Ухвала суду № 78923352, 19.12.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Cправа № 324/2102/16-ц

Провадження № 2/324/11/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2018 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

в с т а н о в и в:

В провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1, в якому позивач просить стягнути зі ОСОБА_2 безпідставно одержані гроші в сумі 7860 доларів США, що на 19.10.2016 становить 204360грн.

27.11.2018 до Пологівського районного суду Запорізької області надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 про застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_2 у вигляді штрафу з метою запобігання зловживанню нею своїми процесуальними правами. В обґрунтування своїх вимог представник позивача в клопотанні посилається на ст.44 ЦПК України, якою визначений перелік дій, які суд може кваліфікувати як зловживання процесуальними правами, стверджуючи, що цей перелік не є вичерпним, і зазначає, що відповідач під час розгляду справи вчинила дії, які свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, з метою затягування і перешкоджання розгляду справи. Так, провадження у справі було відкрито ще у грудні 2016 року. Місцем проживання та реєстрації відповідача на момент подачі позову і на теперішній час є с.Федорівка Пологівського району Запорізької області. Ця обставина підтверджується копією паспорту ОСОБА_2 та була перевірена суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що підтверджується відповіддю сільського голови Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області ОСОБА_4 Будучи допитаною в судовому засіданні 19.07.2017 ОСОБА_2 пояснила суду, що місцем її постійного проживання є Запорізька область Пологівський район с.Федорівка вул.Крупської, буд.32. Крім того, у всіх документах, що наявні в матеріалах справи, місцем проживання ОСОБА_2 зазначено с.Федорівка Пологівського району Запорізької області, судові виклики надсилалися відповідачу на адресу: Запорізька область Пологівський район с.Федорівка. вул.Крупської, буд.32, та особисто нею одержувались. Проте в січні 2018 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу на ухвалу судді Пологівського районного суду Запорізької області від 12.12.2016 про відкриття провадження у справі із посиланням на те, що про існування цивільної справи та оскаржуваної ухвали судді вона дізналася лише у січні 2018 року і була позбавлена можливості ознайомитися з нею раніше. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.03.2018 апеляційна скарга ОСОБА_2 визнана не поданою та повернута скаржнику з тих підстав, що ОСОБА_2 не сплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги. Вищезазначені обставини та дії відповідача ОСОБА_2, на думку представника позивача ОСОБА_3свідчать про її зловживання своїми процесуальними правами в розумінні ст.44 ЦПК України, які спрямовані на затягування і перешкоджання розгляду справи, а тому до відповідача ОСОБА_2 повинні бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_2 у вигляді штрафу, просить його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідача у вигляді штрафу, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість вимог представника позивача.

Суд, дослідивши клопотання, вислухавши думку представника позивача, відповідача та її представника, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів 28.11.2016. Провадження у справі за даним позовом було відкрито ухвалою судді від 12.12.2016. 17.01.2018 відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу судді від 12.12.2016 про відкриття провадження у справі, в якій просила відстрочити сплату нею судового збору. Ухвалою від 01.02.2018 суддя апеляційного суду Запорізької області поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали, відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, однак відмовив у задоволенні її клопотання про відстрочення сплати судового збору і надав строк для оплати судового збору. Ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 19.03.2018 апеляційна скарга ОСОБА_2 була визнана неподаною і повернута скаржнику.

Суд, враховуючи положення ст.44 ЦПК України, вважає, що подання апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі, яка підлягає оскарженню з питань порушення правил підсудності, і яка на момент її оскарження була чинною, оскільки судовий розгляд справи в суді першої інстанції не завершився, не можна вважати зловживанням процесуальними правами, оскільки відповідач як учасник справи скористалася своїм процесуальним правом на оскарження зазначеної ухвали судді.

При цьому, суд звертає увагу на те, що суддею апеляційного суду Запорізької області за апеляційною скаргою ОСОБА_2 було відкрито провадження, а також на те, що оцінка доводів апеляційної скарги на судове рішення не належить до компетенції суду першої інстанції.

Також, слід зазначити, що визнання відповідних дій зловживанням процесуальними правами здійснюється з ініціативи суду на підставі відповідних передумов, визначених процесуальним Законом, та не може розв’язуватися за клопотанням іншої сторони.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність клопотання представника позивача та відсутність підстав для його задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 44, 148, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про застосування заходів процесуального примусу до відповідача ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: