Рішення № 78924792, 19.12.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/835/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 4 від 02.01.2018 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 01-26/27 від 17.08.2018

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім ОСОБА_3

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 1174777,54 грн.

Процесуальні дії по справі.

Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім ОСОБА_3 подано позов до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 1174777,54 грн., з яких: 1134285,12 грн. - основний борг за договором №18113 від 20.04.2018, 37322,64 грн. - пеня, 3169,78 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.10.2018.

22.10.2018 представником відповідача подано клопотання, в якому, зокрема, останній просив визнати поважними причини пропуску строку на надання відзиву та продовжити строк подання відзиву (а.с. 43-44).

Ухвалою від 23.10.2018 відкладено підготовче засідання на 20.11.2018. Поновлено пропущений відповідачем строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідачу, в порядку ст. 165 ГПК України, встановлено до 09.11.2018 строк на подання відзиву. Водночас відповідача попереджено, що у відзиві відповідач викладає свої заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач, незважаючи на поновлений судом строк, відзиву на позов не подав.

20.11.2018 відповідач подав клопотання про зупинення розгляду справи, згідно якого просив зупинити провадження у справі № 906/835/18 за позовом ПАТ "Дніпроспецсталь" до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 1174777,54 грн. заборгованості за договором поставки № 18113 від 20.04.2018 до вирішення справи № 908/2386/18 за позовом ДП "Житомирський бронетанковий завод" до ПАТ "Дніпроспецсталь" про визнання недійсним договору поставки № 18113 від 20.04.2018 (а.с. 63-64).

В підготовчому засіданні від 20.11.2018, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, враховуючи норми ст. 227 ГПК України, суд в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України відмовив в задоволенні останнього, про що занесено запис до протоколу судового засідання від 20.11.2018.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/835/18 до судового розгляду по суті на 13.12.2018.

13.12.2018 від відповідача повторно надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №906/835/18 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до вирішення Господарським судом Запорізької області справи №908/2386/18 за позовом ДП "Житомирський бронетанковий завод" до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна про визнання недійсним договору поставки № 18113 від 20.04.2018 (а.с. 90-91). Обгрунтовуючи заявлене клопотання відповідач вказав, що підставою визнання недійсним договору поставки № 18113 від 20.04.2018 є невідповідність його умов умовам тендеру № 2330681.

В судовому засіданні 13.12.2018, згідно ч. 5 ст. 233 ГПК України, господарський суд, керуючись приписами ч.2 ст. 207 ГПК України, ухвалив вищевказане клопотання залишити без розгляду, оскільки відповідачем не доведено поважності причин, через які клопотання з посиланням на відповідні обставини не було подано під час підготовчого засідання.

Ухвалою від 13.12.2018 суд відклав розгляд справи по суті на 19.12.2018.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 20.04.2018 між Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" укладено договір поставки № 18113.

Вказує, що у специфікації № НОМЕР_1 сторонами були погоджені умови оплати товару, а саме 50% передплата та 50% по факту готовності матеріалу перед відвантаженням.

Зазначає, що відповідачем частково виконані умови укладеного договору в частині сплати 50% передплати та не виконуються зобов'язання що сплати решти 50% по факту готовності продукції до відвантаження.

Таким чином, на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість з оплати товару в сумі 1134285,12 грн.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем заявлено до стягнення з відповідача 37322,64 грн. пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3169,78 грн. 3% річних.

Представник позивача під час судових дебатів підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач, в порядку ст. 165 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не надав.

Водночас, під час судових дебатів представник відповідача заперечував проти позову.

Зокрема заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що останній вважає укладений між сторонами договір поставки № 18113 від 20.04.2018 недійсним та вказує, що позивачем повідомлено про готовність не всієї кількості товару, яка обумовлена сторонами у специфікації.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.04.2018 між Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 18113 (а.с. 10)

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити металопродукцію (в подальшому "Товар") в кількості передбаченій Специфікаціями. Строк та умови поставки, номенклатура, технічні вимоги до товару, кількість, ціна, визначається специфікацією - замовленням (надалі іменується Специфікація/Специфікації), що є Додатком №1 до даного Договору та є його невід'ємною частиною. Ціни вказані в Специфікації є дійсними протягом 7 робочих днів від дати її оформлення.

Пунктом 2.1.2. договору сторони погодили:

FCА - склад ПрАТ "Дніпроспецсталь", м. Запоріжжя, вул. Теплічна, 8 - для поставок автомобільним транспортом. Покупець зобов'язаний надати транспорт для завантаження протягом 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення про готовність Товару до відвантаження. Відвантаження товару здійснюється за умови повної оплати Товару. Датою поставки вважається дата передачі товару на складі постачальника, що вказана в автотранспортній накладній.

