Рішення № 78924202, 18.12.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2018 р. Cправа № 902/523/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ

до: Дочірнього підприємства МОНТАЖНИК" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВАЛІНОР", смт Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область

про стягнення 139 088,45 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-127 від 22.06.2018 р. строком на три роки; паспорт СМ № 648684 виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 28.09.2004 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 13.09.2018 р. дійсна протягом одного року з дати видачі; паспорт АВ № 603069 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 24.06.2004 р.

ВСТАНОВИВ :

Приватним акціонерним товариством "Національна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Дочірнього підприємства "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Валінор" про стягнення 139 088 грн 45 коп. заборгованості, з яких 89 853 грн 36 коп. пені, 19 975 грн 23 коп. - 3 % річних, 29 259 грн 86 коп. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу газу № 16-469-Н від 22.08.2016 р.

Ухвалою суду від 28.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/523/18 у порядку загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 26.09.2018 р.

17.09.2018 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 14/09-41 від 14.09.2018 р., в якому останній просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог повністю. В якості додатків до відзиву подано ряд документів.

В судовому засіданні 26.09.2018 р. оголошено перерву до 05.10.2018, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

05.10.2018 р. в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2018 р.

Ухвалою суду від 16.10.2018 р. продовжено передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження по справі на 30 днів.

За результатом проведення судового засідання 16.10.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2018 р., про що постановлено ухвалу зафіксовану у протоколі судового засідання.

13.11.2018 р. до суду від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив вих. № 14/4-2955 від 10.11.2018 р., в якій останній не погоджується із запереченнями відповідача викладеними у відзиві та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

19.11.2018 відповідачем подане клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

За результатом судового засідання 19.11.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 13.12.2018, про що постановлено протокольну ухвалу.

У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. станом на 13.12.2018 р. у незапланованій відпустці, ухвалою суду від 11.12.2018 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.12.2018 р.

Розгляд справи здійснюється із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (Продавець) та Дочірнім підприємством МОНТАЖНИК" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВАЛІНОР" (Покупець) договору купівлі-продажу природного газу № 16-469-Н від 22.08.2016 р., відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2016 р. - 2017 р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах вищезазначеного договору.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 16-469-Н від 22.08.2016 р. у відповідача утворилась заборгованість в сумі 139 088 грн 45 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 139 088 грн 45 коп. заборгованості, з яких 89 853 грн 36 коп. пені, 19 975 грн 23 коп. - 3 % річних, 29 259 грн 86 коп. інфляційних втрат за вказаним Договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявлені позовні вимоги не визнає, та просить суд відмовити в задоволенні позову, вказуючи, з поміж іншого, наступне:

- умовами укладеного Договору сторони погодили, що газ, який продається за Договором використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам. Також сторони погодили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП;

- підписанням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за та теплопостачання, природний газ та послуги з постачання , транспортування , розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та реєстри актів звіряння проведення розрахунків для погашення заборгованості по пільгах та субсидіях за спожитий природний газ згідно постанови КМУ № 20 (із змінами) від 11.01.2005 р. Сторони змінили порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору;

- значну частину вартості купленого природного газу згідно Договору, відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства по мірі їх надходження шляхом перерахування на рахунок позивача в порядку встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств;

- у відповідача по справі відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за отриманий природний газ, оскільки кошти, що надійшли зі спеціальним режимом використання перераховуються банками згідно з установленим відповідною постановою алгоритмом їх розподілу;

- несвоєчасність розрахунків мала місце лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів;

- підписанням спільних протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ. Тому для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат необхідно щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку встановленого спільними протокольними рішеннями.

Крім того, у поданому до суду відзиві відповідач просить суд зменшити розмір пені на 99 % оскільки відповідачем погашеного заборгованість в добровільному порядку, єдиною статтею доходу відповідача є постачання природного газу купленого у позивача та причиною прострочення стало недоотримання коштів від побутових споживачів. При цьому прострочення не завдало значних збитків позивачу.

У відповіді на відзив позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими зазначаючи, окрім іншого, наступне:

- сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за Договором;

- зміст укладеного Договору відповідає вимогам Примірного договору купівлі-продажу природного газу, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2016 р. № 444 (у редакції постанови КМУ від 26.10.2016 р. № 853)$

- у абз. 4 п. 6.1. Договору сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за договором.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 22.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець, позивач) та Дочірнє підприємство "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 16-469-Н (Договір) відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. Газ, що передається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (а.с. 18-22, т. 1).

Згідно із п.п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 01.03.2016 р. (включно) газ обсягом до 3440,000 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за Договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки.

Відповідно до п. 3.2. Договору приймання-передачі природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

За змістом п. 5.1. Договору ціна (граничні роздрібні ціни) за 1000 куб.м. для потреб побутових споживачів, визначається згідно з Постановою кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" і становить 6 879 грн 00 коп в тому числі податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

Відповідно до 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м., що передається за цим договором без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл газу торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками ( включно) становить 4 925 грн 70 коп, крім того податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

Згідно із п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу. Оплата вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитись за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.

Сторони погодили, що підписання протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за газ відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Згідно з п. 6.3. Договору за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Також між сторонами підписано ряд Додаткових угод до Договору, зокрема Додаткову угоду № 1 від 28.10.2016 р., № 2 від 28.11.2016 р., № 3 від 10.02.2017 р., якими внесено зміни до Договору щодо обсягів природного газу, що поставляється, ціни газу, порядку та умови проведення розрахунків, строку дії Договору (а.с. 23-27, т. 1).

Згідно укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 28.10.2016 до Договору на купівлю-продаж природного газу №16-469-Н від 28.10.2016 сторонами пункт 6.1. договору викладено в новій редакції, зокрема : "Сторони погодили, що з підписання сторонами відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором”.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 20 040 561 грн 13 коп. на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 31-36, т. 1).

За твердженням позивача, відповідач за отриманий газ розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами Договору.

На підтвердження здійснених проплат та перерахування коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором шляхом проведення взаєморозрахунку відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок ціни позову та довідку по операціях по Договору (Підприємство "Монтажник ДП") за період з 01.08.2016 р. по 31.01.2018 р., а також акти звіряння розрахунків ( а.с.28-30, 38, 39-41, т. 1)

Зі змісту долученої позивачем до матеріалів справи довідки по операціях по Договору (Підприємство "Монтажник ДП" ) за період з 01.08.2016 р. по 31.01.2018 р. слідує, що остаточний розрахунок за переданий у період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. природний газ відповідачем проведено - 15.05.2017 р. (а.с. 38 зворот, т. 1).

При цьому, згідно вказаної довідки по операціях по Договору, актів звіряння розрахунків та наявного в справі розрахунку штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань розрахунки між сторонами здійснювались двома способами: укладенням Спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до п. 6.2. Договору.

Відповідачем в свою чергу надано до матеріалів справи копії Спільних протокольних рішень :№ 3168 від 15.12.2016 р.; № 3597 від 26.12.2016 р. ; № 3598 від 26.12.2016 р. ; № 3599 від 26.12.2016 р.; № 373 від 19.01.2017 р.; № 1114 від 16.02.2017 р.; № 1840 від 20.03.2017 р. ; № 2280 від 19.04.2017 р.; № 2278 від 26.12.2016 р.; № 2279 від 19.04.2017 р. (а.с. 63-82, т. 1).

Зі змісту наявних в справі спільних протокольних рішень, підписаних між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Дочірнім підприємством "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 “Про затвердження порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій” (розділ 1 Спільних протокольних рішень).

При цьому відповідно до реєстрів актів звірки заборгованості по пільгах та субсидіях для проведення розрахунків по погашенню кредиторської заборгованості за природний газ перед ДП "Монтажник" ТОВ "Торговий дім "Валінор" для проведення розрахунків по погашенню заборгованості по пільгам та субсидіям за спожитий природний газ станом на 01.12.2016р., 01.01.2017 р., 01.02.2017р., 01.03.2017р., та 01.04.2017р., згідно Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 р. перераховано позивачу суму коштів в розмірі 18 175 216 грн 00 коп (а.с. 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82 зворот, т. 1).

Решту оплати отриманого природного газу за Договором в сумі 1 865 345 грн 13 коп. відповідачем на користь позивача проведено з рахунку з спеціальним режимом використання.

Посилаючись на прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором позивачем заявлено до стягнення з останнього 139 088 грн 45 коп., з яких 89 853 грн 36 коп. пені, 19 975 грн 23 коп. - 3 % річних, 29 259 грн 86 коп. інфляційних втрат.

Суд зауважує, що між сторонами відсутня розбіжність та спір щодо суми поставленого природного газу, суми сплачених коштів за спільними протокольними рішеннями та суми сплачених грошових коштів шляхом проведення оплати із рахунку із спеціальним режимом використання.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.1. Договору з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 28.10.2016 р. оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця купівлі природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абз. 3 цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умовами п. 9.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (сторона 2), Дочірнім підприємством “Монтажник” товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (сторона 3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України:

- № 3168 від 15.12.2016 р. - на загальну суму 1 833 138 грн 00 коп.;

- № 3597 від 26.12.2016 р. - на загальну суму 60 000 грн 00 коп.;

- № 3598 від 26.12.2016 р. - на загальну суму 2 700 000 грн 00 коп.;

- № 3599 від 26.12.2016 р. - на загальну суму 5 138 грн 00 коп.;

- № 373 від 19.01.2017 р. - на загальну суму 463 701 грн 00 коп.;

- № 1114 від 16.02.2017 р. - на загальну суму 4 940 647 грн 00 коп.;

- № 1840 від 20.03.2017 р. - на загальну суму 2 187 992 грн 00 коп.;

- № 2280 від 19.04.2017 р. - на загальну суму 84 600 грн 00 коп.;

- № 2278 від 26.12.2016 р. - на загальну суму 900 000 грн 00 коп.;

- № 2279 від 19.04.2017 р. - на загальну суму 5 000 000 грн 00 коп.

Як зазначалось вище, розділом 1 спільних протокольних рішень визначено, що їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій".

Розділом 2 спільних протокольних рішень, сторони передбачили порядок проведення взаєморозрахунків. Зокрема, сторона № 3 (Дочірнє підприємство "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор") перераховує стороні останній (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") кошти за природний газ 2016 року згідно з договором від 22.08.2016 р. № 16-469-Н із записом у графі "призначення платежу": "постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, дата і номер спільного протокольного рішення, за природний газ 2016 р., договір від 22.08.2016 р. № 16-469-Н.

Згідно із розділом 3 спільних протокольних рішень, сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком, проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 р. № 493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 спільних протокольних рішень визначено, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Таким чином, сторони, зокрема НАК "Нафтогаз України та Дочірнє підприємство "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор", підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-100-Н (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі № 906/1075/17).

На виконання зазначених спільних протокольних рішень, позивачу перераховано кошти за спожитий природний газ в загальній сумі 18 175 216 грн 00 коп, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями спільних рішень, довідкою щодо проведених операцій по підприємству "Монтажник ДП" за договором № 16-469-Н за період 01.08.2016 по 31.01.2018 та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

Решту оплати отриманого природного газу за Договором в сумі 1 865 345 грн 13 коп відповідачем на користь позивача проведено з рахунку з спеціальним режимом використання.

Отже, розрахунки між сторонами договору від 22.08.2016 № 16-469-Н здійснювались двома способами:

1) укладенням спільних протокольних рішень;

2) коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до ч. 1 п. 6.2 Договору.

Укладаючи спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р., якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію.

У відповідності до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "Укртрансгаз", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Пунктом 2.7 зазначеного порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 р. № 705 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій", у пункті 7 в абзаці 4 слова "за згодою учасників" виключено, а також, доповнено пункт абзацами такого змісту: "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку. Так, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету є частиною законодавства, оскільки укладені на виконання постанови Кабінету Міністрів України, а тому є обов'язковими для виконання всіма сторонами.

Враховуючи викладене, підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить про погодження сторонами зміни порядку і строків проведення оплати за природний газ за Договором № 16-469-Н від 22.08.2016 р.

Отже, сторонами за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку, та їх відносини були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі № 906/1075/17).

Відтак, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічна правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 904/1858/16, від 13.03.2018 р. у справі № 903/61/17, від 13.03.2018 р. у справі № 926/33/17.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 р. у справі № 924/1090/17 та від 18.09.2015 р. у справі № 906/1075/17).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2516 від 30.09.2015 р. (в редакції, що діяла на момент існування правовідносин між сторонами) затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки", відповідно до якого, цей алгоритм установлює порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам (далі постанова НКРЕКП N 2516 від 30.09.2015).

Згідно з пунктом 4 Алгоритму, газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму.

Відповідно до пункту 6 Алгоритму споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-469-Н від 22.08.2016 р. передбачено, що газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

Згідно зі ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Досліджуючи долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заявлених позовних вимог та співставивши його із здійсненими оплатами отриманого газу відповідачем на підставі спільних протокольних рішень та оплат проведених із застосуванням Алгоритму шляхом перерахування коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання, які надходять від побутових споживачів, судом встановлено наявність помилок у здійсненні їх розрахунку.

Зокрема, позивачем при здійсненні розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем отриманого газу не в повному обсязі враховувалась оплата згідно спільних протокольних рішень за кожен із періодів передачі природного газу, тоді як в рахунок оплати взято проведенні із застосуванням Алгоритму перерахування коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання грошові надходження на які здійснюються в залежності від надходження оплат спожитого природного газу від побутових споживачів.

Зокрема, як вказувалось вище і встановлено судом спільних протокольних рішень підписано між сторонами на суму 18 175 216 грн 00 коп., що свідчить про погашення за їх рахунок вартості природного газу отриманого у жовтні 2016 р. - лютому 2017 р., тоді як природний газ отриманий у березні 2017 р. частково оплачено за рахунок коштів згідно спільних протокольних рішень (868 164 грн 20 коп.) та із застосуванням Алгоритму перерахунку коштів з рахунків із спеціальним режимом використання (1 865 345 грн 13 коп.).

Решту отриманого газу у березні 2017 р. в сумі 04 грн 77 коп. відповідачем оплачено з порушенням строку визначеного п. 6.1. Договору.

Таким чином, прострочення боржника за результатами здійсненого судом перерахунку розпочинається у періоді щодо отриманого відповідачем природного газу у березні 2017 р., початком періоду прострочення є 26.04.2017 р. (остаточний розрахунок згідно п. 6.1. Договору до 25 числа місяця (включно), що настає за місяцем купівлі газу) та кінцевою датою періоду нарахування 14.05.2017 р. (день, що передую дню проведення оплати).

За результатами перерахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат у вказаному періоді (26.04.2017 р. - 14.05.2017 р.) судом за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора отримано їх в наступних розмірах: пеня - 00 грн 06 коп., 3 % річних - 00 грн 01 коп. та інфляційні втрати 04 грн 77 коп.

Вказана сума пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача.

Решта заявлених до стягнення 89 853 грн 30 коп. пені, 19 975 грн 22 коп. 3 % річних, 29 259 грн 86 коп. інфляційних втрат задоволенню судом не підлягають як такі, що заявлені безпідставно.

Зазначені висновки суду щодо можливості стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у випадку проведення розрахунку за межами строків оплати, встановлених п. 6.1 договору № 16-100-Н від 30.12.2015 р. узгоджуються із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеною у постановах від 14.08.2018 р. у справі № 924/1090/17, від 18.09.2018 р. у справі № 906/1075/17, від 18.10.2018 р. у справі № 927/980/17, від 06.11.2018 р. у справі № 913/89/18 тощо.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню судом частково.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

18.12.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства МОНТАЖНИК" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВАЛІНОР", вул.Заводська, 7, смт Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130 (ідентифікаційний код - 23065137) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", вул.Богдана Хмельницького, 6, м.Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 20077720) – 00 грн 06 коп. - пені, 00 грн 01 коп. - 3 % річних, 00 грн 01 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 89 853 грн 30 коп. пені, 19 975 грн 22 коп. 3 % річних, 29 259 грн 86 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 грудня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001.

3 - відповідачу - вул. Заводська, буд. 7, смт Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130.