Рішення № 78895235, 26.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 р. Справа№0540/8036/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером з 23.08.2017 року відповідно до п.б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з нарахуванням пенсії, яку позивач вперше отримав у грудні 2017 року та користуючись своїм процесуальним правом, 22.12.2017 року позивач звернувся особисто до Лівобережного обєднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя з наступними питаннями: чому УПФУ не було включено до його стажу період роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р., незважаючи на те, що мається довідка№5 про стаж роботи тамається запис у трудовій книжці; чому УПФУ врахував пільговий стаж роботи за списком №1 3 роки 11 міс.18 днів з 13.08.2013 р. по 30.12.2016 р. та з 01.01.2017 р. до 31.07.2017 р., та не врахував пільговий стаж роботи по 23.08.2017 р.(день призначення пенсії). У звязку з чим, йому замість 4 років 10 днів, враховано до стажу тільки 3 роки 11 міс. 18днів.

Згідно відповіді Головного УПФУ в Донецькій області від 27.04.2018 р. №ВЕБ-05001-Ф-С-18-006861, вбачається, що 18.10.2017 року №3393 управлінням прийнято рішення щодо неврахування до загального стажу 10 місяців 5 днів у звязку з відсутністю підтверджуючих (уточнених) довідок про період роботи в колгоспі із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів.

До страхового стажу також не враховано серпень 2017 р., оскільки на момент призначення за даними персоніфікованого обліку відсутні відомості про нарахування заробітної плати за даний період.

Також з невідомих обставин відповідачем було зменшено розмір пенсії позивача з 01.10.2017 р. з метою осучаснення пенсій.

Крім того, позивач вказує про те, що відповідач не повідомив його, про прийняте раніше рішення від 18.10.2017 року №3393 про відмову в зарахуванні довідки №5 за період роботи з 05.08.1980 року по 10.11.1980 року, яка була вручена йому при зверненні до Пенсійного фонду з заявою.

Крім того, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із, застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Таким чином, при призначенні пенсії по 31 грудня 2017 року застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Але, Маріупольським обєднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області при нарахуванні пенсії заявнику з 23.08.2017 р. неправомірно застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Таким чином, відповідач безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, що призвело до зменшення розміру пенсії.

У звязку з тим, що позивач з вини Маріупольського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області не одержує пенсію, яка передбачена законом, просив суд:

- визнати протиправними дії, щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% при призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправними дії по відмові у включені до пільгового стажу періоду з 01.08.2017 р. по 23.08.2017 р.;

- визнати протиправною відмову у включені до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р.;

- зобов'язати перерахувати ОСОБА_1, пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та включити до пільгового стажу період роботи з 01.08.2017 р. по 23.08.2017 р. та до страхового стажу період роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р., починаючи з 23.08.2017 р. з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Ухвалою від 10 вересня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 25 вересня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2018 року.

09 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2018 року.

10 жовтня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Щодо зобовязання Маріупольське ОУПФУ Донецької області застосувати величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% зазначив наступне.

Відповідно до перехідних положень п. 4-3 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсії призначені відповідно до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

З 01.10.2017 року проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» з використанням показника вартості одного року страхового стажу 1%.

Щодо зобовязання зарахувати до пільгового стажу роботи період роботи з 01.08.2017 року по 23.08.2017 року зазначив наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до копії трудової книжки яка міститься в матеріалах пенсійної справи позивач станом на 04.09.2017 року продовжує працювати на підприємстві ПАТ «ім. ММК Ілліча». Пільгові довідки підтверджують пільговий стаж з 01 травня 1987 року по 01 червень 1988 року, з 01 червня 1988 по 18 лютого 2004 р., з 13 серпня 2013 р. по 31 жовтня 2015, з 01 листопада 2015 по 23 серпня 2017 р.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Станом на дату звернення відповідно до довідки ОК - 5 яка містить відомості щодо розміру сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне страхування, були відсутні відомості щодо сплати ЕСВ за серпень 2017 року.

Відповідно до Порядку оформлення документів для призначення пенсії № 22-1 п.4.3. не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто на дату звернення управління не мало підстав для зарахування до пільгового стажу спірний період.

Управління після отримання відомостей про сплату страхових внесків за 2017 рік було здійснення перерахунок пенсії. Сплата страхових внесків та перерахунок підтверджується матеріалами пенсійної справи.

Щодо зобовязання зарахувати до страхового стажу роботи період роботи з 05.08.1980 року по 10.11.1980 рік, відповідач зазначив, що відповідно до копії трудової книжки міститься посилання що, позивач здійснюючи трудову діяльність мав трудовий стаж 10 місяців та 5 днів, але жодних підтверджуючих документів не надав.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Жодних підтверджуючих довідок позивачем не було надано.

Ухвалою від 29 жовтня 2018 року суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 20 листопада 2018 року.

20 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 03 грудня 2018 року.

03 грудня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17 грудня 2018 рік.

17 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 26 грудня 2018 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВК 322356, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1.

Позивач з 23.08.2017 року є пенсіонером за віком за списком №2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням від 05.01.2018 року №762460.

Позивач не погодившись з розміром нарахованої та отриманої у грудні 2017 року пенсії, звернувся зі скаргами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України на неправомірні дії Лівобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя в яких зокрема просив зобовязати Лівобережне обєднане Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя зарахувати до його стажу роботи період з 05.08.1980 року по 10.11.1980 року та зарахувати до пільгового стажу роботи за списком №1 період з 13.08.2013 року по 30.12.2016 року та з 01.01.2017 року по 22.08.2017 року.

Листом у відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що, страховий стаж позивача складає 36 років 5 місяців, 28 днів (врахований по 31.07.2017 року в т.ч. робота за списком №2 16 років 9 місяців 18 днів, робота за списком №1 3 роки 11 місяців 18 днів). Оскільки у трудовій книжці від 20.01.1984 року зроблено запис на підставі довідки №5 від 15.01.1984 про наявність стажу роботи в колгоспі в кількості 10 місяців 5 днів без дотримання вищезазначених вимог, то управлінням прийнято рішення від 18.10.2017 року №3393 щодо неврахування підтверджуючих (уточнюючих) довідок про період роботи в колгоспі із зазначенням кількості відпрацьованих вихододнів. До страхового стажу також не враховано серпень 2017, оскільки з моменту призначення (дата звернення 04.09.2017) за даними персоніфікованого обліку відсутні відомості про нарахування заробітної плати за даний період роботи.

Так, згідно наданого представником відповідача рішення №3393 від 18.10.2017 року вбачається, що при розгляді документів було виявлено, що у трудовій книжці позивача є запис про трудовий стаж в Ждановському СУ-2 треста «Укрметаллургремонт» який складає 10 місяців 5 днів, згідно довідки №5 від 15.01.1984 року, тому прийнято рішення не зараховувати до загального стажу вказаний період роботи, тому що довідка про підтвердження стажу не надана.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем при нарахуванні пенсії з 23.08.2017 року неправомірно застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Отже, спірним питанням даної справи є протиправні дії відповідача що виразились у застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; відмові у включені до пільгового стажу періоду з 01.08.2017 р. по 23.08.2017 р. та у відмові у включені до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р.

Надаючи правову оцінку діям субєкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% при призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати перерахувати пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% суд вказує на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 23.08.2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до пункту 4-3 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, суд зазначає, що вказані норми не визнавалися неконституційними в установленому законодавством порядку, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для їх не застосування.

У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що позивач станом на момент свого звернення вже отримував пенсію за віком, яка була призначена йому раніше, а з 01 жовтня 2017 року йому було лише перераховано пенсію даного виду, з урахуванням нової величини оцінки одного року страхового стажу.

Таким чином, судом встановлено, що пенсія була призначена позивачеві відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а тому перерахунку підлягає пенсія з 01 жовтня 2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, що узгоджується із вимогами пунктів 4-3, 4-7 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV.

Також суд вважає необхідним зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій, зокрема позивачу.

Суд звертає увагу позивача, що із набранням чинності Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-08 було змінено порядок перерахунку пенсії в цілому, а тому при вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав, слід виходити із комплексного аналізу положень вказаного Закону, а не лише з оцінки окремої норми.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності та системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що така вимога позивача задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправними дії відповідача по відмові у включені до пільгового стажу періоду з 01.08.2017 р. по 23.08.2017 р. та зобов'язання включити до пільгового стажу період роботи з 01.08.2017 р. по 23.08.2017 р.

Як встановленому судом, під час розгляду, позив на момент призначення пенсії працював та продовжує працювати на підприємстві ПАТ «ім. ММК Ілліча».

Згідно положень Постанови КМУ від 04.06.1998 року «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», установлено,що починаючи з1 липня 2002 р.обчислення пенсійвідповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення»здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня2000р.заданимисистемиперсоніфікованогообліку.

Як передбачено пп. 2 п. 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду від 10.06.2004 року N7-6, страхувальник надає територіальному органу ПенсійногофондузамісцемреєстраціїусівідсутніуСПОВ відомості про застраховануособу-заявниказаперіодроботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії.

Аналізуючи зазначене, суд вважає, що обовязок надання відомостей щодо застрахованих осіб підлягає виконанню саме страхувальником. Та, не належне виконання такого обовязку роботодавцем не повинно створювати негативні наслідки для працівника.

Пенсійний фонд відмовляючи позивачу у зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 01.08.2017 року по 23.08.2017 року посилався на те, що станом на дату звернення, відповідно до довідки ОК-5, яка містить відомості щодо розміру сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне страхування, були відсутні відомості щодо сплати ЄСВ за серпень 2017 року.

При цьому, управлінням Пенсійного фонду після отримання відомостей про сплату страхових внесків було зараховано період стажу позивача з 01.08.2017 року по 23.08.2017 рік до пільгового та страхового, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що на час розгляду справи, до пільгового стажу позивача вже зараховано спірний період роботи, позовна вимога про визнання дій відповідача щодо відмови у включені до пільгового стажу періоду з 01.08.2017 року по 23.08.2017 рік та відповідно зобовязання його включити задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправними дії відповідача по відмові в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р. та зобовязання включити до страхового стажу період роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р., суд зазначає про таке.

Як вже зазначалось раніше, відповідач у рішенні від 18.10.2017 року за №3393 зазначив, про те, що при розгляді документів доданих до заяви позивача про призначення пенсії було виявлено, що «у трудовій книжці є запис про стаж роботи зі слів складає 10 місяців 5 днів в Жданівському СУ-2 треста «Укрметеллургремонт», згідно довідки №5 від 15.01.1984 року.» та відповідно прийнято рішення про не зарахування період роботи, тому що довідка про підтвердження стажу не надана.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-ІІ №1195007 від 20.01.1984 року вбачається запис про те, що, до вступу до Жданівського СУ-2 треста «Укрметеллургремонт» трудовий стаж позивача складає 10 місяців та 5 днів (на підставі довідки від 15.01.1984 року).

Відтак, твердження відповідача щодо не підтвердження позивачем стажу відповідною довідкою не може бути підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду до загального стажу, оскільки в трудовій книжці міститься відповідний запис.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України №1058 та п. 4.2 Порядку №22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження.

З врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства, судом було встановлено, що стаж роботи позивача (за спірний період часу) визначений у його трудовій підлягає зарахуванню до загального стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Отже, не надання довідки про підтвердження стражу роботи не може бути підставоюдля відмови в зарахуванні до трудового стажу позивача спірного періоду роботи.

Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні спірного періоду роботи позивача носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, у звязку з чим суд вважає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №3393 від 18.10.2017 року.

З урахуванням викладеного, підлягає задоволенню як похідна, позовна вимога про визнати протиправними дій відповідача по відмові в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р. та зобовязання включити до страхового стажу період роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р.

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідност.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач при подані позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у звязку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд вважає необхідним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а, ЄДРПОУ 42171861) по відмові у включені до пільгового стажу ОСОБА_1 (87524, Донецьк область, м. Маріуполь, вул. Сеченова, б. 71, кв. 27, ІНН НОМЕР_1) періоду з 01.08.2017 р. по 23.08.2017 р. та до страхового стажу періоду роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р.

Скасувати рішення Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а, ЄДРПОУ 42171861) №3393 від 18.10.2017 року.

Зобов'язати Маріупольське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а, ЄДРПОУ 42171861) включити до пільгового стажу ОСОБА_1 (87524, Донецьк область, м. Маріуполь, вул. Сеченова, б. 71, кв. 27, ІНН НОМЕР_1) період роботи з 01.08.2017 р. по 23.08.2017 р. та до страхового стажу період роботи з 05.08.1980 р. по 10.11.1980 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 29 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.