Ухвала суду № 78897736, 29.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

29 грудня 2018 р. справа № 520/11900/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук'яненко М.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневого районного суду м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати дії Жовтневого районного суду м. Харкова неправомірними щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 29.11.2018 року;

- зобов'язати Жовтневий районний суд м. Харкова відновити порушені права ОСОБА_1 по розгляду його скарги від 29.12.2018 року.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Згідно до ч. 3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, а відтак ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору становить 704,80 грн.

Разом із тим, позивач у адміністративному позові клопотав про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку із важким фінансовим становищем. Крім того, зазначив, що йому як інваліду ІІІ групи необхідне систематичне лікування та придбання ліків.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат, суд з'ясовує майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).

Відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоровю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, у контексті розуміння приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на відомості з Державного реєстру фізичних особі - платників податків від 31.01.2018 року № 188/140/2033-2030-08-02-14 щодо відсутності у нього доходів (довідка містить відомості про доходи особи за період з 1 кварталу 2017 року по 3 квартал 2017 року, на довідку від 13.03.2018 року № 69 про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії, однак суд зазначає, що вказана довідка охоплює період з 01.01.2017 року по 01.02.2018 року, а позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 27.12.2018 року.

Отже, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звільнення його від сплати судового збору.

Також, у позові позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини, як на підставу можливості суду звільнити його від сплати судового збору.

З цього приводу, суд зазначає, що посилання позивача на практику ЄСПЛ є вибірковою без належної оцінки суті, зокрема рішення Європейського Суду "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) заява № 28249/95 від 19.06.2001).

Так, як вбачається із змісту наведеного вище рішення сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету".

При цьому, ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "ОСОБА_2 і ОСОБА_2 проти Румунії" ("GeorgeІ and Georgeta Stoicescu v. Romania", заява № 9718/03 від 26.07.201 Г).

При цьому, суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку Держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом ( "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", "Ейрі проти Ірландії".

Враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, суд не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду, а положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі "Ейрі проти Ірландії", цитоване вище, там само, п.25-26) (п.59).

Отже, згідно з практикою Європейського Суду компетенцією внутрішніх державних органів є визначення найбільш доцільних способів регулювання доступу до правосуддя та ЄС не оцінює фактів, що зумовили прийняття судами саме цього, а не іншого рішення. Вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Також, згідно з пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів звязку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Однак, позивачем в поданій позовній заяві не зазначено відомості про номери засобів звязку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача.

Відповідно до вимог пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, письмового підтвердження позивача про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав до матеріалів позовної заяви - не надано, позовна заява таких застережень не містить.

Згідно з ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Приписами частин 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення зазначених норм, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено не завірені належним чином копії додатків до позовної заяви.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати до суду завірені належним чином копії або оригінали доказів, долучених до матеріалів позовної заяви (із зазначенням "з оригіналом згідно", датою, прізвищем, ім'ям по батькові позивача).

Згідно частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 160, 161 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою за наступними реквізитами: УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34318206084012, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд"; позовну заяву із зазначенням номерів засобів звязку, офіційної електронної адреси або адреса електронної пошти відповідача; письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також надати до суду завірені належним чином копії або оригінали доказів, долучених до матеріалів позовної заяви ( із зазначенням "з оригіналом згідно", датою, прізвищем, ім'ям по батькові позивача).

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Розяснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Лук'яненко