Ухвала суду № 78895614, 29.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

29 грудня 2018 р. справа № 520/12026/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду у порядку ст. 283 КАС України заяви Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

встановив:

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що підприємцем порушено вимоги підпунктів 16.1.9 та 16.1.1 пункту 16.1 статті 16, статті 81 Податкового кодексу України, оскільки не було допущено перевіряючих до проведення перевірки.

Заявник зазначає, що при виході на місця здійснення господарської діяльності 12.11.2018 року представники ФОП ОСОБА_1 відмовили в допуску та проведення фактичних перевірок, про що складено відповідні акти від 12.11.2018 №9117/20-40-14-10/НОМЕР_1 (вул. Миру буд. 42), від 12.11.2018 №9120/20-40-14-10/НОМЕР_1 (вул. Гвардійців Широнінців буд. 83/26), від 12.11.2018 №9116/20-40-14-10/НОМЕР_1 (бульвар Юрєва буд. 19В). від 12.11.2018 №9115/20-40-14-10/278001166 (вул. Танкопія буд 36А)

Таким чином, на думку податкового органу, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п.п.16.1.9, п.16.1.1, п.16.1 ст.16, ст.81 Податкового кодексу України, згідно з якими платники податків зобов’язані допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом. На підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПКУ Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 у зв’язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відтак, з урахуванням вищевказаних фактичних обставин та в силу діючих норм законодавства контролюючий орган уповноважений звернутися до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податку, та зупинення видаткових операцій на розрахункових рахунках платника.

Як з'ясовано спір склався з приводу підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, підставою для застосування адміністративного арешту податковий орган визначив положення п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме відмову платника податків від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. У свою чергу, перевірка мала бути проведена на реалізацію наказу ГУ ДФС у Харківській області №8062 від 26.10.2018 р.

Відповідачем через канцелярію суду 29.12.2018 року подане лопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із наявністю спору про право.

В обґрунтування доводів заявленого клопотання відповідач посилається на те, що 12.11.2018р., на підставі наказу, направлень на проведення фактичної перевірки до господарських об’єктів, в яких здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1, прибули посадові особи ГУ ДФС у Харківській області з метою проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України. зазначає, що відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідач наполягає про закриття провадження по справі, оскільки вбачає в даному випадку існування спору про право.

Дослідивши матеріали справи, посилаючись на викладені у подані заяві обставини та з урахуванням клопотання відповідача про закриття провадження по справі у зв'язку із наявністю спору про право, суд зазначає наступне

Спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Так, Верховний Суд по справі № 821/1613/16у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

В свою чергу, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справах № 826/12612/17 від 17.04.2018р., по справі № 806/2127/16 від 10.05.2018р., по справі № П/811/1680/17 від 08.08.2018р., № 808/3959/15 від 11.09.2018 р„ чітко вказує, що якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати/свої права, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Тобто, відсутність підстав для проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку, передбачені підпунктом 94.6.2 пункту 94.2 статті_94 ПК України, у разі не допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Таким чином, факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у зв’язку із невідповідністю наказу № 8062 вимогам ПК України, надання щодо цього обґрунтованих письмових заперечень. Також, відсутність в суб’єкта господарювання, який з законних підстав не допускає посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та висуває обґрунтовані заперечення щодо законності підстав її проведення, підтверджується численною практикою ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу належного урядування та покладав тягар доказування законності прийнятих рішень саме на суб’єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що рішення про застосування арешту майна платника податків приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу (пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

При цьому, як встановлено приписами пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України обґрунтованість рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна платника податків має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення - рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

З цього приводу суддя зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 283 КАС України.

Отже, у спірних правовідносинах суд вбачає між сторонами існування спору про право, оскільки платник податків фактично заперечує проти законності проведення перевірки шляхом оскарження наказу ГУ ДФС у Харківській області №8062 від 26.10.2018 р.

Крім того, судом беруться до уваги умови звернення заявника до суду з зазначеною заявою, передбаченими ч. 2 ст. 283КАС України, якою визначається, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Як вбачається з матеріалів поданої заяви, 12.11.2018 року представники ФО-П ОСОБА_1 відмовили від допуску та проведення фактичних перевірок фахівцям податкового органу, проте заявник - ГУ ДФС у Харківській області звернувся із зазначеною заявою до суду лише 29.12.2018 року.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Керуючись ст. ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 170, 241- 243, 248, 256, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Роз’яснити, що ухвала підлягає оскарженню до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення (підписання) ухвали.

Роз’яснити, що ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України з моменту підписання (проголошення).

Суддя Шляхова О.М.