Рішення № 78920854, 19.12.2018, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/891/16-ц

Номер провадження 2/350/11/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Калиній Г.В.

за участю: секретаря судового засідання Юречко Т.Б.

позивача ОСОБА_1К, його представників ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4 та його представника, адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Перегінської селищної ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний реєстратор ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом зобов’язання ОСОБА_6 перенести вбиральню та гноєсховище, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою від 19 липня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи Перегінська селищна рада, Відділ містобудування, архітектури та регіонального розвитку ОСОБА_8 РДА, Відділ Держземагенства у ОСОБА_8 районі, про усунення перешкод у користування житловим будинком шляхом зобов’язання ОСОБА_6 перенести вбиральню та гноєсховище, справу призначено до попереднього розгляду.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 30 серпня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 23 липня 2018 року з урахуванням п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України та ст. 196 ЦПК України у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 14 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, вилучено з числа учасників справи - третіх осіб: Відділ містобудування, архітектури та регіонального розвитку ОСОБА_8 РДА, Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області.

У своїй позовній заяві позивач просив постановити рішення, яким зобов’язати відповідача звернутися у ліцензійну організацію для виготовлення проектних пропозицій по влаштуванню гнойової ями та вбиральні з дотриманням державних будівельних та санітарних норм, після чого звернутись до відділу містобудування та архітектури із заявою про внесення змін у будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та не чинити йому перешкод у користуванні домоволодінням шляхом перенесення вбиральні та гноєсховища, що розміщені на його земельній ділянці на визначену державними правилами і санітарними нормами безпечну відстань та засипати землею попередні місця їх розміщення.

У заяві про збільшення позовних вимог, поданій до суду 02 червня 2017 року, позивач додатково, просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок, серія та номер : б/н від 03 вересня 1979 року, видане Перегніською селищною Радою народних депутатів на ім’я ОСОБА_6, скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по вул. Набережна, 21 у смт. Перегніське, що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що проживає разом з дружиною ОСОБА_9 у будинку № 17, по вулиці Набережна у смт. Перегінське, Рожнятівського району, Івано-Франківської області.

З 1987 року між ним та відповідачем існує спір, оскільки сусід побудував вбиральню та гноєсховище на недопустимій будівельними нормами відстані від його житлового будинку, тому запахи під час дощів та в жарку сонячну погоду, під час випуску нечистот із гноєсховища, потрапляють не тільки на належну йому земельну ділянку, а і в житловий будинок, що робить проживання у будинку неможливим.

Він неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування, а також до суду, намагаючись зобов'язати відповідача перенести вбиральню та гноєсховище та засипати землею попередні місця їх розміщення.

Перегінська селищна рада, на основі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08 грудня 2015 року, рішенням сесії від 24 грудня 2015 року № 48-3/2015 погодила акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 20 жовтня 2015 року.

18 травня 2016 року комісією Перегінської селищної ради встановлено, що відстань від його житлового будинку до належного відповідачу гноєсховища становить 6,20 метра, а до стайні - 6,75 метра, що є порушенням п.3.26 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень». Дане порушення також підтверджене листом районного управління Держсанепідслужби в Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року.

ОСОБА_8 районне управління державної санітарно-епідеміологічної служби України у Івано-Франківській області у листі №2 від 14 березня 2016 року зазначило, що факт розміщення гноєсховища та вбиральні відповідача на відстані 6,20 метра та 6.75 метра до належного йому житлового будинку є порушенням ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також п.2.21 Державних санітарних норм та Правил утримання території населених місць № 145 від 17.03.2012 року, п.3.25, 3.26, 3.31 ДБН 360-92 «Містобудування, планування та забудови міських та сільських поселень».

Санітарно-епідеміологічна станція смт. Рожнятів раніше також неодноразово підтверджувала дане порушення, про що свідчать акти від 03 липня 1987 року та від 15 грудня 2004 року. Зокрема, актом від 03 липня 1987 року ОСОБА_6 було рекомендовано перенести вбиральню та гноєсховище на відстань 12 метрів від вікон його житлового будинку. Оскільки цієї рекомендації він не дотримався, то актом від 15 грудня 2004 року ОСОБА_6 було рекомендовано звернутися у відділ містобудування та архітектури для визначення місця розташування вбиральні та гноєсховища, які б відповідали санітарно - гігієнічним нормам.

Вважає, що ОСОБА_6 не дотримався будівельних та санітарних норм і правил, які діяли на час будівництва, відповідно до яких відстань від вбиральні та гноєсховища до вікон житлового будинку повинна становити 12 метрів, а майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитися в глибині двору не ближче 15 метрів від вікон житлових будинків.

