Рішення № 78925060, 18.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/103/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 Справа № 908/1753/18

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД», (51900, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Широка, буд. 5)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс», (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15А, офіс 321)

про стягнення 880050,04 грн. заборгованості за договором поставки № 170208 від 11.10.2017

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представники сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність № 8 від 01.09.218;

відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 7878 від 18.09.2018;

від третьої особи – ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.09.218;

04.09.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД», м. Кам’янське Дніпропетровської області до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 170208 від 11.10.2017 в розмірі 880050,04 грн., в тому числі: 820400,40 грн. основного боргу, 33118,70 грн. пені, 11630,53 грн. 3 % річних та 14900,40 грн. інфляційних втрат.

04.09.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1753/18 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.09.2018 відкрито провадження у справі № 908/1753/18, присвоєно справі номер провадження 4/103/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2018 до участі у справі № 908/1753/18 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс», м. Київ, строк підготовчого провадження у справі № 908/1753/18 продовжений до 05.12.2018, підготовче судове засідання відкладалося до 05.11.2018.

У зв’язку з перебуванням судді Зінченко Н.Г. з 29.10.2018 на лікарняному судове засідання, призначене на 05.11.2018, не відбулося. Сторонам у справі направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи та перенесення судового засідання на 22.11.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2018 підготовче засідання відкладено на 22.11.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/1753/18, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 06.12.2018.

В судовому засіданні 18.12.2018 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві (вх. № 1892/08-07/18 від 04.09.218). Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст., ст. 526, 629, 692 ЦК України, ст. 265 ГК України та умови договору поставки № 170208 від 11.10.2017. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 170208 від 11.10.2017, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар (прокат сталевий гарячекатаний круглий) на загальну суму 820400,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 54 від 13.10.2017, № 59 від 31.10.2017 і № 60 від 03.11.2017, а також відповідними товарно-транспортними накладними. Факт прийняття відповідачем кожної окремої партії товару та отримання відповідних оригіналів рахунків-фактур на кожну партію товару підтверджується актами приймання-передачі від 13.10.2017, від 31.10.2017 і від 03.11.2017. Відповідач в порушення умов договору та положень чинного законодавства не виконав свої зобов’язання щодо повної оплати позивачу поставленого товару, у зв’язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 820400,40 грн. У зв’язку із порушенням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки йому нарахована пеня згідно з п. 7.2.1 договору, а також втрати від інфляції та 3 % річних відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» 820400,40 грн. основного боргу, 33118,70 грн. пені, 11630,53 грн. 3 % річних та 14900,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вих. № 8074 від 25.09.2018. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки № 170208 від 11.10.2017, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 820400,40 грн. Проте, право вимоги за договором поставки № 170208 від 11.10.2017, в тому числі за видатковими накладними № 54 від 13.10.2017, № 59 від 31.10.2017 і № 60 від 03.11.2017 позивачем передано третій особі за договором факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018. Відповідно до умов вказаного договору факторингу до фактора перейшло право вимоги основної суми заборгованості, неустойки, пені, штрафів та інших платежів за вищенаведеними накладними. Право вимоги перейшло до фактора з моменту укладення договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018. Крім того, згідно з п. 4.2 Договору відповідач зобов’язаний здійснити оплату поставленого товару протягом дев’яносто банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі товару та отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату. Вимоги до актів приймання-передачі товару встановлені в п. 4.2 договору. Відповідно до пп. 6.3.4 п. 6.3 договору позивач зобов’язаний на протязі дії договору направляти замовнику для підписання акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до п. 4.2 договору, підписані та скріплені печаткою з його сторони. Пунктом 13.35 Статуту ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» встановлено, що документи, які супроводжують виконання договору підписуються двома посадовими особами. Акти приймання-передачі товару від 13.10.2017, від 31.10.2017 і від 03.11.2017 зі сторони ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» підписані однією посадовою особою, а значить не мають юридичної сили. Крім того, позивач на адресу відповідача зазначені акти не направляв та сторонами ці акти не підписувалися. У зв’язку з цим відповідач вважає, що строк оплати, обумовлений сторонами у договорі, за видатковими накладними № 54 від 13.10.2017, № 59 від 31.10.2017 і № 60 від 03.11.2017 не настав. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Третя особа надала суду письмові пояснення (вх. № 08-08/19693/18 від 05.05.2018), в яких пояснила суду, що дійсно 16.03.2018 позивачем і третьою особою був укладений договір факторингу № 16-03/18-1, за яким ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» відступило ТОВ «ФК «Контракт плюс» права грошової вимоги за рядом зобов’язань, в тому числі за договором поставки № 170208 від 11.10.2017. Жодних грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 170208 від 11.10.2017 від відповідача ТОВ «ФК «Контракт плюс» не надходило. Керуючись нормами чинного законодавства, позивач і третя особа дійшли взаємної згоди про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018, на підставі чого був укладений договір від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1. Таким чином, у зв’язку із розірванням договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 сума заборгованості за договором поставки № 170208 від 11.10.2017 підлягає сплаті на користь ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД». За таких обставин, третя особа вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення заборгованості за договором поставки № 170208 від 11.10.2017 задовольнити в повному обсязі.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив («Відзив на відзив на позовну заяву», вх. № 08-08/19692/18 від 05.11.218), в якій, зокрема, підтвердив пояснення третьої особи, що 16.03.2018 позивачем і третьою особою був укладений договір факторингу № 16-03/18-1, за яким ТОВ «ФК «Контракт плюс» були відступлені права грошової вимоги за рядом зобов’язань, в тому числі за договором поставки № 170208 від 11.10.2017, який згодом за взаємною згодою сторін був розірваний шляхом підписання сторонами договору від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018. На виконання вимог чинного законодавства, ТОВ «ФК «Контракт плюс» повідомило відповідача про розірвання договору факторингу шляхом надсилання повідомлення № 20/08 від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018. Факт надсилання відповідачу повідомлення № 20/08 від 20.08.2018 підтверджується описом вкладення у цінний лист, скріплений відбитком календарного штампу відділення поштового зв’язку від 22.10.2018. Отже, у зв’язку із розірванням договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 сума заборгованості за договором поставки № 170208 від 11.10.2017 підлягає сплаті на користь позивача.

Відповідач на підставі ст. 167 ГПК України надав заперечення на відповідь на відзив (б/н від 21.11.218), відповідно до яких відповідач вважає, що договором від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 не передбачено перехід права вимоги за договором поставки № 170208 від 11.10.2017 від фактора до клієнта.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, суд –

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017 ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД», (Постачальник, позивач у справі) та ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 170208 (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується у 2017 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в специфікації(-ях) – додатку(-ах) до цього Договору, а Замовник – прийняти і оплатити такі товари на умовах Договору. (п. 1.1)

Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(-ій) – додатку(-ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до специфікації(-ій) – додатку(-ів) до цього Договору. (п. 1.2)

Ціна (сума, загальна вартість) Договору становить 997920,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %. Ціна за одиницю товару визначається у специфікації(-ях) – додатку(-ах) до цього Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(-ях) – додатку(-ах) до цього Договору. (п., п. 3.1, 3.2)

Згідно з п. 3.3 Договору ціни на товари за цім Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України.

Пунктом 11.4 Договору визначено, що всі зміни, доповнення, додатки та інші документи до Договору мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

Додатком № 1 до Договору поставки від № 170208 від 11.10.2017 є Специфікація № 1, якою сторони обумовили: код товару; найменування (номенклатуру, асортимент) товарів; номінальний діаметр прокату; марку сталі; стандарти, технічні умови, іншу технічну та/або нормативну документацію, яка встановлює вимоги до якості товарів; одиниці виміру; кількість; ціну за одиницю без ПДВ та суму без ПДВ. Вказана Специфікація № 1 оформлена на поставку прокату сталевого гарячекатаного круглого на загальну суму поставки з урахуванням ПДВ 20% – 997920,00 грн.

Умови поставки сторонами визначені в розділі 5 Договору, якими, зокрема, передбачено, що місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) – додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.(п., п. 5.2, 5.5, 5.12).

Пунктами 4.1 – 4.3 Договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим Договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором.

За умовами п., п. 6.3.1 і 6.3.4 Договору позивач прийняв на себе зобов’язання забезпечити поставку товарів у строки встановлені цим Договором. На протязі дії Договору направляти Замовнику для підписання акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 Договору, підписані та скріплені зі сторони Постачальника.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. (пп. 6.1.1 Договору)

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, а саме: здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару – прокату сталевого гарячекатаного круглого на загальну суму 820400,40 грн.

Факт поставки зазначеного товару підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі, а саме:

- відповідно до видаткової накладної № 54 від 13.10.2017 позивач поставив відповідачу товарів на загальну суму 559206,00 грн.; поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 54 від 13.10.2017; факт прийняття товару та отримання відповідачем оригіналу відповідного оригіналу рахунку-фактури підтверджується актом приймання-передачі від 13.10.2017;

- відповідно до видаткової накладної № 59 від 31.10.2017 позивач поставив відповідачу товарів на загальну суму 46080,00 грн.; поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 58 від 31.10.2017; факт прийняття товару та отримання відповідачем оригіналу відповідного оригіналу рахунку-фактури підтверджується актом приймання-передачі від 31.10.2017;

- відповідно до видаткової накладної № 60 від 03.11.2017 позивач поставив відповідачу товарів на загальну суму 215114,40 грн.; поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 60 від 03.11.2017; факт прийняття товару та отримання відповідачем оригіналу відповідного оригіналу рахунку-фактури підтверджується актом приймання-передачі від 03.11.2017; повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується довіреністю № 377 від 13.10.2017.

Вище зазначені видаткові накладні № 54 від 13.10.2017, № 59 від 31.10.2017 і № 60 від 03.11.2017 скріплені підписами представників сторін; акти приймання-передачі від 13.10.2017, від 31.10.2017 і від 03.11.2017 підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред’являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки Постачальником товару згідно Договору поставки № 170208 від 11.10.2017 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 170208 від 11.10.2017 є доведеним та відповідачем не заперечується.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зі змісту п. 4.2 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме – оплата поставленого товару здійснюється протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим Договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Виходячи з умов п. 4.2 Договору, граничний строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 54 від 13.10.2017, – 22.02.2018; граничний строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 59 від 31.10.2017, – 12.03.2018, а граничний строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 60 від 03.11.2017, – 15.03.2018.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідач вважає, що 90-денний строк оплати товару, обумовлений сторонами у Договорі, за видатковими накладними № 54 від 13.10.2017, № 59 від 31.10.2017 і № 60 від 03.11.2017 не настав з причин відсутності складання та направлення Постачальником Замовнику актів приймання-передачі товару. Крім того, акти приймання-передачі товару від 13.10.2017, від 31.10.2017 і від 03.11.2017, наявні в матеріалах справи, зі сторони ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» підписані однією посадовою особою, а значить не мають юридичної сили, приймаючи до уваги положення п. 13.35 Статуту ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод».

Наведені доводи відповідача судом відхиляються як безпідставні виходячи з того, що Договором поставки № 170208 від 11.10.2017 не регламентовано порядок складання актів приймання-передачі товару. Зокрема, п. 4.2 Договору передбачено, що в актах приймання-передачі товару за цим Договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата Договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний. Отже, з наведеного не вбачається, що акти приймання-передачі товару зі сторони Замовника повинні бути підписані двома посадовими особами.

Крім того, згідно із п. 5.8 Договору прийом товару здійснюється Замовником у відповідності до умов цього Договору, а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06.65 «О порядке приемки продукции производственно - технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», якщо умови вищезазначених Інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству, при цьому, вказані Інструкції застосовуються в частині, що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству. Прийом товару здійснюється замовником при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87.

З пункту 26 Інструкції № П-6 від 15.06.1965 слідує покладення саме на замовника (яким є відповідач у цій справі) обов'язку складання та затвердження актів приймання-передачі товару не пізніше наступного дня від дня поставки товару.

Відтак, перебіг строку оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 54 від 13.10.2017, розпочався 14.10.2017 і закінчився 22.02.2018 включно; перебіг строку оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 59 від 31.10.2017, розпочався 01.11.2017 і закінчився 12.03.2018 включно; перебіг строку оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 60 від 03.11.2017, розпочався 04.11.2017 і закінчився 15.03.2018 включно. Тобто, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі строк виконання відповідачем грошових зобов'язань настав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.11.2016 у справі № 908/1047/16 та від 31.08.2016 у справі № 908/3641/15.

Матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив кошти за товар, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 820400,40 грн.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Стосовно відступлення позивачем третій особі права грошової вимоги за договором поставки № 170208 від 11.10.2017, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 16.03.2018 між позивачем та ТОВ «ФК «Контракт плюс» (третя особа у справі) був укладений договір факторингу № 16-03/18-1, за умовами якого позивач (Клієнт) відступає третій особі (Фактору) за плату своє право грошової вимоги за рядом зобов’язань, в тому числі за Договором поставки № 170208 від 11.10.2017 з усіма додатками до нього, що є його невід’ємними частинами. Загальна сума права вимоги за основним зобов’язанням за Договором поставки № 170208 від 11.10.2017 становить 820400,40 грн. (пп. 1.1.6 і пп. 1.2.6).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право позивача на передачу грошових вимог у спірних правовідносинах не обмежено.

Пунктом 3.1 Договору факторингу встановлено, що право вимоги за основними зобов’язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за Договором поставки № 170208 від 11.10.2017, надіславши йому повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 1603 від 16.03.2018. Повідомлення отримано відповідачем 21.03.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на даному повідомленні.

20.08.2018 ТОВ «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД» і ТОВ «ФК «Контракт плюс» підписали Договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018.

За приписами ч., ч. 2-4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про розірвання від 20.08.2018 встановлено, що з Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. З моменту набуття чинності даного Договору сторони не вважають себе пов’язаними будь-якими правами та зобов’язаннями за Договором факторингу.

Матеріали справи не містять доказів виконання боржником (відповідачем у справі) основного зобов’язання, переданого за Договором факторингу, ні фактору, ні позивачу

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, основне зобов’язання боржника не було припинено на момент розірвання Договору факторингу і з моменту розірвання Договору факторингу право грошової вимоги за Договором поставки № 170208 від 11.10.2017 належить позивачу.

З урахуванням викладеного, оскільки основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 820400,40 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 820400,40 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 7.2.1 Договору, яким сторони визначили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несплату відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № 54 від 13.10.2017, становить 23106,22 грн., яка розрахована за період з 23.02.2018 по 20.08.2018; сума пені за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 59 від 31.10.2017, становить 1739,99 грн., яка розрахована за період з 13.03.2018 по 20.08.2018; сума пені за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 60 від 03.11.2017, становить 7972,49 грн., яка розрахована за період з 16.03.2018 по 20.08.2018.

Загалом за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язання за Договором поставки № 170208 від 11.10.2017 позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 33118,70 грн.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконаний вірно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 33118,70 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 170208 від 11.10.2017, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 11630,53 грн. 3 % річних, які розраховані наступним чином: за несплату відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № 54 від 13.10.2017, сума 3 % річних становить 8227,22 грн., яка розрахована за період з 23.02.2018 по 20.08.2018; сума 3 % річних за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 59 від 31.10.2017, становить 609,77 грн., яка розрахована за період з 13.03.2018 по 20.08.2018; сума 3 % річних за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 60 від 03.11.2017, становить 2793,54 грн., яка розрахована за період з 16.03.2018 по 20.08.2018.

Судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний вірно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 11630,53 грн. судом задовольняється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 14900,40 грн. інфляційних втрат, які розраховані наступним чином: за несплату відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № 54 від 13.10.2017, сума інфляційних втрат становить 11777,98 грн., яка розрахована за період з 23.02.22018 по 20.08.2018; сума інфляційних втрат за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 59 від 31.10.2017, становить 550,86 грн., яка розрахована за період з 13.03.2018 по 20.08.2018; сума інфляційних втрат за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 60 від 03.11.2017, становить 2571,56 грн., яка розрахована за період з 16.03.2018 по 20.08.2018.

Судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний вірно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 14900,40 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД», Дніпропетровська область, м. Кам’янське до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя про стягнення 880050,04 грн. заборгованості за договором поставки № 170208 від 11.10.2017 задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОТЕХСЕРВІС ЛТД», (51900, Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Широка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40992947) 820400 (вісімсот двадцять тисяч чотириста) грн. 40 коп. основного боргу, 33118 (тридцять три тисячі сто вісімнадцять) грн. 70 коп. пені, 11630 (одинадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 53 коп. 3 % річних, 14900 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 13200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 75 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “28” грудня 2018.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.