Рішення № 78924809, 27.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.06.2017 Справа № 905/984/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/984/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ»

до відповідача ОСОБА_1 розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації

про стягнення 6 763,18 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Параллель-ОПТ» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації 6 763,18 грн., з яких: 3 786 грн. – основний борг, 337,57 грн. – 3% річних, 2 639,61 грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р. в частині повної та своєчасної оплати палива, а також набуттям право вимоги сплати боргу на підставі договору про відступлення права вимоги № 86/01-16 від 30.05.2016р.

У відзиві на позовну заяву, який поданий до суду разом із супровідним листом за вх. № 15751/17 від 07.06.2017р., відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що, по – перше, позивач не звертався до відповідача з письмовою претензією в порядку ст. 6 ГПК України, а отже позбавив відповідача можливості на досудове врегулювання спору; по – друге, відповідач не надіслав на адресу відповідача новий договір щодо погашення заборгованості у 2014р. у розмірі 3 786 грн., який був необхідний для сплати цього боргу; по – третє, позивач повідомив відповідача про зміну рахунку для перерахування грошових коштів листом, а згідно з п. 4.2. договору такі зміни повинні вноситись додатковою угодою; по – четверте, заборгованість за 2014р. за договором виникла у зв’язку з відсутністю грошових коштів, оскільки відповідно до ст. 55 БК України держказначейством першочергово здійснювались захищені статті видатків, а у 2015р. вказана заборгованість не була зареєстрована; по – п’яте, прострочення виконання зобов’язання виникло не з вини відповідача, а тому стягнення інфляційних втрат є безпідставним. Разом з тим, відповідач також посилається на приписи ст. 83 ГПК України, якими передбачено, що при прийнятті рішення суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 27.06.2017р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

01.04.2014р. між ТОВ «Параллель – М ЛТД» (продавець) та ОСОБА_1 розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації (покупець, відповідач) укладений договір купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б, згідно з яким продавець зобов’язується передати паливо у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти паливо й сплатити за нього певну грошову суму в строки й на умовах, встановлених даним договором.

З моменту переходу права власності на паливо, паливо залишається на зберіганні у продавця. Відпустка палива зі зберігання покупцеві здійснюється на підставі пред’явлених талонів на паливо на АЗС продавця.

Паливо – бензини автомобільні А -92 ОСОБА_2, РЕКРЕКТ -98, РЕКРЕКТ – Diesel (дизельне паливо), А-95, А-95 Євро, сертифіковані згідно ДСТУ 4839-2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», ДСТУ 3868-1999 «Паливо дизельне. Технічні умови», ДСТУ 4840-2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», газ скріплений марки ПТ, СПБТ, БТ згідно ДСТУ 4047-2001, газ марки ПА, ПБА згідно ДСТУ 27578-87.

Талони на паливо – спеціальний талон, придбаний на умовах і за відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на одержання на АЗС фіксованої кількості нафтопродуктів певного найменування й марки, які позначені в ньому (п. 1.1. договору).

Сторони домовилися про те, що момент переходу права власності на паливо (факт його продажу), який наступає при передачі палива, документально підтверджується видатковою накладною, оформленою між покупцем і продавцем, заповненою відповідно до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Продавець видає покупцеві (представнику покупця) талони в момент видачі видаткової накладної, і інформація про видані талони вказується в цій видатковій накладній. (п. 1.3. договору).

Право власності на паливо від продавця до покупця переходить у момент підписання сторонами видаткової накладної на паливо. (п. 1.7. договору).

Загальна сума договору становить орієнтовно 3 946 грн. (у т.ч. ПДВ 657,67 грн.). (п. 1 9. договору).

Ціни на паливо, а також його кількість указуються продавцем у видатковій накладній на паливо, а також у рахунку – фактурі. Покупець здійснює оплату палива в строк не пізніше 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної на паливо (дата підписання збігається з датою її формування). У вартість палива входять вартість послуг зберігання (звичайний строк зберігання, а також понад звичайний строк), а також інших витрат продавця, пов’язаних зі зберіганням і відпусткою палива покупцеві по талонах. (п. 2.1. договору).

Термін дії даного договору – з дати його підписання по 31.12.2014р., а в частині грошових зобов’язань до повного виконання. (п. 4.1. договору).

На виконання умов договору продавець видав покупцю талони та передав паливо (бензин А-95) на 280 л на суму 3 906 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВТ00166079 від 04.04.2014р., яка підписана обома сторонами. Повноваження покупця на одержання палива підтверджується довіреністю серії НБИ № 978698 від 03.04.2014р. (дійсна до 11.04.2014р.).

30.05.2014р. покупець здійснив лише часткову оплату палива у розмірі 120 грн., про що свідчить довідка ПАТ «ПУМБ» № ZАР-07.3/680 від 08.06.2017р.

Отже, борг покупця за одержане паливо складає 3 786 грн.

В подальшому, 30.05.2016р. між ТОВ «Параллель –М ЛТД» (продавець за договором купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р., первісний кредитор) та ТОВ «Параллель – ОПТ» (новий кредитор, позивач) укладений договір про відступлення права вимоги № 86/01-16, згідно з яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації (боржник, відповідач). (п. 1.1 договору).

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 3 786 грн. (п. 1.2. договору).

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов’язків. (п. 3.1. договору).

Первісний кредитор зобов’язується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором у термін до 10.06.2016р. (п. 4.1. договору).

Первісний кредитор зобов’язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 10 робочих днів шляхом надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору. (п. 4.2. договору).

02.06.2016р. за вих. № 552 первісний кредитор надіслав на адресу боржника повідомлення про відступлення права вимоги за договором купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р. та про сплату суми боргу новому кредитору із зазначенням відповідних реквізитів нового кредитора для перерахування грошових коштів. При цьому, разом з цим повідомленням боржнику надіслано договір № 86/01-16 від 30.05.2016р., що вбачається з опису вкладення у цінний лист від 02.06.2016р.

07.06.2016р. позивач надіслав відповідачу вимогу від 06.06.2016р. за вих. № 22 про сплату боргу у розмірі 3 786 грн. із зазначенням відповідних реквізитів нового кредитора для перерахування грошових коштів, що підтверджується описом вкладення від 07.06.2016р., фіскальним чеком від 07.06.2016р. та повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 6909101587827.

16.06.2016р. відповідач надіслав позивачу лист - відповідь № ДО 1.10-1502 на вимогу, в якому повідомив про втрату договору купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р. у зв’язку із захопленням невідомою групою осіб будівлі, в якій розміщувався відповідач та яка знаходилась у м. Донецьк, та просив позивача надіслати договір щодо погашення заборгованості 2014р. у сумі 3 786 грн.

11.07.2016р. позивач надіслав відповідачу договір купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р., видаткову накладну ВТ00166079 від 04.04.2014р. та довіреність № 978698 від 03.04.2014р., що підтверджується фіскальним чеком від 11.07.2016р. та повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 6909101625826.

Між тим, відповідач не здійснив оплату боргу за паливо, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу у розмірі 3 786 грн., також і 3% річних у розмірі 337,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 639,61 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі договору купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р., який укладений між ТОВ «Параллель – М ЛТД» (продавець) та ОСОБА_1 розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації (покупець), у останнього виникли зобов’язання по оплаті палива у розмірі 3 786 грн., яке поставлено продавцем покупцю за видатковою накладною № ВТ00166079 від 04.04.2014р.

При цьому, виходячи з умов п. 2.1 договору та дати підписання вказаної накладної строк виконання покупцем зобов’язання з оплати палива настав – 05.05.2014р. (із врахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частиною першою ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вище встановлено судом, на підставі договору про відступлення права вимоги № 86/01-16 від 30.05.2016р., який укладений між ТОВ «Параллель – М ЛТД» і позивачем, останнім одержано право вимоги оплати боргу у розмірі 3 786 грн.

При цьому, відповідачем, який належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні за договором купівлі - продажу, не висловлено жодних заперечень проти вимоги позивача, як нового кредитора, про оплату боргу у розмірі 3 786 грн., а лише надіслано лист, в якому повідомлено про втрату договору купівлі – продажу та про необхідність надання договору щодо погашення заборгованості 2014р. у розмірі 3 786 грн. Більш того, жодних заперечень щодо наявності боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, відповідач не надав і до суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Враховуючи наведене, а також встановлені обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов’язання з оплати палива та щодо наявності боргу у розмірі 3 786 грн., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в цій частині, а отже і їх задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3 % річних за загальний період з 05.05.2014р. по 24.04.2017р. становить 337,57 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України та, відповідно, невірно визначено початкову дату нарахування 3 % річних.