27 липня 2018 року відповідач ОСОБА_6 направив відзив на позов, в якому вказав, що позивач у позовній заяві, збільшуючи кількість відповідачів, включивши в їх число Перегінську селищну раду, відділ містобудування архітектури та регіонального розвитку, відділ держземагенства у ОСОБА_8 районі, не визначив зміст позовних вимог до кожного з них. Тому невідомо чи згадані відповідачі чинять будь-які перешкоди позивачу, та в який спосіб відповідачі, крім ОСОБА_6, зобов'язані усунути перешкоди у користуванні його житловим будинком та земельною ділянкою.

Крім того позивач у позовній заяві не зазначив, що його аналогічні позовні вимоги у 2015 році вирішені рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2016 року в справі №350/1490/15 Ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням, зокрема позивачу відмовлено зобов'язати ОСОБА_6 забрати вбиральню та гноєсховище.

Вважає, що заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог повинна бути залишена без розгляду, оскільки позовні вимоги стосуються зобов'язання ОСОБА_6 перенести належні йому вбиральню та гноєсховище. Про що він просить у первинній позовній заяві, а питання про визнатння недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та його державну реєстрацію підлягають оформленню як окремий позов.

14 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, в якому пояснив, що в позовній заяві, поданій 18 липня 2016 року. відповідачами по справі вказано тільки ОСОБА_6 та Перегінську селищну раду, а Відділ містобудування архітектури та регіонального розвитку, відділ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зазначено як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Його права відповідачем порушуються, оскільки він не усунув перешкоди у користуванні належним йому будинковолодінням.

Вважає, що під час розгляду справи ним та його представником надано суду докази, які підтверджують порушення його прав.

Спірні правовідносини виникли між ним та відповідачем ОСОБА_6 ще в 1087 року та тривають по даний час оскільки, відповідач, не зважаючи на акти, які вказують на грубе порушення п. 3.26 ДБН 360-02**, не усунув перешкоди у користуванні житловим будинком, шляхом перенесення вбиральні та гноєсховища, а навпаки оформив право власності на домоволодіння по вул. Набережна, 21.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представник по довіреності – дружина ОСОБА_9, а також адвокат ОСОБА_3, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, а також у відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_11 позову не визнав та пояснив, що його стайня та гноянка були збудовані ще на час існування старої хати позивача, позаду якої знаходились старі стайні позивача. Тому ніяких вікон і вхідних дверей у позивача там не було. ОСОБА_1 мав перебудовувати старий будинок, дотримуючись дозволених розмірів (7 на 8 метра) та місця розташування - 3,5 метра від задньої межі. Але ОСОБА_1 побудував новий будинок на відстані від межі 1,5 метра та розміром 8x8метра, а після цього у 1986 році прибудував ще веранду на 2 метри в сторону його стайні і гноянки, зменшивши відстань до них. Особисто допустивши порушення, позивач у 1987 році почав скаржитися на нього, викликати комісії, звинувачуючи його у порушеннях. Новий будинок ОСОБА_1 будував, коли його стайня, гноянка і туалет вже були збудовані і функціонували. Зараз відстань від його гноянки до вікна будинку позивача становить більше 9 метрів, а туалет знаходиться далі, за гноянкою і відстань до нього більше 12 метрів. Таким чином, туалет знаходиться у межах санітарних норм. Будь які неприємні запахи від його господарських споруд не потрапляють на подвір»я, а тим більше до житлового будинку позивача, тому що вони відповідно впорядковані, зацементовані та оббиті дошками. Однак гноянка самого ОСОБА_1 знаходиться набагато ближче до його будинку, дверей і вікон. Тому запахи, на які скаржаться позивач та його дружина, можуть мати походження від їх власної гноянки.

Представник відповідача ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_5 також вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позов.

Представник Перегінської селищної ради у судове засідання не прибула, направила суду заяву про розгляд справи у відсутності представника селищної ради, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа - державний реєстратор ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, направила суду заяву, в якій просила сапрву розглядати без її участі, у вирішенні спору покладається на розсуд суду. Будучи присутньою у попередніх судових засіданнях пояснила, що на підставі наданих ОСОБА_6 документів, зокрема Свідоцтва про право власності на житловий будинок та Довідки ОБТІ про технічні характеристики домоволодіння та про реєстрацію права власності згідно архівних матеріалів, вона, як державний реєстратор у встановленому законом порядку здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_6 Будь-яких порушень чи відхилень від встановленої процедури не допускала.

Допитана як свідок ОСОБА_12 – головний спеціаліст Відділу містобудування та архітектури ОСОБА_8 РДА, дала показання про те, що враховуючи існуючу ситуацію перенести спірні господарські споруди з дотриманням будівельних норм у інше місце на земельній ділянці, що служить для обслуговування житлового будинку і господарських споруд відповідача неможливо. Крім того підтвердила, що позивач ОСОБА_1 здійснив будівництво свого житлового будинку з відхиленням від будівельного паспорта, при цьому будинок зміщено у сторону земельної ділянки відповідача ОСОБА_6

Вислухавши сторін, свідка та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 є суміжними землекористувачами, що встановлено з пояснень сторін у судовому засіданні, а також підтверджується копією рішення Перегніської селищної ради №48-3/2015 від 24 грудня 2015 року «Про затвердження актів комісії з питань земельних відносин» та копією акта встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та передачі на збереження довгострокових межових знаків від 23 жовтня 2015 року (а. с. 8, 9).

Між сторонами тривалий час існують неприязні відносини з приводу розміщення вбиральні та гноєсховища відповідача ОСОБА_6, у зв’язку з чим позивач ще з 1987 року звертався зі скаргами до санітано-епідеміологічної станції смт. Рожнятів. В результаті розгляду його скарг ОСОБА_11 рекомендовано перенести надвірний туалет та гноянку на відстань 12 метрів від вікон будинку ОСОБА_1, що підтверджується копіями актів санітарного обстеження від 03 липня 1987 року та від 15 грудня 2004 року (а. с. 12, 13).

Відстань від належного позивачу ОСОБА_1 житлового будинку до гноєсховища належного відповідачу становить 6, 20 метра, а до стайні 6, 75 метра, що не відповідає вимогам п. 3.26 ДБН 360-92**, відповідно до яких дворові вбиральні та очисні споруди, каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м. від вікон житлових будинків, в тому числі сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м., що підтверджується копією акта комісії Перегінської селищної ради від 18 травня 2016 року (а.с.11).

Гноєсховище ОСОБА_6 розташоване на його власній земельній ділянці на межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 (селище Перегніське, вул. Набережна, 17). Гноєсховище має бетонні стінки, накрите піднавісом, огороджене дерев’яними дошками, витоків з нього не виявлено. У зв’язку з тим, що відстань від гноєсховища до житлового будинку ОСОБА_4 є недостатньою, що є порушенням ДБН, а також Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, ОСОБА_4 рекомендовано звернутися у відділ містобудування та архітектури ОСОБА_8 РДА для з’ясування місця розташування вбиральні і гноєсховища, що підтверджується копією повідомлення № 02-15/238/40 від 16 березня 2016 року ОСОБА_8 районного управління держсанепідслужби у Івано-Франківській області (а. с. 10).

ОСОБА_8 РДА Івано-Франківської області № К 459 від 23 травня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 рекомендовано виготовити топогеодезичну зйомку з нанесенням контурів, розмірів земельної ділянки та оточуючої забудови для виготовлення проектних пропозицій по забудові земельних ділянок та надання пропозицій по перенесенню вбиральні та гноєсховища, які знаходяться на віддалі 6, 20 та 6,75 метра відповідно від житлового будинку ОСОБА_1, що підтверджується копією вказаного листа (а. с. 14 Т. 1) та доданими до нього копіями схем земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а. с. 15, 16 Т.1), а також копією листа відділу містобудування і архітектури від 10 жовтня 2017 року № 120/01-18 (а.с.202 т.1).

ОСОБА_6 звернувся у проектну організацію, яка на його замовлення виготовила топогеодезичну зйомку з нанесенням контурів належної йому земельної ділянки та будівель, які на ній знаходяться, що підтверджується копією повідомлення ФОП Федоренко та копією Плану меж Земельної ділянки (а. с. 215, 216 Т. 1).

Вбиральню та гнойову яму, які знаходяться на земельній ділянці відповідача ОСОБА_6 перенести в інше місце неможливо, оскільки розміщення господарських будівель по лінії забудови з житловими будинками не допускається, що підтверджується висновком № 2 ФОП Федоренко від 15 грудня 2017 року, складеним сертифікованим експертом ОСОБА_13 на підставі дослідження місцевості в ході камеральних робіт з використанням розробленого плану з нанесенням всіх, визначених в ході топогеодезичної зйомки об’єктів земельної ділянки та існуючої забудови (а. с. 244 Т.1).

На звернення відповідача ОСОБА_6 з приводу надання висновку щодо розташування гнойової ями та вбиральні, Відділ мітобудування та архітектури ОСОБА_8 РДА погодився з висновком сертифікованого експерта ОСОБА_13 від 15 грудня 2017 року №2 щодо неможливості переміщення вказаних споруд, що підтверджується копією повідомлення № 90/01-18 від 11 жовтня 2018 року (а. с. 85 Т. 2).

На запит адвоката ОСОБА_3 з приводу надання інформації щодо питання переміщення господарських будівель ОСОБА_6, сертифікованим експертом ПП Золото Карпат надано відповідь про те, що згідно наданих картографічних матеріалів (план меж земельної ділянки) можна зробити висновок, що вбиральню та гнойову яму на земельній ділянці ОСОБА_6 можна розмістити в іншому місці, однак таке місце експертом не вказане, що підтверджується копією довідки № 23-ЗК від 26 листопада 2018 року (а.с.91 Т. 2).

Спір між сторонами про усунення перешкод у користуванні домогосподарством шляхом знесення спірних господарських споруд – вбиральні та гноєсховища раніше також розглядався у судовому порядку. Так, рішенням Рожнятівського районного суду від 20 січня 2016 року У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні домогосподарством відмовлено у зв’язку з пропуском позовної давності, що підтверджується копією даного рішення суду (а. с. 52, 53 Т.1).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2016 року рішення Рожнятівського районного суду від 20 січня 2016 року скасовано, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог, що підтверджується копією рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2016 року (а. с. 54-56 Т.1).

ОСОБА_1 є власником будинковолодіння № 17 по вул. Набережна в селищі Перегінське, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 серпня 2005 року та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 73, 74 Т1)

Відповідачу ОСОБА_6 належить на праві власності жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по вул. Набережна, 21 в селищі Перегінське, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності від 03 вересня 1979 року (а.с. 83 Т1).

Рішенням виконавчого комітету Перегінської селищної ради від 13 серпня 1980 року ОСОБА_11 дозволено будівництво стайні та стодоли на старому місці по вул. Набережна, 21, зобов»язано будівництво проводити відповідно свідоцтва, виданого районною архітектурою та закінчити до серпня 1983 року, що підтверджується копією архівного витягу з протоколу №12 засідання виконавчого комітету Перегніської селищної Ради народних депутатів Рожнятівського району від 13 серпня 1980 року (а.с. 90 Т. 1).

Згідно рішення виконкому Перегінської селищної ради від 11 травня 1983 року ОСОБА_6 надано дозвіл на побудову на своїй присадибній ділянці літньої кухні, із проекту будівництва господарських будівель, зокрема схеми виносу в натурі господарських будівель вбачається, що сарай (хлів) під №2 зазначений як існуюча споруда, що підтверджується копіями витягу з рішення № 46 та схеми виносу в натурі господарських будівель (а. с. 84, 84 зворот, Т.1).

На даний час домоволодіння ОСОБА_11 складається з житлового будинку, стайні, стодоли, літньої кухні, вбиральні, навісу, сараю, гаража , криниці, воріт, огородженої компостної ями та огорож, що підтверджується копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а. с. 145-147, Т.1).

Згідно архівних матеріалів, 10 вересня 1979 року за відповідачем ОСОБА_11 зареєстровано право власності на домоволодіння по вул.. Набережна, 21 в смт. Перегніське на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03 вересня 1979 року згідно рішення виконкому Перегніської селищної ради від 01 червня 1979 року №54. Рішення про реєстрацію права власності прийнято 10 вересня 1979 року, реєстровий запис № 2181, книга 10, що підтверджується копією довідки № 21 від 27 лютого 2017 року, виданої ОКП Івано-Франківське ОБТІ (а. с. 144 Т. 1).

На підставі матеріалів будівельного паспорта ОСОБА_1, виданого у 1979 році та плану встановлення меж земельної ділянки, виготовленого у 2014 році, встановлено, що житловий будинок ОСОБА_1 збудовано з відхиленням від виданого будівельного паспорта, розміри житлового будинку ОСОБА_6, вказані в будівельному паспорті, відповідають розмірам, вказаним в технічному паспорті, у будівельному паспорті ОСОБА_1 не вказана існуюча на той час господарську споруду ОСОБА_6, що підтверджується копією листа Відділу містобудування та архітектури ОСОБА_8 РДА № 26/01-18 від 20 березня 2017 року (а. с. 152 Т. 1) та копією будівельного паспорта ОСОБА_1 (а. с. 68-72 Т.1).

