Рішення № 78921119, 27.12.2018, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2546/18

Номер провадження 2/570/1151/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю: секретаря судових засідань Дзюбишиної І.Ю.

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом органу опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації Рівненської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 6 вересня 2017 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, було виявлено інспектором ОДН по району Чертаново Південне, як без доглянутого і на підставі акту виявлення, доставлено до ДКЗ «Соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх «Алтуф'єво» м. Москва. Пізніше, його було доставлено до приймальника-розподільника для дітей ГУНП в Харківській області. 10 січня 2018 року майором поліції малолітній ОСОБА_5 був доставлений в комунальний заклад «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Рівненської обласної ради, де і перебуває на даний час. Як встановлено, батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зазначений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3ОСОБА_6 тривалий час за місцем реєстрації не проживає, за весь період перебування дитини в закладах не виявила бажання забрати сина. ОСОБА_3 з дітьми та дружиною не проживають з 2010 року, у вихованні сина участі не приймав і приймати не збирається, і з його слів, не є біологічним батьком ОСОБА_5, а тому не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Зазначає, що вищезазначені обставини свідчать про свідоме невиконання відповідачами своїх обов'язків, закріплених СК України. Зважаючи, що відповідачі ухиляються від виконання обов'язків з виховання сина, не піклуються про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток представник позивача звернулась до суду з даним позовом та просить його задовольнити, позбавивши батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Також, просить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 передати органу опіки та піклування Рівненської райдержадміністрації. Також просять стягнути з відповідачів аліменти на утримання їх малолітнього сина у розмірі по 1000 грн., щомісячно, з дня подання позову і до повноліття дитини.

Відповідачами не були заявлені клопотання; та не був поданий відзив.

Представник позивача позов підтримала та пояснила суду про обставини, що описані вище. Надала суду висновки органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав. Додала, що відповідачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_3 раніше позбавлялися батьківських прав щодо іншої дитини.

Відповідачка ОСОБА_6 повторно не з'явилась в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідачка мала можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без її участі, відзив на позов до суду не подала.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково. Не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки стверджує, що не є біологічним батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Проте не згідний з тим, щоб з нього були стягнуті аліменти. В подальшому просить справу розглядати без його участі.

Судом приймається до уваги, що за положеннями ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі одного з відповідачів.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Згідно свідоцтва про народження дитини, відповідачі є батьками малолітньої дитини: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

06 вересня 2017 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, було виявлено інспектором ОДН по району Чертаново Південне, як без доглянутого і на підставі акту виявлення, доставлено до ДКЗ «Соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх «Алтуф'єво» м. Москва. Пізніше, його було доставлено до приймальника-розподільника для дітей ГУНП в Харківській області. 10 січня 2018 року малолітній ОСОБА_5 був доставлений до комунального закладу «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Рівненської обласної ради, де і перебуває на даний час.

ОСОБА_6 тривалий час за місцем реєстрації не проживає, за весь період перебування дитини в закладах не виявила бажання забрати сина.

ОСОБА_3 з дітьми та дружиною не проживає з 2010 року, у вихованні сина участі не приймав і приймати не збирається. З його слів, він не є біологічним батьком ОСОБА_5, а тому не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_7 надав суду пояснення з даного приводу. Він не заперечив обставини, про які зазначила представник позивача. Також, маючи змогу спростувати доводи представника позивача, відповідач не скористався наданими йому правами; відзив суду не подав; позов визнає частково.

Отже, при розгляді справи були підтверджені доводи представника позивача про те, що відповідачі разом з дитиною не проживають, не цікавляться життям дитини, не приділяють увагу її вихованню, не надають матеріальної допомоги на утримання дитини.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування, Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області та Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області вважають за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав стосовно їх дитини, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.

Таким чином відповідачі не виконують приписи СК України щодо належного виховання та матеріального забезпечення дитини.

При прийнятті рішення суд зважає на положення діючого законодавства.

Представник позивача покликалася на положення ч.2 ст. 150 СК України (батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток); На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.).

Суд погоджується з тими доводами, які були наведені представником позивача.

Обов'язки та права батьків щодо виховання дитини є основними серед всього комплексу батьківських прав та обов'язків, які закріплені сімейним законодавством. Всі інші права та обов'язки батьків щодо їхніх дітей покликані забезпечувати належне виконання батьками свого основного обов'язку - виховувати дитину.

Стаття 150 СК України визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Батьки зобов'язані також піклуватися про фізичний розвиток дитини, який, в свою чергу, тісно пов'язаний зі здоров'ям дитини.

