Рішення № 78925336, 12.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2018Справа № 910/6952/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт" (08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Фестивальна, будинок 19)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (04060, м.Київ, вул. Ак. Щусєва, будинок 36)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Левицький Тарас Олексійович (АДРЕСА_1

Представники учасників справи:

від позивача: Авраменко О.В. (на підставі довіреності), Віданова О.В. (на підставі ордеру)

від відповідача: Ткач В.Д. (на підставі ордеру);

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт" (надалі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (надалі також - відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 275 049,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням обов'язків третіми особами, залученими відповідачем за Договором № 1Т про транспортно-експедиторське обслуговування від 05.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) від 05.06.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" про відшкодування збитків у розмірі 275 049,93 грн. залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.07.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у зв'язку із лікарняним судді Мельника В.І. матеріали позовної заяви № 910/6952/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу №910/6952/18 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі на 29.08.2018.

15.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до відзив на позовну заяву.

27.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 29.08.2018 з'явилися представники позивача. Відповідач в засідання суду уповноваженого представника не направив, подавши 28.08.2018 через відділ діловодства суду заяву про перенесення слухання у справі.

Судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування у позивача рахунку та документів, що підтверджують статус адвоката, як такого, що не відповідає вимогам щодо форми та змісту, встановленим ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 19.09.2018.

14.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на доповнення до відзиву.

17.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відповідь до відзиву та заява про приєднання доказів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 19.09.2018 з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Фізичну особу-підприємця Левицького Тараса Олексійовича як особу, яку було залучено відповідачем до перевезення належного позивачу вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/6952/18 на 30 днів, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Левицького Тараса Олексійовича, відкладено підготовче засідання у справі № 910/8192/18 на 10.10.2018.

02.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло докази направлення позову з додатками третій особі.

В підготовче засідання 10.10.2018 з'явилися представники сторін. Представник третьої особи в підготовче засідання не з'явився.

В підготовчому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду в Апеляційному суді Волинської області справи № 163/928/18 про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_5

Заслухавши думку учасників процесу, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Суд зазначає, що в даному випадку має можливість самостійно встановити при розгляді справи №910/6952/18 всі обставини, надати правову оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги, у зв'язку з чим перегляд в апеляційному порядку в Волинським апеляційним судом постанови Любомського районного суду Волинської області у справі № 163/928/18 жодним чином не перешкоджає розгляду даної господарської справи та не є підставою для зупинення провадження у ній в порядку ч. 5 ст. 227 ГПК Господарського процесуального кодексу України .

Суд також звертає увагу, що навіть сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Оскільки Судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість розгляду справи № 910/6952/18 до перегляду в апеляційному порядку Волинським апеляційним судом постанови Любомського районного суду Волинської області у справі № 163/928/18, то зупинення провадження у справі є недоцільним та безпідставним, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

10.10.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.10.2018.

31.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи

В судове засідання 31.10.2018 з'явились представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні 31.10.2018 Судом оголошено перерву до 12.11.2018.

06.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про перенесення слухання у справі.

В судове засідання 12.11.2018 з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи по суті відкладено на 12.12.2018.

30.11.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подано повідомлення позивачу та докази його направлення.

В судове засідання 12.12.2018 з'явились представники сторін. Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що третю особу було належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, а її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

05.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт" (клієнт) укладено Договір № 1Т про транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Договір), за умовами якого експедитор від свого імені та за рахунок Клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним, морським, авіа та\або залізничним транспортом на території України та\або за її межами, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним Договором, а також обґрунтовані затрати Експедитора, які підлягають сплаті Експедитором третім особам.

Відповідно до п.1.2 Договору, умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операцій, що необхідні для здійснення перевезень узгоджуються Сторонами в Заявці. Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в Заявці.

Згідно з п. 1.3 Договору, заявка повинна включати наступні відомості: кількість і тип необхідних транспортних засобів; точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу; дата й час подачі транспортного засобу під завантаження, вага й обсяг вантажу, спосіб навантаження; адреси проведення митного оформлення при навантаженні і розвантаженні вантажу; строк доставки вантажу вантажоодержувачеві; сума фрахту; маршрут перевезення; інші особливості перевезення вантажу; інша необхідна інформація з урахуванням специфіки перевезення конкретним видом транспорту.

Згідно з п. 2.4.6 Договору, Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання зобов'язань за Договором, Експедитор самостійно несе відповідальність перед їй за дії та/або бездіяльність таких третіх осіб.

Як встановлено у п.2.2.7 Договору, Експедитор зобов'язаний забезпечити і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. У випадку виявлення при розвантаженні недоліків щодо кількості і якості вантажу, забезпечити складання з наступним пред'явленням його Клієнту, акту приймання вантажу.

За приписами пунктів 4.1, 4.3, 4.4 та 4.11 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або не виконання своїх обов'язків за цим Договором. Експедитор несе відповідальність за вантажу з моменту прийняття вантажу під свою відповідальність до моменту передачі вантажу. У випадку повної або часткової втрати вантажу з вини експедитора, прийнятого в непошкодженій тарі, останній компенсує збиток, нанесений клієнту згідно положень конвенцій, зазначених в п. 1.4. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіми особами, залученими ними до виконання договору, в тому ж обсязі, що й за власні дії.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом періоду співпраці сторін. (п. 8.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору клієнтом було надано експедитору Заявку № 2 від 22.03.2018 з такими відомостями, зокрема, як дата і час завантаження - 02-05.04.2018; адреса завантаження, повне найменування фірми відправника - JMV Torrelsa Barselona,Via Trajana 50/56, Local n.53, 08030 Barselona Spain; адреса і повне найменування фірми отримувача - ТОВ «Юнайтед Імпорт», с. Щасливе, Бориспільський район, вул. Фестивальна, 19; строк доставки - 16-19.04.2018; маршрут - Іспанія, Україна; опис вантажу - кава, 3 пал., 2000 кг.

Окрім того, на виконання умов Договору клієнтом було надано експедитору Заявку № 3 від 05.04.2018 з такими відомостями, зокрема, як дата і час завантаження - 10-11/04/18; адреса завантаження, повне найменування фірми відправника - CHOCOLAT MATHES 3 PARC D'ACTIVITES ST JEAN 49330 CHATEAUNEUF SUR SARTHE FRANCE; адреса і повне найменування фірми отримувача -с. Щасливе, Бориспільський район, вул. Перспективна, 4 (територія складів Українська Рибна Компанія Центр) - склад Юнайтед Фудс рсмпа №4-6; строк доставки - 20-23.04.2018; маршрут - Франція - Польща - Україна; опис вантажу - шоколадні цукерки (трюфель) в асортименті 9 ящиків 5 палет, до 2,5 тонн, висота палет 1800 мм.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання залученими експедитором до виконання обов'язків за Договором третіми особами було втрачено 100% вантажу, який повинен був надійти на адресу відповідача на підставі Заявки № 2 від 22.03.2018, а саме, кава «TOMASSO SUPERIOR BEANS» (850 пачок по 453 гр.), «TOMASSO INTENSO BEANS» (525 пачок по 1000 гр.), «TOMASSO DELICADO BEANS» (2160 пачок по 250 гр.), на загальну суму 6 494,50 Євро. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки внаслідок неналежного виконання обов'язків за Договором у розмірі 275 049,93 грн, з яких: 203 992,25 грн. - вартість вантажу, сплачена постачальнику 07.05.2018 (6494,50 Євро), доставка якого не відбулась; 5 679,22 грн - сплачене мито при митному оформленні вантажу, фактична доставка не відбулась; 46 569,63 грн - ПДВ, сплачений при митному оформленні вантажу, фактична доставка якого не відбулась; 944,55 грн - комісія за відправлення платежу за товар, що фактично не поставлено, списана банком 07.05.2018; 1 275,00 грн - витрати на митному терміналі під час митного оформлення вантажу, який не був доставлений в місце призначення; 16 589,28 грн - вартість друку на упаковці товару, який не було поставлено.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що 19.04.2018 на митному переході Ягодин Волинської митниці ДФС складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 19.04.2018 № U720510/2018/120070, а саме, що в автотранспортному засобі НОМЕР_3/НОМЕР_4 під виглядом товару (повітряні кульки) у вантажному відсіку переміщувався товар, а саме кава «TOMASSO SUPERIOR BEAN» (850 пачок по 453 гр.), «TOMASSO INTENSO BEAN» (525 пачок по 1000 гр.), «TOMASSO DELICADO BEAN» (2160 пачок по 250 гр.), а також на водія автотранспортного засобу НОМЕР_3/НОМЕР_4 - ОСОБА_5 складено протокол № 2035/20500/2018 від 19.04.2018. За твердженнями відповідача, вантаж не втрачений, завезений на територію України помилково та знаходиться на митному складі Волинської митниці. Після вирішення питання про відповідальність перевізника у суді Любомльського районного суду Волинської області, митним органом повинно бути прийнято рішення щодо реекспорту наведеного вантажу, а вантаж буде вивезений на територію Польщі, після чого буде ввезений на територію України та переданий позивачу, а відповідач в подальшому виконає взяті на себе зобов'язання по договору при цьому позивач набуде право на повернення сплачених митних зборів. Відповідач вважає, що в частині задоволення позовної заяви щодо відшкодування збитків в наслідок неналежного виконання обов'язків за договором на суму 275 049, 93 грн. слід відмовити повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спір у справі стосується стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, зазначені в статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За змістом ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з п. 2.4.6 Договору, Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання зобов'язань за Договором, Експедитор самостійно несе відповідальність перед їй за дії та/або бездіяльність таких третіх осіб.

Таким чином, з огляду на положення ст. 932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також умови Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" як експедитор за Договором несе відповідальність перед клієнтом за доставку товару.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим відповідачем, на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" було здійснено організацію перевезення вантажу (3 палети кави вагою 1 721 кг) за Заявкою № 2 від 22.03.2018, а саме: кава «TOMASSO SUPERIOR BEANS» (850 пачок по 453 гр.), «TOMASSO INTENSO BEANS» (525 пачок по 1000 гр.), «TOMASSO DELICADO BEANS» (2160 пачок по 250 гр.).

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за Договором відповідачем було залучено Компанію «F.S MACKENZIE INTERNATIONAL LTD» для здійснення доставки вантажу з Іспанії до Польщі на склад компанії DTW logistics (транспортний засіб WGM48x2), а також Фізичну особу-підприємця Левицького Тараса Олексійовича для здійснення доставку вантажу зі складу компанії DTW logistics за місцем призначення, вказаним в Заявці № 2 від 22.03.2018 (транспортний засіб ВС0321СМ/ВС1928ХР).

Факт відправлення вказаного вище вантажу JMV Torrelsa Barselona (вантажовідправник) підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 11.04.2018, інвойсом № 1131800062, сертифікатом якості, пакувальним листом.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 117 від 16.04.2018 ФОП Левицький Т.О. здійснював перевезення вантажу зі складу компанії DTW logistics до України.

За наслідками проведення 25.04.2018 Волинською митницею ДФС митного огляду вантажу, перевезення якого здійснював ФОП Левицький Т.О. у автомобілі д.н.з. ВС0321СМ/ВС1928ХР, було складено Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної клажі та багажу, відповідно до п. 8.3.4 якого вказано таке: «Поставка 6. Митне оформлення завершено за ЕМД UA 125220/2018/704229, що слідував на адресу ТОВ «Юнайтед Імпорт» від JMV - Jose Maria Vieira S.A. - кава смажена з кофеїном в зернах в асортименті згідно ТСД 1691,37 грн фактично відсутній у відсіку ТЗ. Зокрема, при ретельному огляді виявлено вантаж без документів, за зовнішніми ознаками має вигляд декоративних повітряних кульок. 3 палети загальною вагою 1694 кг брутто, на пакуванні нанесено маркування Europa Uno Trade Ukraine LLS.

27.04.2018 позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" претензію № 16 про відшкодування збитків внаслідок невиконання залученими експедитором третіми особами до виконання обов'язків за Договором у розмірі 297 155,39 грн., у відповідь на яку відповідач листом № 1-ю від 03.05.2018 повідомив про необхідність надання документів на вантаж, а також, що вантаж на складі DTW logistics помилково завантажено в інший автомобіль НОМЕР_3/НОМЕР_4, який на даний час знаходиться на митному переході «Ягодин» Волинської митниці ДФС.

У відповідь на лист № 1-ю від 03.05.2018 позивач листом № 18 від 14.05.2018 направив відповідачу опії документів та вимагав відшкодувати завдані збитки в розмірі 275 049,77 грн.

Листом від 21.05.2018 № 1-ю Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" повідомило позивача про тимчасове призупинення розгляду його претензії до врегулювання питання щодо повернення в порядку реекспорту на територію Польщі на направлення останнього позивачу.

Суд зазначає, що станом на даний час матеріали справи не містять належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження доставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт" вантажу за Заявкою № 2 від 22.03.2018 у встановлений строк - 16.04.2018 по 19.04.2018. Окрім того, відповідачем також не заперечується того, що вантаж одержувачу доставлено не було.

Документом, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За приписами ст. 3 Конвенції, для її цілей, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Відповідно до п. 4.3 Договору, Експедитор несе відповідальність за вантажу з моменту прийняття вантажу під свою відповідальність до моменту передачі вантажу.

Відтак, на підставі викладеного вище Суд доходить висновку, що відповідач в порушення умов Договору не виконав свої зобов'язання належним чином, не доставив спірний вантаж у встановлений строк, у зв'язку з чим має нести відповідальність за незабезпечення його схоронності, передбачену статтями 924, 934 ЦК, статті 314 ГК, статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

При цьому, Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача, мотивовані тим, що вантаж не втрачений, оскільки завезений на територію України помилково в іншому транспортному засобі та знаходиться на митному складі Волинської митниці, а після вирішення питання про відповідальність перевізника у суді Любомльського районного суду Волинської області, митним органом буде прийнято рішення щодо реекспорту наведеного вантажу, а вантаж буде вивезений на територію Польщі, після чого буде ввезений на територію України та переданий позивачу, а відповідач в подальшому виконає взяті на себе зобов'язання по договору при цьому позивач набуде право на повернення сплачених митних зборів, з огляду на таке.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2018 на митному переході Ягодин Волинської митниці ДФС складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 19.04.2018 № U720510/2018/120070, в п. 8.3.4 якого зазначено, що в автотранспортному засобі НОМЕР_3/НОМЕР_4 під виглядом товару «повітряні кульки» в адресу ТОВ «Європа Уно Трейд Україна» у вантажному відсіку під митним забезпеченням переміщувався товар, а саме, кава «TOMASSO AROMA GRANDE SUPERIOR» кількістю 444 пачки по 453 гр., «TOMASSO AROMA GRANDE INTENSO» кількістю 523 пачки по 1000 гр., «TOMASSO AROMA GRANDE DELICADO» кількістю 2160 пачки по 250 гр., виявлені товари були розміщені на 3 піддонах з маркуванням виробника.

Проте, Суд зазначає, що з указаного Акту не видається за можливе встановити, що зазначений товар є саме тим, що був предметом Заявки № 2 від 22.03.2018, оскільки назва та кількісні характеристики кави відрізняються від зазначених у Інвойсі № 1131800062 від 28.03.2018 та товаросупровідних документах на вантаж. Також у цьому Акті не міститься жодних вказівок на те, що вантажодержувчем цього вантажу є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт".

Окрім того, Суд зазначає, що відповідачем наразі не подано жодних доказів на підтвердження стану та місцезнаходження указаного вантажу, який, за твердженнями відповідача, належить позивачу. Натомість доводи відповідача про те, митним органом буде прийнято рішення щодо реекспорту наведеного вантажу, а вантаж буде вивезений на територію Польщі, після чого буде ввезений на територію України та переданий позивачу, є його власними висновками та ґрунтуються виключно на тлумаченні норм законодавства.

Поряд з викладеним, Суд враховує, що згідно з наявними у справі документами строк придатності кави, відправленої JMV Torrelsa Barselona позивачу, є 09/2019.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Відтак, оцінивши вказані докази у їх сукупності, Суд доходить висновку, що позивачем доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов'язань щодо збереження вантажу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через незабезпечення схоронності вантажу; самої шкоди та вини.

При цьому, при визначенні розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача, Суд дійшов висновку про їх обґрунтованість на суму 204 936,80 грн, які являють собою вартість вантажу (кави), сплаченої позивачем постачальнику JMV Torrelsa Barselona, у розмірі 6494,50 Євро, що еквівалентно 203 992,25 грн., та комісія банку за відправлення цього платежу за товар у розмірі 944,55 грн.

Здійснення оплати позивачем на користь постачальника у розмірі 6494,50 Євро та списання банківською установою комісії за проведення операції у розмірі 944,55 грн підтверджується випискою по рахунку позивача за 07.05.2018.

Поряд з викладеним, Суд вважає недоведеними решту заявлених позивачем збитків, що складаються з такого: 5 679,22 грн - сплачене мито при митному оформленні вантажу, фактична доставка не відбулась; 46 569,63 грн - ПДВ, сплачений при митному оформленні вантажу, фактична доставка якого не відбулась; 1 275,00 грн - витрати на митному терміналі під час митного оформлення вантажу, який не був доставлений в місце призначення; 16 589,28 грн - вартість друку на упаковці товару, який не було поставлено.

Так, Суд не приймає в якості належного та достатнього доказу сплати мита у розмірі 5 679,22 грн та податку на додану вартість у розмірі 46 569,63 грн митну декларацію № UA/125220/2018/104229 від 19.04.2018, оскільки зазначення у її розділі «В подробиці розрахунків» цих сум не свідчить про їх фактичну сплату, з огляду на відсутність в матеріалах справи інших доказів сплати (платіжних документів, виписок по рахунку тощо).

Також, не обґрунтовані належним чином збитки у розмірі 1 275,00 грн, що являють собою витрати на митному терміналі під час митного оформлення вантажу, який не був доставлений в місце призначення, оскільки з рахунку на оплату ТОВ «РЛЦ» № 2135 від 26.04.2018 на суму 1 710,00 грн та акта надання послуг № 2469 від 26.04.2018 на суму 1 710,00 грн. не вбачається, що ці послуги стосуються саме перевезення спірного вантажу, а не будь-якого іншого. Окрім того, доказів сплати коштів за надані послуги у розмірі 1 710,00 грн позивачем подано не було.

Поряд з викладеним, Суд також вказує на необґрунтованість понесення позивачем збитків, що являють собою вартість друку на упаковці товару (кави) у розмірі 16 589,28 грн, оскільки з поданих доказів (договори, інвойси, акти виконаних робіт, виписки по рахунку, розрахунки) неможливо дійти однозначного та дійсного висновку про те, що друк здійснювався саме на упаковці тієї партії товару, що не була доставлена.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги адвоката у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатом Відановою Оленою Василівною (Адвокат) був укладений Договір про надання правничої допомоги № 12/19-04, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов'язується надати правничу допомогу клієнту щодо здійснення представництва прав та інтересів клієнта у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА" про відшкодування збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору, клієнт зобов'язується сплатити адвокату вартість правничої допомоги (гонорар), що становить 25 000,00 грн.

Позивач сплатив за надані послуги по вказаному Договору 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 366 від 01.06.2018 на суму 25 000,00 грн.

При цьому, з приводу заперечень відповідача проти задоволення витрат на послуги адвоката Суд зазначає, що позивачем було сплачено вказану суму коштів на рахунок адвоката, вказаний в Договорі про надання правничої допомоги № 12/19-04 від 19.04.2018 та з посиланням на цей договір в призначенні платежу, у зв'язку з цим Суд доходить висновку, що позивачем було належним чином виконано зобов'язання з оплати вартості правничої допомоги.

Як вбачається з акта наданих послуг № 16-2018 від 01.06.2018, адвокатом Відановою Оленою Василівною було надано позивачу такі послуги за Договором про надання правничої допомоги № 12/19-04 від 19.04.2018: участь адвоката у врегулюванні питання в митниці під час прийняття рішення щодо складання протоколу про порушення митних правил (2 000,00 грн); участь адвоката підчас проведення огляду автомобіля та складання акту про відсутність вантажу (2 000,00 грн); складання та направлення претензій відповідачу (досудове врегулювання) (3 000,00 грн); зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 000,00 грн); збір доказів, робота з документами (10 годин роботи адвоката) (7 000,00 грн); підготовка та подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви до ТОВ «ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА» про відшкодування збитків внаслідок неналежного виконання обов'язків за договором (5 000,00 грн); гонорар за представництво в суді (5 000,00 грн).

Проте, Суд не обґрунтованими та такими, що пов'язані з розглядом справи частину витрат позивача на професійну правничу допомогу за договором, таку як участь адвоката у врегулюванні питання в митниці під час прийняття рішення щодо складання протоколу про порушення митних правил (2 000,00 грн); участь адвоката підчас проведення огляду автомобіля та складання акту про відсутність вантажу (2 000,00 грн), у зв'язку з чим ці витрати відповідачем відшкодуванню не підлягають.

Отже, Суд визнає обґрунтованою суму витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 21 000,00 грн., яка підлягає частковому задоволенню у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ- УКРАЇНА" (04060, м.Київ, вул. Ак.Щусєва, будинок 36, ідентифікаційний код 33835710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт" (08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вул. Фестивальна, будинок 19, ідентифікаційний код 39880093) збитки у розмірі 204 936 (двісті чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн 80 коп., судовий збір у розмірі 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) грн. 05 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 646 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.12.2018

Суддя Т.Ю. Трофименко