За приписами п. 2.1.3 договору, умови поставки, що вказані у Специфікації мають перевагу перед умовами, що вказані у Договорі.

Пунктом 3.1 договору визначено, що якщо інший порядок не узгоджений Сторонами, розрахунки за цим Договором здійснюються в наступному порядку:

Після узгодження та підписання сторонами Специфікації, Постачальник виставляє рахунок із зазначенням суми загальної вартості партії товару. В рахунку Постачальник вказує номер Специфікації, найменування товару, припустиму до постачання кількість товару, ціну за 1 тн. по позиції, загальну вартість по позиції та суму до оплати. Протягом 7 (семи) банківських днів від дати виставлення рахунку покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж в розмірі 100% суми, зазначеної в рахунку простим банківським переказом на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в рахунку.

За умовами п. 3.3. договору, ціна за одиницю виміру Товару узгоджується Специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума договору складається з суми вартості усіх узгоджених сторонами Специфікацій.

Згідно п. 4.4. договору, розмір толерансу поставки визначається у відповідній Специфікації. Сторони розуміють під толерансом допустиме відступлення між кількістю, вартістю Товару, вказаного в Специфікації, і кількістю і вартістю фактично поставленого Товару, що вказана в товаросупроводжувальних документах. При постачанні товару в мехаж толерансу зобов'язання постачальника вважаються виконаними належним чином.

У пункті 6.3 договору сторони передбачили, що за прострочення в оплаті товару покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати, а постачальник не несе відповідальність за прострочення поставки товару. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Згідно п. 8.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 включно.

20.04.2018 сторонами підписано Специфікацію-замовлення №1861410403 (додаток № 1 до договору № 18113 від 20.04.2018) (а.с.14).

Вказаною специфікацією сторони погодили загальну кількість товару, яка становить 45,000 т та загальну вартість товару, яка становить 2716200,00 грн.

Пунктом 2 Специфікації сторони погодили, що допускається відхилення ваги по показниках у межі +5/-5% від погодженої кількості металопродукції.

За пунктом 3 специфікації термін постачання: впродовж 3-х календарних днів від дати здійснення покупцем остаточного розрахунку за продукцію Умова оплати - 50% передплата, 50% по факту готовності матеріалу перед відвантаженням.

20.04.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок № 62141 на оплату попередньої оплати в сумі 1358100,00 грн. (а.с. 15).

Вищевказаний рахунок відповідачем було оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2356 від 04.05.2018 (а.с. 17).

14.06.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок на доплату № 62940 в сумі 1134285,12 грн. Зазначено , що загальна вартість товару складає 2492385,12 грн., а загальна маса товару - 41292 тонн. (а.с. 16).

Відповідач вищевказаний рахунок не оплатив та товару на складі постачальника не забрав.

30.07.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист, в якому зазначено про те, що товар згідно додатку № 1 (специфікації № НОМЕР_1) був виготовлений постачальником у травні 2018 року, про що покупця було повідомлено листом № 141-6374 від 29.05.2018 та виставлено рахунок на оплату № 62940 від 14.06.2018 на суму 1134285,12. Вказаним листом позивач вимагав у відповідача негайно погасити заборгованість за договором у розмірі 11342850,12 грн. Зазначений лист відповідач отримав 07.08.2018 (а. с. 18-22).

Відповідач вимоги претензії не виконав та відповіді не надав.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем на підставі п. 6.3 договору нараховано відповідачу 37322,64 грн.пені.

Крім того за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3169,78 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 118113 від 20.04.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Нормами ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 ЦК України унормовано, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, у специфікації-замовленні №1861410403 від 20.04.2018 сторони погодили, що термін постачання - впродовж 3-х календарних днів від дати здійснення покупцем остаточного розрахунку за продукцію.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснив на умовах укладеного договору попередню оплату в розмірі 1358100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2356 від 04.05.2018 (а.с. 17.).

Водночас, 14.06.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок на доплату № 62940 в сумі 1134285,12 грн. Зазначено , що загальна вартість товару складає 2492385,12 грн. , а загальна маса товару - 41292 тонн. (а.с. 16).

Проте відповідач вищевказаний рахунок не оплатив та товару на складі постачальника не забрав.

Вищевказаний рахунок позивача суд не розцінює як належне повідомлення відповідача про готовність продукції та необхідність здійснення оплати товару у повному обсязі, оскільки позивачем до матеріалів справи не додано доказів направлення останнього відповідачу. Відповідач в судовому засіданні в свою чергу також заперечив факт отримання такого рахунку.

Проте суд бере до уваги, що 30.07.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист, який отримано відповідачем 07.08.2018, в якому зазначено про те, що товар згідно додатку № 1 (специфікації № НОМЕР_1) був виготовлений постачальником у травні 2018 року, про що покупця було повідомлено листом № 141-6374 від 29.05.2018 та виставлено рахунок на оплату № 62940 від 14.06.2018 на суму 1134285,12 грн. Позивач вимагав у відповідача негайно погасити заборгованість за договором у розмірі 11342850,12 грн. (а. с. 18-22).

Вказаний лист суд розцінює як вимогу про здійснення остаточного розрахунку за товар по факту готовності матеріалу перед відвантаженням та отримання товару.

Оскільки сторонами у договорі не обумовлено строків здійснення остаточного розрахунку за товар по факту готовності матеріалу перед відвантаженням, тому в даному випадку слід керуватись нормами ст. 530 ЦК України.

Так, згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, зважаючи на пред'явлену вимогу від 30.07.2018 у відповідача виник обов'язок здійснити остаточний розрахунок за товар по факту готовності продукції перед відвантаженням в розмірі 1134285,12 грн. у строк до 14.08.2018 (07.08.2018 (дата отримання вимоги ) +7 пільгових днів згідно претензії).

Проте вимоги позивача щодо здійснення повного розрахунку за товар в сумі 1134285,12 грн. задоволені відповідачем не були, грошові кошти в сумі 1134285,12 грн. не сплачені.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1134285,12 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 37322,64 грн. пені, суд вказує про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору № 18113 від 20.04.2018, сторонами у п. 6.3 погоджено, що за прострочення в оплаті товару покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати , а постачальник не несе відповідальність за прострочення поставки товару. Пеня нараховується за весь період прострочення.

З розрахунку позивача (а.с.5) вбачається, що пеню заявлено за період з 15.08.2018 по 17.09.2018 на суму простроченої заборгованості 1134285,12 грн., яка склала 37322,64грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що останній є правомірним, арифметично правильним, відтак вимога про стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 37222,64 грн.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 3169,78 грн. 3% річних суд вказує про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 5) 3% річних за зобов'язаннями договору № 18113 від 20.04.2018 нараховано за період з 15.08.2018 по 17.09.2018 на суму простроченої заборгованості 1134285,12 грн., які склали 3169,78 грн.

Перевіривши розрахунок суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим. Відтак вимога про стягнення з відповідача 3169,78 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Водночас суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо того, що позивачем виготовлено товар не у повному обсязі враховуючи наступне.

Приписами ч.1 ст. 688 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Натомість матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач повідомляв позивача про порушення умов договору в частині виготовленого товару. Суд також звертає увагу , що відповідач не позбавлений був права вимагати у позивача виготовлення товару у кількості, визначеній у специфікації, або відмовитись від договору та вимагати повернення попередньої оплати.

За таких обставин заперечення відповідача з зазначених підстав є безпідставними.

Стосовно заперечень відповідача щодо недійсності договору поставки № 18113 з підстав невідповідності умов договору умовам тендерної пропозиції, то суд зазначає що в межах даної справи суд позбавлений можливості дослідити такі обставини з підстав відсутності тендерної документації в матеріалах справи.

До того ж, умови договору поставки № 18113 від 20.04.2018 не містять посилань на те що, що останній укладений на підставі проведеної процедури публічних закупівель у відповідності до ЗУ "Про публічні закупівлі".

Водночас суд звертає увагу, що відповідач письмового відзиву в порядку ст. 165 ГПК України не подав. Суд поновлював відповідачу строк на подання відзиву, однак останній таким правом не скористався та ґрунтовних заперечень не надав.

З огляду на викладене, відповідач в силу приписів ч.4 ст.165 України позбавляється права заперечувати проти обставин позовних вимог, про які відповідач не зазначив у письмовому відзиві.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 1174777,54 грн., з яких:1134285,12 грн. основного боргу, 37322,64 грн. пені, 3169,78 грн. 3 % річних.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд. 1, код ЄДРПОУ 07620094)

на користь Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім ОСОБА_3" (69009, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, будинок 81, код ЄДРПОУ 00186536 )

- 1134285,12 грн. основного боргу;

- 37322,64 грн. пені;

- 3169,78 грн. 3% річних;

- 17621,66 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.12.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)