При будівництві житлового будинку позивач ОСОБА_1 змістив його у сторону межі відповідача ОСОБА_6Ю з відхиленням від будівельного паспорта на 2 метри. Визначити порушення віддалі від житлового будинку позивача до господарської споруди відповідача неможливо, оскільки господарські споруди відповідача у будівельному паспорті позивача не зазначені, що підтверджується листом Відділу містобудування та архітектури ОСОБА_8 РДА № 106/01-18 від 30.08.2018 року (а.с.208).

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, судом встановлено, що будівництво господарських споруд - стайні та стодоли відповідачем здійснено у 1983 році відповідно до дозвільних документів. Встановлено також та не заперечується сторонами, що гноєсховище та дворова вбиральня розташовані безпосередньо біля сараю відповідача на його власній земельній ділянці. Гноєсховище має бетонні стінки, накрите піднавісом, огороджене дерев’яними дошками, витоків з нього не виявлено, тобто облаштоване згідно санітарно-гігієнічних норм. При цьому, житловий будинок самого позивача збудовано з відхиленням від будівельного паспорта, виданого у 1979 році, при чому зміщено у сторону домогосподарства відповідача на 2 метри та з одного боку збільшиено у розмірах на 1 метр. За висновком сертифікованого експерта, з яким погодився Відділ містобудування та архітектури ОСОБА_8 РДА, перенести спірні господарські споруди, які розташовані на земельній ділянці відповідача в інше місце неможливо. Право власності відповідача на належні йому будівлі встановлене та зареєстроване без порушень встановлених процедур.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, а за змістом ст. 103 зазначеного кодексу, власники та користувачі земельних ділянок зобов'язуються обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (у тому числі затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за змістом ст. 20 зазначеного кодексу, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-84цс14).

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 зазначеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ч. 4 ст. 82 зазначеного кодексу, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Звертаючись до суду із позовом, позивач мотивує порушення його права відповідачем встановленням гноянки та вбиральні на відстані від вікон його будинку, яка не відповідає будівельним нормам, що створює перешкоди йому та його дружині у користуванні будинком та земельною ділянкою.

Суд вважає вимоги позивача ОСОБА_1 та його представників не обґрунтованими, оскільки ними не надано суду належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували порушення його власного суб'єктивного права.

Посилаючись на проникнення на його подвір’я неприємних запахів від облаштованих відповідачем гноєсховища та вбиральні позивач просив зобов»язати відповідача перенести гноєсховище та вбиральню на 15 м від його будинку. Разом з тим, на підтвердження своїх вимог не представив суду будь-яких доказів про те, що такі запахи проникають на його подвір»я чи у житловий будинок, та куди саме слід перенести спірні об»єкти.

Відповідно до висновку експерта, варіантів можливого розташування вбиральні і гноєсховища в іншому місці нема. При цьому, суд не приймає до уваги довідку № 23-ЗК від 26 листопада 2018 року, виготовлену сертифікованим експертом ПП Золото Карпат (а. с. 91 Т. 2), як доказ на підтвердження можливості перенесення спірних господарських споруд, оскільки у вказаному документі відсутні будь-які проектні пропозиції щодо можливого розташування гноєсховища та вбиральні на земельній ділянці ОСОБА_6 на відстані 15 метрів від житлового будинку ОСОБА_1

Саме по собі розташування гноєсховища та вбиральні з порушенням ДБН «Містобудування, планування та забудови міських та сільських поселень» станом на даний час, тобто розташування таких на відстані менше 15 метрів від жилих будинків не дають суду підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки дані норми поширюються на нове будівництво, реконструкцію існуючих житлових будинків, господарських споруд, а не існуючих, які побудовані з дотриманням правил встановлених на час їх побудови.

Крім того встановлено, що сам позивач, при будівництві нового будинку з порушенням свого будівельного паспорта змістив його у сторону вже існуючих спірних об»єктів відповідача.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог не представив суду належних та допустимих доказів як порушення його права на користування домогосподарством так і способу усунення перешкод у користуванні будинком.

Також позивачем не доведено порушення його суб»активного права та порушення будь-яких вимог закону видачею відповідачу свідоцтва про право власності на спірні об»єкти та їх державної реєстрації.

Що стосується позовної вимоги про зобов»язання відповідача звернутися до відповідної спеціалізованої організації та отримати проектні пропозиції по влаштуванню спірних споруд у іншому місці, то такі відповідач виконав у ході розгляду справи судом, надавши висновок про неможливість такого перенесення.

Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами свої позовні вимоги, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 209, 212, 214-215 ЦПК України,суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Перегінської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний реєстратор ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом зобов’язання ОСОБА_6 перенести вбиральню та гноєсховище, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності відмовити за його безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений до 29 грудня 2018 року.

Суддя Г.В. Калиній