Рішення № 78925563, 26.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2018

Справа № 910/12780/18

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Прадо»

про стягнення 284310,63 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Прадо» про стягнення 284310,63 грн., з яких: 200000,00 грн. заборгованість за кредитом, 45268,07 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 39042,56 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором банківського обслуговування від 31.12.2013. Відповідач скористався правом на отримання кредитних коштів в межах кредитного ліміту, встановленого на рахунок 260070527119897, однак, не повернув кредитні кошти та не виконав Умови та правила надання банківських послуг.

Ухвалою суду від 01.10.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.10.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 01.10.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12780/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 12.

Станом на дату розгляду справи , згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048124708, ухвала суду від 22.10.2018 про відкриття провадження у справі, вручена відповідачу 08.11.2018.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/12780/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Прадо» так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Прадо» (надалі-відповідач) було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 02.12.2015 (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

На підставі заяви на відкриття рахунку від 31.12.2013 відповідачу відкритий картковий рахунок 26054052717444 в гривнях та поточний рахунок 260070527119897.

Відповідно до умов Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26007052719897 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку Банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась. Згідно до ч. 1 ст . 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно Договору банківського обслуговування від 31.12.2013 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Прадо» № 26007052719897 було встановлено кредитний ліміт в 200000,00 грн, про що було повідомлено клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено та врегульовано «Умовами та Правилами надання банківських послуг».

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем обставина, щодо встановлення кредитного ліміту в сумі 200000 грн. не спростована належними та допустимими доказами, вказана обставина є доведеною.

Порядок надання кредиту за послугою кредитний ліміт на поточний рахунок регламентований розділом 3.2.1. «Умов та Правил надання банківських послуг».

Згідно з пунктом 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Умовами також визначено, що Клієнт зобов’язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1 цього розділу «Умов та Правил надання банківських послуг»; сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3; повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

Згідно з п. 3.2.1.6.1 визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов’язання Сторонами за цим договором.

Відповідно до п.3.2.1.5.4. нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов’язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.2.1.5.7 терміни позовної давності щодо вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

За доводами позивача, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача станом на 14.09.2018 року рахується заборгованість у розмірі 284310,63 грн., яка складається з наступного:

200000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

45268,07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

39042,56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту в передбачені договором строки, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 200000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 45268,07 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначене та з урахуванням того, що факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 200000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 45268,07 грн., яку нараховано за період з 08.02.2018 по 14.09.2018 (розрахунок заборгованості за Договором, долучено до матеріалів справи) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

У зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором в розмірі 39042,56 грн. за період з 12.03.2018 по 14.09.2018.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.2.1 умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2. 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 39042,56 грн., суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором банківського обслуговування, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Судові витрати у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 – 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Прадо» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд.12, код ЄДРПОУ 39040022) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором банківського обслуговування від 31.12.2013р., за послугою «кредитний ліміт на поточний рахунок» в розмірі 284310 (двісті вісімдесят чотири тисячі триста десять) грн. 63 коп., з яких: заборгованість за кредитом 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 45268 (сорок п’ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 07 коп., пеня 39042 (тридцять дев’ять тисяч сорок дві) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко