Рішення № 78916398, 19.12.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6544/18

Справа №754/13024/18

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2018 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Козловець К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання користувачем місця поховання батька, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання користувачем місця поховання батька.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батька ОСОБА_3, який похований на Лісовому кладовищі, ділянка НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, місце НОМЕР_4. Після поховання батька свідоцтво про поховання не видавалось. Під час поховання батька допомогу надав ОСОБА_4, який записаний у книзі реєстрації поховань, як особа яка здійснила поховання. На даний час ОСОБА_4 помер, але фактичні поховання батька здійснював саме позивач ОСОБА_3 і відповідно є користувачем місця поховання батька, як особа яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання, ділянки НОМЕР_2 ряд, НОМЕР_3, місце НОМЕР_4, тому просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Деснянського районного суду мста Києва від 24.09.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.10.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки поховання ОСОБА_3 було здійснено ОСОБА_4, про що зроблено відповідний запис у книзі реєстрації поховань та позивачем не надано відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання померлого, у Ритуальної служби не має правових підстав для визнання позивача користувачем місця поховання його батька, а тому просили відмовити у позові.

05.11.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, просив відхилити заперечення відповідача, посилаючись на те, що відзив не ґрунтується на дійсних обставинах та суперечить Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву слухати справу у його відсутності, просив задовольнити позов повністю.

Відповідач Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», явку свого представника у судове засідання не забезпечило, причину не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, який похований на Лісовому кладовищі, ділянка НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, місце НОМЕР_4.

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3, що підтверджено даними його свідоцтва про народження НОМЕР_5.

Згідно із довідки №79 від 30.08.2018 зазначено, що поховання здійснив ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_2, про що є відповідний запис в Книзі реєстрації поховань та перепоховань кладовища.

Відповідно до Акту №79 обстеження місця поховання від 30.08.2018 убачається, що похований батько ОСОБА_3 на ділянки НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, місце НОМЕР_4, могила обладнана: пам'ятник - граніт.

З листа Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» №1593 від 10.09.2018 установлено, що позивач не може отримати свідоцтво про поховання у зв'язку з тим, що поховання здійснював ОСОБА_4.

Однак, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 помер, і те, що ОСОБА_4 був представником підприємства, де працював батько позивача і надавав допомогу у похованні.

За правилами статей 2, 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу», волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті визначено як бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або письмовій формі, завіреній в установленому законом порядку; поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи у разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про поховання та похоронну справу» кожне поховання та перепоховання померлих реєструється спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі реєстрації поховань померлих, форма якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

З огляду на викладене, врахувавши встановлені обставини, що ОСОБА_1, який є рідним сином померлого бажає визнати за собою місця поховання його батька та відповідно до правил ст. 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» має на це право, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про поховання та похоронну справу», 2,7, 10-13, 76-83, 141, 247, 258, 263- 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання користувачем місця поховання батька - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 користувачем місця поховання ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ділянки НОМЕР_2, ряд НОМЕР_3, місце НОМЕР_4 на Лісовому кладовище м. Києва.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1;

Відповідач: Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», місце знаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14, ЄДРПОУ 03358475.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2018 року

Суддя В.В. Бабко