Рішення № 78911300, 17.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/695/18

Провадження № 2/645/989/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

секретар судового засідання - Савченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 "ПриватБанк" (далі за текстом ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 116 652,10 грн., а також судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, ОСОБА_5 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим, підписала Заяву б/н від 06 листопада 2012 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

В період дії кредитного договору відповідач не дотримувалася його умов, внаслідок чого станом на 31 грудня 2017 року в неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 116 652,10 грн., з яких: 17 520 грн. – заборгованість за кредитом, 99 132 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_3 надав суду заяву про застосування строку позовної давності та відзив на позов, у якому зазначив, що 06 листопада 2012 року відповідач подала до ПАТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до заяви вона не бажала оформлювати на своє ім"я жодних платіжних карт або кредитних продуктів. Цього ж дня за ініціативою ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 була оформлена платіжна карта зі встановленим на розсуд банку кредитним лімітом 16 000 грн. Через 8 днів, за самостійним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» розмір цього кредитного ліміту був збільшений на одну тисячу гривень та склав 17 000 гривень.

07 грудня 2012 року відповідач скористалася кредитним лімітом по карті та оплатила комунальні платежі у касі банку на суму 16998,30 гривень. У цей момент та саме з цього дня у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло право вимоги до неї вказаної суми. В подальшому вона кілька місяців користувалася цією платіжною картою, здійснюючи покупки, знімаючи готівку та поповнюючи готівкою цю карту, при цьому не перевищуючи ліміт за цією платіжною карткою. Таким чином, позовна давність у цій справі повинна починати відліковуватись з 07 грудня 2012 року.

Також ОСОБА_3 зазначив, що відповідач вчиняла дії, які свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, у вигляді поповнення цієї картки готівковими коштами задля погашення кредиту, наданого у вигляді кредитного ліміту по картці. Остання така дія була вчинена нею 27 серпня 2014 року шляхом поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування у відділенні банку за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 28. Після цієї дати ніяких дій, які б свідчили про визнання відповідачем свого боргу або іншого обов’язку, вона не вчиняла. Відповідно до роздруківки руху грошових коштів за рахунком, наданої ОСОБА_5 ПАТ КБ «Приватбанк» 20 липня 2018 року за її запитом, за цією карткою було в подальшому ще 2 поповнення: 31 грудня 2014 року в сумі 46,32 гривень в якості автоматичного погашення простроченої заборгованості, тобто в останній день року банк самостійно, за своєю ініціативою списав гроші з її накопичувального рахунку «скарбничка». Після цього, 06 лютого 2015 року банк знову за своєю ініціативою без її згоди списав з її іншого рахунку 1 557,49 гривень, які були перераховані відповідачу районним управлінням соціального захисту населення, та які там знаходились. Ці два останні поповнення кредитного рахунку були здійснені ПАТ КБ «Приватбанк» без ініціативи відповідача, її участі, її відома та її згоди.

Таким чином, останньою дією відповідача, яка свідчила про визнання нею боргу або іншого обов’язку перед позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» було поповнення готівкою своєї картки, здійснене 27 серпня 2014 року, і саме з цієї дати, після переривання, зумовленого її активними діями, починає відліковуватись строк позовної давності.

Враховуючи, що строк позовної давності сплив 27 серпня 2017 року, а ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до суду тільки 07 лютого 2018 року, представник ОСОБА_5 – ОСОБА_3 просив застосувати до позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» позовну давність та відмовити у задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності.

Також в відзиві на позов представник відповідача зазначив, що кредитного договору між нею та банком в письмовій формі не укладалось та не існує.

Представник АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_6 надала суду відповідь на відзив, де зазначила, що ОСОБА_5 звернулася до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 06 листопада 2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 16000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) АТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку, (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов)

Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг, Відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5577212910043150 (п.п.1.1.1.90,2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримала відповідач та мобільний телефон який вказала відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві.

З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Також зазначено, що згідно довідки про видачу кредитних карт ОСОБА_5 отримала кредитні карти №5577212910043150, №4149437103479588, № 5577212916762928, № 5457092300714635, №5457092302323740, №5168742309810285, №5168742309937211, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця 07.2017 року.

Крім того, представник АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_6 зазначила, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виходячи з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку видно, що відповідач почала користуватися даною послугою Банку починаючи з вересня 2014 року шляхом оплати карткою за товар понад кредитного ліміту. Починаючи з жовтня 2014 року Банком нараховувалися відсотки за користування овердрафтом. Таким чином, відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов'язання за Договором.

Щодо строків позовної давності зазначено, що за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно з довідкою про видачу кредитних карт, виданих за договором б/н від 06 листопада 2012 року, картка № 5168742309937211 була надана відповідачу зі строком дії до останнього дня 07.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 04 лютого 2018 року – до спливу строку позовної давності.

Враховуючи викладене, представник АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_6 просила задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позові вимоги, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Але не зміг пояснити розбіжності в сумі заявних вимог із розрахунком заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав просив відмовити у задоволенні позову, надав пояснення аналогічні викладеним в відзиві на позов, також пояснив, що відповідач дійсно підписувала заяву та отримала в "ПриватБанку" кредитні кошти в розмірі 16000 грн. та до певного часу сплачувала, останнє поповнення рахунку було 27 серпня 2014 року, в подальшому це було автоматичне списання грошових коштів в сумі 46,32 грн. и 1557,50 грн. з інших рахунків відповідача, зокрема з отримання соціальної допомоги на дитину, без згоди відповідача. Зазначив, що всі нарахування банком були проведені на власний розсуд, невідомо за якою відсотковою ставкою, це було проведено на інших умовах, ніж передбачено раніше. Вважав, що між банком та відповідачем не існує кредитного договору, укладеного в належній формі. Також представник відповідача зазначив, що умови та правила надання банківський послуг "ПриватБанку", викладені на офіційному сайті банку, мають різні редакції на українській та російській мові. Банк не довів позовні вимоги, розмір нарахування та правильність дій банку. Вважав, що договір є нікчемним та сплинув строк позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору б/н від 06 листопада 2012 року, ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 16 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

ОСОБА_5 особистим підписом підтвердила, що ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно наданих виписок з карткового рахунку відповідача вбачається, що нею були отримані кредитні кошти, вона користувалась кредитом та сплачувала його, тому суд не погоджується із позицією відповідача про відсутність між нею та банком кредитного договору.

За положеннями ст.ст. 526, 1054 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання перед відповідачем виконав.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 кредитного договору, датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно будь-якого розміру ліміту, встановленого ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 2.1.1.12.3. кредитного договору закріплено, що погашення кредиту - поповнення карткового рахунку Держателя здійснюється шляхом внесення засобів в готівковому або безготівковому порядку та зарахування їх банком на картковий рахунок Держателя, а також шляхом договірного списання засобів з інших рахунків клієнта на підставі договору.

Згідно п. 2.1.1.12.6. кредитного договору, за користування кредитом та овердрафтом ПАТ КБ «ПриватБанк» нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

За п. 2.1.1.5.5. договору, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, за перевиплати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно умов та правил надання банківських послуг та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт встановлено обов"язковий щомісячний платіж.

Згідно п. 2.2.2.3.3. Умов користування кредитними картами, який діяв на момент укладання договору, передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов"язань по погашенню заборгованості протягом 90 днів, банк має право змінити умови Договору за зобов"язаннями, строк яких не настав, вважається, що термін наступив в 91 день з моменту порушення зобов"язання Клієнтом з погашення заборгованості. На цю дату клієнт зобов"язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до статті 266 та частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Із розрахунку заборгованості та з виписки про рух грошових коштів вбачається, що ОСОБА_5 останній раз поповнювала готівкою свою картку в терміналі самообслуговування за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 28, 27 серпня 2014 року на суму 1 400 грн.

Також були здійснені інші платежі 31 грудня 2014 року на суму 46,32 грн. та від 06 лютого 2015 року 1 557,49 грн., які були здійснені банком автоматично, шляхом списання коштів з інших рахунків відповідача, за ініциативою банку, без згоди відповідача.

Отже позивач мав право пред’явити вимогу до відповідача про стягнення заборгованості за цим кредитним договором у період часу з 27 серпня 2014 року (останній платіж) по 27 серпня 2017 року, тоді як з позовом АТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише 07 лютого 2018 року, тобто в порушення приписів ст. 256 ЦК України поза межами трирічного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

В матеріалах справи дійсно відсутні достатні та переконливі докази, які б свідчили про те, що саме з ініціативи відповідача 31 грудня 2014 року та 06 лютого 2015 року відбулось часткове погашення боргу по кредитному договору, внаслідок чого можна було б вважати, що має місце переривання строку позовної давності.

В даному випадку, в першу чергу підлягає встановленню наявність відповідного активного волевиявлення тієї чи іншої особи щодо визнання за собою певного боргу.

Відповідно до п. 1.1.3.1.6 Кредитного договору, клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим договором, при настанні термінів платежів, а також списання коштів з Картрахунку у разі настання термінів платежів по інших договорах Клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах Платіжного ліміту Картрахунку. Списання коштів з будь-якого рахунку Клієнта, відкритого Банком, оформляється меморіальним ордером.

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2014 року Банком списано 46,32 грн в рахунок автоматичного погашення простроченої заборгованості за кредитом, також 06 лютого 2015 року Банком списано 1 557,49 грн. в рахунок автоматичного погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Оскільки ОСОБА_5 із заявою про списання банком будь-яких сум з її карткового рахунку на погашення заборгованості не зверталась, таке списання банк зробив за власною ініціативою, тому таке списання не може свідчити про визнання ОСОБА_5 боргу в повному обсязі, та про переривання строку позовної давності.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 Банку «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2018 року.

Суддя - І. В. Ульяніч