Рішення № 78900086, 29.12.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1451/18

Провадження № 2/288/741/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судового засідання - Добрянської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня, Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Попільнянська селищна рада Житомирської області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач), треті особи: Попільнянська селищна рада Житомирської області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, в якому посилається на те, що йому на праві особистої власності належить житловий будинок № 51 по вулиці Першотравневій в селі Саверці, Попільнянського району, Житомирської області, що стверджується договором купівлі – продажу садиби.

Будинок зареєстровано на ім’я позивача в Державному комунальному підприємстві «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» 05 серпня 2004 року.

Відповідач по справі - ОСОБА_2, бувша дружина позивача, шлюб з якою розірвано 24 квітня 2010 року.

З 24 квітня 2010 року відповідач фактично не проживає у вказаному будинку та місцезнаходження її в даний час невідоме.

На сьогоднішній день дана обставина перешкоджає позивачу, як власнику житлового приміщення і членам його родини, реалізувати свої права в повному обсязі (оформити субсидію).

Відповідач виїхала з постійного місця проживання та не вирішила питання про зняття з реєстраційного обліку за адресою, за якою не проживає.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні належним йому житловим будинком № 51, який розташований в селі Саверці по вулиці Першотравневій, Попільнянського району, Житомирської області, шляхом зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку у даному будинку.

Позивач в судове засідання не з’явився, в позовній заяві просив справу слухати у його відсутність.

Відповідач в судове засідання 17.12.2018 року та 29.12.2018 року не з’явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, відповідно до п. 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, а саме: на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу її останнього відомого зареєстрованого місця проживання були направлені судові повістки разом із розписками, які повернулись на адресу суду з відміткою «Укрпошти» - «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення» та «за закінчення терміну зберігання», про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до Судових викликів № 288/1451/18/11355/18 від 30.11.2018 року та № 288/1451/18/11845/18 від 17.12.2018 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_2 була повідомлена про судові засідання, які відбудуться 17 грудня 2018 року о 16.00 годині та 29 грудня року о 10.30 годині.

Частиною 11 статті 128 ЦПК України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник третьої особи: Попільнянської селищної ради Житомирської області, в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника селищної ради, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву в якій просила справу слухати у її відсутність, заявлені вимоги визнає в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з договору купівлі – продажу садиби посвідченого 22 травня 2004 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області, ОСОБА_4 – продавець, продала, а ОСОБА_1 – покупець, купив садибу, що знаходиться за адресою: село Саверці, вулиця Першотравнева, 51, Попільнянського району, Житомирської області, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,5771 га, надана для обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства та житловий будинок № 51. До будинку належать: сарай та погріб.

Відповідно до витягу № 4363536 про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Державним комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» 05 серпня 2004 року, власником будинку, що знаходиться за адресою: село Саверці, вулиця Першотравнева, 51, Попільнянського району, Житомирської області, вказаний ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ТП № 043405, виданого 24 квітня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області,шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24 квітня 2010 року розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 26.

Довідкою про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 525 від 16 жовтня 2018 року виданої виконавчим комітетом Попільнянської селищної ради Житомирської області визначено, що власником житлового будинку в селі Саверці, вулиця Першотравнева, 51, Попільнянського району, Житомирської області, є ОСОБА_1, до складу сім’ї входять: дружина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, онуки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Як вбачається з довідки № 526 від 16 жовтня 2018 року виданої виконавчим комітетом Попільнянської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, але за даною адресою не проживає з 24 квітня 2010 року.

Судом встановлено, те що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 з 24 квітня 2010 року, тобто не використовує житло за цільовим призначенням – для проживання, а використовує його лише для свого реєстраційного обліку.

Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Пунктом 1, частини 1 статті 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1 ст. 391 ЦК України.

В розумінні зазначених норм законодавства, позивачі мають право на захист своїх прав власності.

Підстави втрати права користування житлом визначені ст. 405 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми Закону, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до п. 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до вимог статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Стаття 107 ЖК України зазначає, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не

розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Частина 1 статті 7 вказаного Закону зазначає, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Пункт 11 Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» від 12.04.1985 року вказує, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені обставини в їх системному зв’язку свідчать, що ОСОБА_2 втратила право на користування житловим будинком № 51, який розташований в селі Саверці по вулиці Першотравнева, Попільнянського району, Житомирської області.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 35 Постанови Пленуму від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз’яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись статтями 71, 72, 107 ЖК України; статтями 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Попільнянська селищна рада Житомирської області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням - задовольнити.

Усунути перешкоду в користуванні належним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, житловим будинком № 51, який розташований в селі Саверці по вулиці Першотравневій, Попільнянського району, Житомирської області, шляхом зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, з реєстраційного обліку у даному будинку.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП-2265416474, жителя ІНФОРМАЦІЯ_9 сплачений судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_7