Рішення № 78923188, 27.09.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4616/18

Номер провадження 2/638/3084/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 вересня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Самогньозд О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого діє ОСОБА_2 на підставі довіреності від 12.09.2017 р. № 8514 К Н О, звернулося 11.04.2018 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 (дата народження 18.02.1976) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HA0CF609681453 від 08.09.2013 року у розмірі 12109,23 грн. станом на 13.03.2018, яка складається з наступного:

3546,55 грн. заборгованість за кредитом;

3,01 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

1764,00 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

5742,85 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина);

552,82 грн. (процентна складова).

Судові витрати у розмірі 1762,00 грн. судового збору.

В разі неявки в судове засідання відповідача, ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

В обґрунтування заявленого позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідно до укладеного договору № НА0СF609681453 від 08.09.2013 року ОСОБА_1 08.09.2013 року отримав кредит у розмірі 8999,79 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. Відповідач умови договору не виконує, тому станом на 13.03.2018 р. утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 12109,23 грн.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не зявився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Від представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 12.09.2017 р. № 8514 К Н О надійшла заява разом із позовом, в якій вона просить справу розглянути за відсутності представника позивача, в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою позичальника № HA0CF609681453, в якій просив надати йому строковий кредит в розмірі 8999,80 грн., на строк 37 місяців з 08.09.2013 р. по 07.10.2016 р. включно, зі сплатою відсотків в розмірі 0,12 % річних.

Відповідно до п. 1.5.20. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь якому з грошових зобовязань, передбачених даним договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. (в еквіваленті 500,00 грн. по кредитним картам, відкритим у валюті USD) + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Відповідно до п. 1.5.25. Умов та правил надання банківських послуг за несвоєчасну оплату послуг, передбачених даним договором, умовами та правилами клієнт сплачує банку у кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 1.5.32. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь якому з грошових зобовязань, передбачених даним договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. (еквівалент 500,00 грн. по кредитним картам, відкритим у валюті USD) + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 в 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключені послуг банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послу» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби звязку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS ресурс.

Ч. 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає і погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» прийняті на себе зобовязання за кредитним договором виконано в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

ОСОБА_1 прийняті на себе зобовязання за кредитним договором не виконує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ч. ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Станом на 13.03.2018 р. у відповідача ОСОБА_1 існують боргові зобовязання по погашенню кредиту на загальну суму 12109,23 грн., з яких:

3546,55 грн. заборгованість за кредитом;

3,01 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

1764,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом;

5742,85 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5. Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. штраф (фіксована частина);

552,82 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 04 вересня 2014 року (справа № 6 100цс14), частина третя статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Пеня була нарахована позивачем без урахуванням вимог ст. 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності в розмірі, визначеному на підставі п. п. 1.5.20., 1.5.25., 1.5.32. Умов та правил надання банківських послуг. Сума комісії, пені та штрафу складає 8559,67 грн.

Суд доходить висновку, що вказана пеня та штраф підлягають стягненню частково. Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023 XII умови угоди є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад пятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобовязань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Договір кредитування фізичних осіб є за своїм характером споживчим, що підтверджується і тлумаченням Верховного Суду України, наведеному в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Пеня у даному зобовязанні нарахована таким чином, що сума пені перевищує суму боргу за кредитом, що є очевидним порушенням принципу добросовісності. Більше того, нарахування пені по цьому договору за період понад один рік, означає стягнення більше 241,35 відсотків від суми заборгованості, що є, на думку суду, необґрунтовано суворою цивільною санкцією.

Тому суд, користуючись правом, наданим йому відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшує розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню до 1773,28 грн. (пятдесят відсотків вартості продукції це пятдесят відсотків заборгованості за кредитом, тобто 50 % * (3546,55 грн.) = 1773,28 грн.)

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» сума заборгованості за кредитним договором № HA0CF609681453 від 08.09.2013 року в розмірі 5322,84 грн., а саме:

3546,55 грн. заборгованість за кредитом;

3,01 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

1773,28 грн. комісія, пеня та штрафи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023 XII, ст. ст. 207, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 635, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 23, 76, 81, 141, 258, 259, 263 265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором № HA0CF609681453 від 08.09.2013 року в розмірі 5322,84 грн. (пять тисяч триста двадцять дві грн. 84 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: