнення збитків у вигляді тієї самої суми коштів, що вже була стягнута судовим рішенням, яким вирішено спір про право, є неправомірним та необґрунтованим.

Окрім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано його доводи про невиконання Донецькою міською радою обов'язку щодо відкриття рахунків у встановленому порядку.

Завдання Донецькою обласною державною адміністрацією (Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією) шкоди позивач обґрунтовує тим, що остання є розпорядником грошових коштів, які фактично належать позивачу.

Як встановлено у ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.

Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів, та інші повноваження, визначені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України.

У день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження:

обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації області;

районної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації району;

сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).

Отже, відповідно до наведених норм закону Донецька обласна військово-цивільна адміністрація здійснює повноваження Донецької обласної ради. Проте, військово-цивільна адміністрація міста Донецька не утворювалась.

При цьому Суд зазначає, що доказів правонаступництва Донецькою обласною державною адміністрацією (Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією) обов'язків Донецької міської ради, які виникають з виконання судових рішень, в матеріалах справи немає.

Позивачем також не надано доказів заміни Донецької міської ради як сторони (боржника) у справі № 908/2568/15-г правонаступником, зокрема, Донецькою обласною державною адміністрацією (Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією).

Суд зазначає, що позивачем не надано таких доказів, які б свідчили про те, що Донецька обласна державна адміністрація (Донецька обласна військово-цивільна адміністрація) відповідно до визначених законодавством повноважень має нести відповідальність за невиконання рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г.

Окрім того, як стверджує позивач, шкода була завдана Управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області в результаті невиконання рішення суду щодо стягнення коштів та в зв'язку з незабезпеченням контролю за відкриттям відповідачем-4 казначейських рахунків.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Як вже зазначалось, ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з приписами п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі також - Порядок № 845).

Порядок № 845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (п. 1 Порядку № 845).

Згідно з п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 9 Порядку № 845 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

Як встановлено Судом, листом від 10.07.2017 № 02-29/198 Управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області повернуто наказ господарського суду Запорізької області у справі №908/2568/15-г від 13.07.2015 без виконання на підставі п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 № 845, як такий, що не підлягає виконанню органом Казначейства, оскільки Донецька міська рада не має відкритих рахунків у жодному з органів Державної казначейської служби, а також не є органом державної влади, а органом місцевого самоврядування.

Публічне акціонерне товариство «НОРД» звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області у справі № 908/2568/15-г, в якій просило суд визнати незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г без виконання; зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 року № 908/2568/15-г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 у справі № 908/2568/15-г скаргу Публічного акціонерного товариства «НОРД» на дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області задоволено; визнано незаконними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68, щодо повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 № 908/2568/15-г про стягнення Донецької міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «НОРД» борг в сумі 12778296,40 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 грн., без виконання; зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68, прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 13.07.2015 у справі № 908/2568/15-г.

Дійсно, в судовому порядку було встановлено, що дії Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо невиконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2568/15-г від 13.07.2015 є незаконними та такими, що порушують принцип обов'язковості виконання судових рішень.

Водночас, Суд зазначає, що наявність вказаного судового рішення не виключає обов'язку відповідача довести належними доказами факт завдання шкоди відповідачем-3 та причинний зв'язок між бездіяльністю і заподіяною шкодою.

При цьому, нанесеною йому майновою шкодою позивач вважає всю суму заборгованості у загальному розмірі 12 851 376,40 грн, стягнуту на користь Публічного акціонерного товариства «Норд» рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г, яку позивач був позбавлений отримати через означену поведінку відповідача-3.

Однак, Суд зазначає, що в даному випадку сума заборгованості за рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г не може вважатися майновою шкодою, або збитками в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, зважаючи на те, що ця сума підлягає виплаті позивачу в порядку виконання судового рішення, оскільки законних підстав вважати, що можливість виконання згаданого судового рішення втрачена, немає.

Також позивач не надав належних доказів та допустимих доказів на підтвердження того, що він безповоротно втратив право та можливість на отримання належних йому сум за вказаним виконавчим документом.

При цьому, посилання позивача на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» як на підставу вважати, що судове рішення виконано не буде, не є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсності.

Разом з тим, повернення виконавчого документа не означає, що незаконними діями органу виконання судових рішень стягувачу не завдається шкода, проте, це не свідчить про безумовне її нанесення у розмірі боргу, стягнутого рішенням.

Суд вважає, що в даному випадку передчасним є покладення на державу відповідальності шляхом сплати коштів у розмірі 12 851 376,40 грн, що фактично є виконанням судового рішення у повному обсязі за боржника.

Окрім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано його доводи про невиконання відповідачем-2 та відповідачем-3 зобов'язань щодо забезпеченням контролю за відкриттям відповідачем-4 казначейських рахунків.

Поряд з викладеним, позивачем не доведено належними доказами та не обґрунтовано відповідними нормами законодавства також підстав для покладення відповідальності за невиконання судового рішення на обласний бюджет Донецької області солідарно з державним. Тим більше, Судом не було встановлено обставин заподіяння шкоди позивачу кожним з відповідачів.

Що стосується заявленої позивачем моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн, завданої йому невиконанням рішення Господарського Запорізької області від 15.06.2015 у справі № 908/2568/15-г, Суд зазначає таке.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Однак, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, всупереч наведеному позивач не обґрунтував та не надав Суду належних, допустимих та достатніх доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних позивачу, в розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, на підставі викладеного вище Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За таких обставин, оскільки судовий збір за заявлені позивачем вимоги не справляється та в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.12.2018

Головуючий суддя Т.Ю. Трофименко

Суддя Н.І. Зеленіна

Суддя С.О. Чебикіна