За таких обставин, господарським судом самостійно здійснено розрахунок 3 % річних (з урахуванням часткової оплати у розмірі 120 грн.) та встановлено, що розмір 3 % річних за загальний період з 06.05.2014р. по 24.04.2017р. становить 337,55 грн.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»).

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат за загальний період травень 2014р. - березень 2017р. становить 2 639,61 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем здійснено розрахунок без врахування вищевказаних правил.

За таких обставин, господарським судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат (з урахуванням часткової оплати у розмірі 120 грн.) та встановлено, що розмір інфляційних втрат за загальний період червень 2014р. - березень 2017р. становить 3 377,84 грн., тобто є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, а саме у розмірі 337,55 грн., та про задоволення інфляційних втрат у повному обсязі (в межах заявленої до стягнення суми), а саме у розмірі 2 639,61 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору відхилені судом з огляду на Рішення Конституційного суду України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002р. №15-рп/2002, згідно з яким обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Посилання відповідача на не надіслання позивачем договору щодо погашення заборгованості у 2014р. у розмірі 3 786 грн. у зв’язку з чим відповідач не сплатив вказану заборгованість, відхилені судом, оскільки виконання зобов’язання з оплати палива пов’язується лише з підписанням видаткової накладної, а не з укладенням договору погашення заборгованості. При цьому, відповідач мав у своєму розпорядженні всі необхідні документи для здійснення оплати, а саме: договір купівлі – продажу нафтопродуктів № 04411/14-Б від 01.04.2014р., видаткову накладну ВТ00166079 від 04.04.2014р. та довіреність № 978698 від 03.04.2014р., які надіслані позивачем на адресу відповідача 11.07.2016р.

Посилання відповідача на те, що позивач повідомив відповідача про зміну рахунку для перерахування грошових коштів листом, а згідно з п. 4.2. договору такі зміни повинні вноситись додатковою угодою, не прийняті судом, оскільки, в даному випадку, умови договору не змінювались, а замінено кредитора у зобов’язанні, який має власні інші реквізити (в т.ч. банківський рахунок). При цьому, про заміну кредитора у зобов’язанні та реквізити останнього відповідача повідомлено належним чином шляхом надіслання відповідного повідомлення та договору про відступлення права вимоги, які містять всі необхідні реквізити для перерахування боргу.

Посилання відповідача на те, що заборгованість за 2014р. за договором виникла у зв’язку з відсутністю грошових коштів, оскільки відповідно до ст. 55 БК України держказначейством першочергово здійснювались захищені статті видатків, а у 2015р. вказана заборгованість не була зареєстрована, не прийняті судом, оскільки такі обставини не є достатніми підставами для звільнення від виконання зобов'язання з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». В той же час, відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затв. наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. №309, зар. в Міністерстві юстиції України 20.03.2012р. за №419/20732, обов’язок проведення реєстрації бюджетного зобов’язання покладений саме на розпорядника бюджетних коштів.

Посилання відповідача на те, що прострочення виконання зобов’язання виникло не з вини відповідача, а тому стягнення інфляційних втрат є безпідставним, відхилені судом, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Посилання відповідача на приписи ст. 83 ГПК України, якими передбачено, що при прийнятті рішення суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, є безпідставними, оскільки стягнення неустойки не є предметом розгляду даної справи. При цьому, чинним законодавством не передбачено зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, буд. 2; код ЄДРПОУ 38144140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-ОПТ» (69091, Запорізька обл., м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 71-А, кім. 905, п/р 260031697 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851; код ЄДРПОУ 38706876) основний борг у розмірі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн., 3 % річних у розмірі 337 (триста тридцять сім) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 639 (дві тисячі шістсот тридцять дев’ять) грн. 61 коп., судовий збір у розмірі 1 599 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 99 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 03.07.2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва