Рішення № 78922373, 07.12.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11701/18

Провадження № 2/369/3899/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Головатюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року позивач звернулася до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що має у приватній власності будинок № 48 по вул. Садовій в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинсько району Київської області.У червні 2018 року виявив, що на належний йому будинок згідно відомостей із єдиного реєстру заборон на відчуження обєктів нерухомого майна накладено арешт. На підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 85/27 від 14 березня 2005 року відділ Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві повідомив що виконавчі документи які перебували на примусовому виконанні у відділі та були завершеними за період по 2014 рік не вбачаються можливими зважаючи на закінчення терміну їх зберігання, що передбачений п.9.9 Порядку роботиз документамив органахдержавної виконавчоїслужби,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від 25.12.2008 № 2274/5 (п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 № 470/7). Тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає захисту в судовому порядку, оскільки іншим чином зняти арешт є неможливим.

Просив суд зняти арешт з земельної ділянки та будинку № 48, що розташований по вул. Садовій в с.Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинсько району Київської області що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою №85/27 від 15.03.2005 року відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м .Києві.

У судове засідання позивач не з'явилася. Подала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала. Просила позов задоволити.

У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до вимогст.280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимогист. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач має у приватній власності будинок № 48 по вул. Садовій в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинсько району Київської області., що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2003 року № 2453

У червні 2018 року виявив, що на належний йому будинок згідно відомостей із єдиного реєстру заборон на відчуження обєктів нерухомого майна накладено арешт. На підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 85/27 від 14 березня 2005 року відділ Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Вищезазначений арешт майна зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17 березня 2005 року реєстратором: Дванадцята київська державна нотаріальна контора за № 1776128.

Згідно відповіді державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві від 25.06.2018 року № 21364/15.8-25 повідомив що виконавчі документи які перебували на примусовому виконанні у відділі та були завершеними за період по 2014 рік не вбачаються можливими зважаючи на закінчення терміну їх зберігання, що передбачений п.9.9 Порядку роботиз документамив органахдержавної виконавчоїслужби,затвердженого наказомМіністерства юстиціїУкраїни від 25.12.2008 № 2274/5 (п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 № 470/7).

Відповідно до п.9.9 «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», строк зберігання завершених виконавчих проваджень переданих на зберігання становить три роки.

Надати будь-яку іншу інформацію щодо виконавчих проваджень відкритих у 2005 році не має можливості у зв'язку з тим, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень функціонує з 2007 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що на даний час виконавче провадження завершено та знищено. Наявний арешт порушує права позивача щодо вільного розпорядження своєю власністю.

Згідност. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п.1, 3 ч. 2ст. 5Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Згідно ч.1ст. 7Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Тобто, законодавець пов'язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке було накладено арешт.

За правиламист. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно дост. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст316,317,319 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК Україниє обов'язковою для суду.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

На час розгляду справи виконавче провадження знищено відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, як таке, що завершене, що вказує на незаконність перебування майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.202-215,328,391, 655 ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна задоволити.

Зняти арешт та заборону відчуження з приватного будинку № 48, що розташований по вулиці Садовій, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинсько району Київської області, що належить на праві власності ОСОБА_1, накладений Постановою № 85/27 від 14.03.2005 року відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

Зняти арешт та заборону відчуження з земельної ділянки що розташована за адресою, вул. Садова, буд.48, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинсько району Київської області, що належить на праві власності ОСОБА_1, накладений Постановою № 85/27 від 14.03.2005 року відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського Апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 м. Київ, бул. Кольцова, 15, кв.95, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві- м.Київ, вул. Г. Юри,9 ЄДРПОУ 34999049.

Повний текс рішення виготовлено 07 грудня 2018 року.

Суддя Пінкевич Н.С.