Рішення № 78925402, 26.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/133/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 Справа № 908/2008/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (юридична адреса: 01133 м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; адреса для листування: 01040 м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 38, код ЄДРПОУ 34047020)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Запоріжпромекологія" (69065 м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, кабінет 615, код ЄДРПОУ 34830011)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю:

представника позивача: Толкачов О.І., дов. б/н від 11.12.2018 р.

представник відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

02.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Запоріжпромекологія" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд 5, загальною площею 2157,1 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості в сумі 622690 грн. 60 коп., а саме: 586 685 грн. 77 коп. заборгованості за простроченим кредитом; 36 004 грн. 83 коп. заборгованості за простроченими процентами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2018 р., справу № 908/2008/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/208/18, присвоєно справі номер провадження 27/133/18 та призначено підготовче засідання на 31.10.2018 р.

Справа № 908/2008/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

17.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича звернулось до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні 31.10.2018 р. о 10-45 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити: Печерському районному суду м. Києва, або господарському суду м. Києва, або Солом'янському районному суду м. Києва.

Ухвалою суду від 18.10.2018 р. судом задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, Печерському районному суду м. Києва доручено забезпечити проведення відеоконференції 31.10.2018 р. о 10 год. 45 хв. у приміщенні суду за адресою: 02000 м. Київ, провулок Христовий, 4.

Судове засідання 31.10.2018 р. здійснювалось у режимі відеоконференції.

Від відповідача 23.10.2018 р. надійшов письмовий відзив на позовну заяву вх № 08-08/18954/18 від 23.10.2018 р., відповідно до якого зазначено, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, в зв'язку з тим, що позивач не набув статусу кредитора в даному зобов'язанні, оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2014 р. у справі № 908/2481/14 було встановлено, що Договір про купівлю-продаж прав вимоги від 27.09.2013 р. не був прийнятий, як належний доказ відступлення прав вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» саме за Кредитним договором № 10.1/74-КМК-10 від 22.12.2010 р.

У підготовчому засіданні 31.10.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 29.11.2018 р. про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача звернувся до суду з усним клопотанням про забезпечення проведення судового засідання у даній справі у режимі відеконференції та запропонував визначити відповідальними за проведення відеоконференції під час проведення судового засідання у справі № 908/2008/18 один із судів м. Києва перелік яких надавався у клопотанні від 10.10.2018 р. (вх. № 08-08/18465/18), яке надійшло на адресу господарського суду 17.10.2018 р.

20.11.2018 р. від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив вх. № 08-08/20912/18 від 20.11.2018 р., відповідно до якої зазначено, що Боржником не сплачено заборгованість ні первісному ні новому Кредитору, Кредитор, в свою чергу, належним чином повідомляв Боржника про належно виконання умов договору та про відступлення прав вимоги, а отже з 27.09.2013 р. новий Кредитор є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами. На підтвердження придбання даного активу позивач надав меморіальні ордери, які долучені судом до матеріалів справи та зазначив про оригінал договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 27.09.2013 р. щодо не надання даного Договору, оскільки він є дуже об'ємним, проте позивач звернув увагу, що не заперечує проти ознайомлення представником відповідача з даним договором в приміщенні АТ «Дельта Банк».

Ухвалою суду від 29.11.2018 р., відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 26.12.2018 р. Задоволено усне клопотання позивача про забезпечення проведення судового засідання у даній справі в режимі відеконференції. Доручено Солом'янському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції.

У судовому засіданні 26.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа № 908/2008/18 розглядалась в режимі відеоконференцзв»язку.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2018 р. підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 26.12.2018 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В засіданні суду 26.12.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 26.12.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2008/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заслухавши представника позивача, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (первісний Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Коваленко Володимиром Івановичем (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 10.1/74-КМК-10 (далі - Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику кредитні кошти в розмірі 733 470,59 гривень на строк з 22.12.2010 року до 22.12.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 22 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємством «Запоріжпромекологія» (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 10.1/74-ЗМК-і-10 (Іпотечний договір).

Відповідно до Іпотечного договору, Іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, належне йому нерухоме майно, в межах суми основного зобов'язання в розмірі 733470 грн. 59 коп., а саме: нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд 5, загальною площею 2157,1 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі на умовах та у строки визначені Кредитним договором, що підтверджується виписками по рахункам Позичальника, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами та підтверджують факт здійснення господарської операції (копії яких містяться в матеріалах справи).

27 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредит промбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредит промбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредит промбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредит промбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р., укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта-Банк», продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитом ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по Кредитному договору № 10.1/74-КМК-10 від 22.12.2010 р.

Умовами Кредитного договору встановлений графік погашення кредиту та процентів, останній платіж, відповідно до якого, має бути здійснений 22.12.2015 р.

Позивач посилається на те, що в зв'язку з тим, що ФОП Коваленко В.І. порушив свої зобов'язання перед АТ «Дельта Банк» за Кредитним договором, в частині повернення грошових коштів, у зв'язку з чим у Позичальника виникла заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 17.08.2018 р. становить 622 690 грн. 60 коп., що складається з суми заборгованості за простроченим кредитом - 586 685 грн. 77 коп., суми заборгованості за простроченими процентами - 36 004 грн. 83 коп.

