Рішення № 78924873, 17.12.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2018 Справа № 905/1921/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ – 00191158)

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5; код ЄДРПОУ – 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22, код ЄДРПОУ - 40150216)

про стягнення 10 234,74 гривень збитків, -

без виклику представників сторін

С У Т Ь С П О Р У

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 10 234,74 гривень збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у заявленому розмірі, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної: №52330602 від 08.10.2017, що підтверджується комерційними актами №484809/728 від 11.10.2017 та №484809/729 від 11.10.2017.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме – це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, враховуючи клопотання позивача, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

Від відповідача 06.11.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з посиланням на відсутність доказів фактично понесених витрат.

Від позивача 22.11.2018 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що докази оплати наявні у додатках до позовної заяви.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

08.10.2017 за залізничною накладною №52330602 зі станції Авдіївка Донецької залізниці до станції Сартана Донецької залізниці на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь» в залізничних вагонах, зокрема, №6154372 та №56099146 було відправлено вантаж «Кокс доменний насипом. Вологий» масою вантажу 41 500 кг та 40 650 кг відповідно.

У накладній зазначено, що вантаж у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.1-4 гл. 14; додаток-3 до СМГС. Насипом.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складено комерційні акти:

№484809/728 від 11.10.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №6154372, виявилось: брутто – 63 900 кг, тара 23 500 кг, нетто – 40 400 кг, що менше документа на 1 100 кг.

№484809/729 від 11.10.2017, відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вагону №56099146, виявилось: брутто – 61 550 кг, тара 22 300 кг, нетто – 39 250 кг, що менше документа на 1 400 кг.

У комерційному акті №484809/728 від 11.10.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 40-50см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. По ходу поїзда над 1-2 люками по ходу поїзда виїмка довжиною 300см, шириною 280см, вглиб 50см. В районі виїмки маркування порушено. Вагон бездверний, люки зачинені. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

У комерційному акті №484809/729 від 11.10.2017 відображено, що вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження у вагоні шапкою, вище бортів 40-50см. Вантаж маркований однією смугою по довжині вагону, вапняком. По ходу поїзда над 1-2 люками по ходу поїзда виїмка довжиною 300см, шириною 280см, вглиб 50см. В районі виїмки маркування порушено. Вагон бездверний, люки зачинені. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття і до комісійного переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів станції Сартана.

Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 150 тонних вагах повірених 08.09.2017.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану спірних вагонів та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644: при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема коксу доменного, 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

у вагоні №61654372 маса нетто при відправленні 41 500 кг;

норма недостачі 41 500 х 2% = 830 кг;

недостача 41 500 кг – 40 400 кг = 1 100 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно акту прийому-передачі №91735571 від 08.10.2017 та рахунку-фактури від 08.10.2017) становить 11 942,53 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 1 100 кг (сума недостачі) – 830 кг (норма недостачі) = 270 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 3 224,48 грн. (0,270 т Х 11 942,53 грн.).

у вагоні №56099146 маса нетто при відправленні 40 650 кг;

норма недостачі 40 650 х 2% = 813 кг;

недостача 40 650 кг – 39 250 кг = 1 400 кг;

вартість 1 тони з ПДВ (згідно акту прийому-передачі №91735571 від 08.10.2017 та рахунку-фактури від 08.10.2017) становить 11 942,53 грн.;

сума недостачі з урахуванням природних втрат: 1 400 кг (сума недостачі) – 813 кг (норма недостачі) = 587 кг.

Відтак, вартість нестачі вантажу становить 7 010,27 грн. (0,587 т Х 11 942,53 грн.).

Загальна вартість нестачі вантажу становить: 3 224,48 + 7 010,26 = 10 234,75 грн.

Відповідно до п.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Доводи відповідача про відсутність документального підтвердження понесення позивачем збитків у заявленому до стягнення розмірі спростовуються матеріалами справи та відхиляються на підставі наступного.

Предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням останнім вантажу при перевезенні, тоді як здійснення оплати за поставку спірного вантажу не входить до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано виписки по банківському рахунку, що підтверджують здійснення оплати спірного рахунку.

Щодо розподілу судових втрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положення ч.ч.1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з 1 762,00 гривень судового збору та 2 166,34 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, на момент ухвалення рішення у цій справі матеріали справи не містять доказів сплати послуг за надання правничої допомоги.

Свою позицію з приводу відшкодування витрат на правову допомогу виклав Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.02.13 №7, відповідно до якої, віднести до судових витрат витрати на правову допомогу можливо лише у тому разі, якщо правова допомога надавалась саме адвокатом.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13 за № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК (в редакції, що діяла до 15.12.2017). Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об’єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом ч.3 ст. 48 та частини п’ятої статті 49 ГПК (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Таким чином, відшкодуванню підлягають тільки фактично понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи відсутність відповідних доказів у справі, розподілу підлягають тільки витрати на оплату судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 165, 237, 247, 252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення 10 234,74 гривень збитків – задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22, код ЄДРПОУ - 40150216) на користь приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ – 00191158) 10 234,74 гривень збитків, 1 762,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 17.12.2018.

Позивач: приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1, код ЄДРПОУ – 00191158)

Відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок № 5; код ЄДРПОУ – 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок № 22, код ЄДРПОУ - 40150216)

Суддя С.М. Фурсова