Обов'язку батьків піклуватися про духовний розвиток дитини кореспондує право дитини на духовний розвиток, яке включає в себе: право на освіту; право на прояв своїх здібностей; право на свободу світогляду і віросповідання; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Таким чином, батьки мають сприяти одержанню дитиною належної освіти, прояву нею своїх здібностей, розширенню її світогляду, її самовизначенню щодо сповідання певної релігії або не сповідання ніякої, її зайняттям літературною, художньою, науковою, технічною творчістю.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За положеннями ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачі не виконують положення ст. 150 СК України, положення інших законодавчих актів щодо обов'язків з виховання та утримання дитини.

А згідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Стаття 164 СК України передбачає підстави для позбавлення судом батьківських прав батьків щодо їх дітей, і такі обставини знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що заявлений позов в частині позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення, оскільки він є обґрунтованим і доведеним.

Представник позивача покликалася на положення ч.2 ст. 150 СК України (батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток).

Суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми законодавства, на які покликалася представник позивача; і у суду немає підстав для їх незастосування.

Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів з відповідачів на утримання малолітнього сина, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на зазначене, у представника позивача виникає право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.

За положеннями ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно Сімейного законодавства України, обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина 1 статті 184 СК України визначає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Представником позивача було заявлено позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі по 1000 грн. щомісячно, з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. На думку суду, відповідачі мають змогу сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина, у твердій грошовій сумі, в розмірі по 1000 грн. щомісячно. Адже ця сума є максимально наближена до розміру 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Надалі суд звертає увагу на наступне.

Законом України від 17.05.2017 № 2037-VIII (набрав чинності з 8.07.2017) внесено зміни до Сімейного кодексу України, які стосуються аліментних зобов'язань. При цьому збільшено мінімальний розмір аліментів, що має стягуватися на одну дитину - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки мінімальний розмір аліментів, що стягується на одну дитину, визначений законодавчими актами України, то додаткове ухвалення рішення суду з цього приводу не потребується.

Так само не потребується зазначення у рішенні суду про мінімальний розмір аліментів, що має стягуватися на одну дитину.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд в частині стягнення аліментів на утримання сина, суд виходить з приписів статті 13 ЦПК України, та приймає до уваги розмір прожиткового мінімуму, який встановлений законодавством України для дитини відповідного віку; та що обов'язок з утримання дітей покладений на обох батьків. На думку суду, за вказаних умов визначений розмір аліментів є компромісним, та враховуватиме баланс інтересів сторін та інтереси дитини.

При цьому суд не має можливості зазначити конкретного одержувача аліментів на утримання дитини. Адже станом на час постановлення рішення це буде комунальний заклад «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Рівненської обласної ради. Після набрання рішенням законної сили ним буде Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (як орган опіки та піклування). В подальшому, не виключено, що дитина може бути усиновлена, або передана до іншого закладу.

А тому стягувач аліментів, який буде отримувати аліменти на утримання дитини, має визначатися на кожен період часу в залежності від того, на чиєму утриманні (під чиєю опікою) перебуватиме дитина.

Окрім того, аліменти є власністю дитини. А тому рішення суду про стягнення аліментів безпосередньо на користь дитини не буде суперечити СК України.

Щодо позовних вимог в частині передачі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, органу опіки та піклування, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 245 СК України якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 січня 2018 року перебуває в комунальному закладі «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Рівненської обласної ради.

А тому, суд вважає, що позовні вимоги в частині передачі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 органу опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації Рівненької області необхідно задоволити.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов органу опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації Рівненської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задоволити повністю.

ОСОБА_6 та ОСОБА_3 позбавити батьківських прав стосовно малолітньої дитини:

- сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис про народження № 103, зроблений 17.01.2012 року Одинцовським управлінням ЗАГС Головного управління ЗАГС Московської області, Російська Федерація).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на його утримання, в твердій грошовій сумі, по 1000 грн. щомісячно, починаючи з 04.06.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на його утримання, в твердій грошовій сумі, по 1000 грн. щомісячно, починаючи з 04.06.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь на користь Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, сума - 352 грн. 40 коп. - судові витати (судовий збір).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь на користь Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, сума - 352 грн. 40 коп. - судові витати (судовий збір).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: орган опіки та піклування Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області (код ЄДРПОУ 04057735, вул. Соборна, 195, м. Рівне).

Відповідач: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, мешканець АДРЕСА_1)

Відповідачка: ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована: АДРЕСА_2)

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 30.12.2019 р.