Згідно пункту 4.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з порушенням Позичальником умов Кредитного договору.

За таких обставин, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в сумі 622690 грн. 60 коп., з яких 586685 грн. 77 коп. заборгованість за кредитом, 36004 грн. 83 коп. - заборгованість за процентами, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд 5, загальною площею 2157,1 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 22.12.2010 р. Кредитного договору № 10.1/74-КМК-10.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 1055 Цивільного кодексу України, частина друга статті 345 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 1049 згаданого Кодексу визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною третьою названої правової норми передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Позичальником прийнятих на себе зобов'язань за умовами Кредитного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам, не спростовано належними доказами відповідачем у встановленому законом порядку.

Згідно частини першої статті 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 4.4 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитом та процентами не пізніше 22.12.2015 р.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання і перерахування заборгованості за кредитом в розмірі 586685 грн. 77 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 36004 грн. 83 коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 17.08.2018 р. у Позичальника перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» заборгованість в загальному розмірі 622690 грн. 60 коп.

Положеннями ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Як вже було зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 22 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємством «Запоріжпромекологія» (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 10.1/74-ЗМК-і-10, за умовами якого Іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, належне йому нерухоме майно, в межах суми основного зобов'язання в розмірі 733470 грн. 59 коп., а саме: нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд 5, загальною площею 2157,1 кв.м.

Даний Іпотечний договір 22.12.2010 р. посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу О.І.Білоусов та зареєстрований в реєстрі за № 4206.

Відповідно до п. 4.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення Боржником умов Кредитного договору, або Іпотекодавцем умов цього Договору.

Слід зазначити, що в разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, в тому числі шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Статтею 589 ЦК України визначено, що в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічний припис містить ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку».

За приписами ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Частинами 1-3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалось вище, статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотечний договір може містити положення про спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умовами договору іпотеки сторони погодили різні способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі: іпотекодержатель самостійно звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса тощо, в порядку, визначеному Законом країни «Про іпотеку».

Зазначений спосіб звернення стягнення передбачений у ст. 41 Закону України «Про іпотеку». Так, даною нормою визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, беручі до уваги невиконання Позичальником умов Кредитного договору та вимоги Іпотечного договору, та чинного законодавства України, суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд 5, загальною площею 2157,1 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості в сумі 622690 грн. 60 коп., а саме: 586 685 грн. 77 коп. заборгованості за простроченим кредитом; 36 004 грн. 83 коп. заборгованості за простроченими процентами.

В своїх запереченнях, викладених у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв, що позивач не набув статусу кредитора в даному зобов'язанні, оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2014 р. у справі № 908/2481/14 було встановлено, що Договір про купівлю-продаж прав вимоги від 27.09.2013 р. не був прийнятий, як належний доказ відступлення прав вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» саме за Кредитним договором № 10.1/74-КМК-10 від 22.12.2010 р. та про те, що інших доказів наявності у позивача права вимоги за Кредитним договором до матеріалів справи не додано.

Розглянувши вказані вище заперечення відповідача, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певного факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, в зв'язку з чим, суд не приймає посилання відповідача на встановлений в рішенні факт, що позивач не набув статусу кредитора в даному зобов'язанні, оскільки він не є для суду преюдиційним фактом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.ст. 516, 517 ЦК України).

За змістом вказаних вище статей вбачається, що боржник не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував належним чином заборгованість по кредитному договору ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість, а отже неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.

Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги, підписане Первинним кредитором та Новим кредитором вих. № 10429/КРМ/10102013-162 від 10.10.2013 р. Також матеріали справи містять повідомлення надіслані на адреси Позичальника та Іпотекодавця про відступлення права вимоги за Кредитним договором вих. № 6178 від 05.09.2018 р. та № 6178 від 05.09.2018 р.

Судом вбачається, що в результаті відступлення прав вимоги Новий кредитор з 27.09.2013 р. є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами, в обґрунтування своїх позовних вимог АТ «Дельта Банк» також надав виписки з Договору купівлі-продажу прав вимоги щодо Боржника ФОП Коваленко В.І. за Кредитним договором № 10.1/74-КМК-10.

На підтвердження придбання права вимоги, позивач надав суду меморіальний ордер № 68413079 від 30.09.2013 р. щодо придбання (залишку) відсотків, та меморіальний ордер № 68413077 від 30.09.2013 р. щодо придбання (залишку) тіла кредиту за Кредитним договором №10.1/74-КМК-10 від 22 грудня 2010 року згідно Договору купівлі-продажу прав вимоги.

За таких обставин, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами даної справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії»), від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, смт Комишуваха, вул. Польова, буд. 5, загальною площею 2157,1 кв.м, в рахунок погашення заборгованості в сумі 622690 (шістсот двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 60 коп., що складається з суми заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 586685 (п'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 77 коп. та суми за простроченими процентами в розмірі 36004 (тридцять шість тисяч чотири) грн. 83 коп., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Запоріжпромекологія" (69065 м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, буд. 3, кабінет 615, код ЄДРПОУ 34830011) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича (юридична адреса: 01133 м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; адреса для листування: 01040 м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 38, код ЄДРПОУ 34047020) 9340 (дев'ять тисяч триста сорок) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 29.12.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова