Рішення № 78922566, 16.07.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1916/18

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

16 липня 2018 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Київська міська рада, державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори № 16 Браславська Олена Григорівна, про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 р. ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) звернулась з позовом до ОСОБА_5 (надалі за текстом - відповідач) про визнання права власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 на ? 13/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що померлий батько позивача був власником 13/100 частини квартири АДРЕСА_1. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про відкриття спадкової справи. Відповідна спадкова справа була відкрита в 22 Київській державній нотаріальній конторі. Втім, після ліквідації нотаріальної контори спадкова справа була передана до 16 Київської державної нотаріальної контори та перебуває в провадженні державного нотаріуса Браславської О.Г. При зверненні, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну позивачу частину нерухомого майна, у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житло. Однак, позивач зазначає, що правовстановлюючий документ на частину квартири наразі втрачено та відновити його на даний час неможливо, оскільки таке право на отримання дублікату свідоцтва мають власники нерухомості.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Додатково надала пояснення по суті позовної заяви.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не надавала, відзив не подала, а відтак, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.

Представник третьої особи Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не надавав, пояснень щодо позову не подав.

Третя особа державний нотаріус КДНК № 16 Браславська О.Г. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, та просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодовства України. Додатково, надала суду копію спадкової справи № 395/2012.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2, про що в книзі записів актів громадського стану зроблено відповідний запис за № 1923 (а.с. 55).

11.08.2012 р. помер батько позивача, що підтверджено свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблений відповідний актовий запис № 125 (а.с. 9).

За заявою позивача 22 Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 395/2012 щодо майна померлого ОСОБА_6 Сторони спадщину - прийняли, що підтверджується відповідними заявами, які містяться в матеріалах спадкової справи (а.с. 50, 61).

У зв'язку з ліквідацією 22 Київської державної нотаріальної контори, спадкову справу № 395/2012 було передано в 16 Київську державну нотаріальну контору.

22.06.2018 р. державним нотаріусом 16 Київської державної нотаріальної контори Браславською О.Г. було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька ОСОБА_6 на кімнату АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи відсутні, а позивачем не було надано правовстановлюючих документів на вищевказане майно.

02.02.2018 р. Подільською районною в місті Києві Державною адміністрацією було відмовлено позивачу в отримані дублікату правовстановлюючого документа на кімнату АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності) з посиланням на те, що дублікати таких документів видаються виключно власникам нерухомості (а.с. 10).

Позивач вважає, що вона має майнові права на ? 13/100 кімнати АДРЕСА_1, як спадкоємець (донька) померлого власника цього майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст. 1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР), яка є складовою правової системи України, відповідно до ст. 9 Конституції України.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 р. у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 Рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 р. у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Так, ст. 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що до складу спадщини померлого батька позивача входили майнові права на 13/100 кімнати АДРЕСА_1.

За приписами ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як свідчать матеріали справи, заповіт у померлого батька позивача був відсутній. Отже, наслідування його спадщини відбувається за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, сторони прийняли спадщину у визначені ст. 1270 ЦК України строки.

Отже, позивач (як донька померлого) є спадкоємцем першої черги та має право на спадщину, на 13/100 кімнати АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За приписами ст. 392 ЦК, позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Реалізація права позивача на прийняття у спадщину ? 13/100 кімнати АДРЕСА_1 - наразі є неможливою.

Так, відповідно до п. 3 гл. 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Згідно з п. 4.15 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як стверджує позивач, свідоцтво про право власності на спадкове майно - 13/100 кімнати АДРЕСА_1 втрачено, у зв'язку з чим, надати його державному нотаріусу для оформлення свідоцтва про спадщину є неможливим.

Оскільки право позивача на ? 13/100 кімнати АДРЕСА_1 юридично не оформлене, а відтак, з огляду на приписи Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, отримання ним дубліката такого свідоцтва для пред'явлення нотаріусу також видається неможливим.

За таких обставин, позивач фактично позбавлений реальної можливості реалізації наданого на підставі чинного законодавства права власності на ? 13/100 кімнати АДРЕСА_1, а відтак, позовні вимоги є законними і підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцію України, керуючись ст. ст. 15, 16, 321, 328, 1216, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 28, 141, 206, 258, 259, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Київська міська рада, державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори № 16 Браславська Олена Григорівна, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити;

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно ? 13/100 частини квартири АДРЕСА_1;

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення;

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.В. Гребенюк