Рішення № 78925387, 26.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2018Справа №910/13376/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велтлінер"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

про стягнення 25 110,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Велтлінер" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 25 110,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Велтлінер" на підставі договору №КА048321 добровільного страхування наземного транспорту від 16.11.2017 та у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, станом на дату настання останньої була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1576974, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 25 110,18 грн. покладається на відповідача.

Також позивачем у позові наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, згідно якого Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" вказує, що сплатило судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. та оплати послуги з професійної правничої допомоги у розмірі 4 500,00 грн., відшкодування яких просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2018 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 11.10.2018) відкрито провадження у справі №910/13376/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 26.10.2018 була надіслана відповідачу 29.10.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03056, м. Київ, провулок Індустріальний, буд. 23.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 31.10.2018 з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку від 30.10.2018 та на відповідному конверті "вибули".

За приписами ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 26.10.2018 є 30.10.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

16.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Велтлінер" (страховк) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір №КА048321 добровільного страхування наземного транспорту (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 8.11 Договору строк його дії встановлено з 23.11.2017 по 22.11.2018.

03.05.2018 у м. Львів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2, внаслідок якої було пошкоджено вказані транспортні засоби.

Дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А (Daewoo, державний номер НОМЕР_2) та транспортний засіб В (Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АМ/1576974 щодо автомобіля А та Поліс АК/7764603 щодо автомобіля В).

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10 000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25 000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 03.05.2018 як належний доказ настання 03.05.2018 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу Daewoo, державний номер НОМЕР_2.

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, та враховуючи визнання вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2 (автомобіль А), про що зазначено в п. 14 повідомлення, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Daewoo, державний номер НОМЕР_2, та наявності вини водія автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2, у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі страхового акту №065/18-КАСКО від 17.05.2018, Звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу №ФД-00121 від 10.05.2018 (складений суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №231/18), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, становить 27 732,68 грн., рахунку №А040325 від 07.05.2018 на суму 18 123,30 грн., рахунку №АР00031021 від 07.05.2018 на суму 6 986,88 грн., наряду-замовлення №А000131813 від 30.06.2018 на суму 18 123,30 грн. та наряду-замовлення №АР00031953 від 20.06.2018 на суму 6 986,88 грн., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування, здійснив відшкодування завданої внаслідок спірної ДТП шкоди шляхом виплати коштів страхувальнику у загальному розмірі 25 110,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №333 від 17.05.2018 на суму 18 123,30 грн. та платіжним дорученням №334 від 18.05.2018 на суму 6 986,88 грн.

Тобто, фактично позивачем сплачено страхувальнику страхове відшкодування у загальному розмірі 25 110,18 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Daewoo, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1576974, що підтверджується доданою позивачем до позовної заяви копією вказаного Полісу.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 03.05.2018.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (пункт 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Таким чином, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2016, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.

За таких обставин, належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, є наряд-замовлення №А000131813 від 30.06.2018 на суму 18 123,30 грн. та наряд-замовлення №АР00031953 від 20.06.2018 на суму 6 986,88 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №333 від 17.05.2018 на суму 18 123,30 грн. та платіжного доручення №334 від 18.05.2018 на суму 6 986,88 грн. вбачається, що позивачем було перераховано страхувальнику кошти у загальному розмірі 25 110,18 грн.

Тобто, позивач набув право вимоги до відповідача у сумі 24 110,18 грн. (25 110,18 грн. - 1 000,00 грн. франшизи).

При цьому, звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вказував на те, що з моменту виплати на підставі Договору страхового відшкодування власнику автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, у нього згідно положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України виникло право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" як страховика, яким згідно договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1576974 було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, тому він не зобов'язаний попередньо звертатися до відповідача з будь-якими заявами, у зв'язку з чим реалізація отриманого ним права на страхове відшкодування здійснена безпосередньо шляхом звернення з даним позовом до суду.

В той же час, в положеннях ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" законодавцем було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується, зокрема, з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за останні роки, до формування нового Верховного Суду, правова позиція судів касаційних інстанцій відносно порядку застосування положень ст.ст. 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині поширення їх норм на правовідносини, які виникли між страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ та особою, якою здійснено відшкодуванню потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу на підставі договору добровільного майнового страхування (КАСКО), (в т.ч. щодо обов'язку звернення відповідною особою з заявою про виплату страхового відшкодування) декілька разів змінювалася, а саме:

- 2012 рік: в постановах Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі №58/168 та від 26.08.2012 у справі №4/17-3520-2011 було сформовано правову позицію відносно того, що страховик, який здійснив відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування (КАСКО), набуває право вимоги до винуватця в порядку регресу, а тому не може бути суб'єктом правовідносин за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, оскільки в такому випадку виникло нове зобов'язання;

- 2013 рік: в постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-112цс13, прийнятій спільно судовими палатами у цивільних та господарських справах, було викладено правовий висновок відносно того, що при виплаті страховою компанією страхового відшкодування на підставі договору добровільного майнового страхування (КАСКО) в силу ст. 993 Цивільного кодексу України до неї переходять права вимоги потерпілого, а не відбувається набуття такого права в порядку регресу, тобто, вказано на те, що внаслідок проведеної виплати відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ);

- 2014 рік: в постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2014 у справі №910/21529/13 було вказано на те, що до страховика за договором добровільного майнового страхування (КАСКО), який здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому, не переходять права потерпілої особи, що передбачені Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

- 2016 рік: в постанові Верховного Суду України від 14.12.2016 у справі №206/837/15-ц було викладено правовий висновок про те, що після виконання особою, яка не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням, а у особи, яка здійснила таке відшкодування виникає право регресної вимоги, тобто, виникає нове зобов'язання;

- 2018 рік: в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17 було зазначено про те, що перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією, при якій нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

З огляду на викладене вбачається, що протягом останніх років позиція вищих судів відносно вирішення спорів у даних правовідносинах різнилася.

Однак, вирішуючи даний спір, суд в силу приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при застосуванні положень ст.ст. 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до спірних правовідносин враховує висновки саме Великої Палати Верховного Суду щодо застосування таких норм, викладені в постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, як органу, на який відповідно до приписів ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 302 Господарського процесуального кодексу України станом на сьогоднішній день покладено обов'язок з формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ №АМ/1576974 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В той же час, матеріали справи не містять доказів звернення позивачем чи первісним кредитором - ОСОБА_1, до відповідача з заявою в порядку, визначеному ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а поданому до суду позові та відповіді на відзив позивачем підтверджується той факт, що відповідна заява на виплату страхового відшкодування не подавалася.

Відтак, суд приходить до висновку, що визначений ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк на прийняття рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1576974 за наслідками настання дорожньо-транспортної пригоди, зумовленої порушенням водієм забезпеченого за вказаним полісом транспортного засобу, а саме: автомобілем Daewoo, державний номер НОМЕР_2, Правил дорожнього руху України, як і строк здійснення відповідної виплати не настав.

При цьому, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002, в якому зазначається, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Однак, в даному випадку таке право позивача не обмежується, адже його позов прийнято судом до розгляду, в той час, наведене рішення не регулює питання матеріального права в частині настання строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тому, правові підстави для покладення на відповідача обов'язку із виплати позивачу страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1576974 за наслідками пошкодження автомобіля Volkswagen Jettа, державний номер НОМЕР_1, в спірній дорожньо-транспортній пригоді, відсутні.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом обраного позивачем способу захисту права або інтересу є його доведення останнім факту порушення такого права чи інтересу.

В той же час, судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем грошового зобов'язання не настав внаслідок недотримання позивачем визначеного чинним законодавством України порядку реалізації свої прав у спірних правовідносинах, а відтак, підстав вважати наявним порушене право позивача щодо отримання спірної суми страхового відшкодування відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велтлінер" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 25 110,18 грн. задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що стягнення в судовому порядку з відповідача спірного страхового відшкодування за відсутності вчинення визначеного Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" комплексу узгоджених дій (в т.ч. щодо повідомлення страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ про настання відповідного страхового випадку, з моментом чого пов'язується виникнення у нього можливості реалізувати закріплені в Законі права на отримання інформації та витребування документів задля встановлення всіх обставин страхового випадку, адже останній не є його учасником, а тим більше - суб'єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО)) нівелюватиме суть та мету здійснення такого виду ліцензійної діяльності, яка спрямована на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відтак, виключно за наслідками вчинення наведених дій, які зумовлюють початок перебігу встановленого законодавцем в положеннях ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку на прийняття страховиком рішення щодо відповідного страхового випадку, та у випадку не здійснення страхової виплати (неповної її виплати) за спливом такого строку чи повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування взагалі, можна вести мову про існування порушених прав потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, що підлягає судовому захисту.

Однак, в даному випадку звернення позивачем з даним позовом до суду є передчасним, адже матеріали справи не містять доказів настання обставин, з якими чинне законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав позивача, що не позбавляє його можливості звернутися з відповідною заявою до відповідача про виплату спірного страхового відшкодування у визначеному Законом порядку і у випадку не здійснення ним такої виплати у визначені строки або повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у її виплаті повторно звернутися з позовом до суду.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велтлінер" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 1 В; ідентифікаційний код 25285050) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (03056, м. Київ, провулок Індустріальний, буд. 23; ідентифікаційний код 35265086) про стягнення 25 110,18 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Велтлінер".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 26.12.2018.

Суддя Р.В. Бойко