Рішення № 78923854, 17.12.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2018 р. Cправа № 902/575/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця

про визнання договору укладеним

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність № 36 від 09.01.2018 р. дійсна до 31.12.2018 р.; паспорт ВМ № 624442 виданий Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області 23.09.1998 р.

Відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 007Др-70-1217 від 21.12.2017 р. є дійсною до 31.12.2018 р.; паспорт АА № 506547 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.06.1997 р.

В С Т А Н О В И В :

Акціонерним товариством "Укртрансгаз" подано позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про визнання договору транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 01.08.2018 р. укладеним, в редакції наданій позивачем.

Ухвалою суду від 28.09.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/575/18 в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 18.10.2018 р.

11.10.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву вих. № Vi007-Ck-6720-1018 від 11.10.2018 р., в якому останній вважає позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" безпідставним та необґрунтованим в зв'язку з чим просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

18.10.2018 р. позивачем до суду подано відповідь на відзив вих. № 2401ВИХ-18-3080 від 17.10.2018 р., в якому останній не погоджується із доводами викладеним у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Крім того, 18.10.2018 р. Акціонерним товариством "Укртрансгаз" до суду подано клопотання вих. № 2401ВИХ-18-3082 від 17.10.2018 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

18.10.2018 р. в підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.10.2016 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того в даному засіданні відхилено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за результатом чого постановлено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

24.10.2018 р. до суду надійшло заперечення вих. № V0007-Ck-7105-1018 dsl 24.10.2018 р. проти відповіді на відзив позивача.

В судовому засіданні 26.10.2018 р. оголошено перерву до 22.11.2018 р.

21.11.2018 р. представником відповідача до суду подано клопотання б/н від 21.11.2018 р. про приєднання до матеріалів справи ряд додаткових доказів.

За результатом судового засідання 22.11.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду справи по суті 22.11.2018 р.

22.11.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2018 р.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В ході розгляду справи представники позивача поданий позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в свою чергу стосовно позову АК "Укртрансгаз" заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на відмову відповідача від підписання договору транспортування природного газу в редакції Акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Зокрема, позивач зазначає, що ним надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" договір транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 01.08.2018 р. у двох примірних для його підписання.

20.08.2018 р. позивачем отримано лист відповідача разом з підписаним останнім договором та протоколом розбіжностей до нього, в якому п. 9.3. Договору викладено в редакції замовника.

Однак, за твердженням позивача, така редакція п. 9.3. Договору, яка викладена відповідачем у протоколі розбіжностей до Договору є порушенням норм чинного законодавства, а саме Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015 р., якою затверджено типову форму договору транспортування природного газу.

З огляду на вказане позивач звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного договору укладеним у запропонованій ним редакції, яка, як зазначає останній є обов'язковою в силу прямої вказівки закону.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти заявлених позивачем позовних вимог заперечує, зазначаючи, окрім іншого, наступне:

- сторони при укладенні господарських договорів можуть визначати зміст Договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 951 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" втратила чинність 01.01.2018 р.;

- відповідно до загального правила дії нормативно-правових актів у часі застосовуванню підлягають тільки діючі (чинні) нормативно-правові акти, тобто ті, які набрали і не втратили чинності на момент застосування;

- враховуючи втрату чинності постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 р. № 20 відносини з відшкодування місцевими бюджетами витрат на послуги з розподілу природного газу субсидіантам та пільговикам за рахунок субвенцій із державного бюджету регулюються відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 № 256.

З огляду на вказане ПАТ "Вінницягаз" конкретизовано п. 9.3. Договору вказуючи діючу постанову КМУ від 04.03.2002 р. № 256 тому підписано договір з протоколом розбіжностей, в якому запропоновано п. 9.3. Договору викласти в іншій редакції.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача викладеним у відзиві, вказуючи слідуюче:

- ПАТ "Вінницягаз" є оператором газорозподільної системи і, як суб'єкт господарювання, на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

- відповідно до п.п. 27 п. 2.2. Ліцензійних умов передбачено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат (відповідач) повинен мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП.

Тобто, укладення договору про транспортування природного газу в редакції типового договору, затвердженого Регулятором (НКРЕКП) є обов'язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі й для відповідача, в силу закону;

- пропозиція відповідача щодо викладення абз. 2 п. 9.3. Договору в його редакції є саме зміною положення Типового договору транспортування природного газу, оскільки відповідач пропонує поширити на спірні правовідносини постанову КМУ від 04.03.2002 р. № 256 поширення якої Типовим договором не передбачається;

- редакція п. 9.3. Договору, яка викладена відповідачем у протоколі розбіжності не конкретизує умови Донору, а змінює істотні умови та зміст Договору.

- постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки така постанова не поширює свою дію на відповідача, яким послуги з розподілу не надаються безпосередню населенню.

В запереченнях на відповідь на відзив ПАТ "Вінницягаз" заперечує щодо доводів позивача наведених у відповіді на відзив, зазначаючи, що спірний пункт Договору, який, на думку позивача, має бути викладений в редакції Типового договору не дає можливості його реального виконання в частині здійснення оплати саме через той факт, що постанова КМУ № 20 від 11.01.2015 р. втратила чинність.

А отже, за твердженням відповідача, пункту 9.3. Договору в редакції позивача суперечить ст. 203 ЦК України.

Натомість запропонована відповідачем редакція п. 9.3. Договору спрямована на реальне виконання відповідачем у мов Договору в частині проведення оплати вартості послуг, наданих позивачем у встановлені сторонами строки.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що у серпні 2018 року Акціонерним товариством "Укртрансгаз" надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" договір транспортування природного газу № 1807000376/04Аvi11588-18 від 01.08.2018 р. у двох примірниках, один з яких підписаний АТ "Укртрансгаз".

20.08.2018 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача вих. № Vi007.1-Сл-5489-0818 від 15.08.2018, разом з підписаним відповідачем договором та протоколом розбіжностей до нього від 10.08.2018 р..

Як вбачається із протоколу розбіжностей до договору транспортування природного газу, АТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (замовник) склали протокол розбіжностей про наступне.

Зокрема, в редакції оператора (позивача) п. 9.3. Договору транспортування природного газу в такій редакції: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газотранспортної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій на компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

В свою чергу у редакції замовника (відповідача) пункт 9.3. Договору транспортування природного газу викладено в наступній редакції: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газотранспортної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

Не погоджуючись із запропонованими відповідачем розбіжностями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача по визнання укладеним договору транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 01.08.2018 р. у запропонованій ним редакції.

При цьому зі змісту наявного в справі проекту договору транспортування природного газу та протоколу розбіжностей від 10.08.2018 р. слідує, що неврегульованим між сторонами фактично є лише питання стосовно визначення процедури за якою буде проводитись оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам.

Згідно із ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Взаємовідносини, які виникають в процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2493 та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 ЗУ "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до п. 32 ст. 1 ЗУ "Про ринок природного газу" регулятор це - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Статтею 33 ЗУ "Про ринок природного газу" встановлено, що оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій з суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем.

Згідно із п. 2 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем порядок взаємовідносин оператора газорозподільної системи з оператором газотранспортної системи, у тому числі пов'язаних з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, зокрема щодо якості та обліку природного газу (у тому числі приладового), а також з обміном даних щодо прогнозів відборів/споживання природного газу по споживачах та фактичних обсягів споживання ними природного газу, регулює Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС), договір транспортування природного газу та технічна угода (за наявності), що укладені між сторонами.

Пунктом 2 розділу VI Кодексу визначено, що взаємовідносини між Оператором ГТС та Оператором ГРМ, пов'язані з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з ГТС до ГРМ, регулюються укладеним між ними договором на транспортування природного газу, який укладається за формою Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2497 (далі - типовий договір транспортування природного газу), технічною угодою (за необхідності) та відповідно до вимог Кодексу ГТС.

В свою чергу, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", затверджено Типову форму спірного договору, п. 9.3. якого корелює із редакцією договору позивача, а саме: "у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.".

Як вказувалось вище, ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. № 951 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно із п. 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 951 від 08.11.2017 р. ця постанова набирає чинності з 1 січня 2018 р.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 є такою, що втратила чинність після 01.01.2018 р., в зв'язку з чим затверджений останньою Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій на який міститься посилання у п.9.3. Типового договору транспортування природного газу та п.9.3. Договору в редакції позивача після зазначеної дати застосуванню не підлягає, позаяк положення останнього припинили свою дію із набрання чинності наведеної вище постанови КМУ від 08.11.2017 р. № 951.

З огляду вказане, оскільки у спірному п. 9.3. Договору міститься посилання на Порядок, встановлений нечинним нормативно-правовим актом, підстави для задоволення позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та визнання укладеним договору на умовах, запропонованих останнім відсутні, позаяк такі умови відсилають до норм, які втратили чинність.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, повинна передати такі розбіжності до суду.

Тобто, предметом судового спору в такому випадку можуть бути саме розбіжності у договорі, а не сам договір.

В іншій частині запропонованого позивачем проекту договору, окрім п. 9.3. Договору, між сторонами відсутній юридичний спір, що в свою чергу, зважаючи на зміст ч. 2 ст. 124 Конституції України та норми ст. 4 ГПК України виключає необхідність задоволення даного позову в цій частинні.

Отже суд не вбачає можливості задовольнити частково позовні вимоги шляхом вказівки на умови договору, які не є спірними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самими сторонами, спір у даній справі стосується саме п.9.3. Договору, а не договору в цілому.

В свою чергу суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом.

Станом на момент прийняття рішення у даній справі п. 9.3. Типового договору транспортування природного газу значиться в редакції наведеній АК "Укртрансгаз" у позові.

При цьому, наразі постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.12.2018 р. № 1598 "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу" внесено зміни до Типового договору транспортування природного газу, якою викладено п. 9.3. Типового договору транспортування природного газу в іншій редакції, яка є відмінною з редакціями Договору наведеними сторонами.

Зокрема, абзац другий пункту 9.3 розділу IX Типового договору транспортування природного газу викладено в такій редакції: "Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

В той же час на момент розгляду справи вказана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не набрали чинності, а тому не може бути застосована судом під час прийняття рішення у даній справі.

До того ж, позивачем не подавалась до суду заява про зміну предмету позову в порядку ст. 46 ГПК України, а в наведеній останнім в позові редакції п. 9.3. Договору, як вказувалось вище, міститься посилання на постанову Кабінету Міністрів України, яка втратила чинність.

Крім того, суд відзначає, що у разі викладення спірного пункту договору в іншій редакції та прийняття згодом Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу", наявність даного судового рішення не призведе до захисту прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин, у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" слід відмовити.

Зазначене не позбавляє права та можливості сторін за наслідком внесення Регулятором змін та набрання чинності зазначеними змінами до Типового договору транспортування природного газу укладення договору у відповідності до зазначених положень.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

17.12.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про визнання договору транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 01.08.2018 р. укладеним, в редакції наданій позивачем відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 грудня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - заявнику - Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021.

3 - відповідачу - пров. Щорса (пров. ОСОБА_3), 24, м. Вінниця, 21012.