Вирок № 78903326, 29.12.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/142/18

Провадження № 1-кп/364/28/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2018 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Моргун Г. Л.,

за участі секретаря судових засідань Сіваченко Л. В., Волохатюк А.О.,

прокурора Гонтара А.І., Пінчука О.П.,

Бобраніцького О.А., Місюри Я.І.,

представника Володарського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Ходиська Р.Г., ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8

представника потерпілих ОСОБА_9,

потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт Володарка кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_13,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смтВолодарка,Володарського району,Київської області, українця, громадянина України, зпрофесійно-технічноюосвітою, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, військовозобов'язаного, працюючого електромонтером Володарського районного підрозділу ПрАТ «Київобленерго», одруженого, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, що передбачає кримінальну відповідальність за ст. 286 ч. 2 КК України,

встановив:

Судом встановлено, що 04.04.2016 року близько 18 години 35 хвилин, водій ОСОБА_13, керуючи технічно-справним мотоциклом НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною вулиці Кооперативна, неподалік будинку № 47 в смт Володарка, Київської області, в напрямку м. Сквира, Київської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний : бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та 2.3 д) « водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі ПДР України), в порушення вимог п. 12.4 ПДР України «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год», рухаючись згідно висновку експерта № 11671/17-52 зі швидкістю 87.0…93.0 км/год. проїжджою частиною вулиці Кооперативна, смт Володарка, вчасно не зреагував на небезпеку у вигляді здійснення маневру повороту ліворуч мотоциклом «MUSTANG МТ 125-2В» реєстраційний номер НОМЕР_2, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та місце його розташування на проїжджій частині, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та слідкувати за дорожньою обстановкою, чим порушив вимоги п.13. ПДР України «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення з мотоциклом НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_15, який здійснював маневр повороту ліворуч.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричиненої водієм мотоцикла НОМЕР_4 ОСОБА_13 водій мотоцикла НОМЕР_5 ОСОБА_15 від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_17 року у Володарській ЦРЛ Київської області.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №39 від 12.07.2016 року встановлено, що смерть ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, наступила внаслідок відкритої черепно-мозгової травми з вдавленим переломом правої тім'яної ділянки і переходом лінії перелом на основу черепа із тяжким забоєм головного мозку із розрушенням речовини мозку та крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонку. При дослідженні тіла трупа ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, виявлено пошкодження , в області перенісся рана довжиною 1 см ушита хірургічними швами. В області верхньої та нижньої повіки правого ока синець синього кольору овальної форми розміром 5 х 4 см. На зовнішній поверхні правої кисті 8 саден коричневого кольору розташовані вище рівня шкіри розміром 0,2 х 0,1 см до 2 х 1 см. На передній поверхні правого та лівого колінних суглобів по садну характеру вище описаного розміром 3 х 2 см. На внутрішній поверхні лівого гомілковостопного суглобу садно характеру вище описаного розміром 2 х 1 см. В області лівої та правої тім'яно - вискової кісток по післяопераційній рані довжиною 10 см ушиті хірургічними швами. В правій тім'яній ділянці рана довжиною 5 см (по даним історії хвороби). Перелом 6 - 8 ребер справа по лопаточній лінії. Відкрита черепно - мозкова травма з вдавленим переломом правої тім'яної ділянки і переходом лінії перелом на основу черепа із тяжким забоєм головного мозку із розрушенням речовини мозку та крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, крововилив в м'які тканини голови в тім'яній ділянці, в правій тім'яній ділянці дефект кісткової тканини розміром 7 х 6 см, до заду від даного дефекту уламок неправильної чотирикутної форми розміром 7 х 6 см, від даного дефекту іде лінійна лінія перелом в напрямку до потиличної кістки зліва, і далі через середину піраміди віскової кістки зліва іде до криловидної кістки далі іде косо до заду через піраміду вискової кістки справа і доходить до нижнього краю вище описаного дефекту. Під твердою мозковою оболонкою в області основи мозку та тім'яних долей пластинчастої форми субдуральна гематома товщиною до 0,2 см. Обширний крововилив під м'яку мозкову оболонку в області тім'яних, вискових та лобних долей з розрушенням речовини мозку в області тім'яної долі справа, вискових долей зліва та справа із крововиливами в білу та сіру речовину мозку. Описані вище тілесні пошкодження виникли від дії тупих предметів або при падінні на такі можливо в час та за обставин указаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень як небезпечні для життя.

Грубе порушення водієм ОСОБА_13 вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д), 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку із скоєною дорожньо-транспортною пригодою та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_15.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_13 у порушенні вказаних пунктів Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому смерть, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні доказах, а саме: на показаннях самого обвинуваченого, потерпілих, свідків, письмових доказах досліджених в судовому засіданні протоколів огляду місця події, медичного освідування, огляду транспортних засобів, відтворення обстановки та обставин подій, висновків судово-медичної експертизи, авто-технічної експертизи та інших належних та допустимих доказів.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою винуватість у вчиненні злочину , який йому інкримінується не визнав та показав, що 04.04.2016 року у проміжку часу з 16 години до 17 години він на мотоциклі «SUZUKI GN 72В GSX600F» реєстраційний номер НОМЕР_6 виїхав від свого будинку , що знаходиться у селищі Володарка . Він керував технічно справним мотоциклом, який придбав за рік до події та на той момент не мав відповідного дозволу на керування таким транспортним засобом . В якості пасажира на мотоциклі була його дружина ОСОБА_16 Поїхав по вулиці Миру, потім через вулицю Паркову. Перед виїздом на головну дорогу пропустив автомобіль , який поїхав у напрямку міста Сквира . Повернувши ліворуч, він виїхав на вулицю Кооперативна. По цій вулиці він їздив багато разів і добре знає дорожню розмітку та дорожні знаки, серед яких близько до місця події знаходяться знаки : «Увага діти» та «Пішохідний перехід». Доїжджаючи до місця розташування дитячого садка, рухаючись приблизно зі швидкістю 50 км/год, він побачив , як чоловік, який керував мотоциклом «MUSTANG » з'їхав на узбіччя, почав здійснювати маневр повертаючи ліворуч. Перед маневром мотоцикл потерпілого та сам потерпілий не показував зміну напрямку руху. У цей час ближче до осьової лінії розмітки відбулося зіткнення транспортних засобів передньою лівою частиною його мотоцикла із задньою лівою частиною мотоцикла потерпілого. Від зіткнення транспортних засобів вони всі впали на дорогу. Відразу підвівшись він підбіг до потерпілого. Невдовзі із будинку неподалік вийшла дружина потерпілого та його син ОСОБА_17, якого він ще до пригоди добре знав. Викликали швидку допомогу та поліцію. Потерпілого разом із дружиною потерпілого та його дружиною швидка допомога забрала до лікарні. Він залишився на місці пригоди. Свідка ОСОБА_18 на місці події - не пригадує. Потім він також поїхав до лікарні та згодом повернувшись на місце ДТП брав участь у відповідних слідчих діях та підписував відповідні протоколи, зауважень до яких не мав, зауважень у письмовій формі він не давав.

Обвинувачений суду зазначив, що його матір після ДТП у досудовому порядку добровільно надала потерпілій ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 15 000 гривень на лікування її чоловіка ОСОБА_15 Однак письмових доказів цих обставин ні обвинуваченим ні іншими сторонами кримінального провадження суду не надано. Показами учасників процесу у судовому засіданні ці обставини також не стверджується, а тому суд не може взяти дане твердження обвинуваченого до уваги. Сам обвинувачений суду вказав, що із вибаченнями до потерпілих він не звертався, оскільки вважає себе невинуватим у вчиненні ДТП. Матеріальної та моральної шкоди у добровільному порядку також не відшкодував. Цивільні позови заявлені потерпілими: ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди заподіяної злочином та ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином - не визнав.

Потерпіла ОСОБА_10, яка є дружиною померлого ОСОБА_15, суду показала, що 04.04.2016 року вона до 16 години була на роботі і повернувшись додому вийшла надвір прибирати у подвір'ї та була попереду будинку у квітнику. Бачила як неподалік, від їх будинку, повертаючись додому їхав по узбіччю дороги її чоловік на власному мотоциклі. Пригальмувавши, чоловік мав намір перетнути дорогу до будинку . У цей час вона чула гуркіт спортивного мотоцикла, однак вона у той момент його ще не бачила, а розрізняла лише за звуком, оскільки раніше бачила цього мотоцикла неодноразово на своїй вулиці. Потерпіла суду вказала, що самого зіткнення транспортних засобів вона не бачила, оскільки у цей момент вона нагнулася щось робити у квітнику, однак відразу почула гучний звук зіткнення і почала бігти на дорогу. Обвинувачений сказав викликати швидку допомогу. Вона відразу побачивши все, побігла до будинку викликати швидку із стаціонарного телефона. На дорозі окрім мотоцикла її чоловіка та мотоцикла обвинуваченого інших транспортних засобів не було. Подію бачив свідок ОСОБА_18, який рухався у цей час на велосипеді та був присутній на місці. Повернувшись на дорогу, вона побачила свого чоловіка ОСОБА_15, який лежав на узбіччі біля будинку, вона підійшовши до нього почала піднімати його голову і зрозуміла що голова дуже пошкоджена, оскільки її пальці встромилися всередину черепної порожнини. Чоловік був без свідомості. Шолом із його голови при падінні злетів і лежав осторонь. Приїхала швидка і вона разом із чоловіком поїхала до лікарні і була там до другої години ночі. Лікар, який приїхав із обласної лікарні та проводив операцію прогнозів ніяких не давав. Чоловік помер так і не прийшовши до свідомості.

Потерпіла суду зазначала , що її чоловік взагалі не вживав тривалий час спиртні напої та не курив, тому сумнівів що він був у тверезому стані не повинно бути. Їздив ОСОБА_15 завжди на мотоциклі не швидко у ДТП ніколи не потрапляв. Після події вона особисто була присутня на відтворенні події при слідчому експерименті та все відтворення відповідало обставинам події, зауважень у неї не було.

Потерпілий ОСОБА_11, який є сином померлого потерпілого ОСОБА_15 суду вказав, що свідком події він не був, про ДТП він дізнався із повідомлення брата по телефону. Відразу прибув на місце події, а потім до лікарні. У ЦРЛ бачив обвинуваченого із дружиною та його батьком, з якими раніше не був знайомий. Повернувшись на місце ДТП бачив, як там залишались лежати мотоцикли. Мотоцикл його тата лежав на узбіччі біля його будинку, а мотоцикл обвинуваченого на лівій стороні дороги у напрямку міста Сквира біля будинку під подвійним номером 46-48 . Особисто він був присутній на слідчому експерименті та не мав зауважень щодо його проведення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_19, який працює лікарем -хірургом у Володарській ЦРЛ Київської області суду показав, що 04.04.2016 року він знаходився у лікарні на чергуванні, коли близько 17 години у край тяжкому стані був доставлений каретою швидкої допомоги потерпілий ОСОБА_15. Відразу потерпілому було зроблено рентген черепа та викликано суміжних спеціалістів, зокрема чергового реаніматолога та невропатолога. У хворого було відібрані відповідні аналізи. Через кілька годин до хворого прибув із обласної лікарні нейрохірург. Тоді ж йому було проведено оперативне втручання та хворого залишено у реанімації. Першочерговий діагноз був поставлений : відкрита черепно-мозкова травма та забій головного мозку. Рішення щодо оперативного втручання було прийнято консультантом , що прибув до Володарської ЦРЛ. Свідок суду вказав, що за його практику, потерпілі з такими тілесними ушкодженнями , як правило, не виживають. Лікарям було відомо, що потерпілий отримав тілесні ушкодження при ДТП і саме такі характерні тілесні ушкодження він мав, зокрема вони могли виникнути внаслідок удару по голові або удару голови об щось. Одночасно, при таких обставинах , лікарі зобов'язані відповідним приладом перевірити у особи стан алкогольного сп'яніння, однак тяжкий стан хворого цього зробити не дозволяв. Чи брали аналіз крові на перевірку щодо вмісту алкогольних речовин він вказати не може. Однак свідок суду вказав, що особисто запаху алкоголю від потерпілого не чув. По прибуттю потерпілого в лікарню, з ним поруч була його дружина та родичі.

Свідок ОСОБА_16, яка є дружиною обвинуваченого, суду показала, що 04.04.2016 року близько 17 години вона з чоловіком вирішили поїхати на заправку. Вона була в якості пасажира на мотоциклі, яким керував ОСОБА_12 Обоє були в мотошоломах. Їхали по вулиці Кооперативній селища Володарка, швидкість була не великою, тому вона мала можливість спостерігати за тим , що відбувалось навколо і бачила як по переду них з правої сторони по узбіччю приблизно за 30 метрів рухався чоловік у шоломі на мотоциклі «MUSTANG», який без попередження та без включення поворота різко здійснив маневр та повернув ліворуч. Її чоловік почав різко гальмувати, однак зіткнення не вдалося уникнути. Свідок вказала, що внаслідок різкого маневра мотоцикліста відбулося зіткнення мотоцикла «Мустанг» із їх мотоциклом «SUZUKI», від чого вони впали на проїжджу частину дороги. Зіткнення відбулося переднім колесом їх мотоцикла «SUZUKI», із заднім колесом «MUSTANG» . Від падіння вона отримала тілесні ушкодження коліна лівої ноги. ОСОБА_15 після падіння з мотоцикла також лежав на проїжджій частині дороги, з його голови злетів шолом, він важко дихав та був без свідомості. Вони з чоловіком відразу почали кликати людей на допомогу. На їх крики збіглися люди, серед яких була і дружина потерпілого. Хтось із присутніх викликав швидку допомогу та поліцію. На кареті швидкої допомоги її та потерпілого разом із його дружиною було доставлено до лікарні для надання медичної допомоги. У лікарні її допитали працівники поліції, а потім 09.04.2016 року вона давала покази щодо обставин ДТП та прочитавши відповідний протокол поставила в ньому свій підпис, зауважень не мала.

Даючи свої показання свідок ОСОБА_16 суду не могла чітко вказати по якій саме дорозі в напрямку вулиці Кооперативна вони їхали із своїм чоловіком на мотоциклі . Змінювала неодноразово покази щодо шляху їх руху, вказуючи, що вони їхали по головній дорозі та виїхали на вулицю Кооперативна, потім суперечила цим показам та вказувала, що вони уступали дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі і лише тоді виїхали на вулицю Кооперативна.

У судовому засіданні за клопотанням захисника, даючи свої додаткові показання свідок вказувала, що пригадала, що вони у день ДТП рухались із своїм чоловіком на мотоциклі від свого будинку по вулиці Миру, потім по вулиці Парковій і пропустивши якийсь автомобіль перед виїздом на головну дорогу, повернувши ліворуч виїхали на вулицю Кооперативна . Дорожньої розмітки на тій вулиці не було. Вона помітила, як на узбіччі дороги по обочині рухався мотоцикл чорного кольору, який різко повернув ліворуч. Її чоловік почав різко гальмувати, однак відбулося зіткнення, від якого вони впали на дорогу. Під час падіння вона травмувала коліно. Але відразу різкої болі не відчувала, оскільки була у шоковому стані , лише з часом почала відчувати сильну біль у нозі у області коліна. Після падіння вони побігли до потерпілого.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що в день події дорожньо- транспортної пригоди, яка сталась в смт Володарка Київської області по вул. Кооперативна, він був очевидцем аварії, оскільки саме в той час їхав на велосипеді по вказаній вулиці у напрямку центра селища. На відстані близько 200 метрів бачив як на зустріч йому на мотоциклі чорного кольору обабіч дороги рухався чоловік у шоломі на невеликій швидкості. В цей час із центра селища на великій швидкості виїхав мотоцикл жовтого кольору, на якому був водій та пасажир. Рухався він по осьовій лінії і коли мотоцикл чорного кольору почав плавно здійснювати маневр ліворуч, то мотоцикл жовтого кольору почав гальмувати, а водій та пасажир кричати, але зіткнення не вдалося уникнути і збивши ОСОБА_15, прізвище якого йому стало відомо пізніше, мотоцикл обвинуваченого протягнув його близько 5 м. Зіткнення транспортних засобів обвинуваченого та потерпілого відбулося на лівій полосі їх руху, коли мотоцикл потерпілого вже майже переїхав дорогу та знаходився на самому краю дорожнього покриття. Від удару із голови потерпілого злетів шолом, а обвинувачений підвівшись на ноги відразу підійшовши до нього та почав з'ясовувати його стан. Оскільки вони побачили, що з голови ОСОБА_15 пішла кров, то особисто ним із власного мобільного телефона відразу була викликана швидка медична допомога. На місці події почали збиратися сторонні люди, серед присутніх була дружина потерпілого.

Свідок суду показав, що в момент зіткнення мотоциклів інших учасників дорожнього руху на автодорозі не було. Про обставини свідком яких був, він дав покази на місці ДТП. Потім в той же день, він знову допитувався працівниками поліції в якості свідка у місцевому районному відділі поліції та згодом брав участь у слідчому експерименті на місці події та уточнював схему на місці ДТП, що було взято працівниками поліції до уваги. Згодом до його місця проживання з'явилася мати обвинуваченого, яка почала його залякувати та погрожувати його сім'ї. Також до нього приходила адвокат обвинуваченого, яка відбирала та власноручно записувала його пояснення щодо обставин вчинення ДТП.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що вона працює лікарем - анестезіологом у реанімаційному відділенні Володарської ЦРЛ. 04.04.2016 року під час її чергування до них у відділення поступив із політравмою потерпілий ОСОБА_15 у непритомному стані . При огляді було встановлено, що вказана особа має перелом кістки черепа та перелом основи черепа, гематому внутрішньо мозкової ділянки, порушення дихання внаслідок забою грудної клітки. Потерпілому було зроблено рентген черепа у двох проекціях та викликано із медицини катастроф обласної лікарні лікаря нейрохірурга. Вказаним лікарем було проведено хворому оперативне втручання із трепанацією черепа та видаленням гематоми. Хворий увесь час перебування у відділенні був без свідомості та його було підключено до штучної вентиляції легень. Коли вона заступила наступного разу на свою зміну, нею було констатовано смерть ОСОБА_15 про що вона відразу повідомила поліцію, а тіло померлого відправила до міста Біла Церква на медичний розтин. Свідок також суду зазначила, що на приймальному відділені при поступленні хворого було взято у нього забір крові та сечі, однак за відсутністю заінтересованих осіб щодо проведення відповідних аналізів з часом відібраний біологічний матеріал хворого було утилізовано без проведення відповідних досліджень на вміст алкоголю. Як правило при поступленні хворих до лікарні, освідування на стан сп'яніння проводиться у приймальному відділенні із використанням відповідного апарату «Алконт 01СУ-И», однак щодо потерпілого ОСОБА_15 даний апарат не можна було застосовувати, оскільки він був без свідомості і його стан не дозволяв це зробити.

Окрім наведених вище показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доводиться сукупністю зібраних досудовим слідством та наданих у судовому засіданні стороною обвинувачення доказів, зокрема :

-рапортом чергового Володарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про те, що 04.04.2016 року о 18 год.35 хв. надійшло повідомлення чергової медсестри ОСОБА_14 про те, що на приймальний покій з тілесними ушкодженнями доставлено ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_2 з діагнозом : «відкрита черепно- мозкова травма», та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_9 з діагнозом : « зсадини обох кінцівок рук» , ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_10 з діагнозом : « зсадини лівого коліна» . Вказані тілесні ушкодження останні отримали в результаті ДТП в смт Володарка ( том 2 а.к.п.3);

-витягом з кримінального провадження № 12016110160000074 щодо внесення 05.04.2016 року відомостей до ЄРДР (том 2 а.к.п.2);

-даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди в смт Володарка із схемою та фототаблицями до нього від 04.04.2016 року (том 2 а.к.п. 4-17);

-рапортом чергового Володарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про те, що 10.04.2016 року о 18 год. 30 хв. надійшло повідомлення чергового лікаря Володарської ЦРЛ про смерть у лікарні гр. ОСОБА_15 (том 2 а.к.п. 18);

-даними висновку судово-медичної експертизи №39 від 12.07.2016 року проведеної на виконання постанови слідчого Володарського ВП ГУНП в Київській області від 10 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016110160000074, який вказує, що смерть ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 наступила внаслідок відкритої черепно-мозгової травми з вдавленим переломом правої тім'яної ділянки і переходом лінії перелом на основу черепа із тяжким забоєм головного мозку із розрушенням речовини мозку та крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонку. При дослідженні тіла трупа ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 виявлено пошкодження , в області перенісся рана довжиною 1 см ушита хірургічними швами. В області верхньої та нижньої повіки правого ока синець синього кольору овальної форми розміром 5 х 4 см. На зовнішній поверхні правої кисті 8 саден коричневого кольору розташовані вище рівня шкіри розміром 0,2 х 0,1 см до 2 х 1 см. На передній поверхні правого та лівого колінних суглобів по садну характеру вище описаного розміром 3 х 2 см. На внутрішній поверхні лівого гомілковостопного суглобу садно характеру вище описаного розміром 2 х 1 см. В області лівої та правої тім'яно - вискової кісток по післяопераційній рані довжиною 10 см ушиті хірургічними швами. В правій тім'яній ділянці рана довжиною 5 см (по даним історії хвороби). Перелом 6 - 8 ребер справа по лопаточній лінії. Відкрита черепно - мозкова травма з вдавленим переломом правої тім'яної ділянки і переходом лінії перелом на основу черепа із тяжким забоєм головного мозку із розрушенням речовини мозку та крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, крововилив в м'які тканини голови в тім'яній ділянці, в правій тім'яній ділянці дефект кісткової тканини розміром 7 х 6 см, до заду від даного дефекту уламок неправильної чотирикутної форми розміром 7 х 6 см, від даного дефекту іде лінійна лінія перелом в напрямку до потиличної кістки зліва, і далі через середину піраміди віскової кістки зліва іде до криловидної кістки далі іде косо до заду через піраміду вискової кістки справа і доходить до нижнього краю вище описаного дефекту. Під твердою мозковою оболонкою в області основи мозку та тім'яних долей пластинчастої форми субдуральна гематома товщиною до 0,2 см. Обширний крововилив під м'яку мозкову оболонку в області тім'яних, вискових та лобних долей з розрушенням речовини мозку в області тім'яної долі справа, вискових долей зліва та справа із крововиливами в білу та сіру речовину мозку. Описані вище тілесні пошкодження виникли від дії тупих предметів або при падінні на такі можливо в час та за обставин указаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень як небезпечні для життя (том 2 а.к.п. 20-22);

-даними висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/8-02/566 від 04.07.2016 року проведеної на виконання постанови слідчого Володарського відділення поліції ГУ НП в Київській області , який вказує, що зіткнення мотоцикла НОМЕР_7 із мотоциклом НОМЕР_5 відбулось по вул. Кооперативна на лівому боці проїзної частини по напрямку руху до м Сквира, в районі закінчення сліду гальмування «позначка 6 на схемі» та початку сліду зсуву мотоциклів «позначка 5 на схемі».

В момент первинного контакту передня права частина мотоцикла НОМЕР_8, контактувала з задньою лівою частиною мотоцикла НОМЕР_5, з наступним довертанням задньої частини мотоцикла «MUSTANG МТ 125-2В» проти руху годинникової стрілки, при цьому в момент первинного контакту направляючі повздовжніх осей мотоциклів «SUZUKI GN 72В» реєстрацій номер НОМЕР_6 та «MUSTANG МТ 125-2В» реєстраційний номер НОМЕР_2 розташовувались під кутом близько 15 ± 5 ° (том 2 а.к.п. 24-30);

-даними висновку експертизи №19/8-02/564 від 23.06.2016 року проведеної на виконання постанови слідчого про призначення судової автотехнічної експертизи від 18.04.2016 року, який вказує, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система мотоцикла НОМЕР_5 перебуває в працездатному стані. Несправностей, які виникли до дорожньо-транспортної пригоди та могли призвести до її виникнення не виявлено.

На момент експертного огляду рульове керування мотоцикла НОМЕР_5 перебуває в технічно- несправному, працездатному стані по причині деформації керма, що виникло під час дорожньо- транспортної пригоди. Несправностей, які виникли до дорожньо- транспортної пригоди та могли призвести до її виникнення не виявлено (том 2 а.к.п. 58-60);

-даними висновку експертизи №19/8-02/565 від 23.06.2016 року проведеної на виконання постанови слідчого про призначення судової автотехнічної експертизи від 18.04.2016 року , який вказує, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система мотоцикла «SUZUKI GN 72В (GSX 600F)» реєстрацій номер НОМЕР_6 перебуває в працездатному стані. Несправностей , які виникли до дорожньо-транспортної пригоди та могли призвести до її виникнення не виявлено.

На момент експертного огляду рульове керування мотоцикла «SUZUKI GN 72В (GSX 600F)» реєстрацій номер НОМЕР_6 перебуває в технічно- несправному , працездатному стані по причині деформації лівої рукоятки керма, що виникло під час дорожньо- транспортної пригоди. Несправностей, які виникли до дорожньо- транспортної пригоди та могли призвести до її виникнення не виявлено (том 2 а.к.п. 50-53);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2017 року за участі свідка ОСОБА_18.(том 2 а.к.п. 43-47);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.03.2017 року за участі ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_8 (том 2 а.к.п. 39-42);

-даними висновку судової автотехнічної експертизи № 11671/17 - 52 від 03.01.2018 року проведеної на виконання постанови слідчого від 12.06.2017 року, який вказує :

1, 2. Варіант 1. З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій мотоцикла MUSTANG ОСОБА_15 повинен був керуватись вимогами п. 10.4 ПДР України , а з моменнту виникнення небезпеки для його руху у відповідності до вимог п. 10.1 або 12.3 ПДР України.

В даній дорожній обстановці водію мотоцикла SUZUKI ОСОБА_13 при русі в межах населеного пункту, з технічної точки зору слід було керуватись вимогами п.п. 12.4., 13.1 та (або) 14.6 в) ПДР України.

Варіант 2. Дії водія мотоцикла SUZUKI ОСОБА_13 при русі в межах населеного пункту, з технічної точки зору регламентуються вимогами п.п. 12.4, 13.1 ПДР України та п. 14 ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для його руху відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України.

В даній дорожній обстановці водій мотоцикла MUSTANG ОСОБА_15 з технічної точки зору повинен був керуватись вимогами п.10.1, 10.4 ПДП України.

3. Швидкість руху мотоцикла SUZUKI, яка відповідає довжині слідів гальмування 19,95 м при одночасному впливі на ручний та ножний приводи гальм складала приблизно 58,0 км/год.

Швидкість руху мотоцикла SUZUKI, яка відповідає довжині слідів гальмування 19,95 м при одночасному впливі на ножний привід гальм складала приблизно 47,0 км/год.

4, 5. Варіант 1. Технічна можливість уникнути даного зіткнення у водія мотоцикла SUZUKI ОСОБА_13 полягала у виконанні вимог п. 14.6 в) ПДР України, для виконання яких у водія ОСОБА_13 перешкод технічного характеру не вбачається.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_15 міг не мати технічної можливості уникнути даної ДТП з причин, вказаних в дослідницькій частині.

Варіант 2. Технічна можливість уникнути даного зіткнення у водія мотоцикла SUZUKI ОСОБА_13 полягала у виконанні вимог п.п. 12.4, 13.1 ПДР України, для виконання яких у нього не вбачається перешкод технічного характеру.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_15 міг не мати технічної можливості уникнути даної ДТП з причин, вказаних в дослідницькій частині.

6. З технічної точки зору невідповідність дій водія мотоцикла SUZUKI ОСОБА_13 вимогам п. 12.4 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку зі скоєнням даної ДТП (том 2 а.к.п. 64-74);

-даними протоколом огляду місця події від 09.12.2017 року (том 2 а.к.п. 76-78);

-копією посвідчення водія на ім'я ОСОБА_13, що вказує на відсутність у нього відкритої категорії , яка б надавала йому право на керування мотоциклом (том 2 а.к.п. 79);

Додані до матеріалів кримінального провадження за клопотанням сторони потерпілих протоколи допитів потерпілої ОСОБА_16 від 09.04.2016 року; протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 07.04.2016 року; пояснення ОСОБА_13 від 04.04.2015 року з посиланням на розбіжність у показах наданих суду вказаними особами, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відповідно до ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому , прокурору, або посилатися на них. Натомість вказані особи давали свої показання суду безпосередньо в судовому засіданні.

У судовому засіданні захисник обвинувачення для ствердження своєї позиції щодо невинуватості свого підзахисного ОСОБА_13 надала для дослідження :

1.Запит адвоката на станцію ЕМД від 27.04.2017 року.

2.Відповідь станції ЕМД від 28.04.2017 року , - карта виклику екстреної медичної допомоги від 04.04.2016 року №11.

3.Копія газети «Голос Володарщини» № 28 (11266) від 15 квітня 2016 року з публікацією за авторства капітана поліції О.Бородія - інспектора Володарського відділення поліції Сквирського ВП ГУНП в Київській області - оголошення про встановлення очевидців ДТП, яке мало місце в смт Володарка 04.04.2016 року.

4.Протокол опитування свідка ОСОБА_22 від 27 квітня 2017 року.

5.Протокол опитування свідка ОСОБА_16 від 01 червня 2017 року.

Так, суд даючи оцінку тим доказам, що надав суду захисник, вважає необхідним вказати, що протоколи опитування захисником свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_16 - не можуть слугувати обставинами на ствердження позиції захисту та на спростування позиції обвинувачення, оскільки вказані свідки безпосередньо допитувались судом при розгляді кримінального провадження, що узгоджується із положеннями ст.23 КПК України щодо беспосередньості та усності дослідження показань судом.

Щодо запиту адвоката на станцію ЕМД та відповіді на нього, то суд зазначає , що сам виклик екстреної медичної допомоги на місце ДТП , що сталося 04.04.2016 року- є поза розумним сумнівом і не потребує додаткового доказування, оскільки всі сторони кримінального провадження щодо цих обставин не заперечують не сумніваються та вони знаходять своє підтвердження як із показів самих учасників ДТП : обвинуваченого ОСОБА_13 та його дружини ОСОБА_16 так і потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_18, які давали суду свої показання.

Повідомлення в газеті «Голос Володарщини» № 28 (11266) від 15 квітня 2016 року з публікацією за авторства капітана поліції О.Бородія - інспектора Володарського відділення поліції Сквирського ВП ГУНП в Київській області - оголошення про встановлення очевидців ДТП, яке мало місце в смт Володарка 04.04.2016 року - також не може слугувати спростуванням винуватості обвинуваченого, оскільки воно не є тим доказом, що може встановлювати або спростовувати будь-які обставини по даному кримінальному провадженні, а лише свідчить, що правоохороними органами вживалися заходи щодо встановлення очевидців ДТП, яке мало місце вказаної дати. За таких підстав посилання захисника на це, як на обставини, які спростовують винуватість її підзахисного - є неспроможними.

Окрім наведеного вище, захисником суду надано схему організації дорожнього руху на ділянці автомобільної дороги Р-18 Житомир- Попільня-Сквира-Володарка- Ставище км 135+ 000 - км 136+000, що співпадає з вулицею Кооперативна смт Володарка, що надавалась захиснику на її адвокатський запит №1/08-18 від 17.08.2018 року Службою автомобільних доріг у Київській області ( том 2 а.к.п. 158) та згідно повідомлення якої інформації щодо наявності та стану дорожніх знаків і дорожньої розмітки по вказаній ділянці дороги станом на 05.04.2016 року у Служби відсутні.

Суд, даючи оцінку даним викладеним у названій вище схемі та повідомленні відповідної Служби зауважує на тому, що оскільки наведені відомості не стосуються події ДТП , що сталася 04.04.2016 року та є предметом розгляду даного кримінального провадження, то відповідно вони не можуть братись судом до уваги.

Усуваючи вказаний вище недолік захисником було повторно зроблено 09.10.2018 року відповідний запит до Служби автомобільних доріг у Київській області ( том 2 а.к.п. 227) з проханням надати інформацію про стан та наявність технічних засобів регулювання дорожнього руху ( розташування дорожніх знаків , їх наявність) та стан дорожньої розмітки по вулиці Кооперативна в смт Володарка станом на 04 квітня 2016 року на ділянці вулиці Кооперативна в районі будинків №№ 49-51 + - 300 метрів в обидві сторони. Також просила надати інформацію про зміну регулювання дорожнього руху та / або заміну, встановлення дорожніх знаків, нанесення дорожньої розмітки, заміну покриття дорожнього полотна, тощо з 04.04.2016 року по теперішній час.

На такий запит захисника Службою автомобільних доріг у Київській області 31.10.2018 року за вихідним № 06с/4573 ( том 2 а.к.п. 228), було письмово дано відповідь та надано копію схеми організації дорожнього руху на ділянці автомобільної дороги Р -18 Житомир - Попільня -Сквира -Володарка -Ставище, км 135+000- км 136+ 000 по вул. Кооперативній смт Володарка в межах обслуговування ( том 2 а.к.п. 229). Одночасно повідомлено, що щорічно протягом 2016-2017 років на даній ділянці проводився ямковий ремонт покриття, поновлення дорожньої розмітки та часткова заміна дорожніх знаків. Існуюча схема організації дорожнього руху до теперішнього часу не змінювалась.

Посилаючись на зазначену інформацію та схему захисник вказувала суду про існування розбіжностей у обставинах даного кримінального провадження та наданих вихідних даних, які були предметом дослідження експертів. Зокрема, що у схемі зазначено дорожній знак 5.35.2. «Пішохідний перехід», а в дійсності на час ДТП такого знаку на місці події не було.

Даючи оцінку посиланням захисника, суд вважає необхідним зазначити, що по даному кримінальному провадженні ОСОБА_13 обвинувачується у недотриманні вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д), 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху, які перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_15, натомість посилання захисника виходить за межі висунутого обвинувачення. Судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч.1 ст.337 КПК України), а тому така позиція захисника є неприйнятною.

Щодо посилань захисника з приводу залишення поза увагою органів досудового розслідування та суду тих обставин, що у місці ДТП була відсутня дорожня розмітка, то суд, даючи оцінку цим твердженням зазначає, що згідно з ч. 1,2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Натомість суд не наділений повноваженнями щодо самостійного збирання доказів, оскільки суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України); суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень (ч. 3 ст. 26 КПК України).

Щодо висновку експерта №701ат від 03.05.2017 року на дослідженні якого наголошувала у судовому засіданні захисник, як на ствердження своєї позиції щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_13, суд зазначає, що на виконання постанови від 06.04.2017 року про призначення судової інженерно- технічної експертизи (10.1. «дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди»), винесеної старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ Національної поліції в Київській області у даному кримінальному провадженні було проведено відповідну експертизу Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України. Досліджені судом висновки експертизи вказують, що :

« 1. Швидкість руху, що відповідає слідам гальмування залишеним мотоциклом «SUZUKI GN72B GSX600F» на проїзній частині дороги, при одночасному впливі на ручний та ножний приводи гальм становить близько 57…59 км/год. Швидкість руху, що відповідає сліду гальмування залишеному мотоциклом «SUZUKI GN72 GSX600F», становить близько 36 км/год.

2. Водій мотоцикла НОМЕР_9 - ОСОБА_15, у дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку.

3. В заданій дорожній обстановці, водій мотоцикла НОМЕР_9 - ОСОБА_15, мав технічну можливість попередити зіткнення з мотоциклом НОМЕР_10, для чого у нього не було перешкод технічного характеру відомих експертові.

4. Водій мотоцикла НОМЕР_11 - ОСОБА_13, у дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, повинен був керуватися вимогами п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладений в дослідницькій частині висновку.

5. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій мотоцикла НОМЕР_10 - ОСОБА_13, рухаючись з максимально допустимою в населеному пункті (60 км/год) швидкістю руху мав технічну можливість запобігти зіткнення з мотоциклом НОМЕР_9 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки руху. При русі ж мотоцикла НОМЕР_10 з обраною водієм (100 км/год) швидкістю руху не мав технічної можливості запобігти зіткнення з мотоциклом НОМЕР_12 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в заданий момент виникнення небезпеки для руху. Дії водія мотоцикла НОМЕР_10, з технічної токи зору, не відповідають вимогам пункту 12.4 ПДР України ( том 2 а.к.п. 150-157).

Дотримуючись положень ст. 22 КПК України, з метою усунення всіх розбіжностей про які заявляв захист, забезпечуючи змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості суд задовольнив всі клопотання захисника щодо виклику та допиту у судовому засіданні експертів, які проводили судову інженерно-технічну та судову автотехнічну експертизи.

Так, у судовому засіданні даючи свої пояснення щодо проведеної експертизи головний експерт відділу автотехнічних досліджень лабораторії інженерних, економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності Київського науково- дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_24 суду вказав, що він повністю підтримує свій висновок за результатами проведеної ним експертизи №701ат від 03.05.2017 року. На запитання сторін кримінального провадження пояснив, що він має стаж експерта понад 25 років . Експертиза ним проводилася з використанням методики, науково- методичних та інформаційних джерел , які затвердженні в установленому порядку та якими він керується у своїй діяльності при проведенні саме такого виду експертизи. Основним документом для проведення експертизи є постанова старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУ Національної поліції в Київській області у даному кримінальному провадженні та вихідні дані, які містилися у відповідній схемі ДТП, протоколах та інших матеріалах кримінального провадження , які йому були надані для проведення експертизи.

Експерт суду вказав, що невідповідності чи протиріч вихідних даних, які йому надавались слідчим, ним не встановлено. Додаткових даних для проведення експертизи ним не витребовувалось та він відповідних клопотань слідчому не заявляв.

Часу для проведення експертизи у нього було достатньо. Тиску на нього сторонами кримінального провадження не здійснювалось.

Питання дослідження швидкості руху транспортних засобів, виходячи із характеру пошкоджень мотоциклів - ним не вирішувалось, оскільки такі питання слідчим у постанові не ставилося.

Щодо проведеної судової автотехнічної експертизи № 11671/17 - 52 від 03.01.2018 року ( том 2 а.к.п. 64-74), судом за клопотанням захисника у судовому засіданні була допитана експерт ОСОБА_25, яка роз'яснила свій висновок та суду пояснила, що нею була отримана та взята до виконання постанова слідчого ВРЗуСТ СУ ГУ НП в Київській області про призначення судової автотехнічної експертизи. Разом з вказаною постановою їй було надано матеріали кримінального провадження № 1201611016000074 на 36 - ти аркушах а потім додатково протокол додаткового огляду місця ДТП від 09.12.2017 року на 3-ох аркушах . За результатами проведених нею досліджень, було зроблено висновок, в якому дано відповіді на всі поставленні слідчим питання. Щодо розбіжності у зазначенні відстані встановленої під час проведення слідчого експерименту свідком ОСОБА_18, який показав, що мотоцикл «MUSTANG 125-2B» з моменту зміни напрямку руху ліворуч, до моменту зіткнення подолав відстань 12.0 м за час ( том 2 а.к.п. 65 (зворотня сторона) та зазначеної відстані у протоколі проведення слідчого експерименту від 15.03.2017 року , що становить саме відстань 11.2 м за час ( том 2 а.к.п. 46) - експерт суду пояснила, що вказана розбіжність на правильність проведених нею досліджень та в цілому на висновок експерта не вливає. Експерт суду вказала, що інших невідповідностей чи протиріч вихідних даних, які їй надано для дослідження слідчим, нею не встановлено; додаткових даних для проведення експертизи нею не витребовувалось та вона відповідних клопотань слідчому не заявляла.

За наведених вище підстав судом не було задоволено клопотання захисника про призначення повторної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (том 3 а.к.п 50-56) яким вона просила суд призначити в кримінальному провадженні повторну експертизу та на вирішення експертів поставити наступні питання :

1.Де саме відбулося зіткнення транспортних засобів та під яким кутом?

2.Яким є момент виникнення небезпеки в даній ДТП і для кого із водіїв?

3.Як з технічної точки зору повинен був діяти водій мотоцикла НОМЕР_13?

4.Як з технічної точки зору повинен був діяти водій мотоцикла Mustang МТ 125-2В реєстраційний номер НОМЕР_18 в даній дорожній обстановці?

5.Чи встановлено дорожній знак 5.35.2 в зоні ДТП та чи розповсюджувалася його дія на водія мотоцикла НОМЕР_13 в даній дорожній обстановці?

6.З якою швидкістю рухався водій мотоцикла НОМЕР_13? Якщо ця швидкість перевищувала встановлені обмеження в 60 км/год, та чи мав водій технічну можливість уникнути контакту з мотоциклом Mustang МТ 125-2В реєстраційний номер НОМЕР_18, якщо ця швидкість не перевищувала припустиму?

7.Дія якого з водіїв, що суперечили вимогам правил дорожнього руху, створили небезпечну обстановку та призвели до виникнення аварійної ситуації?

Заслухавши позицію захисника, обговоривши заявлене клопотання із всіма сторонами кримінального провадження, суд відмовляючи у його задоволенні мотивував свою позицію посилаючись на ч. 2 ст. 332 КПК України де вказано, що суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Натомість у судовому засіданні таких підстав для задоволення клопотання захисника не встановлено та потреби у призначенні судом повторної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи не встановлено, а заявлене захисником клопотання було спрямоване на затягування розгляду даного кримінального провадження та встановленню істини по справі. Одночасно слід зазначити, що вказані вище висновки експертів, які були досліджені у судовому засіданні, - відповідають вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України та в силу ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустими доказами .

Посилання сторони захисту на відсутність у загиблого потерпілого ОСОБА_15 посвідчення водія, що стверджується відповідним повідомленням наданим на запит адвоката Міністерством внутрішніх справ України регіональним сервісним центром МВС в Київській області 26.10.2018 року за вих. № 31/10 -4831 ( том 2 а.к.п. 224- 226) - суд вважає неспроможним, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків , передбачених цією статтею .

08.11.2018 року в судовому засіданні представником потерпілих було заявлене клопотання щодо допиту в судовому засіданні слідчого ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_27. 22.11.2018 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_27, у якій вказано, що він не має можливості прибути з поважних причин в судове засідання, на що надав докази які приєднані до заяви. 27.11.2018 року в судовому засіданні представником потерпілих щодо допиту свідка ОСОБА_27 клопотання було зняте з розгляду.

Заявлене захисником клопотання про допит у якості свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_27, які на досудовому розслідуванні розслідували дане кримінальне провадження судом не було задоволене, оскільки згідно положень ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Окрім цього п. 19 ч. 1 ст.3 КПК України вказує, що сторонами кримінального провадження - з боку обвинувачення є слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом. За таких обставин суд прийшов до висновку що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити, оскільки чинним КПК України допит слідчих, які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні - не передбачено. Свої дії, які слідчі проводять на стадії розслідування вони фіксують у відповідних процесуальних документах, які судом було досліджено у судовому засіданні за участі сторін кримінального провадження. У разі його незгоди, обвинувачений та його захисник мав право на оскарження відповідної дії, як те передбачено ч.2 та ч.3 ст.303 КПК України, що ні ним ні його захисником не було зроблено. Таким чином, відповідно до ч.4 ст.333 КПК України, судом під час розгляду вказаного клопотання захисника із врахуванням значення обставин, про встановлення яких він просить, та одночасно із врахуванням значного проміжку часу з дня ДТП, суд прийшов до висновку, що на тепер можливість їх встановлення або перевірка шляхом проведення вказаних захисником дій не реальна та не можлива .

Доводи захисника та обвинуваченого про відсутність доказів, які б вказували, що саме ОСОБА_13 винуватий у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.04.2016 року о 18 год 35 хв водія транспортного засобу марки «SUZUKI GN72B GSX600F» реєстраційний номер НОМЕР_6 - ОСОБА_13 та водія транспортного засобу марки «Mustang МТ 125-2В» реєстраційний номер НОМЕР_18, суд вважає неспроможними, оскільки в ході судового слідства були встановлені всі обставини по даному кримінальному провадженню та досліджені докази, сукупність яких вказує на доведеність винуватості обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Відповідно до ч.4 цієї ж статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора.

Згідно ст.129 п.4 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Кожна сторона кримінального провадження має права та обов'язки для збору тих чи інших доказів.

Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_13 суд вважає засобом захисту з метою уникнути відповідальність та пом'якшити свою участь за скоєний злочин та дає критичну оцінку показанням обвинуваченого, свідка ОСОБА_16, яка є дружиною обвинуваченого, які змінювалися протягом всього розгляду кримінального провадження, є нелогічними та крім того вони спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом, зокрема тими наведеними вище показаннями свідка ОСОБА_18, який був безпосереднім свідком події ДТП, показаннями свідків : ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_20, показання яких узгоджуються між собою. Оцінюючи показання обвинуваченого суд також вважає необхідним зазначити, що сам обвинувачений не заперечував факт вчинення ним ДТП.

До показань свідка ОСОБА_16 суд відноситься критично, оскільки вона будучи дружиною обвинуваченого намагається сприяти уникненню ним відповідальності за вчинення ДТП.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_13 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю. Допущених водієм ОСОБА_13 грубих порушень п.п. 2.3 б), 2.3 д), 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку із скоєною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_15

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи встановлені судом обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні ним інкримінованого злочину доведена «поза розумним сумнівом».

Суд кваліфікує дії ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Орган досудового розслідування у обвинувальному акті вказав, що обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_13 є добровільне відшкодування завданого збитку. Однак у судовому засіданні дана обставина не знайшла свого підтвердження ні письмовими доказами, ні показаннями учасників процесу, в тому числі показами самого обвинуваченого.

За таких підстав обставин, що пом'якшують та пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_13, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Характеризуючи особу ОСОБА_13 слід зазначити, що він раніше не судимий (том 3 а.к.п. 5), має постійне місце роботи, працює електромонтером Володарського районного підрозділу ПрАТ «Київобленерго». Згідно характеристик із місця роботи обвинувачений характеризується позитивно (том 3 а.к.п. 7-8). Обвинувачений одружений, на своєму утриманні має малолітню дитину - доньку ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 3 а.к.п. 9). Його дружина - ОСОБА_16 вагітна, що стверджено довідкою Володарської ЦРЛ Київської області від 03.12.2018 року № 1726 (том 3 а.к.п.57). На обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога він не перебуває (том 3 а.к.п. 6). ОСОБА_13, вчинив ненавмисний злочин, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Одночасно враховуючи вище викладене суд бере до уваги висловлену у судовому засіданні позицію потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та їх представника ОСОБА_9, які наполягали на суворій мірі покарання для ОСОБА_13, та просили реально позбавити його волі строком на 8 років вказуючи, що він не визнав свої вини, не розкаявся в скоєному, не просив вибачення у них за скоєний ним злочин та не відшкодував нанесених матеріальних збитків і заподіяної злочином моральної шкоди.

Щодо досудової доповіді Володарського РС філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, яка надійшла до суду у письмовій формі 12.03.2018 року № 3/281 (том 1 а.к.п. 97-101) щодо ОСОБА_13 і яка була повністю підтримана в судовому засіданні представником вказаної установи, суд вважає необхідним зазначити, що викладена у вказаній досудовій доповіді позиція та висновки є однобічними, не повними та такими, що не узгоджуються із позицією обвинуваченого, яку він дав безпосередньо суду та встановленим судом обставинам. Так, у досудовій доповіді зазначено, що обвинувачений власної вини саме у скоєнні злочину не визнає. Смерть ОСОБА_15 для нього стала сильним душевним потрясінням, він розуміє свою причетність до скоєного, намагався по можливості допомогти сім'ї потерпілого. Проте у судовому засіданні такі обставини не знайшли свого підтвердження. Обвинувачений суду вказав на свою невинуватість у ДТП та просив його виправдати. Свого жалю з приводу загибелі потерпілого у суді не висловлював. За наведених підстав, висновок органу з питань пробації, щодо ОСОБА_13 - не може бути взятий судом до уваги.

П.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року з відповідними змінами "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" вказує, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини , які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

ОСОБА_13 скоїв злочин понад двох років восьми місяців тому, за цей час матеріальну та моральну шкоду заподіяну потерпілим у добровільному порядку не відшкодував. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у результаті ДТП з вини обвинуваченого наступила смерть потерпілого. Відповідно до положень ст. 3 Конституції України, людина , її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Життя потерпілого обірвалося внаслідок злочинних дій ОСОБА_13, які хоч є результатом вчиненого ним ненавмисного злочину, проте потягло за собою тяжкі наслідки - смерть людини.

Таким чином враховуючи встановленні та наведені вище обставини, призначаючи покарання ОСОБА_13 за вчинений ним злочин, суд одночасно бере до уваги, що порушення ним Правил дорожнього руху та злочинні дії обвинуваченого стали причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинув ОСОБА_15 Санкцією статті передбачено міру покарання лише у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами або без такого, тому суд вважає, що оскільки підстав для застосування ст. 69 КК України не встановлено, а тому обвинуваченому слід призначити покарання в межах визначених санкцією ст. 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами також в межах строку передбачених даною статтею.

Таке покарання буде достатнім для виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

У даному кримінальному провадженні потерпіла ОСОБА_10 подала позовну заяву про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином ( том 1 а.к.п. 65-69). Потерпілий ОСОБА_11 звернувся з позовом про стягнення моральної шкоди заподіяної злочином ( том 1 а.к.п. 51-54).

Вирішуючи питання по цивільних позовах слід зазначити, що встановлені судом обставини вказують, що ОСОБА_10 є дружиною загиблого ОСОБА_15. ОСОБА_11 є сином загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_15.

Відповідно до положень cт. ст. 128-129 КПК України, ст. 1177 ЦК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, оскільки шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В обґрунтування своїх позовних вимог потерпілі вказували, що 04.04.2016 року внаслідок вчиненого обвинуваченим ОСОБА_13 ДТП ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_17 року помер у Володарській ЦРЛ. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у своїх позовних заявах зазначають, що отримали значну моральну шкоду в результаті втрати - чоловіка та батька. Вказували, що їх життя ніколи вже не буде таким як раніше. В їх житті відбулися незворотні зміни, тяжка та незворотна втрата. Вони щасливо жили та мали плани на майбутнє. Загинувший ОСОБА_15 був чудовим чоловіком, батьком та дідусем, підтримував морально та фінансово родину. Він був світлою та чуйною людиною. Зазначили, що їм заподіяна страшна та глибока душевна рана, яка принесла великі моральні страждання пов'язані зі смертю чоловіка та батька, яка не може загоїтися з часом. Окрім того в ОСОБА_10 внаслідок отриманого стресу та психологічної травми значно погіршився стан здоров'я, вона має захворювання ІХС, стенокардія, напруги І-ІІ ступеня, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня. Жодної моральної чи матеріальної підтримки від цивільного відповідача вони не отримали. Заподіяну їм моральну шкоду кожен з позивачів оцінює у 200 000, 00 грн.

Окрім того позивач ОСОБА_10 вказує, що їй було заподіяно матеріальну шкоду, яка становить - 76 563 грн та складається з вартості мотоцикла, ритуальних послуг на поховання, витрати на продукти харчування придбані на поминальний обід, витрат на пам'ятник та устаткування могили. На підтвердження своїх вимог до матеріалів кримінального провадження нею приєднано товарні чеки та товарні накладні.

Посилаючись на вказані вище обставини та на ст.55 Конституції України, ст.ст. 56,127-129 КПК України, ст.ст. 10,11,175-177 ЦПК України позивачі просять суд стягнути з ОСОБА_13 на користь:

-ОСОБА_10 матеріальні витрати у сумі 76 563,00 грн та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн;

-ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

13.03.2018 року позивачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 збільшили позовні вимоги ( т.1 а.к.п.126,131-133,136,139-141) та просили суд додатково стягнути з цивільного відповідача:

- на користь ОСОБА_10 витрати понесені на послуги адвоката, з яким укладено угоду на надання юридичних послуг, в розмірі 2 500,00 грн та оплачений судовий збір у розмірі 3000 грн;

- на користь ОСОБА_11 витрати понесені на послуги адвоката, з яким укладено угоду на надання юридичних послуг, в розмірі 2 500,00 грн та оплачений судовий збір у розмірі 3000 грн.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Тобто розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає доказуванню, і за змістом ст.92 КПК України потерпілі не звільнені від обов'язку доказування.

02.03.2018 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ухвалою суду визнано цивільними позивачами, а ОСОБА_13 визнано цивільним відповідачем.

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст.178 ЦПК України та не подав відзив на дані позови, проте в судовому засіданні він та його представник заперечували проти позовних вимог потерпілих та просили суд в задоволенні відшкодування моральної та матеріальної шкоди, витрат понесених на правову допомогу та сплаченого судового збору відмовити повністю.

Суд, ознайомившись із позовними заявами, матеріалами кримінального провадження, взявши до уваги позицію позивачів та їх представника, наданих ними письмових доказів на ствердження цивільних позовів, позицією відповідача та його представника та, дослідивши всі матеріали справи вважає, що вказані позови підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступних міркувань.

Так, за результатами розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_10, суд прийшов до висновку, що зазначена нею матеріальна шкода, зокрема витрати зазначені нею та які пов'язані з похованням її чоловіка підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника. Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Із врахуванням наведених норм, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, тому відшкодовувати зазначені витрати винний не зобов'язаний згідно зі ст.1201 ЦК України та п.24 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» .

Повністю підлягають стягненню із відповідача понесені позивачем ОСОБА_10 витрати на обряди до поховання та затрати на виготовлення та устаткування надгробного пам'ятника. Суд бере до уваги, зокрема, товарні чеки щодо понесених потерпілою необхідних при похованні заходів та обрядових дій, зокрема, закупівля обрядового одягу, інші атрибути поховання ( оренда ритуального автомобіля, копання ями, місце на кладовищі, всього у розмірі - 6570,95 грн; витрати на пам'ятник, та його установка - у розмірі 30200,00 грн. Суд вважає можливим віднести до названих витрат оплату за місце поховання померлого. Докази, якими позивач стверджує понесені витрати були досліджені у судовому засіданні, їх достовірність не викликає сумніву та суд визнає їх належними та допустимими (т.1 а.к.п. 75, 76 оригіналт т.3 а.к.п. 33, 36, 39). Розмір цих витрат та їх обгрунтована сума - є розумною, виваженою та справедливою. Виходячи із вище викладеного витрати на поховання понесені позивачем складають :

- обрядовий одяг, атрибути поховання ( як - то вінки, оренда ритуального автомобіля, копання ями, місце на кладовищі) - 6570,95 грн;

- витрати на пам'ятник, та його установка - 30200,00 грн.

Всього - 36770,95 грн.

Отже враховуючи вище викладене з відповідача ОСОБА_13 на користь цивільного позивача ОСОБА_10 необхідно стягнути 36770,95 грн документально підтверджених матеріальних витрат на поховання чоловіка.

За наведених вище обставин витрати понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, а тому відшкодовувати зазначені витрати у розмірі - 24 685,85 грн (т.1 а.к.п. 74-85) відповідач не зобов'язаний згідно зі ст.1201 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Розглядаючи вимоги позивача ОСОБА_10 про відшкодування матеріальних витрат на придбання ліків та медичного інвентаря понесених на лікування ОСОБА_15 з часу вчинення ДТП і до часу його смерті, судом встановлено, що 04.04.2016 року внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_13 ОСОБА_15 , отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_17 року і помер у Володарській ЦРЛ. Потерпіла ОСОБА_10 за час лікування у Володарській ЦРЛ ОСОБА_15 понесла матеріальні витрати на придбання ліків та медичного інвентаря - у розмірі 6 514,79 грн про що надала суду належні та допустимі докази, зокрема, чеки аптечних установ за період з 04.04.2016 року по 10.04.2016 року, копії яких містяться в матеріалах кримінального провадження ( т.1 а.к.п. 65-79, оригінали т.3 а.к.п. 44 - 49) . У суда відсутні будь-які сумніви з приводу того, що потерпілою їх було придбано відповідно до медичних призначень лікарів. Придбання цих ліків було викликане необхідністю самого процесу лікування, оскільки в зазначений період, тобто з 04.04.2016 року по 10.04.2016 року ОСОБА_15 у зв'язку із отриманими ушкодженнями знаходився на стаціонарному лікування у Володарській ЦРЛ де і помер ІНФОРМАЦІЯ_17 року. Сам характер та тяжкість отриманих ОСОБА_15 тілесних ушкоджень був предметом перевірки судом при розгляді даного кримінального провадження та стверджується окрім наведеного вище висновком експерта № 39 від 10.04.2016 року при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 ( т.2 а.к.п. 20-22).

За наведених вище підстав суду слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_10 в розмірі 6 514,79 грн, відшкодування яких повинно відбуватися за рахунок коштів відповідача.

Потерпіла ОСОБА_10 в позовній заяві до матеріальної шкоди віднесла і збитки завдані у результаті пошкодження мотоцикла НОМЕР_14, вказуючи що названий транспортний засіб належав ОСОБА_15. При ДТП мотоцикл було пошкоджено тому позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_13 на її користь вартість названого вище мотоцикла у розмірі - 8680,00 грн.

Розглянувши вказану вимогу, перевіривши її на відповідність тим обставинам про які вказує позивач та дослідивши письмові докази, які містить справа ( т.1 а.к.п.72 ( оригінал накладної т. 3 а.к.п. 37) суд вважає що у цій частині вимоги ОСОБА_10 є безпідставними.

Так, за загальним правилом, відповідальність за завдані збитки несе особа, яка завдала шкоди. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, має власник (ч.3 ст.386 ЦК) та/або особа, яка має речове право на чуже майно (ст.396 ЦК).

Вирішуючи питання про компенсацію шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, суд звертає увагу на положення ст.1192 ЦК, згідно з яким «з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі».

Натомість матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо власника пошкодженого в ДТП транспортного засобу про який зазначає позивач. У позовній заяві та під час розгляду справи по суті позивач зазначала, що пошкоджений мотоцикл належав на праві приватної власності її чоловікові, однак на підтвердження вказаного факту відповідних доказів нею не надано. До позовної заяви приєднано накладну від 14.08.2014 року (том 3 а.к.п. 37) лише про вартість транспортного засобу, що становить 8680 грн, видану на ім'я не померлого ОСОБА_15, а на іншу особу ОСОБА_30.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в матеріалах справи відсутнє, суд в даному випадку позбавлений можливості встановити чи належав вказаний транспортний засіб ОСОБА_15, а відтак суду слід у задоволенні вимоги ОСОБА_10 у частині що стосується стягнення з відповідача вартості транспортного засобу мотоцикла НОМЕР_14 - відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги позивачів щодо стягнення на їх користь моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити, що за загальним правилом, встановленим ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Ст. 1168 ч.2 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про обґрунтованість цивільних позовів щодо відшкодування моральної шкоди, пред'явлених потерпілими ( цивільними позивачами) потерпілою ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_11 до відповідача, суд погоджується із доводами позивачів про те, що внаслідок скоєння злочину загинула дорога для них людина ( чоловік та батько) - ОСОБА_15, чим їм була спричинена моральна шкода, що безперечно пов'язано зі стресом внаслідок втрати близької людини та втратою душевної рівноваги, що зумовило тяжкі страждання та переживання, психологічні страждання які не припиняються і на даний час.

Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і т.д.) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілої та потерпілого, тяжкість вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Окрім того суд враховує положення ст.1193 ЦК України, якою визначено , що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд одночасно бере до уваги, що ОСОБА_13 вчинено ненавмисний злочин.

Суд вважає адекватним змісту законодавчих норм, судовій практиці і обставинам даного кримінального провадження розмір грошової компенсації моральної шкоди потерпілим рівний по 150 000 грн кожному, що підлягають стягненню з ОСОБА_13 і є справедливою сатисфакцією. До такого висновку суд прийшов оскільки вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з обсягу моральних страждань, які зазнали потерпілі, погіршення стану здоров'я зокрема у ОСОБА_10 після трагедії та ступені вини обвинуваченого, позови потерпілих в цій частині підлягають частковому задоволенню. З урахуванням всіх викладеним обставинам справи та зокрема тривалості моральних страждань , який становить із часу загибелі ОСОБА_15 і до тепер два роки вісім місяців, суд визначає розмір грошової компенсації завданої моральної шкоди у сумі 150 000,00 грн. кожному з потерпілих.

Вирішуючи питання розміру процесуальних витрат понесених позивачами на правову допомогу, суд виходить із тих міркувань , що до таких витрат належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Згідно ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України. Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілими ОСОБА_10, ОСОБА_11 та адвокатом ОСОБА_9 10.03.2018 року укладено угоду на представництво та захист прав та законних інтересів ( т.1 а.к.п.104,105). Упродовж судового розгляду цей адвокат здійснювала представництво інтересів потерпілих. Згідно угоди отримала за свої послуги гонорар у розмірі по 2500 грн з кожного, що стверджено документально копіями квитанції ( том 1 а.к.п. 127, 137), що відповідає ст. 124 КПК України та ст. 137 ЦПК України. Окрім зазначеного позивачами надано суду попередній розрахунок суми судових витрат, які і понесені ними у зв'язку з розглядом даного кримінального провадження (т.1 а.к.п 131-133; 139-141), що дає суду можливість визначити відповідність понесених ними витрат наданій правовій допомозі.

З урахуванням зазначеного вище та вимог діючого законодавства суд приходить до висновку про наявність підстави для задоволення позовних вимог позивачів в частині, що стосується стягнення на їх користь витрат на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн на кожного потерпілого.

Беручи до уваги вищевикладеного, підсумовуючи всі встановлені обставини, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача :

ОСОБА_10:

- на відшкодування матеріальної шкоди 43285,74 грн (витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі - 36 770,95 грн, витрати на лікування - 6514,79грн),

-на відшкодування моральної шкоди- 150 000,00 грн,

-оплачену правову допомогу - 2500 грн, всього : 195785,74 грн;

ОСОБА_11

-на відшкодування моральної шкоди - 150 000,00 грн,

-оплачену правову допомогу - 2500 грн, всього : 152500,00 грн.

Оскільки за подачу позову в частині позовних вимог щодо відшкодування матеріальних витрат цивільним позивачем ОСОБА_10 судовий збір не справлявся (п.6 ч.1 ст.5 ЗУ « Про судовий збір»), з цивільного відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі пропорційному щодо задоволених вимог тобто 704,80 грн , враховуючи , що ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вказує, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлено ставку судового збору, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Щодо оплати судового збору по відшкодуванню моральної шкоди потерпілими , судом встановлено , що ОСОБА_10 сплачено судовий збір у розмірі 3000,00 грн ( том 1 а.к.п. 50, 64 ), ОСОБА_11 теж сплачено судовий збір - 3000,00 грн. Оскільки судом вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди задоволено частково у розмірі по 150 000,00 грн кожному, відповідно підлягає відшкодуванню потерпілим судовий збір - по 2250 грн. кожному, так як судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( ст. 141 ч.1 ЦПК України) . При цьому судом враховано положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір», яка зазначає, що під час подачі позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується судовий збір , що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Різниця сплаченого судового збору при зверненні до суду з цивільним позовом кожним з позивачів відносить судом на їх рахунок.

Одночасно із вище викладеним , суд вважає необхідним відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт накладений ухвалою Володарського районного суду Київської області від 19.08.2016 року на : мотоцикл НОМЕР_15, що належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_19 ОСОБА_31, який перебуває в користуванні у ОСОБА_13.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Так, процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні на стадії досудового слідства на залучення експертів, понесені на :

-проведення судової автотехнічної експертизи за експертною спеціальністю «Транспортно-трасологічні дослідження № 19/8-02/566 від 04.07.2016 року у сумі 1760 грн 68 коп (т. 2 а.к.п. 61);

-судової автотехнічної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортного засобу» № 19/8-02/564 від 23.06.2016 року у сумі 703 грн 68 коп (т. 2 а.к.п. 57);

-судової автотехнічної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортного засобу» № 19/8-02/565 від 23.06.2016 року у сумі 703 грн 68 коп (т. 2 а.к.п. 49);

-судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод» № 701ат від 03.05.2017 у сумі 989 грн 60 коп (т. 2 а.к.п. 154).

Загальна сума процесуальних витрат становить 4157 (чотири тисячі сто п'ятдесят сім) гривень 76 коп, яку слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_13 на користь Київського НДЕКЦ МВС України.

Також процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні на стадії досудового слідства на залучення експертів, понесені на:

- проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин дорожньо-транспортних пригод» № 11671/17-52 від 03.01.2018 року у сумі 9295 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень слід стягнути із з обвинуваченого ОСОБА_13 на користь Київського наукового інституту судових експертиз МЮ України.

Оскільки питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13, прокурором перед судом не ставилось та з учасниками процесу не обговорювалось, одночасно, враховуючи, що обвинувачений не становить собою суспільної небезпеки та протягом досудового слідства та судового розгляду не ухилявся від викликів до відповідних органів та суду. Тому при таких обставинах, суд вважає, що до набрання вироком законної сили, запобіжний захід ОСОБА_13 не доцільно обирати.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_13 визнати виннуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Цивільний позов ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3

-на відшкодування моральної шкоди - 150 000,00 грн,

-на відшкодування матеріальної шкоди - 43285,74 грн ,

-на оплачену правничу допомогу - 2500,00 грн,

-судовий збір в розмірі 2250,00 грн, всього : 198035,74 грн.

Цивільний позов ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_14, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4:

-на відшкодування моральної шкоди - 150 000,00 грн,

-на оплату правничої допомоги - 2500,00 грн,

-судовий збір в розмірі - 2250,00 грн, всього - 154750,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави, судовий збір в сумі 704,80 грн

отримувач коштів : ГУК у м.Києві/Київ 22030106

код ЄДРПОУ: 37993783

банк отримувача : казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача : 899998

рахунок отримувача: 31211256026001

код класифікації доходів бюджету: 22030106

Стягнути з ОСОБА_13 на користь:

-Київського НДЕКЦ МВС України(р/р 31250281118154, МФО 820172, Державна казначейська служба України , код 25575285) процесуальні витрати у сумі 4157 (чотири тисячі сто п'ятдесят сім) гривень 76 копійок;

-Київського наукового інституту судових експертиз МЮ України (р/р 31250231109135, МФО 820172 ГУ ДКСУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 02883096) у сумі 9295 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень.

Речовий доказ у кримінальному провадженні № 12016110160000074, а саме:

-мотоцикл НОМЕР_16, який переданий на зберігання на територію майданчика тимчасового тримання транспортних засобів Володарського відділення поліції Сквирського ВП ГУНП в Київській області - повернути потерпілій ОСОБА_10.

Скасувати арешт на:

- мотоцикл НОМЕР_17, що належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_19 ОСОБА_31, який перебуває в користуванні у ОСОБА_13.

Запобіжний захід ОСОБА_13, до набрання вироку законної сили, - не обирати.

Строк відбування призначеного покарання , обчислювати з моменту звернення вироку до виконання і затримання обвинуваченого.

На вирок може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим протягом 30 днів з дня вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя Г. Л. Моргун