Рішення № 78898121, 18.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року справа № 823/1559/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Попельнуха Ю.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про зобовязання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_3, позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила зобовязати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі управління, відповідач) виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 з урахуванням індексації на час виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 визнано незаконним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1; зобовязано управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області вирішити питання щодо обовязкового працевлаштування ОСОБА_1. Вказана постанова набрала законної сили 27.10.2016.

Позивач зазначила, що оскільки наказ про її звільнення скасований постановою Черкаського окружного адміністративного суду 16.02.2016, тому просить зобовязати відповідача виплатити заробітну плату за вимушені прогули з 06.11.2015 з урахуванням індексації на час виплати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми ст.ст. 184, 232, 235, 237-1 КЗпП України.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 не містять формулювання про поновлення позивача на службі УМВС України в Черкаській області.

З огляду на те, що наказ, на підставі якого позивача звільнено зі служби в ОВС станом на день звернення позивача до суду скасовано, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів за час вимушеного прогулу, оскільки єдиною підставою для стягнення таких коштів є поновлення на службі.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Верховного суду від 08.10.2018 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

05 листопада 2018 року вказана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Гаврилюку В.О.

09 листопада 2018 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження судді Гаврилюка В.О., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.11.2018.

27 листопада 2018 року позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з управління заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 з урахуванням індексації на час виплати.

28 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, залишено заяву позивача про уточнення позовних вимог від 27.11.2018 без розгляду та оголошено перерву у судовому засіданні до 11.12.2018.

11 грудня 2018 року представник відповідача подала до суду пояснення на адміністративний позов, у яких просила відмовити у задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, зазначивши, що питання виплати грошового забезпечення працівникам органів внутрішніх справ, врегульоване спеціальним нормативно-правовим актом, який не передбачає існування судового рішення про стягнення відповідних сум.

Також, відповідач наголосив, що відповідач в період часу з 28.08.2015 по 18.06.2018 отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому за вищезазначений період грошове забезпечення не виплачується.

Також, відповідач звертає увагу суду, що позивач скористалася нормою ч. 3 ст. 179 Кодексу законів про працю України щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в якій і знаходилася на момент звільнення та на момент звернення до суду із вказаним позовом, тому грошове забезпечення за місцем проходження служби не виплачується.

11 грудня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 18.12.2018.

Позивач в судовому засіданні 18.12.2018 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, представник відповідача - проти задоволення адміністративного позову заперечила повністю з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши позивача та представника відповідача, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 30 липня 2003 року ОСОБА_1 прийнято на службу до органів внутрішніх справ на підставі наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 178 о/с.

Позивачеві надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 28 серпня 2015 року по 18 червня 2018 року на підставі наказів управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 28 серпня 2015 року № 236 о/с та від 04 вересня 2015 року № 243 о/с.

06 листопада 2015 року наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 г Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 823/5359/15, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2016 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 г Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобовязано управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області вирішити питання щодо обовязкового працевлаштування ОСОБА_1.

Наказом Управління МВС України в Черкаській області від 27.12.2017 року за № 340 о/с відповідачем було скасовано пункт наказу УМВС України в Черкаській області № 312о/с від 06.11.2015року в частині звільнення ОСОБА_1

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Стаття 236 Кодексу законів про працю України визначає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100) передбачає, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 24 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 р. № 114 (далі за текстом Положення № 114) передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 прийнята на службу в органи внутрішніх справ згідно наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 178 о/с від 30.07.2003. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 170 о/с від 20.06.2014 позивач призначена на посаду оперуповноваженого сектору КМСД Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС.

В подальшому, наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 236 о/с від 28.08.2015, з урахуванням наказу № 243 о/с від 04.09.2015, позивачеві надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 28.08.2015 по 18.06.2018.

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015 позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 Г (через скорочення штатів) Положення. Підставою для прийняття такого наказу зазначено Закон України Про Національну поліцію.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 823/5359/15 визнано незаконним та скасовано наказ УМВС України в Черкаській області № 312 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за пунктом 64 Г Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та зобовязано управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області вирішити питання щодо обовязкового працевлаштування ОСОБА_1.

Натомість, з аналізу положень Кодексу законів про працю України можна зробити висновок, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати за відповідною займаною посадою, на якій він був поновлений.

Встановлені судом обставини свідчать, що позивач не була позбавлена можливості працювати за відповідною посадою, однак виявила бажання скористатись закріпленою ч. 3 ст. 179 Кодексу законів про працю України нормою щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в якій і знаходилась на момент звільнення та на момент звернення до суду з вказаним позовом, тому грошове забезпечення за місцем проходження служби не отримувала і, як наслідок, в даному випадку вимушеного прогулу немає.

При цьому суд зазначає, що на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 823/5359/15 наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 340 о/с від 27.12.2017 скасовано пункт наказу УМВС від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за пунктом 64 Г Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто має місце неналежне виконання відповідачем вказаної постанови суду.

Разом з тим, позовні вимоги позивача та їх обґрунтування стосуються зобовязання управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 з урахуванням індексації на час виплати, однак як встановив суд, у позивача відсутній вимушений прогул, а тому підстави для його виплати відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що повязані із прибуттям до суду; повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; повязані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову субєкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати субєкта владних повноважень, повязані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 (18005, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 08592537).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 26.12.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк