Рішення № 78909224, 21.12.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/12865/18

Провадження №2/428/2036/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьк Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та неповнолітнього ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_2, третя особа орган опіки піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, та неповнолітнього ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. У вищезазначеній квартирі разом з нею зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 - її донька, ОСОБА_3 - чоловік її доньки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - її онуки. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в зазначеній квартирі не проживають з 2013 року і відсутні без поважних причин. Вони виїхали з вказаної квартири, забравши свої речі. Відповідачі добровільно не бажають знятися з реєстрації. Наявність реєстрації відповідачів у квартирі порушують права та інтереси позивача, як власника квартири, оскільки створює перешкоди у здійсненні нею права користування вказаною квартирою. Оскільки відповідачі відсутні за місцем реєстрації більше ніж один рік, позивач вважає їх такими, що втратили право користування вказаною квартирою. Позивач звернулася з позовною заявою до суду і просить визнати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду справи до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце судового засідання справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутність не надходило. Своїм правом на подачу відзиву не скористалися.

Представник третьої особи органу опіки піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області Шарнікова І.І. в судове засідання не з'явилася, до початку розгляду справи до суду надала заяву про розгляд справи без участі їх представника, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

21.12.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 року по справі №6-57цс11 за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

В судовому засіданні встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.08.2012 року НОМЕР_5, посвідченого державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Перепелицею Ю.М., в реєстрі №1-1281, копією витягу про державну реєстрацію прав від 12.09.2012 року №35466778.

Відповідно до копії довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 08.10.2018 року №34659, виданої відділом адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецької міської ради Луганської області, за адресою: АДРЕСА_1, станом на 08.10.2018 року зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Згідно з копією акту про фактичне проживання /не проживання/ особи від 10.10.2018 року №96, затвердженого директором КП «Житлосервіс «Світанок», за адресою: АДРЕСА_1, фактично ОСОБА_1 проживає, крім неї ніхто не проживає з 2013 року.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають у вищевказаній квартирі з 2013 року, оскільки переїхали проживати до іншого місця проживання, забравши при цьому свої речі. Зазначена обставина підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

А отже, виходячи з аналізу вказаних положень законів, обов'язок і відповідальність за створення належних умов для проживання дитини покладається на її сім'ю, тобто в вказаному випадку на їх матір та батька.

Згідно з ч. 2-3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином, неповнолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким на момент реєстрації у спірній квартирі виповнилося два місяці та п'ять років відповідно, не мали права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набувають право користування житлом за місцем проживання одного з батьків, з ким вони проживають.

В силу положень ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зареєстровані у спірній квартирі як за місцем проживання своїх матері та батька. Таким чином, право користування житловим приміщенням неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 на момент реєстрації в спірній квартирі є похідним від права їх матері та батька.

При цьому, суд враховує висновок органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 18.12.2018 року №6887 про доцільність позбавлення неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права користування житлом.

Застосовуючи вищевказані норми матеріального права, суд враховує роз'яснення надані Пленумом Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року. Зокрема, в тій частині, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживають за місцем їх реєстрації понад один рік і переїхали проживати до іншого міста, то, відповідно, вони втратили право користування спірною квартирою. Таким чином, реєстрація відповідачів за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1, створюють перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, оскільки вона змушена сплачувати комунальні послуги за зареєстрованих відповідачів. Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки у зазначеному випадку саме такий спосіб захисту дає можливість реального усунення порушення права власності та враховуючи, що відповідачі не проживають в спірній квартирі без поважних причин понад один рік і не приймають участі в витратах по утриманню і оплаті комунальних послуг житлового приміщення, а отже втратили інтерес до вказаного житлового приміщення.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з кожного відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 176 грн. 20 коп., у зв'язку з їх документальним підтвердженням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 283, 288 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп

Стягнути з ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_6, місце проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Відповідач: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_1.

Третя особа: Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, б-р Дружби Народів, б. 32.

Представник третьої особи: Шарнікова Ірина Іванівна, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, б-р Дружби Народів, б. 32; серія і номер паспорта НОМЕР_6.

Суддя Ж. І. Кордюкова